Рішення № 100132893, 13.08.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2021 року Справа № 160/11255/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Юхно І.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників (у письмовому провадженні) в місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,–

ВСТАНОВИВ:

08.07.2021 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, у якому позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо невиплати ОСОБА_1 грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій на день призначення;

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову у виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій на день призначення (згідно з пунктом 7-1 «Прикінцеві положення» Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"), яке оформлене у вигляді листа від 26.04.2021 за вих. №13835-9432/Т-01/8-0400/21;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу в розмірі десяти місячних пенсій на день призначення згідно з пунктом 7-1 «Прикінцеві положення» Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що після досягнення необхідного віку та стажу позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком, за результатами розгляду якої призначено пенсію в грудні 2020 року. У березні 2021 року позивач звернулась до відповідача з заявою про виплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій на день призначення відповідно до п. 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Проте позивачу було відмовлено у такій виплаті з підстав не зарахування до спеціального стажу періоду роботи з 01.09.2012 по 31.05.2020, оскільки Будинок дитини № 1 змінив назву на Комунальний заклад «Спеціалізований Центр медико-соціальної реабілітації дітей», в якому позивач працювала на посаді вихователя та відповідно вказана посада Розділом 2 «Охорона здоров`я» Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 не передбачена. Таке рішення позивач вважає протиправним та вказує, що її право на набуття пенсії за вислугою років, передбачене п. «е» ч. 1 ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пов`язане не лише з місцем роботи, а, насамперед, з посадою, яку обіймає працівник. Таким чином, позбавлення позивача права на грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій на день призначення, з огляду на відсутність місця її роботи у переліку, затвердженому Постановою № 909 є таким, що порушує її конституційні права на соціальний захист, гарантовані державою.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 липня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); розгляд справи по суті вирішено розпочати з 24 липня 2021 року; витребувано у відповідача додаткові докази та встановлено строк для їх подання до 24.07.2021; встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали на подання відзиву на позов та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

Вказана ухвала від 09.07.2021 направлена учасникам справи, відповідачу разом з копією адміністративного позову - 12.07.2021 нарочно для отримання відповідачем та отримана ним 23.07.2021, отже строк на надання відзиву до 09.08.2021 (оскільки 07.08.2021 вихідний день).

При цьому розгляд даної адміністративної справи мав відбутись до 08.08.2020 року за правилами ст. 263 КАС України.

З огляду на вищенаведене, судом продовжено розгляд справи до кінця терміну встановленого судом для надання відзиву, з урахуванням поштового перебігу, для забезпечення права відповідача на подання відзиву.

13.08.2021 до суду надійшов відзив від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог.

На обґрунтування своєї позиції відповідач зазначив, що періоди роботи з 01.09.2012 по 31.05.2020 не враховано до спеціального стажу, оскільки Будинок дитини № 1 змінив назву на Комунальний заклад «Спеціалізований Центр медико-соціальної реабілітації дітей», в якому позивач працювала на посаді вихователя. Як вказує відповідач, відповідно до наказу № 28.10.2002 № 385 «Про затвердження переліків закладів охорони здоров`я, лікарських, провізорських посад, посад молодших спеціалістів з фармацевтичною освітою, посад професіоналів у галузі охорони здоров`я та посад фахівців у галузі охорони здоров`я» Центр соціальної реабілітації дітей відноситься до закладів охорони здоров`я. Розділом 2 «Охорона здоров`я» Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 вихователі не передбачені. Підстави для виплати грошової допомоги відповідно до постанови Кабінеті Міністрів України від 23.11.2011 №1191 у відповідача відсутні, у зв`язку з тим, що на момент досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону № 1058 позивач не працювала в закладах та установах державної або комунальної форм власності на посадах, робота, яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України Дніпропетровській області та отримує з 06.05.2020 пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.09.2020 в адміністративній справі № 160/9910/20, яке набрало законної сили 22.10.2020.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.09.2020 в адміністративній справі № 160/9910/20, яке набрало законної сили 22.10.2020, визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , яке оформлене у вигляді листа від 17.06.2020 року за вих. № 5101/03-16, та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.06.2020 про призначення пенсії за віком, з обов`язковим врахуванням до страхового стажу наступних періодів її роботи:

- з 01.09.1976 по 01.07.1980 - період навчання в Дубновському педагогічному училищі;

- з 01.08.1980 по 24.04.1996 - період праці ім. Леніна Дніпропетровської області;

- з 25.04.1996 по 17.04.2002 - період роботи вихователем дитячого садку №3 в КСП «Україна»;

- з 01.07.2002 по 28.09.2002 - період праці в ТОВ «Любимівка» Дніпропетровського району;

- з 05.05.2003 по 11.06.2020 - період роботи в Комунальному закладі «Спеціалізований Центр медико-соціальної реабілітації дітей» Дніпропетровської обласної ради».

Трудовою книжкою ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , виданої 10.08.1980, підтверджено стаж роботи на посаді вихователя:

- з 01.08.1980 по 24.04.1996 - період праці ім. Леніна Дніпропетровської області на посаді вихователя д/я-садка;

- з 25.04.1996 по 17.04.2002 - період роботи вихователем дитячого садку №3 в КСП «Україна»;

- з 05.05.2003 по 11.06.2020 - період роботи в Комунальному закладі «Спеціалізований Центр медико-соціальної реабілітації дітей» Дніпропетровської обласної ради» на посаді вихователя.

В березні 2021 року позивач звернулася до пенсійного органу із заявою про здійснення перерахунку пенсії та виплати їй грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058- IV.

Листом №13835-0432/Т-01/8-0400/21 від 26.04.2021 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відмовлено позивачу у перерахунку пенсії та виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій.

Підставою для відмови стало те, що, на думку відповідача, за даними трудової книжки стаж роботи позивача в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота яких, дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» становить 31 рік 0 місяців 13 днів:

- з 01.08.1980 по 24.04.1996 – 15 років 8 місяців 24 дні;

- з 25.04.1996 по 17.04.2002 – 5 років 11 місяців 23 дні;

- з 05.05.2003 по 31.08.2012 – 9 років 3 місяці 26 днів.

До вказаного стажу відповідачем не зараховано період роботи з 01.09.2012 по 31.05.2020, оскільки Будинок дитини № 1 змінив назву на Комунальний заклад «Спеціалізований Центр медико-соціальної реабілітації дітей», в якому позивач працювала на посаді вихователя.

Так, відповідачем зазначено, що відповідно до наказу № 28.10.2002 № 385 «Про затвердження переліків закладів охорони здоров`я, лікарських, провізорських посад, посад молодших спеціалістів з фармацевтичною освітою, посад професіоналів у галузі охорони здоров`я та посад фахівців у галузі охорони здоров`я» Центр соціальної реабілітації дітей відноситься до закладів охорони здоров`я. Розділом 2 «Охорона здоров`я» Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 вихователі не передбачені. Підстави для виплати грошової допомоги відповідно до постанови Кабінеті Міністрів України від 23.11.2011 №1191 у відповідача відсутні, у зв`язку з тим, що на момент досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону № 1058 позивач не працювала в закладах та установах державної або комунальної форм власності на посадах, робота, яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Вважаючи, що відповідачем протиправно відмовлено у вказаній виплаті, позивач звернулася до суду з цим адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.

Між сторонами наявний спір щодо спеціального страхового стажу, що визначає право позивача на призначення грошової допомоги відповідно до п. 7-1 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 за №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV).

В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади га органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-ІV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років. для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-ІV, та механізм її виплати визначає Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1191 (далі - Порядок №1191).

Згідно з п. 2 Порядку № 1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що передбачені Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 (далі – Постанова № 909).

Пунктом 5 вказаного Порядку визначено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (№1058-ІV) та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону (№1058-ІV), працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (№1788-ХІІ), і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

Таким чином, з аналізу наведених норм законодавства можна зробити висновок, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» будь-якого іншого виду пенсії.

Аналогічна правова позиція, викладена зокрема, в постановах Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 462/5636/16-а, від 19 березня 2019 року у справі №466/5637/17.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 затверджений перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, зокрема в установах: дитячі будинки, дитячі трудові та виховно-трудові колонії, дитячі приймальні пункти і приймальники- розподільники для неповнолітніх, логопедичні пункти і стаціонари, школи-клініки.

Робота на посадах директорів, завідуючих, їх заступників з навчально-виховної частини або роботи, вчителів, вихователів, сурдопедагогів, тифлопедагогів, вчителів-дефектологів, вчителів-логопедів, майстрів виробничого навчання, практичних психологів, соціальних педагогів, керівників гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи у цих закладах дає право на зарахування відповідних періодів роботи до страхового стажу, що дає право на виплату грошової допомоги.

Згідно з приміткою 2 Постанови № 909 робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про освіту» система освіти - сукупність складників освіти, рівнів і ступенів освіти, кваліфікацій, освітніх програм, стандартів освіти, ліцензійних умов, закладів освіти та інших суб`єктів освітньої діяльності, учасників освітнього процесу, органів управління у сфері освіти, а також нормативно-правових актів, що регулюють відносини між ними.

Заклад освіти - юридична особа публічного чи приватного права, основним видом діяльності якої є освітня діяльність.

Приписами п. 21 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про освіту» передбачено, що діяльність - інтелектуальна, творча діяльність педагогічного (науково-педагогічного) працівника або самозайнятої особи у формальній та/або неформальній освіті, спрямована на навчання, виховання та розвиток особистості, її загальнокультурних, громадянських та/або професійних компетентностей.

Частиною 1 статті 10 Закону України «Про освіту» встановлено, що невід`ємними складниками системи освіти є: дошкільна освіта; повна загальна середня освіта; позашкільна освіта; спеціалізована освіта; професійна (професійно-технічна) освіта; фахова передвища освіта; вища освіта; освіта дорослих, у тому числі післядипломна освіта.

В силу ст. 5 Закону України «Про дошкільну освіту» систему дошкільної освіти становлять: заклади дошкільної освіти незалежно від підпорядкування, типів і форми власності; наукові і методичні установи; органи управління освітою; освіта та виховання в сім`ї.

Абзацом 6 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про дошкільну освіту» передбачено, що будинок дитини - заклад дошкільної освіти системи охорони здоров`я для медико-соціального захисту дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, а також для дітей з фізичними та (або) інтелектуальними порушеннями від народження до трьох (для здорових дітей) та до чотирьох (для хворих дітей) років.

Згідно з приписами ст. 27 Закону України «Про дошкільну освіту» учасниками освітнього процесу у сфері дошкільної освіти, у тому числі, є педагогічні працівники: директори, заступники директора з навчально-виховної (виховної) роботи, вихователі-методисти, вихователі, старші вихователі, асистенти вихователів, вчителі (усіх спеціальностей), вчителі-дефектологи, вчителі-логопеди, практичні психологи, соціальні педагоги, інструктори з праці, інструктори з фізкультури, інструктори слухового кабінету, музичні керівники, керівники гуртків, студій, секцій, інших форм гурткової роботи та інші спеціалісти.

Отже, враховуючи наведене вище, можна зробити висновок, що право на пенсію за вислугою років мають вихователі закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту згідно з Постановою №909, де також у примітці 2 вказано, що робота в установах і на посадах, передбачених переліком посад в даній постанові, дає право на пенсію незалежно від форми власності або відомчої незалежності закладів і установ.

Суд зазначає, що підставами для відмови Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у виплаті одноразової грошової допомоги позивачу відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-ІV є:

- відсутність у Розділі 2 «Охорона здоров`я» Постанови №909 посади вихователя;

- не зарахування періоду роботи позивача з 01.09.2012 по 31.05.2020, оскільки Будинок дитини № 1 змінив назву на Комунальний заклад «Спеціалізований Центр медико-соціальної реабілітації дітей»;

- на момент досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону № 1058 позивач не працювала в закладах та установах державної або комунальної форм власності на посадах, робота, яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Зі змісту записів трудової книжки серії НОМЕР_1 , виданої 10.08.1980 судом встановлено, що:

- 21.05.2004 Будинок дитини № 1 м. Дніпропетровська було перейменовано в Обласний комунальний заклад «Будинок дитини № 1 м. Дніпропетровська» відповідно до рішення Дніпропетровської обласної ради №386-17/ХХІІ від 21.05.2004;

- 09.04.2009 Обласний комунальний заклад «Будинок дитини № 1 м.Дніпропетровська» змінив назву на Комунальний заклад «Спеціалізований Будинок дитини № 1» Дніпропетровської обласної ради» згідно з рішенням Дніпропетровської обласної ради №465-16/у від 25.09.2008;

- 01.09.2012 Комунальний заклад «Спеціалізований Будинок дитини № 1» Дніпропетровської обласної ради» змінив назву на Комунальний заклад «Спеціалізований Центр медико-соціальної реабілітації дітей» Дніпропетровської обласної ради» відповідно до рішення Дніпропетровської обласної ради №328-14/VІ від 17.08.2012;

- 18.07.2019 Комунальний заклад «Спеціалізований Центр медико-соціальної реабілітації дітей» Дніпропетровської обласної ради» було перетворено в Комунальне підприємство «Спеціалізований Центр медико-соціальної реабілітації дітей» Дніпропетровської обласної ради» за рішенням Дніпропетровської обласної ради від 19.10.2018 № 388-14/УП.

Організаційно-правова форма Комунального підприємства «Спеціалізований Центр медико-соціальної реабілітації дітей» Дніпропетровської обласної ради» (код ЄДРПОУ 01995189) згідно із даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - комунальне підприємство.

Відповідно до п. 1.1 Статуту Комунального підприємства «Спеціалізований Центр медико-соціальної реабілітації дітей» Дніпропетровської обласної ради», затвердженого рішенням Дніпропетровської обласної ради від 22.02.2019 № 260-16/VІІ Комунальне підприємство «Спеціалізований Центр медико-соціальної реабілітації дітей» Дніпропетровської обласної ради» є лікарняним закладом охорони здоров`я - комунальним унітарним некомерційним підприємством, що надає послуги спеціалізованої медичної допомоги будь-яким особам у порядку та на умовах, встановлених законодавством України та цим Статутом.

Згідно з п. 1.3. Статуту підприємство є правонаступником усіх майнових і немайнових прав та обов`язків Комунального закладу «Спеціалізований Центр медико-соціальної реабілітації дітей» Дніпропетровської обласної ради».

Отже, Комунальне підприємство «Спеціалізований Центр медико-соціальної реабілітації дітей» Дніпропетровської обласної ради» є закладом комунальної форми власності.

Матеріалами справи підтверджено стаж роботи позивача на посаді вихователя з 01.08.1980 по 24.04.1996, з 25.04.1996 по 17.04.2002, з 05.05.2003 по 11.06.2020.

Виходячи з положень ст. 10 Закону України «Про освіту», ст. 5, абз. 6 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про дошкільну освіту», примітки 2 до Постанови Кабінету Міністрів України №909, суд вважає, що станом на дату досягнення позивачем пенсійного віку, вона має достатній спеціальний стаж роботи на посаді, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України №909 для отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до п. 7-1 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Велика Палата Верховного Суду вирішуючи спори, пов`язані із застосуванням постанови №909, дійшла висновків про недопустимість формальних (дискримінаційних) підходів органів ПФУ до реалізації особою конституційного права на соціальний захист при наявності підтвердженого стажу роботи у закладах і установах освіти, охорони здоров`я та соціального захисту.

Така позиція Великої Палати Верховного Суду була висловлена у постановах від 29 серпня 2018 року у справі №492/446/15-а, від 30 січня 2019 року у справі №876/5312/17 та від 13 лютого 2019 року у справі №233/4308/17.

Правовими положеннями ч.5 ст. 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на викладене, дії відповідача щодо відмови у зарахуванні до спеціального стажу позивача, що надає право на призначення одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», періоду її роботи з 01.09.2012 по 31.05.2020 в Комунальному підприємстві «Спеціалізований Центр медико-соціальної реабілітації дітей» Дніпропетровської обласної ради», в якому позивач працювала на посаді вихователя, вчинені не на підставі та не у спосіб, передбачений Конституцією та законами України, та необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення, тому є протиправними.

З урахуванням зазначеного вище, суд доходить висновку, що відповідачем було розглянуто заяву позивача про виплату їй грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV та прийнято рішення про відмову позивачу у виплаті такої допомоги, яке оформлене у вигляді листа від 26.04.2021 №13835-9432/Т-01/8-0400/21, а тому позовні вимоги щодо визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо невиплати ОСОБА_1 грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій на день призначення є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 22 Конституції України права і свободи людини та громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються й не можуть бути скасовані. Під час прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту й обсягу наявних прав і свобод.

Конституційний Суд України у пункті 3.4 рішення від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007 зазначив, що неодноразово розглядав проблему, пов`язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами.

Конституційне та законодавче регулювання захисту прав і свобод людини узгоджується із міжнародно-правовими актами, а саме Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка була ратифікована Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», та відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують під час розгляду справ Конвенцію і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Таким чином, за сукупності наведених умов позивач має право на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій за віком станом на день призначення їй пенсії відповідно до п. 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Разом з тим, вимоги в частині визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо невиплати ОСОБА_1 грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій на день призначення не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Бездіяльність - пасивна поведінка суб`єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод та інтересів фізичної та юридичної особи, тобто не вчинення дій.

В даному випадку відповідачем протиправно не враховано до спеціального стажу ОСОБА_1 , що надає право на отримання грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», стаж роботи ОСОБА_1 на посаді вихователя у Комунальному підприємстві «Спеціалізований Центр медико-соціальної реабілітації дітей» Дніпропетровської обласної ради» з 01.09.2012 по 31.05.2020.

Згідно з ч.1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Частиною 1 ст. 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 №3477-IV передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

З метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача суд вважає необхідним вийти за межі позовних вимог та:

- визнати протиправними дії щодо незарахування до спеціального стажу ОСОБА_1 , що надає право на отримання грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», стаж роботи ОСОБА_1 на посаді вихователя у Комунальному підприємстві «Спеціалізований Центр медико-соціальної реабілітації дітей» Дніпропетровської обласної ради» з 01.09.2012 по 31.05.2020;

- зобов`язати відповідача зарахувати до спеціального стажу, що надає право на отримання грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до п.7-1 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», стаж роботи позивача на посаді вихователя у Комунальному підприємстві «Спеціалізований Центр медико-соціальної реабілітації дітей» Дніпропетровської обласної ради» з 01.09.2012 по 31.05.2020.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Доказів отримання позивачем грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідачем до суду не надано.

Оскільки, інших доводів щодо відсутності підстав для отримання позивачем грошової допомоги відповідачем не зазначено, то у Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області були відсутні законні підстави для відмови позивачу в призначенні грошової допомоги, відповідно до пункту 7-1 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV.

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

З урахуванням положень частини третьої статті 139 КАС України суд стягує на користь позивача, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені судові витрати на сплату судового збору у розмір 605,30 грн.

Керуючись статтями 9, 73-77, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26; код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії щодо незарахування до спеціального стажу ОСОБА_1 , що надає право на отримання грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», стаж роботи ОСОБА_1 на посаді вихователя у Комунальному підприємстві «Спеціалізований Центр медико-соціальної реабілітації дітей» Дніпропетровської обласної ради» з 01.09.2012 по 31.05.2020.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до спеціального стажу ОСОБА_1 , що надає право на отримання грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», стаж роботи ОСОБА_1 на посаді вихователя у Комунальному підприємстві «Спеціалізований Центр медико-соціальної реабілітації дітей» Дніпропетровської обласної ради» з 01.09.2012 по 31.05.2020.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову у виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій на день призначення (згідно з пунктом 7-1 «Прикінцеві положення» Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"), яке оформлене у вигляді листа від 26.04.2021 за вих. №13835-9432/Т-01/8-0400/21.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу в розмірі десяти місячних пенсій на день призначення згідно з пунктом 7-1 «Прикінцеві положення» Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (адреса: 49094,м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги 26; код ЄДРПОУ 21910427) сплачені позивачем судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 605 грн. 30 коп. (шістсот п`ять гривень 30 копійок).

Згідно з частиною 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

На підставі положень статті 297 КАС України апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.

Суддя І.В. Юхно