Рішення № 100132860, 23.09.2021, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.09.2021 Справа №607/9335/21

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді – Сливка Л.М.

за участі секретаря судового засідання – Савіцької О. П.,

за відсутності учасників справи,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Довганик Вікторія Ігорівна до Великобірківської селищної ради, Тернопільського району, Тернопільської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Тернопільська районна державна нотаріальна контора про визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Довганик пред`явив до суду позов до відповідача, Великобірківської селищної ради, Тернопільського району, Тернопільської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Тернопільська районна державна нотаріальна контора, у якому просить визнати за ним право власності на житловий будинок з прибудовою, загальною площею, 94,8 кв.м., житловою площею 63,5 кв.м., з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 . В обґрунтування заявлених позовних вимог покликається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_2 , після смерті якого відкрилась спадщина на належний йому житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 . Станом на 15 квітня 1991 року вказане будинковолодіння належало до суспільної групи «колгоспний двір», головою якого був ОСОБА_2 та членами були: ОСОБА_3 – дружина; ОСОБА_4 – матір; ОСОБА_1 – син. Він є єдиним спадкоємцем за законом після померлого батька ОСОБА_2 , оскільки дружина та матір спадкодавця померли. Однак, звернувшись у нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини, постановою нотаріуса йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок з прибудовою, загальною площею, 94,8 кв.м., житловою площею 63,5 кв.м., з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 , у зв`язку із відсутністю правовстановлюючого документа та державної реєстрації права власності на житловий будинок. За вказаних обставин позивач позбавлений можливості оформити спадкове майно у нотаріальному поряду, у зв`язку із чим просить позов задовольнити.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 червня 2021 року відкрито провадження у вказаній цивільній справі та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Позивач ОСОБА_1 у підготовче судове засідання не з`явився, однак, його представник – адвокат Довганик В.І. подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, згідно якої позовні вимоги підтримала та просила задовольнити.

Від відповідача Великобірківської селищної ради, Тернопільського району, Тернопільської області надійшла до суду заява про розгляд справи за відсутності їх представника, згідно якої просять позов задовольнити.

У підготовче судове засідання від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Тернопільської районної державної нотаріальної контори надійшла заява про розгляд справи за відсутності їх представника.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Судом установлено:

Відповідно до Інформаційної довідки №311, виданої 18 березня 2021 року Тернопільським районним госпрозрахунковим бюро технічної інвентаризації, по обліку бюро будинковолодіння АДРЕСА_1 рахується за: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ; ОСОБА_4 ; ОСОБА_1 . Раніше будинковолодіння рахувалося по АДРЕСА_2 . Вказане будинковолодіння складається із: А – житловий будинок з прибудовою, 1973 року побудови, загальною площею 94,8 кв.м., житловою плщею 63,5 кв.м.; Б – хлів, 1976 року побудови; В – літня кухня з підвалом, 1976 року побудови; Г – вбиральня, 1990 року побудови; Д – гараж, 1991 року побудови; 2-3 – огорожа; Пг – погріб, 1972 року побудови.

Згідно Інформаційної довідки №322 виданої 22 березня 2021 року Тернопільським районним бюро технічної інвентаризації, за матеріалами бюро станом на 01 січня 2013 року житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_2 рахується за головою колгоспного двору ОСОБА_2 на підставі свідоцтва на право особистої власності на жилий будинок, видане Тернопільською районною радою 30 листопада 1989 року на підставі рішення виконкому №236 від 28 листопада 1989 року та записано в реєстровій книзі №2 за реєстровим №70. Державна реєстрація права власності на будинковолодіння АДРЕСА_3 за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в бюро не проведена.

Відповідно до Довідки №75, виданої 19 лютого 2021 року Виконавчим комітетом Великобірківської селищної ради, Тернопільського району, Тернопільської області, житловий будинок, що знаходиться по АДРЕСА_1 станом на 15 квітня 1991 року – колгоспний двір, членами якого були: ОСОБА_2 – голова двору; ОСОБА_3 – дружина; ОСОБА_4 – матір; ОСОБА_1 – син.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4 , про що складено актовий запис №12 Малоходачківської сільської ради, Тернопільського району, Тернопільської області, якою 27 лютого 1996 року видане свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 .

Згідно Довідки №67, виданої 17 лютого 2021 року Великобірківською селищною радою, Тернопільського району, Тернопільської області, на день смерті ОСОБА_4 , яка була зареєстрована по АДРЕСА_1 , разом із нею були зареєстровані: син -0 ОСОБА_2 , невістка – ОСОБА_3 ; онук – ОСОБА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_3 , що стверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим 21 серпня 2015 року Малоходачківською сільською радою, Тернопільського району, Тернопільської області, актовий запис №23.

Як убачається із довідки №57 виданої 09 лютого 2021 року Великобірківською селищною радою, Тернопільського району, Тернопільської області, на день смерті ОСОБА_3 разом із нею за адресою: АДРЕСА_1 були зареєстровані: чоловік – ОСОБА_2 ; син – ОСОБА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , про що складено актовий запис №07 Малоходачківської сільської ради, Тернопільського району, Тернопільської області, України, якою 28 березня 2016 року видане свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3 .

Довідкою №56, виданою 09 лютого 2021 року Великобірківською селищною радою, Тернопільського району, Тернопільської області стверджується, що на день смерті ОСОБА_2 , разом із ним за адресою: АДРЕСА_1 був зареєстрований син – ОСОБА_1 .

Як убачається із наданої на запит суду, копії матеріалів спадкової справи №275/2017р, заведеної Тернопільською районною державною нотаріальною конторою після померлого ОСОБА_2 , позивач ОСОБА_1 звернувся у нотаріальну контору із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на майно померлого ОСОБА_2 .

Однак, постановою державного нотаріуса Тернопільської районної державної нотаріальної контори за №827/02-31 від 06 квітня 2021 року позивачу ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на жилий будинок з господарськими будівлями і спорудами АДРЕСА_1 , у зв`язку із відсутністю правовстановлюючого документа на житловий будинок та проведеної державної реєстрації.

У вказаній постанові нотаріуса зазначено, що у справах Тернопільської районної державної нотаріальної контори заведена спадкова справа за №265/1997 після смерті ОСОБА_4 , за заявою сина ОСОБА_2 про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом. Факт прийняття спадщини встановлено по спільному проживанню спадкодавця із спадкоємцем. Інші спадкоємці до нотаріальної контори не зверталися. Також, у справах Тернопільської районної державної нотаріальної контори заведена спадкова справа за №90/2016 після померлої ОСОБА_3 за заявою ОСОБА_1 про прийняття спадщини за законом. Спадкоємцем, що прийняли спадщину також є ОСОБА_2 . 17 березня 2016 року за реєстровим №436 Тернопільською районною державною нотаріальною конторою було посвідчено договір про поділ спадкового майна між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , згідно якого чоловіку померлої ОСОБА_2 переходить житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами в АДРЕСА_1 . Державна реєстрація права власності часток будинковолодіння, які рахуються за померлими ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 та ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 , не проведена.

09 березня 2021 року Тернопільським районним госпрозрахунковим бюро технічної інвентаризації виготовлено технічний паспорт на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 .

Згідно характеристики будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, вказане будинковолодіння складається із: А – житловий будинок, 1973 року побудови; а – прибудова, 1973 року побудови; а1 – сходи; Б – хлів, 1976 року побудови; В – літня кухня, 1976 року побудови; Пд (В) – підвал, 1976 року побудови; вх.в пд. – вхід в підвал; Г – вбиральня, 1990 року побудови; Д – гараж, 1991 року побудови; 2 – огорожа; 3 – хвіртка; Пг – погріб, 1972 року побудови.

Відповідно до Експлікації приміщень до будинку садибного типу, загальна площа житлового будинку становить 94,8 кв.м., житлова площа – 63,5 кв.м.

Проаналізувавши в сукупності досліджені докази, встановлені ними обставини та визначені відповідно до них правовідносини сторін, суд приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Вимогами ст. 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом установлено, що житловий будинок, що знаходиться по АДРЕСА_1 станом на 15 квітня 1991 року належав до суспільної групи «колгоспний двір».

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 6 постанови від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», до правовідносин, що виникли до прийняття 15 квітня 1991 року Закону України «Про власність», застосовується чинне на той час законодавство.

Так, у відповідності до чинного на той час законодавства, зокрема положень Цивільного кодексу Української РСР 1963 року виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.

Згідно з ст. 13 Закону Української РСР «Про сільську раду депутатів трудящих Української РСР» 1968 року зі змінами на вказані ради було покладено обов`язок здійснення обліку населення та ведення за встановленими формами погосподарських книг.

Таким чином, записи у погосподарських книгах, визнавались в якості актів органів влади / публічних актів /, що підтверджують право приватної власності на житлові споруди.

На час виникнення спірних правовідносин, порядок введення погосподарського обліку в сільських радах визначався Вказівками по введенню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів / далі - Вказівки /, затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСР /далі - Держкомстат СРСР / від 12 травня 1985 року № 5-24/26, а згодом - Вказівками, затвердженими постановою Держкомстату СРСР № 69 від 25 травня 1990 р.

Відповідно до п. 20 Вказівок суспільна група господарства встановлюється в залежності від роду занять голови господарства /сім`ї/.

Пунктом 6 Постанови Пленуму Верховного Суду від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» судам роз`яснено, що положення статей 17, 18 Закону «Про власність» щодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону (з 15 квітня 1991 року). До правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, ще регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба).

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду України від 14.01.2014 року у справі №6-145цс13 та від 18 листопада 2015 року № 6-350цс15.

Таким чином, право на частку у колгоспному дворі мають всі члени двору, які до 15 квітня 1991 року не втратили право на таку частку.

Станом на 15 квітня 1991 року членами колгоспного двору, що знаходиться по АДРЕСА_1 були: ОСОБА_2 – голова двору; ОСОБА_3 – дружина; ОСОБА_4 – матір; ОСОБА_1 – син.

Таким чином, кожному члену даного колгоспного двору належить по 1/4 частині житлового будинку.

Судом установлено, що після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 та померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 належні померлим частки у житловому будинку що знаходиться по АДРЕСА_1 успадкував ОСОБА_2 , однак, не оформив своїх спадкових прав.

При цьому, як убачається із постанови нотаріуса №827/02-31 від 06 квітня 2021 року, 17 березня 2016 року за реєстровим №436 Тернопільською районною державною нотаріальною конторою було посвідчено договір про поділ спадкового майна між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , згідно якого ОСОБА_2 переходить житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами в АДРЕСА_1 .

Відтак, після померлого ОСОБА_2 відкрилась спадщина на житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами в АДРЕСА_1 .

Відповідно до ст. 1216-1217 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

У ст.1218 ЦК України зазначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Судом установлено, що за життя ОСОБА_2 не було складено заповітного розпорядження, відтак, у даному випадку має місце спадкування за законом.

Частиною 1 статті 1261 ЦК України встановлено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народженні після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги спадкування за законом після померлого ОСОБА_2 , оскільки є його сином померлого.

Як убачається із матеріалів спадкової справи, інших спадкоємців після померлого ОСОБА_2 . Які б зверталися у нотаріальну контору із заявами про прийняття спадщини – немає.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвічує його право власності.

Аналізуючи в сукупності досліджені докази, встановлені ними обставини та визначені відповідно до них правовідносини сторін, беручи до уваги визнання позову відповідачем, враховуючи вимоги закону, які до них застосовуються, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки зазначені позивачем обставини унеможливлюють іншим способом захистити його права та інтереси, а тому за позивачем слід визнати право власності на житловий будинок з прибудовою, загальною площею, 94,8 кв.м., житловою площею 63,5 кв.м., з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 12, 141, 200, 258, 259, 264, 265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Довганик Вікторія Ігорівна до Великобірківської селищної ради, Тернопільського району, Тернопільської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Тернопільська районна державна нотаріальна контора про визнання права власності на спадкове майно – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з прибудовою, загальною площею, 94,8 кв.м., житловою площею 63,5 кв.м., з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається до Тернопільського апеляційного суду.

Дата складення повного судового рішення 04 жовтня 2021 року.

Реквізити сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Відповідач: Великобірківська селищна рада Тернопільського району, Тернопільської області, адреса місцезнаходження – вул. Грушевського, 53, смт. Великі Бірки, Тернопільського району, Тернопільської області, код ЄДРПОУ 04394869.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Тернопільська районна державна нотаріальна контора, адреса місцезнаходження – вул. Котляревського, 27, м. Тернопіль, код ЄДРПОУ 05466080.

Головуючий суддяЛ. М. Сливка