Ухвала суду № 100132581, 04.10.2021, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/2713/17

Провадження № 6-а/638/24/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2021 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі головуючого – судді Невеніцина Є.В. розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника відповідача про відстрочення виконання рішення суду за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації про проведення безоплатної заміни автомобілю,-

УСТАНОВИВ:

Представник відповідача звернувся з вищевказаною заявою, мотивуючи свої вимоги тим, що з метою виконання рішення суду відповідачем 04.07.2017 року ОСОБА_1 прийнято на облік для безоплатного позачергового забезпечення автомобілем із звичайним керуванням, починаючи з 2014 року і до цього часу автомобілі, придбані за рахунок коштів державного бюджету для видачі особам з інвалідністю до Департаменту не надходили; забезпечити автомобілем позивача не вбачається можливим враховуючи те, що відповідачу не надходили автомобілі для видачі особам з інвалідністю, тобто рішення суду не виконано та не може бути виконано виключно з підстав, що не залежать від Департаменту соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації.

У судове засідання сторони не з`явились, про час та місце слухання справи повідомлені своєчасно та належним чином, причин неявки не повідомили.

Згідно ч. 2 ст. 378 КАС України, неявка учасників справи не є перешкодою для розгляду даної заяви.

Враховуючи положення ч. 9 ст. 205 КАС України, розгляд заяви здійснюється у порядку письмового провадження.

У зв`язку з неявкою всіх учасників справи, відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи та заяви, прийшов до висновку про відмову у задоволенні заяви, виходячи з наступного.

Постановою Дзержинського районного суду м.Харкова від 04.05.2017 року, яка набрала законної сили, позовні вимоги ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації про зобов`язання відповідача позачергово безоплатно провести заміну автомобіля інваліду війни першої групи ОСОБА_1 задоволено.

Відповідно до ч.1 ст.378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу, як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Згідно з ч.3 ст.378 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Частина 4 ст.378 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання самої особи або членів її сім`ї, її матеріальне становище;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідно до ч. ч. 5, 6 ст.378 Кодексу адміністративного судочинства України відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення рішення, ухвали, постанови. При відстроченні або розстроченні виконання судового рішення суд може вжити заходів, передбачених статтею 151 цього Кодексу.

Таким чином, з аналізу наведеної норми вбачається, що відстрочення в розумінні зазначеної норми закону є відкладенням чи перенесенням дати виконання рішення на новий строк, який визначається адміністративним судом, та допускається у виняткових випадках, залежно від обставин справи. Підставою для відстрочення можуть бути конкретні існуючі, об`єктивні, виключні обставини, що ускладнюють виконання судового рішення у встановлений строк або фактично унеможливлюють таке.

При розгляді заяв щодо відстрочення виконання судового рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому. Наявність підстав для відтермінування має бути доведена боржником. При цьому строки відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку для повного виконання рішення суду. Надання такого строку не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника, натомість повинне базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників.

Оцінюючи доводи заяви чи клопотання про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, суди повинні враховувати, що ці заходи не повинні створювати боржнику можливість ухилятися від виконання судового рішення. До уваги повинні братися не лише реальний майновий стан боржника, але й його наміри, що свідчать про бажання виконати рішення.

Зазначене викладене у постанові Верховного Суду від 06.12.2019 року у справі № 2а/0570/6531/2011, постанові від 30.01.2020 року у справі № 819/150/17.

Всупереч викладеному, представником відповідача не надано суду доказів вчинення дій, спрямованих на виконання рішення суду.

Так, представник відповідача посилається на своє повідомлення від 21.05.2021 року про виділення автомобіля, проте за положенням ч.3 ст.37 Бюджетного Кодексу України Кабінет Міністрів України схвалює проект закону про Державний бюджет України та подає його разом з відповідними матеріалами Верховній Раді України та Президенту України не пізніше 15 вересня року, що передує плановому, тобто відповідачем подано запит після ухвалення Закону України «Про державний бюджет України на 2021 рік».

Щодо повідомлення відповідача від 01.06.2020 року суд зазначає, що вказаний лист містить загальну інформацію щодо необхідної кількості автомобілів, при цьому відповідачем не надано відомостей про отримання або не отримання автомобілів для забезпечення виконання рішення суду.

У Рішенні від 27.11.2008 по справі №1-37/2008 Конституційний Суд України вказав, що Закон про Державний бюджет України як правовий акт, що має особливий предмет регулювання (визначення доходів та видатків на загальносуспільні потреби), створює належні умови для реалізації законів України, інших нормативно-правових актів, ухвалених до його прийняття, які передбачають фінансові зобов`язання держави перед громадянами і територіальними громадами. Саме у виконанні цих зобов`язань утверджується сутність держави як соціальної і правової.

Відповідно до статей 1, 3 Конституції України та принципів бюджетної системи (стаття 7 Кодексу) держава не може довільно відмовлятися від взятих на себе фінансових зобов`язань, передбачених законами, іншими нормативно-правовими актами, а повинна діяти ефективно і відповідально в межах чинного бюджетного законодавства (абзаци другий, третій підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення 27.11.2008 у справі № 1-37/2008).

Таким чином, законодавство, що визначає фінансові зобов`язання держави, має первинний характер, а бюджетне законодавство - похідний від нього характер.

Така правова позиція підтримана Конституційним Судом України, зокрема, у рішеннях від 20.03.2002 №5-рп/2002, від 17.03.2004 №7-рп/2004, від 01.12.2004 №20-рп/2004, від 09.07.2007 №6-рп/2007, в яких зазначено про неможливість поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету.

Зокрема, у рішенні від 09.07.2007 № 6-рп/2007 Конституційний Суд України вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов`язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави. Разом з тим держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу.

Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїх рішеннях неодноразово констатував, що органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Відтак, враховуючи наведене вище, суд приходить до висновку про те, що відсутність коштів не є поважною причиною невиконання судового рішення, з урахування того, що суду не надано жодного доказу на підтвердження викладених доводів у заяві щодо відсутності автомобілів станом на день звернення до суду із заявою.

Керуючись ст.378 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви представника відповідача про відстрочення виконання рішення суду за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації про проведення безоплатної заміни автомобіля – відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її підписання відповідно до ч.2 ст.256 КАС України та може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Другого апеляційного адміністративного суду. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Є.В.Невеніцин