Рішення № 100129753, 04.10.2021, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/3831/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 жовтня 2021 року Галицький районний суд м.Львова

в складі: головуючого судді Мисько Х.М.,

з участю: секретаря судового засідання Євтушенка В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Львові цивільну справу за позовом адвоката Артюшкової Олександри Олександрівни (79052, м.Львів, вул.Сірка, 23/38) в інтересах ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_3 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) про поділ спільного майна подружжя, -

В С Т А Н О В И В:

Адвокат Артюшкова О.О. звернулась до суду в інтересах ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя. В обґрунтування позову вказує на те, що з 27.08.1994 року сторони перебували у шлюбі та на момент подання позовної заяви, у Галицькому районному суді м.Львова розглядається справа №461/570/21 про розірвання такого. В період перебування у шлюбі сторонами набуто у власніть гаражний бокс № НОМЕР_3 в автогаражному кооперативі «Меркурій», який знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 . Право власності на вказане нерухоме майно зареєстровано за відповідачем - ОСОБА_2 та підтверджується відповідним Свідоцтвом № НОМЕР_4 , виданим Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики ЛМР 19.07.2010 року. Оскільки майно було придбане в період шлюбу, таке належить подружжю на праві спільної сумісної власності. Відтак, позивач просить поділити спірне майно шляхом визначення за нею Ѕ частки гаражу в порядку поділу майна подружжя.

Ухвалою суду від 13.05.2021 року відкрито провадження у справі, вирішено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 04.10.2021 року підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до судового розгляду.

Від представника позивача – адвоката Артюшкової О.О. на адресу суду надійшла заява, в якій просить проводити розгляд справи у відсутності позивача та її представника, позовні вимоги підтримує повністю.

Відповідач ОСОБА_2 до початку судового засідання подав письмову заяву, в якій просить проводити розгляд справи у його відсутності. Крім того, вказав, що позовні вимоги визнає, однак заперечує проти стягнення судових витрат.

Згідно ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Судом встановлено, що згідно Свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_5 , виданого повторно 16.04.2010 року, 27.08.1994 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено шлюб, який зареєстрований Галицьким відділом реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції, актовий запис № 282 (а.с.15).

Згідно свідоцтва про право власності № НОМЕР_4 серії НОМЕР_6 , виданого Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради 19.07.2010 року, ОСОБА_2 дійсно володіє на праві приватної власності гаражним боксом № НОМЕР_3 в автогаражному кооперативі «Меркурій», який знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 . Площа гаражного боксу 21.7 кв.м., підвал площею 20,8 кв.м., майстерня площею 21,7 к.вм. (а.с.16).

Рішенням Галицького районного суду м.Львова від 03.08.2021 року у справі №461/570/21 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 27.08.1994 року Галицьким відділом реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції, за актовим записом №282 – розірвано. Рішення не оскаржене та набрало законної сили.

Частиною 1 ст.60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Відповідно до ч.3 ст.368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 63 СК України передбачено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згідно статті 69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою. Договір про поділ житлового будинку, квартири, іншого нерухомого майна, а також про виділ нерухомого майна дружині, чоловікові зі складу усього майна подружжя має бути нотаріально посвідчений.

Відповідно до статті 70 цього ж Кодексу, у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

За роз`ясненнями Пленуму Верховного Суду України, які містяться у п.п. 23, 24 постанови від 21.12.2007 року №11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та ст.372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди, виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясувати джерело і час його придбання.

Згідно ч.1 та ч.2 ст.71 СК України, майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому, суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Відповідно до ст.82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Таким чином, оскільки, позивачем ОСОБА_1 надано належні та допустимі докази того, що вищезазначене майно придбане сторонами в період шлюбу, з урахуванням визнання позову відповідачем, суд дійшов висновку, що позовні вимоги необхідно задоволити.

Щодо стягнення з відповідача судового збору слід зазначити, що відповідно до ч.2 ст.142 ЦПК у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а тому, судовий збір в розмірі 454,00 грн. слід повернути позивачу, іншу частину сплаченого судового збору в розмірі 454,00 грн., відповідно до ст.141 ЦПК України - покласти на відповідача.

Відповідно до ч.5 ст.135 ЦПК України, сума забезпечення витрат на професійну правничу допомогу визначається судом з урахуванням приписів частини четвертої статті 137, частини сьомої статті 139 та частини третьої статті 141 цього Кодексу, а також їх документального обґрунтування.

Витрати на професійну правничу допомогу відносяться до витрат, пов`язаних з розглядом справи (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК), та становлять одну із складових судових витрат (ч.1 ст.133 ЦПК).

Згідно із ч.3 ст.141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Судом встановлено, що 15.04.2021 року між позивачем ОСОБА_1 та адвокатом Артюшковою О.О. укладено Договір про надання правової (правничої) допомоги №09/21 (а.с.23).

Згідно умов Договору, клієнту було надано правову допомогу, на підтвердження чого надано Акт прийому – передачі від 05.05.2021 року на суму 2000,00 грн. (а.с.22) та квитанцію від 05.05.2021 року (а.с.23).

Відтак, сторони Договору дійшли згоди про оплату надання професійної правничої допомоги у цій справі у розмірі 2000,00 грн., попередньо вказавши про частину очікуваних витрат у позовній заяві.

Як передбачено ст.15 ЦПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Суд вважає, що визначені адвокатськими бюро суми гонорарів є обґрунтованими, такими, що відповідають складності справи та часу, який затрачено на фактичне надання правової допомоги, обсягом, наданих послуг, у зв`язку з чим, вказана сума підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 18, 81, 89, 259, 263, 265, 268 ЦПК України, ст.ст.104, 105, 110, 112 СК України суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов адвоката Артюшкової Олександри Олександрівни в інтересах ОСОБА_1 - задоволити.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_5 ; адреса проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) право власності на Ѕ частини гаражного боксу № НОМЕР_3 в автогаражному кооперативі «Меркурій», який знаходиться за адресою: м.Львів, вул.Стрийська, 195а.

Стягнути з ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_3 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) в користь ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_5 ; адреса проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 454,00 грн.

Повернути ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_5 ; адреса проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) з державного бюджету 454,00 грн. судового збору, сплаченого згідно квитанції №0.0.2113024480.1 від 05.05.2021 року, отримувач: ГУК Львів/Галицький р-н/22030101; код отримувача: 38008294.

Стягнути з ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_3 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) в користь ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_5 ; адреса проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Мисько Х.М.