Ухвала суду № 100128946, 30.09.2021, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/5475/21

1-кс/308/4125/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2021 року м. Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області - Малюк В.М., при секретарі судового засідання - Кинів О.В., за участю прокурора - Стефанцова А., слідчого - Глеба І.М., перекладача - Крайник В.С., адвоката - Ільтьо А.М., в режимі відео конференції підозрюваного - ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Мицик О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Ужгород, клопотання слідчого СУ ГУНП в Закарпатській області Гичка І.В., погоджене з прокурором, у кримінальному провадженні №12021070000000031 від 27.01.2021 року, відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Республіки Азейбарджан, мешканця АДРЕСА_1 , громадянина Республіки Азейбарджан, з середньою спеціальною освітою, не одруженого, на утриманні одна неповнолітня дитина, раніше судимого, підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.189 КК України, -

про продовження строку тримання під вартою, -

В С Т А Н О В И В :

З внесеного слідчим клопотання, яке погоджене з прокурором, та доданих до нього матеріалів слідує, що починаючи з грудня 2020 року до початку березня 2021 року, мешканець АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, керуючись корисливим мотивом та з метою незаконного збагачення, діючи з прямим умислом, за попередньою змовою із невстановленими досудовим слідством особами, неодноразово пред`являв незаконні, протиправні вимоги громадянину України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканцю АДРЕСА_2 (надалі потерпілому), про передачу йому 1000 доларів США та 1200 Євро, в якості боргу за отриманий потерпілим від ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканки АДРЕСА_3 , аванс за виготовлення кухонної стінки, при цьому погрожуючи фізичною розправою потерпілому та його близьким родичам, та вказані погрози потерпілим були сприйняті як реальні та такі, що можуть бути здійснені щодо нього, чим спричинив потерпілому психічного страждання.

Як встановлено, на протязі тривалого часу потерпілий є керівником товариства з обмеженою відповідальністю «Картушвал», яке займається виробництвом кухонної та інших видів меблів. В листопаді 2019 року, потерпілому надійшло повідомлення по виготовленню кухні в с. Плаюц, Рахівського району, Закарпатської області. Виїхавши на місце, зробив заміри та між ним та ОСОБА_3 був укладений та підписаний договір підряду на загальну суму 4200 доларів США, та потерпілий отримав від замовника аванс в розмірі 1200 Євро та 1000 доларів США. Згідно договору підряду кухня повинна була бути виготовлена до червня 2020 року. Однак, потерпілий виконати умови договору вчасно не зміг з причин які не залежали від його волі, у зв`язку з пандемією «COVID-19» та введення карантинних обмежень не зміг своєчасно завезти сировину із-за кордону для виготовлення меблів та з приводу цього повідомив замовника.

Проте, наприкінці грудня 2020 року, невстановлені досудовим розслідуванням особи звернулися до ОСОБА_1 з метою повернення коштів, сплачених ОСОБА_3 потерпілому в якості авансу за виготовлення кухонної стінки. Після цього, у ОСОБА_1 виник злочинний умисел незаконного збагачення, шляхом протиправного заволодіння грошовими коштами ОСОБА_2 , за надуманим приводом, в якості відшкодування боргу, які потерпілий отримав у якості авансу від замовника.

В подальшому, наприкінці грудня 2020 року, потерпілому зателефонував ОСОБА_4 з мобільного номеру телефону НОМЕР_1 та представився як ОСОБА_1 з вимогою щодо повернення грошових коштів ОСОБА_3 , та в разі їх не повернення та невиконання його вимоги в потерпілого та його сім`ї будуть проблеми, реалізуючи свій злочинний намір, направлений на незаконне збагачення шляхом протиправного заволодіння грошовими коштами потерпілого, за попередньою змовою з невстановленими органом досудового розслідування особами, представився потерпілому «смотрящим» за Тячівським районом в Закарпатській області з метою навіювання страху потерпілому.

22.01.2021 року ОСОБА_1 реалізуючи свій злочинний умисел зателефонував потерпілому з номеру мобільного телефону НОМЕР_1 та знову почав вимагати від останнього повернення грошових коштів ОСОБА_3 , при цьому погрожуючи фізичною розправою йому та членам його сім`ї, тим самим спричинив потерпілому психічного страждання.

Згідно висновку експерта №21 від 20.04.2021 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з врахуванням даних консультації обласних спеціалістів та амбулаторної картки з КНП «Хустська центральна лікарня» ім. Віцинського О.П.» Хустської міської ради, де потерпілий перебуває на лікуванні у лікаря - психіатра психо-наркологічного відділення, було встановлено діагноз: Гостра реакція на стрес. Вказаний діагноз підтверджується даними консультації лікаря-психіатра КНП «Закарпатський обласний медичний центр психічного здоров`я та медицини залежності» Закарпатської обласної ради від 19.04.2021 р., де йому був встановлений діагноз Гостра реакція на стрес, важка.

При цьому ОСОБА_2 станом на 25.01.2021 якими-небудь психічними захворюваннями, або тимчасовими розладами психічної діяльності не страждав (про що свідчать дані довідки від 20.04.2021 р №599/05-07);

Враховуючи дані амбулаторної картки, консультації спеціаліста (лікаря психіатра) від 19.04.2021 р, у потерпілого на даний час встановлений діагноз: «Гостра реакція на стрес, важка» яка може являтися наслідком стресу від погроз сторонньої особи.

За таких обставин, ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України - вимагання, тобто вимога передачі чужого майна з погрозою застосування насильства над потерпілим та його близькими родичами, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

07.06.2021 року ОСОБА_1 вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України.

Наявність обґрунтованої підозри, повідомленої стороною обвинувачення ОСОБА_1 підтверджується наступними зібраними матеріалами досудового розслідування, а саме: заявою про вчинення кримінального правопорушення громадянина ОСОБА_2 ; протоколами допиту потерпілого ОСОБА_2 ; протоколами допитів свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ; протоколами негласних слідчих (розшукових) дій; іншими матеріалами кримінального провадження, копії яких додані до матеріалів вказаного клопотання.

09.06.2021 року, слідчим суддею Ужгородського міськрайонного суду, обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, відносно підозрюваного ОСОБА_1 , строк якого визначено до 05.08.2021 року.

29.07.2021 року, слідчим суддею Ужгородського міськрайонного суду, продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, відносно підозрюваного ОСОБА_1 , строк якого визначено до 06.09.2021 року включно.

02.09.2021 року слідчим суддею Ужгородського міськрайонного суду продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, відносно підозрюваного ОСОБА_1 , строк якого визначено до 05.10.2021 року включно.

На думку сторони обвинувачення докази, які зібрані на даному етапі слідства, в достатній, для обрання запобіжного заходу, мірі обґрунтовують підозру ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому діяння.

Слідчий зазначає, що метою застосування до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1. Переховуватися від органів досудового розслідування та суду.

Злочин, який інкримінують ОСОБА_7 є тяжким і передбачає можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 7 років, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Так, у ст. 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину.

Вищевказані обставини, а також той факт, що Закарпатська область межує з чотирма країнами Європейського союзу, а саме: Румунією, Угорщиною, Словацькою Республікою та Республікою Польща, а також те що ОСОБА_1 являється громадянином Республіки Азербайджан дають підстави вважати, що останній усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення тяжкого злочину, може переховуватися від органу досудового розслідування та має реальні можливості покинути територію України з цією метою, як і в межах пункту пропуску через державний кордон України так і поза межами таких, а також переховуватись на території України.

2. Незаконно впливати на потерпілого, свідків, експерта, спеціаліста у кримінальному провадженні.

ОСОБА_1 може незаконно впливати на свідків, які вже встановлені, а саме ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , потерпілого ОСОБА_2 та тих, що будуть встановлені, для зміни ними показань на його користь. Також ОСОБА_1 може впливати на судово-медичних експертів ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які проводили медичне обстеження ОСОБА_2 , а тому будучи на волі він зможе здійснити підкуп чи застосувати насильство до експертів, тобто наявний ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України.

Крім цього, ОСОБА_1 , з урахуванням відомих йому обставин кримінального правопорушення та матеріалів кримінального провадження, зможе вступати у поза процесуальні відносини із свідками, які будуть встановлені та експертами, тим самим схиляти їх до зміни даних слідству показань.

Аналогічним чином ОСОБА_1 зможе впливати і на понятих, які вже залучені у даному кримінальному провадженні при проведенні слідчих дій.

Це створює загрозу тиску та підбурювання вказаних осіб до дачі неправдивих показань, або відмови від надання таких.

3. Перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Знаходячись на волі, ОСОБА_1 , може перешкоджати кримінальному провадженню іншим способом, зокрема, підшукуючи осіб, що можуть надати вигідні для нього неправдиві показання.

4. Вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Так, будучи на волі, ОСОБА_1 й надалі матиме можливість вчиняти насильницькі дії, а також висловлювати погрози застосування насильства відносно ОСОБА_2 .

Крім цього, враховуючи спосіб вчинення кримінального правопорушення (погрози застосування насильства), наявні підстави вважати, що останній будучи на волі може вдатися до вчинення аналогічних кримінальних правопорушень.

Слід врахувати, що ОСОБА_1 раніше притягувався до кримінальної відповідальності за злочини скоєні проти життя та здоров`я особи, 17.06.2002 р., вироком апеляційного суду Вінницької області, був засуджений до 15 років позбавлення волі за ст.93 п. «а» Кримінального кодексу в редакції за 1960 року (умисне вбивство з корисливих мотивів).

Також, на даний час, ОСОБА_1 є обвинуваченим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 п.12 ст. 115 КК України, у кримінальному провадженні №12017070160000559, яке перебуває на розгляді Хустського районного суду. Вказане свідчить про схильність особи до вчинення насильницьких злочинів.

Таким чином, підставою застосування до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення та наявність вищевказаних ризиків.

В зв`язку з вищевикладеним, сторона обвинувачення вважає про неможливість запобігання вказаним ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів, тому ОСОБА_1 слід продовжити міру запобіжного заходу у виді - тримання під вартою, без визначення розміру застави, в межах строку досудового розслідування.

У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав з викладених мотивів, просив його задоволити та продовжити відносно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення застави, оскільки, ризики які існували на час застосування відносно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не зменшилися, зокрема підозрюваний може : переховуватися від органу досудового розслідування та суду, впливати на свідків, потерпілого, понятих та експертів, вчинити інший злочин, так як раніше вже притягувався до кримінальної відповідальності і на даний момент відносно останнього розглядається справа в Хустському районному суді, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Захисник підозрюваного ОСОБА_1 - адвокат Мицик О.В., в судовому засіданні заперечив проти задоволення внесеного слідчим клопотання, про що подав до суду письмові заперечення та просив обрати його підзахисному менш суворий запобіжний захід, зокрема домашній арешт, з покладенням обов`язків. Зазначив, що ризики передбачені ст.177 КПК України є припущеннями, оскільки ОСОБА_1 не має наміру ухилятися від органу досудового розслідування та суду, постійно з`являється на розгляд справи до Хустського районного суду, а наміру впливати на потерпілого, свідка чи перешкоджати встановленню істини по справі, у його підзахисного не має. Крім цього, вважає підозру необґрунтованою, оскільки у даній справі має місце спонукання до виконання цивільно-правових зобов`язань, а ризики вказані слідчим такими, що не підтверджуються жодними доказами. Також, просив врахувати, що його підзахисний має міцні соціальні зв`язки та має на утриманні неповнолітню дитину і цивільну дружину.

Захисник підозрюваного ОСОБА_1 - адвокат Ільтьо А.М. в судовому засіданні заперечив проти задоволення внесеного слідчим клопотання. Показав, що зазначені слідчим ризики, на даний час відпали, оскільки всі свідки допитані, експертиза проведена. Просив застосувати відносно його підзахисного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Підозрюваний ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав думку своїх захисників.

Заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши подане клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п`ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Клопотання про продовження строку тримання під вартою подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування. Клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Слідчий суддя зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. Слідчий суддя зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

У відповідності до ст.186 КПК України клопотання про застосування або зміну запобіжного заходу розглядається слідчим суддею, судом невідкладно, але не пізніше сімдесяти двох годин з моменту фактичного затримання підозрюваного, обвинуваченого або з моменту надходження до суду клопотання, якщо підозрюваний, обвинувачений перебуває на свободі, чи з моменту подання підозрюваним, обвинуваченим, його захисником до суду відповідного клопотання.

У відповідності до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Встановлено, що слідчим управлінням ГУНП в Закарпатській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12021070000000031 від 27.01.2021 року у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.189 КК України.

07.06.2021 року ОСОБА_1 вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України - вимагання, тобто вимога передачі чужого майна з погрозою застосування насильства над потерпілим та його близькими родичами, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

09.06.2021 року, слідчим суддею Ужгородського міськрайонного суду, обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, відносно підозрюваного ОСОБА_1 , строк якого визначено до 05.08.2021 року.

29.07.2021 року, слідчим суддею Ужгородського міськрайонного суду, продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, відносно підозрюваного ОСОБА_1 , строк якого визначено до 06.09.2021 року включно.

02.09.2021 року слідчим суддею Ужгородського міськрайонного суду продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, відносно підозрюваного ОСОБА_1 , строк якого визначено до 05.10.2021 року включно.

Слідчий суддя враховує, що відповідно до правової позиції ЄСПЛ у справі Мюррей проти Сполученого Королівства (п.55 рішення) факти, що викликають підозру, не обов`язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження чи навіть для пред`явлення обвинувачення, що є задачею наступних етапів кримінального процесу.

Затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого є тримання під вартою, що визначено в рішенні ЄСПЛ за скаргою «Феррарі-Браво проти Італії».

Кримінальний процесуальний Кодекс України встановлює обов`язок розглядати обґрунтованість підозри, яка за визначенням ЄСПЛ «є необхідною умовою законності тримання під вартою» (справа «Нечипорук і Йонкало проти України», 42310/04, § 219, 21.04.2011р.).

Відповідно до практики ЄСПЛ, «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватись арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» (K.F. проти Німеччини, 27.11.1997 р., § 57).

Слідчий суддя враховує те, що повідомлена ОСОБА_1 підозра, достатньо обґрунтовуються зібраними у кримінальному провадженні доказами. Крім цього, обґрунтованість підозри ОСОБА_1 за ч.2 ст.189 КК України була встановлена при обранні запобіжного заходу та була предметом апеляційного розгляду.

Сукупність фактичних даних, які містяться в доданих до клопотання доказах, є достатньо для висновку про причетність підозрюваного до вищевказаного злочину.

При цьому, слід зауважити, що стандарт доведення обґрунтованості підозри є нижчим від стандарту доведеності винуватості поза розумним сумнівом та вимагає меншої ваги доказів, ніж для ухвалення обвинувального вироку.

Окрім того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» Європейський Суд з прав людини зазначив, що поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання.

Слідчий суддя констатує, що питання про належність, допустимість, достовірність та достатність доказів, для підтвердження винуватості підозрюваного у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, вирішується судом безпосередньо під час розгляду кримінального провадження. Оцінка доказів винуватості, їх належність та допустимість, на даній стадії досудового розслідування слідчим суддею суду першої інстанції перевірці не підлягають.

Під час розгляду даного клопотання слідчий суддя з`ясував, що наведені у ньому дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали досудового розслідування, свідчать про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 189 КК України.

Як вбачається з матеріалів, наданих слідчим, які обґрунтовують клопотання, зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на даному етапі розслідування достатньою сукупністю доказів.

З огляду на викладене та на фактичні обставини справи, які підтверджені дослідженими судом доказами, суд вважає, що твердження сторони захисту про необґрунтованість підозри не заслуговує на увагу, а тому таке суд оцінює не інакше як спосіб захисту.

Таким чином, є підстави вважати, що перебуваючи на волі, підозрюваний з метою ухилення від кримінальної відповідальності може переховуватися від органів досудового розслідування, вчинити спроби незаконно впливати на потерпілого та на свідків злочину, знищити чи сховати речі, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення.

Щодо обґрунтованості застосування запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя також вважає за необхідне зазначити наступне.

Стаття 183 КПК України визначає, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Слідчий суддя вважає, доведеним те, що існує реальна загроза того, що підозрюваний перебуваючи на волі може переховуватися від органів досудового розслідування, вчинити спроби незаконно впливати на потерпілого та на свідків злочину, знищити чи сховати речі, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення, а відтак вважає неможливим забезпечення контролю за поведінкою підозрюваного в умовах, які не пов`язані з триманням під вартою та відповідно запобігання вказаних в ухвалі ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Окрім наявності вказаних ризиків, слідчий суддя також враховує особу підозрюваного, зокрема те, що ОСОБА_1 має постійне місце проживання, цивільну дружину, на утриманні перебуває одна неповнолітня дитина.

При цьому, слідчим суддею також враховано те, що підозрюваний є громадянином іноземної держави та відповідно має належні документи, що дають йому право легально перебувати на території іншої держави, що в свою чергу, створює ризик можливості переховування підозрюваного від слідства та суду.

Крім цього, слідчий суддя враховує те, що ОСОБА_1 раніше притягався до кримінальної відповідальності за вчинення умисного, насильницького злочину, відбував покарання у місцях позбавлення волі тривалий строк, негативно характеризується за місцем попереднього відбування покарання, на даний час у провадженні суду перебуває кримінальне провадження, в якому ОСОБА_1 обвинувачується у вчинення також умисного, насильницького злочину, і в той же час, вчиняє інше, тобто дане, кримінальне правопорушення.

Вказані обставини, в своїй сукупності, на думку слідчого судді, свідчать про те, ОСОБА_1 схильний до вчинення нових, умисних, насильницьких злочинів.

Разом з тим, слідчий суддя враховує те, що сам злочин, який інкримінується ОСОБА_1 , стосується вимагання з погрозами насильства над потерпілим, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, що в свою чергу є порушенням громадської безпеки не тільки потерпілого даного кримінального провадження, але й суспільства в цілому. Громадська безпека є елементом, складовою національної безпеки України, яка визначається в Законі України "Про основи національної безпеки України" як захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, за якої забезпечуються сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізація реальних та потенційних загроз національним інтересам. Зазначений вид злочину щодо вимагання вчиненого групою осіб та відповідно співучасть у такому злочині має суспільний інтерес.

Доводи сторони захисту про відсутність підстав вважати підозру обґрунтованою, не є підставою відмови в обранні ОСОБА_1 , запобіжного заходу, оскільки у судовому засіданні доведено наявність обґрунтованості підозри наданими слідчому судді доказами.

Посилання ж адвокатів на штучність кваліфікації події за ч. 2 ст. 189 КК України, не знайшли свого підтвердження. Крім того, на даному етапі провадження не належить оцінювати, наскільки повно органом досудового розслідування зібрано докази, що стосуються зазначеного кримінального провадження. Його завдання полягає в тому, щоб дослідити ті обставини кримінального провадження, про які органу досудового розслідування відомо на даний час та які дають достатньо обґрунтовані підстави для звернення до суду з відповідним клопотанням про обрання запобіжного заходу підозрюваній особі.

Не може бути підставою для обрання менш м`якого запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_1 , соціальні зв`язки підозрюваного, оскільки їх наявність та міцність, а також і дані характеризуючі особу, на що є посилання захисників в судовому засіданні, не спростовують і не зменшують достатньою мірою ризики, що наявні та дослідженні під час розгляду клопотання.

Таким чином, наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України, тобто вимагання, тобто вимога передачі чужого майна з погрозою застосування насильства над потерпілим та його близькими родичами, вчинене за попередньою змовою групою осіб, а також наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України та недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, дає підстави для продовження обраного запобіжного заходу стосовно ОСОБА_1 , у виді тримання під вартою.

Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Тобто із зазначеного рішення Європейського суду з прав людини вбачається, що у справах, де особа обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, виходячи з самої тяжкості обвинувачення, попереднє ув`язнення може бути застосоване. Суд зобов`язаний врахувати всі дійсні обставини справи і за наявності підстав, вичерпний перелік яких визначений в ст.183 КПК України, застосувати винятковий вид запобіжного заходу.

Відповідно до п. «с» ч.1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Кримінальний процесуальний Кодекс України встановлює обов`язок розглядати обґрунтованість підозри, яка за визначенням ЄСПЛ «є необхідною умовою законності тримання під вартою» (справа «Нечипорук і Йонкало проти України», 42310/04, § 219, 21.04.2011р.). Відповідно до практики ЄСПЛ, «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватись арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» (K.F. проти Німеччини, 27.11.1997 р., § 57). Відповідно до правової позиції ЄСПЛ у справі Мюррей проти Сполученого Королівства (п.55 рішення) факти, що викликають підозру, не обов`язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження чи навіть для пред`явлення обвинувачення, що є задачею наступних етапів кримінального процесу. Затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого є тримання під вартою, що визначено в рішенні ЄСПЛ за скаргою «Феррарі-Браво проти Італії».

При розгляді клопотання слідчий суддя враховує наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, яке відповідно до вимог ст. 12 КК України, відносить до тяжкого злочину.

Разом з тим, санкція за вчинення якого передбачає покарання у вигляді позбавленням волі на строк від 3 до 7 років, тому слідчий суддя враховує тяжкість покарання, що загрожує останньому в разі визнання винним у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, що хоча і не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте, в сукупності з наведеними вище обставинами суттєво збільшує ризик втечі, а тому враховується при оцінюванні ризиків.

Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Згідно ст.197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання. У строк тримання під вартою включається час перебування особи в медичному закладі під час проведення стаціонарної психіатричної експертизи. У разі повторного взяття під варту особи в тому ж самому кримінальному провадженні строк тримання під вартою обчислюється з урахуванням часу тримання під вартою раніше. Строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом. Сукупний строк тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого під час досудового розслідування не повинен перевищувати: 1) шести місяців - у кримінальному провадженні щодо злочинів невеликої або середньої тяжкості; 2) дванадцяти місяців - у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.

При вирішенні питання про продовження строків тримання під вартою слід враховувати вимоги статей 177, 178, 197, 199 КПК України, статей 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та положень, встановлених у рішеннях Європейського суду з прав людини щодо необхідності дотримання розумних строків тримання особи під вартою.

Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, вважаю, що доводи є обґрунтованими, оскільки заявлені у клопотанні ризики не зменшилися та продовжують існувати.

Так, при розгляді клопотання про продовження строку тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_1 , слідчий суддя враховує наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує останньому у разі визнання його винуватим, тобто наявні підстави вважати, що останній, перебуваючи на волі, може переховуватися від органів досудового розслідування, може вчинити спроби незаконно впливати на потерпілого та на свідків злочину, знищити чи сховати речі, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення, що свідчить про те, що інші більш м`які запобіжні заходи можуть бути недостатніми для запобігання ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Переконливих доказів на підтвердження обставин, які б вказували на зменшення або зникнення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які приймались до уваги при обранні ОСОБА_1 запобіжного заходу, слідчому судді не надано, а відтак клопотання сторони захисту про обрання підозрюваному ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту не підлягає до задоволення.

Крім цього, слідчий суддя враховує, що ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 30.09.2021 року строк досудового розслідування у кримінальному провадженні внесеному до № 12021070000000031 від 27.01.2021 року продовжено до шести місяців, тобто до 07.12.2021 р.

Слідчим суддею встановлено, що по даному кримінальному провадженню досудове розслідування не закінчено внаслідок особливої складності провадження та необхідності проведення значної кількості слідчих (розшукових) дій. Враховує, що під час досудового розслідування необхідно провести ряд слідчих та процесуальних дій, зокрема: встановити місцезнаходження та допитати в якості свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_3 ; отримати відповідь на запит з Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, щодо перетину державного кордону вищевказаними особами; з врахуванням отриманих в ході проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій провести правову кваліфікацію кримінального правопорушення та скласти остаточні повідомлення про підозру; при необхідності виконати інші необхідні слідчі дії необхідність в яких може виникнути в ході досудового розслідування по даному кримінальному правопорушенні; у встановленому ст. ст. 290 - 291 КПК України порядку, надати доступ до матеріалів кримінального провадження підозрюваним та їх захисникам, скласти обвинувальний акт і реєстр матеріалів досудового розслідування.

За таких обставин слідчий суддя приходить до висновку, що внесене слідчим клопотання про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_1 , в межах строку досудового розслідування, з врахуванням вимог ч.1 ст. 197 КПК України, підлягає до задоволення.

Керуючись ст. ст. 176, -178, 183, 193, 197, 199, 309, 310 КПК України, слідчий суддя,-

У Х В А Л И В :

Клопотання слідчого - задоволити.

Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Республіки Азейбарджан, мешканця АДРЕСА_1 , громадянина Республіки Азейбарджан, з середньою спеціальною освітою, не одруженого, на утриманні одна неповнолітня дитина, раніше судимого, підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.189 КК України, в межах строку досудового розслідування, а саме - до 27.11.2021 року.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя Малюк В.М.