Рішення № 100128879, 01.10.2021, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/7560/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2021 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Логойди І.В.,

за участі секретаря судового засідання Лупак В.І.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження цивільну справу №308/7560/21 за позовом ОСОБА_1 до АТ «КБ «Приватбанк», приватного нотаріуса Тячівського районного нотаріального округу Закарпатської області Стойки Надії Михайлівни про скасування рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про реєстрацію права власності АТ «КБ «Приватбанк» та припинення права власності АТ «КБ «Приватбанк»

за участю:

позивача – не з`явилась

представника позивача – Ракущинця А.А.

представник відповідача 1 – Дурдинець Р.І.

відповідача 2 – не з`явився

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовом до АТ «КБ №Приватбанк», приватного нотаріуса Тячівського районного нотаріального округу Закарпатської області Стойки Надії Михайлівни про скасування рішення приватного нотаріуса Тячівського районного нотаріального округу Стойки Надії Михайлівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 31940560 від 19.10.2016 17:47:24, про реєстрацію права власності Акціонерного товариства «КБ «Приватбанк» та припинити право власності Акціонерного товариства «КБ «Приватбанк» на квартиру АДРЕСА_1 , що складається з трьох кімнат, житлова площа квартири становить - 35,70 кв м, загальна площа - 54,80 кв м. Свої позовні вимоги обґрунтовує наступним. У зв`язку з укладенням кредитного договору 23 червня 2005 року між Публічним акціонерним товариством АТ «КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 в якості забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором було укладено Договір іпотеки згідно, якого ОСОБА_1 надала в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 , що складається з трьох кімнат, житлова площа квартири становить - 35,70 кв м, загальна площа - 54,80 кв м. У подальшому виникла заборгованість за вказаним Договором. 19 жовтня 2016 року приватним нотаріусом Тячівського районного нотаріального округу Стойкою Надією Михайлівною було прийнято рішення № 31940560 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відповідно до якого проведено державну реєстрацію права власності на вказану квартиру, право власності на вказану квартиру було зареєстровано за Акціонерним товариством «КБ «Приватбанк». Банк звернув стягнення на предмет іпотеки - квартиру, шляхом набуття права власності на неї на підставі ст. 37 Закону України «Про іпотеку». Вважає, що слід скасувати право власності за АТ «КБ «Приватбанк», оскільки набуття такого відбулося під час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», а також з порушеннями законодавства в частині повідомлення іпотекодавця про звернення стягнення на майно, проведення його оцінки.

Відповідач АТ «КБ «Приватбанк» у відзиві на позов заперечив стосовно заявлених позовних вимог, оскільки звернення стягнення відбулося за згодою позивача у зв`язку із застереженням у договорі, не подав відомості про відсутність іншого житла, при вчиненні реєстраційних дій були дотримані норми законодавства щодо повідомлення про намір звернути стягнення на майно у зв`язку з наявністю непогашеної заборгованості, покликання позивача на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 23.11.2017 суду у справі №807/518/17 вважає неправомірним та безпідставним, відсутність в інформаційній довідці інформації щодо вартості нерухомого майна не є порушенням і не свідчення про недотримання вимог закону.

Позивач у відповіді на відзив відповідача АТ «КБ «Приватбанк» зазначив, що стягнення є примусовою дією іпотекодержателя, а враховуючи вимоги Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» у нотаріуса були наявні підстави для відмови у проведенні державної реєстрації права власності на вказану квартиру за AT «КБ «Приватбанк». У підтвердження наявності єдиного зареєстрованого житла за позивачем подав витяги Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта станом на 18.11.2016 та 09.07.2021. Вважає, що АТ «КБ «Приватбанк» доказів про належне повідомлення ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки не подав, преюдиційними вважає рішення судів адміністративної юрисдикції у справі № 807/518/17. Копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, яке було надано до суду відповідачем - AT «КБ «Приватбанк», яке ніби-то підтверджує про надіслання письмової вимоги про усунення порушень вважає неналежним, таке не може підтверджувати факт належного повідомлення іпотекодавця про наміри іпотекодержателя, оскільки не додано опис вкладення - в якому б було зазначено зміст конверту. В інформаційній довідці взагалі відсутні реквізити оцінки, на підставі якої здійснювалася реєстрація права власності за AT «КБ «Приватбанк». Таким чином, при перереєстрації права власності не встановлено, чи перевищує вартість предмета іпотеки розміру кредитних зобов`язань. При цьому, відшкодування вартості предмета іпотеки над розміром забезпеченою іпотекою вимог іпотекодержателя не відбулось. Таким чином, при перереєстрації права власності не встановлено, чи перевищує вартість предмета іпотеки розміру кредитних зобов`язань. При цьому, відшкодування вартості предмета іпотеки над розміром забезпеченою іпотекою вимог іпотекодержателя не відбулось. Крім того, частиною 5 статті 37 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотеко держателя. Вважає, що перереєстрація права власності була проведене не лише з порушенням норм чинного Житлового кодексу України та Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», а й з порушенням процедури позасудового стягнення, передбаченого Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Законом України «Про іпотеку» та Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень в редакції постанови КМУ від 23.08.2016 р. № 553.

Відповідач 2 не надіслав суду письмовий відзив на позов.

Ухвалою від 16.06.2021 року провадження у зазначеній справі було відкрито в порядку загального позовному провадженні, розгляд справи призначено на 08.07.2021. Протокольною ухвалою суду від 08.07.2021 розгляд справи відкладався на 02.09.2021. Ухвалою від 02.09.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 17.09.2021, розгляд справи було відкладено на 01.10.2021.

У судовому засіданні представник позивача просив позов задовольнити з підстав, наведених у позові та інших поданих суду заяв по суті спору, доданих до них доказів.

Представник відповідача АТ «КБ «Приватбанк» просив відмовити у задоволенні позову з наведених у відзиві на позов підстав.

Відповідач приватний нотаріус Тячівського районного нотаріального округу Закарпатської області Стойка Надія Михайлівна у судове засідання не з`явилась, відзиву на позов не подала, про участь у справі повідомлялась належним чином.

Суд, заслухавши учасників розгляду даної справи, дослідивши докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступного висновку.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України «Про іпотеку», Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 р. № 1127.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, передбачених статтею 12 вказаного Закону.

Згідно з частинами першою та третьою статті 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати, зокрема: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону.

Відповідно до частини першої статті 37 Закону «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Відносини, пов`язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулює Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», згідно з частиною другою статті 18 якого порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень встановлює Кабінет Міністрів України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено порядок проведення державної реєстрації прав.

У частині першій статті 20 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що заява на проведення реєстраційних дій та оригінали документів, необхідних для проведення таких дій, подаються заявником у паперовій або електронній формі у випадках, передбачених законодавством.

Реалізацію предмета іпотеки слід проводити на підставі договору іпотеки з дотриманням положень статті 35 Закону України «Про іпотеку» та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127. Порядком визначено процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.

Згідно з пунктом 61 Порядку у редакції, чинній на час проведення реєстрації права власності, для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються:

1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі;

3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Таким чином, у пункті 61 Порядку визначено вичерпний перелік обов`язкових для подання документів та обставин, що мають бути ними підтверджені, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за договором, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, і державний реєстратор у ході її проведення приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства.

Іпотекодержатель на підтвердження факту направлення й отримання іпотекодавцем вимоги про порушення основного зобов`язання та звернення стягнення на предмет іпотеки у силу зазначених норм матеріального права зобов`язаний надати державному реєстратору докази отримання іпотекодавцем такої вимоги разом із заявою про державну реєстрацію (постанова Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 638/20000/16-ц, провадження № 14-2цс19).

Судом встановлено, що 23 червня 2005 року між Публічним акціонерним товариством Комерційний Банк «Приватбанк» та ОСОБА_1 було укладено Договір іпотеки згідно, якого ОСОБА_1 надала в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 , що складається з трьох кімнат, житлова площа квартири становить - 35,70 кв м, загальна площа - 54,80 кв м. Предмет іпотеки належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі - продажу від 23 червня 2005 року, зареєстровано в реєстрі за № 252 - посвідченого приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Капітула Г.Д. Даним договором забезпечено виконання зобов`язань іпотекодавця за кредитним договором 23 червня 2005 року між Публічним акціонерним товариством Комерційний Банк «Приватбанк» та ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , з повернення кредиту у розмірі 36 505,00 доларів США, що надавався у формі невідновлювальної кредитної лінії на строк по 20.06.2025, із яких 28500,00 доларів США - на споживчі потреби, 8005,00 доларів США - на оплату страхових платежів, зі сплатою відсотків за користуванням кредитом у розмірі 0,92 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, сплатою відсотків за користування кредитом у разі несвоєчасного погашення кредиту у розмірі 2,27% від суми залишку непогашеної заборгованості по кредиту, оплати одноразово комісії у розмірі суми 3,00% від суми виданого кредиту та комісії в розмірі 0,18% на місяць від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати, за винятком кредиту, що надається для оплати страхових платежів, оплати пені у розмірі 0,15% від суми непогашеної заборгованості на кожний день прострочки платежу при порушенні будь яких зобов`язань, з кінцевим терміном повернення 20 червня 2025 року (п. 2 розділу «Предмет договору»). У п. 31 укладеного договору про іпотеку передбачено, зокрема, право звернення стягнення на предмет іпотеки за вибором іпотекодержателя у позасудовому порядку шляхом переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки, про що іпотекодержатель зобов`язаний письмово повідомити іпотекодавця. Право власності у ОСОБА_1 виникло на вказаний об`єкт нерухомості на підставі договору купівлі-продажу від 23.06.2005, укладеного з ОСОБА_2 .

У зв`язку з виникненням заборгованості за вказаним кредитним договором 19 жовтня 2016 року приватним нотаріусом Тячівського районного нотаріального округу Стойкою Надією Михайлівною було прийнято рішення № 31940560 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відповідно до якого проведено державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 , що складається з трьох кімнат, житлова площа квартири становить - 35,70 кв м, загальна площа - 54,80 кв м., а саме право власності на вказану квартиру було зареєстровано за Акціонерним товариством «Приватбанк», що підтверджується інформаційною довідкою Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №73266389 від 18.11.2016.

За адресою АДРЕСА_1 зареєстрована позивач та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно з доданими довідками про реєстрацію місця проживання особи.

До матеріалів справи додано копію постанови Верховного Суду від 24.10.2019 у справі №807/518/17 за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Тячівського районного нотаріального округу Стойки Надії Михайлівни, третя особа – Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» про визнання протиправними дій, скасування рішення та запису, згідно з якою провадження у справі закрито у зв`язку з порушенням правил юрисдикції адміністративних судів. У зв`язку з наведеним, просить визнати поважною причину пропуску строку позовної давності. Вважає рішення судів у вказаній справі преюдиційними, а отже, інших доказів, що підтверджують позовні вимоги до суду не подав, зокрема, письмове повідомлення від 12.10.2016 серія та номер б/н, видавник ПАТ КБ Приватбанк, що на думку позивача свідчать про відсутність належного повідомлення іпотекодавця про звернення стягнення на предмет іпотек. Слід відмітити, що у постанові Верховного Суду у даній справі №807/518/17 від 24.10.2019 констатовано, що «ПАТ КБ «Приватбанк» надіслало ОСОБА_1 письмову вимогу від 21.07.2016 року про наявність у неї заборгованості за кредитним договором та повідомило, що у випадку невиконання нею зобов`язань за кредитним договором протягом 30 днів з моменту отримання даної вимоги банк буде змушений скористатись правом звернення стягнення на предмет іпотеки. Дану письмову вимогу позивач отримала 03.08.2016, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.»

Частиною 4 ст. 82 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Поряд з наведеним, судові рішення у справі №807/518/17, які спочатку набрали законної сили, однак в подальшому скасовані судом касаційної інстанції, справу закрито, а отже, судом не можуть бути взяті до уваги.

До матеріалів справи відповідачем додано письмову вимогу ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 від 21.07.2016 № E.L.V.0.0.0.0/3-903 та копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу, що містить особистий підпис ОСОБА_1 про отримання такого, від 03.08.2016. 19 жовтня 2016 року приватним нотаріусом Тячівського районного нотаріального округу Стойкою Н. М. прийнято рішення № 31940560 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відповідно до якого проведено державну реєстрацію права власності на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , за ПАТ КБ "Приватбанк" та внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис. Враховуючи дату державної реєстрації права власності на квартиру 19.10.2016, суд приймає дані документи як докази належного надіслання письмової вимоги про усунення порушення в порядку Закону України «Про іпотеку». Інші твердження позивача стосовно неналежного його письмового повідомлення суд вважає недоведеними, оскільки не подано суду належних і допустимих доказів.

Згідно з доданої до матеріалів справи інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта номер інформаційної довідки 73266389 іпотекодержателем нерухомого майна була компанія «Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс №1 ПІ-ЕЛ-СІ і ТМФ Трасті Лімітед», оскільки тільки 21.10.2016 індексний номер 31980733 було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень приватним нотаріусом Каримовою Н.С. за договором купівлі-продажу відступлення прав вимоги, виданим 14.04.2016, а оскаржуване рішення було прийнято 19.10.2016. Доказів належного повідомлення боржника про відступлення прав за іпотечним договором, а також про державну реєстрацію такого відступлення у встановленому законодавством порядку суду не надано, відтак, вказаний договір не підтверджує факту переходу права вимоги за договором іпотеки від іпотекодержателя до ПАТ КБ "Приватбанк" на дату здійснення державної реєстрації.

Статтею 37 Закону України «Про іпотеку» визначено наступне. Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Поряд з цим, умовами укладеного договору іпотеки від 26.06.2005 (п. 26) про те, що при зверненні стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку сторони погодились, що початкова ціна предмету іпотеки встановлюється в розмірі 100% від його вартості згідно з п. 13 договору. Визначено, що іпотекодержатель має право реалізувати предмет іпотеки за ціною, вищезазначеною у цьому пункті. Пунктом 13 договору іпотеки визначено вартість предмета іпотеки у розмірі 145432, 07 грн. Тобто, у даному випадку сторони узгодили вартість предмета іпотеки у разі звернення стягнення та реалізації предмета іпотеки.

Умовами укладеного договору іпотеки (п.26) визначено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється у випадках, передбачених п.п.19.81, 19.82, 19.83, 19.9:

-якщо в момент настання термінів виконання якого-небудь із зобов`язань, передбачених кредитним договором, вони не будуть виконані;

-у разі порушення іпотекодавцем обов`язків за цим договором іпотекодержатель має права вимагати дострокового виконання зобов`язань зі сплати кредиту та/або відсотків, винагород, а в разі невиконання – звернути стягнення на предмет іпотеки;

-звернути стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання термінів виконання якого-небудь із зобов`язань за кредитним договором у випадках: порушення позичальником якого-небудь із зобов`язань, передбачених умовами кредитного договору; порушення іпотекодавцем правил заміни предмета іпотеки; порушення іпотекодавцем якого-небудь із зобов`язань за цим договором; виявлення іпотеко держателем погіршення стану предмета іпотеки або зменшення вартості предмета іпотеки понад нормальний фізичний знос або фактичної часткової відсутності предмета іпотеки; встановлення невідповідності дійсності відомостей, що містяться в кредитному договорі або в цьому договорі; смерті іпотекодавця ат/або позичальника; порушення судом справи про стягнення з іпотекодавця на користь його кредиторів заборгованості;

-у разі дострокового розірвання кредитного договору або зміни його умов при наявності невиконаних зобов`язань на момент розірвання або внесення змін.

Позивачем вказано у позовній заяві про порушення ст. 37 Закону України «Про іпотеку» про необхідність проведення оцінки в частині вартості, визначеної на момент набуття права власності на предмет іпотеки на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. У відзиві на позов відповідачем подано заперечення та зазначено, що вартість встановлена відповідно до ринкової оцінки на момент направлення претензії та становить 560000 грн. згідно з письмовою вимогою від 21.07.2016 № E.L.V.0.0.0.0/3-903.

Так, вимогами ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» передбачено, що оцінка майна, майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону, і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності.

У цьому Законі майном, яке може оцінюватися, вважаються об`єкти в матеріальній формі, будівлі та споруди (включаючи їх невід`ємні частини), машини, обладнання, транспортні засоби тощо; паї, цінні папери; нематеріальні активи, в тому числі об`єкти права інтелектуальної власності; цілісні майнові комплекси всіх форм власності; майновими правами, які можуть оцінюватися, визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги.

Незалежною оцінкою майна вважається оцінка майна, що проведена суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання.

Процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. У випадках самостійного проведення оцінки майна органом державної влади або органом місцевого самоврядування складається акт оцінки майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються відповідно до статті 12 цього Закону.

Згідно з вимогами статті 5 вказаного закону суб`єктами оціночної діяльності є: суб`єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб`єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, які отримали повноваження на здійснення оціночної діяльності в процесі виконання функцій з управління та розпорядження державним майном та (або) майном, що є у комунальній власності, та у складі яких працюють оцінювачі.

У судовому засіданні представником АТ «КБ «Приватбанк» було повідомлено про знищення документів з проведеної оцінки майна за строками зберігання, на день розгляду справи у суді не подано належним і допустимих доказів проведення такої.

Отже, заперечення відповідача в частині проведення оцінки предмета іпотеки на момент набуття права власності за ринковою оцінкою суд не приймає до уваги, оскільки доказів проведення оцінки вартості майна в порядку дотримання вимог ст. 37 Закону України «Про іпотеку» суду не подано.

07 червня 2014 року набрав чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03.06.2014 №1304-VII, підпунктом 1 пункту 1 якого передбачено, що не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону № 898-IV, якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

- таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

- загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку.

Згідно з пунктом 23 статті 1 Закону України 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів» (у редакції, що діяла на момент укладення кредитного договору та договору іпотеки) споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції.

Пунктом 4 Закону № 1304-VII передбачено, що протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України «Про іпотеку» № 898-IV звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки (частина друга статті 36 Закону № 898-IV).

Отже, Закон України «Про іпотеку» № 898-IV прямо вказує, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, є одним зі шляхів звернення стягнення на предмет іпотеки.

Підписавши іпотечне застереження, сторони визначили лише можливі шляхи звернення стягнення, які має право використати іпотекодержатель. Стягнення є примусовою дією іпотекодержателя, направленою до іпотекодавця з метою задоволення своїх вимог. При цьому до прийняття Закону № 1304-VII право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки (як у судовому, так і в позасудовому порядку) залежало не від наявності згоди іпотекодавця, а від наявності факту невиконання боржником умов кредитного договору.

Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» уведено тимчасову заборону на право іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодавця без згоди останнього на його відчуження.

Вказане узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 644/3116/18.

Позивачем належними і допустимими доказами, доданими до матеріалів справи, доведено, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 на момент проведення державної реєстрації права власності за відповідачем виступала як забезпечення зобов`язань ОСОБА_1 за споживчим кредитом, наданим йому ПАТ КБ «Приватбанк» в іноземній валюті, така була місцем постійного проживання позичальника ОСОБА_1 , у її власності не знаходилось інше нерухоме житлове майно, загальна площа не перевищувала 140 кв. м. Отже, дана квартира не могла бути примусово стягнута на підставі дії Закону № 1304-VII, у тому числі і шляхом реєстрації права власності за АТ «КБ «Приватбанк» як забезпечення виконання ОСОБА_1 умов кредитного договору.

Зважаючи на наведене, суд вважає наявними порушення приватним нотаріусом Тячівського районного нотаріального округу Стойкою Н. М. порядку здійснення державної реєстрації прав на нерухоме майно - квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 за ПАТ КБ "Приватбанк".

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно до ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Статтею 79 ЦПК України, зазначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду 01 квітня 2020 року в справі № 520/13067/17 (провадження № 14-397цс19) зроблено висновок, що позовна вимога про визнання незаконною та скасування державної реєстрації права власності на квартиру не може бути звернена до приватного нотаріуса, як до співвідповідача. Державний реєстратор, зокрема і приватний нотаріус, зобов`язаний виконати рішення суду щодо скасування державної реєстрації речового права або його обтяження незалежно від того, чи був цей реєстратор залучений до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, чи не був залучений. Встановивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача.

Отже, позов слід задовольнити частково, в частині позовних вимог ОСОБА_1 до АТ «КБ «Приватбанк» про скасування рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, реєстрацію права власності за АТ «КБ «Приватбанк» та припинення права власності АТ «КБ «Приватбанк». В іншій частині позовних вимог слід відмовити, оскільки такі заявлені до неналежного відповідача.

Позивач також просив поновити строк позовної давності, зважаючи на наявні поважні причини для їх поновлення. Враховуючи наведені у справі обставини та вимоги ст. 267 ЦК України, суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, та вважає, що порушене право підлягає захисту.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача АТ «КБ «Приватбанк» на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір у сумі 908 грн.

Керуючись ст.ст.1-4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 258, 263-265 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до АТ «КБ «Приватбанк», приватного нотаріуса Тячівського районного нотаріального округу Закарпатської області Стойки Надії Михайлівни про скасування рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про реєстрацію права власності АТ «КБ «Приватбанк» та припинення права власності АТ «КБ «Приватбанк» - задовольнити частково.

Скасувати рішення приватного нотаріуса Тячівського районного нотаріального округу Стойки Надії Михайлівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 31940560 від 19.10.2016 17:47:24, про реєстрацію права власності Акціонерного товариства «КБ «Приватбанк» та припинити право власності Акціонерного товариства «КБ «Приватбанк» на квартиру АДРЕСА_1 , що складається з трьох кімнат, житлова площа квартири становить - 35,70 кв. м, загальна площа - 54,80 кв. м.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з АТ «КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 908 (дев`ятсот вісім гривень) грн 00 коп.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Ужгородський міськрайонний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст.354, ст.355 ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду (ч.ч.1, 2 ст.273 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення (п.1 ч.2 ст.354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин (ч.3 ст.354 ЦПК України).

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПО: НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 .

Відповідач 1: Акціонерне товариство «Комерційний Банк «Приватбанк», код за ЄДРПОУ: 14360570, 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд ІД.

Відповідач 2: Приватний нотаріус Тячівського районного нотаріального округу Закарпатської області Стойка Надія Михайлівна 88018, м. Ужгород, проспект Свободи, буд. 37, офіс 24.

Повне рішення складено 05.10.2021.

Суддя Ужгородського міськрайонного суду

Закарпатської області І.В. Логойда