Ухвала суду № 100128516, 05.10.2021, Селидівський міський суд Донецької області

Справа № 242/1743/20

Провадження № 1-кп/242/283/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2021 року м. Селидове

Селидівський міський суд Донецької області у складі: головуючого судді Владимирської І.М., при секретарі Гандзюк К.С., за участю прокурора Новікова В.С., захисника Старик А.О., обвинуваченого ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 про обвинувачення у скоєнні кримінальних правопорушень за ч. 1 ст. 259, ч. 2 ст. 121 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Селидівського міського суду Донецької області знаходиться кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень за ч. 1 ст. 259, ч. 2 ст. 121 КК України.

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки ризики, передбачені п. п.1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливість обвинуваченого переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідків у цьому ж кримінальному провадженні, не зменшились та продовжують існувати; більш м`які запобіжні заходи не зможуть забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

В судовому засіданні обвинувачений заявив клопотання, в якому просить змінити запобіжний захід відносно нього з утримання під вартою на домашній арешт, зазначаючи, що він хворіє на серцеве захворювання та гіпертонічну хворобу, потребує медичного обстеження, має постійне місце мешкання в с.Новопокровське.

Захисник Старик А.О. в судовому засіданні проти задоволення клопотання прокурора заперечує, вважає ризики, зазначені в клопотанні недоведеними, підтримує клопотання обвинуваченого, вказує, що за станом здоров`я обвинувачений потребує лікування, просить обрати ОСОБА_1 цілодобовий домашній арешт.

Суд, розглянувши матеріали кримінального провадження, вислухавши думку учасників судового провадження, приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Відповідно до ч. 3 ст.199 КПК України обставиною, яка є підставою для продовження строку тримання під вартою є те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Відповідно до ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. За таких же обставин, суд розглядає питання про доцільність продовження тримання обвинуваченого під вартою.

Обвинувачений та його захисник зазначають, що за станом здоров`я обвинувачений потребує медичного обстеження і вказують на неможливість отримання ним в умовах ізоляції належного лікування, як на підставу для зміни запобіжного заходу. Дані обставини були предметом розгляду при вирішенні питання щодо продовження запобіжного заходу обвинуваченому та суд прийшов до висновку, що доводи про поганий стан здоров`я обвинуваченого не можуть бути підставою для зміни запобіжного заходу на більш м`який. Враховуючи, що з моменту розгляду цього питання пройшов вкрай нетривалий час, за який обставини суттєво не змінились, та стороною захисту не надано переконливих даних про застереження та наявність захворювань, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 може отримати необхідну медичну допомогу в умовах слідчого ізолятору.

Посилання захисника на те, що в ході розгляду справи в судовому засіданні вже допитані свідки, є передчасними, оскільки судовий розгляд триває, усі свідки не допитані, виникла необхідність в одночасному допиті свідків, тому наявний ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Обставини, які зазначаються захисником, як підстави для зміни запобіжного заходу, судом не приймаються, оскільки стороною захисту не доведено, що ризики, передбачені ст.177 КПК України зменшились.

Вирішуючи клопотання про продовження та зміну запобіжного заходу, суд враховує наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які не зменшились, а саме: можливість незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні (так як не всі свідки допитані в судовому засіданні), переховуватись від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення, а також те, що залишається достатньо підстав вважати, що обвинувачений, опинившись на волі, зможе перешкодити встановленню істини у справі під час судового провадження, а крім того, суд оцінює сукупність обставин, передбаченихст.178 КПК України, а саме тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_1 у разі визнання винуватим у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких він обвинувачується, особу обвинуваченого, який не має стійких соціальних зв`язків, репутацію обвинуваченого (який притягався до кримінальної відповідальності)та приходить до висновку, що на даний час продовження строку тримання під вартою обвинуваченого не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.

Суд не може залишити поза увагою те, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину Тяжкість обвинувачення в розумінні практики Європейського суду з прав людини не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав в своїх рішеннях, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступень суспільної небезпеки цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку. Беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилитись від суду(справа «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 р.).

Вказане свідчить, що обвинувачений, перебуваючи на волі зможе залишити місце проживання та ймовірніше за все прийме спроби переховування від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності. Жодних стримуючих факторів, які б свідчили, що обвинуваченим не будуть вживатися перешкоди в уникненні від правосуддя в спосіб неявки в судові засідання, стороною захисту не наведено та не надано доказів на підтвердження цього.

Сукупність викладеного свідчить про відсутність підстав для зміни обвинуваченому раніше застосованого запобіжного заходу, а тому є доцільним продовження тримання обвинуваченого під вартою.

З огляду на вищевикладене, враховуючи, що обмеження обвинуваченому права на свободу в даному випадку є виправданим і необхідним, через неможливість в жодний інший спосіб запобігти заявленим ризикам, які існують, тобто забезпечити належне виконання ним своїх процесуальних обов`язків, суд вважає, що застосування більш м`яких запобіжних заходів не забезпечить його належну процесуальну поведінку та є доцільним продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 до 03 грудня 2021 року (включно).

На підставі викладеного, керуючись положеннями глави 27, ст.ст. 177, 178, 183, 331, 369 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 та захисника Старик А.О. про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 - відмовити.

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою – задовольнити.

Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в ДУ «Бахмутська установа виконання покарань (№ 6)» відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 1 ст. 259 КК України, до 03 грудня 2021 року (включно).

Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та направити начальнику ДУ «Бахмутська установа виконання покарань (№6)».

Ухвала може бути оскаржена в Донецькому апеляційному суді протягом семи днів з дня її проголошення.

Суддя І.М. Владимирська