Рішення № 100128442, 30.09.2021, Приморський районний суд м. Маріуполя

Справа № 266/6407/20

Провадження№ 2/266/344/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

30 вересня 2021 року м. Маріуполь

Приморський районний суд м. Маріуполя Донецької області в складі головуючого судді Федотової В.М., за участю секретаря судових засідань Петрухіной Т.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Маріуполі цивільну справу в порядку спрощеного провадження за позовом Комунального комерційного підприємства «Маріупольтепломережа» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області із позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання, у розмірі 30132,84 грн.

Представник звернувся до суду з даним позовом, який в подальшому було уточнено, мотивуючи його тим, що відповідно до норм ЖК України, Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Закону України «Про теплопостачання», Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків та Постанови КМУ №630 від 21.07.2005 року "Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення" та типового договору - власники (найманці) квартир зобов`язані щомісячно здійснювати плату за житлово-комунальні послуги, у тому числі послуги з теплопостачання. Відповідачі зареєстровані в квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_1 (особовий рахунок НОМЕР_1 ), опалювальна площа 57,6 м2. В результаті того, що оплата за користування послугами по теплопостачанню відповідачами вносилася не в повному обсязі, станом на 01.04.2021 року утворилася заборгованість у сумі 39767,03 грн., яку позивач просив стягнути з останніх, також суму 3% річних у розмірі 1895,32 грн. та інфляційні витрати в сумі 3915,76 грн., а також судовий збір у розмірі 2102,00 грн.

Ухвалою Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 19.01.2021 відкрито провадження у вказаній цивільній справі в порядку спрощеного позовного провадження, із повідомлення сторін. Роз`яснено відповідачу право подати відзив на позов, а позивачу відповідь на відзив.

Від представника позивача до суду надійшла заява про розгляд справи без його участі, в якій він не заперечував проти ухвалення заочного рішення по справі.

Відповідач ОСОБА_1 надала суду заяву про застосування строку позовної давності до вимог щодо інфляційних нарахувань та пені.

Відповідач ОСОБА_2 надав суду заяву у якій заборгованість не визнав та зазначив, що фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 .

В подальшому відповідачі у судові засідання призначені на 15.07.2021 року, на 06.08.2021 року, на 30.09.2021 року не з`явилися з невідомих суду причин, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлені. Заяви про розгляд справи за їх відсутністю або відзив суду не надали, про причини неявки не повідомили що, відповідно до ст. 223 ЦПК України, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з розглядом справи за відсутності учасників справи.

Судом досліджуються саме представлені позивачем письмові докази на підтвердження тих обставин, на які він посилається, інших суду не представлено та про їх витребування перед судом не порушувалося клопотань.

Суд, вирішуючи питання, передбачені ст. ст. 12, 264 ЦПК України, виходить з такого.

За ч. 4 ст. 223 ЦПК суд ухвалив заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Згідно із статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що відповідно до розшифровки особового рахунку № НОМЕР_1 та довідки з реєстру територіальної громади міста Маріуполя, у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , опалювальна площа квартири складає 57,6 кв.м.

Ухвалою Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 11.09.2020 року на підставі заяви ОСОБА_1 скасовано судовий наказ №266/778/19 виданий за заявою ККП «Маріупольтепломережа» до ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення заборгованості.

Відповідно до договору №12011/197 від 26.09.2017 року укладеного між ККП ММР "Маріупольтепломережа" та ОСОБА_1 , остання зобов`язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки та на умовах, що передбачені договором. Відповідно до пп. 1 п. 2 розділу "Предмет договору" кількість суб`єктів користування послугами складає 2 особи, опалювальна площа квартири 57,6 м2.

На підставі заяви ОСОБА_1 , від 26.09.2017 року, на ім`я директора ККП "Маріупольтепломережа" - було укладено договір №94 про реструктуризацію заборгованості за житлово-комунальні послуги від 03.10.2017 року. Відповідно до договору ОСОБА_1 надано розстрочку у погашенні заборгованості з плати за послуги постачання, що утворилася станом на 01.09.2017 року на суму 2685,14 грн. з 01.09.2017 року до 31.08.2018 року, зі сплатою щомісячних встановлених платежів у розмірі 223,76 грн.

Згідно з наданим розрахунком заборгованості (розшифровка особового рахунку) за адресою: АДРЕСА_1 - заборгованість за послуги централізованого опалення за період з 01.10.20016 по 01.04.2021 становить 45578,11 грн., яка складається з основного боргу в сумі 39767,03 грн., 3 % річних – 1895,32 грн., суми інфляційних витрат – 3915,76 грн.

Відповідно до квитанцій про сплату заборгованості за договором №94 про реструктуризацію заборгованості за житлово-комунальні послуги від 03.10.2017 року позивачкою сплачена сума боргу на загальну суму 2685,12 грн.

Предметом спору (зміст спірних правовідносин) у справі є стягнення заборгованості за послугами теплопостачання.

У суду відсутні мотиви для відхилення представлених доказів, та про їх відхилення не заявлено клопотань жодною із сторін.

Представлені суду докази відповідають замісту статей 77 – 80 ЦПК України щодо належності, допустимості, достовірності кожного з них окремо та у своїй сукупності, та відповідно достатності їх для прийняття у справі законного та справедливого рішення.

Проводячи оцінку аргументів сторін, які ґрунтуються на поданих доказах, суд приходить до висновку, що у своїй сукупності вони вказують на наявність підстав для захисту прав позивача, оскільки у позасудовому порядку відповідачі добровільно не погасили заборгованість за послуги теплопостачання.

Щодо порушеного права та ким воно порушено, то суд виходить з того, що права позивача порушені відповідачами, які не виконують умови договору, та вони підлягають захисту у заявлений спосіб.

Предметом спору (зміст спірних правовідносин) у справі є стягнення заборгованості за надані послуги з теплопостачання за період 01.10.20016 року по 01.04.2021 року та відповідно застосування приписів ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України (далі – ЦК) за договором надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується надати послугу, яка споживається у процесі здійснення певної дії або здійснення певної діяльності, а інша сторона зобов`язується сплатити виконавцю дану послугу, якщо інше не встановлено договором.

На підставі ст. 67 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплову енергію та інші послуги) береться крім квартирної плати згідно затверджених у встановленому законом порядку тарифам.

Відповідно до ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції 2004 року) плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Згідно із ст. 9, 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції 2017 року) споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Ціни (тарифи) відповідно до закону встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції 2004 року) та ст. 4 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції 2017 року) до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.

За ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції 2017 року) до комунальних послуг відносяться послуги з постачання теплової енергії, постачання гарячої води.

Відповідно до статті 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» одиниця виміру обсягу спожитої споживачем теплової енергії визначається правилами надання відповідної комунальної послуги, що затверджуються уповноваженим законом органом. Виконавець послуги з постачання теплової енергії повинен забезпечити постачання теплоносія безперервно, з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску. Параметри якості теплової енергії повинні відповідати нормативним документам у сфері стандартизації. Постачання теплової енергії для потреб централізованого опалення здійснюється в опалювальний період. Порядок визначення дати початку і закінчення опалювального періоду визначається законодавством. Постачання теплової енергії на індивідуальні теплові пункти споживачів для потреб опалення та приготування гарячої води здійснюється безперервно, з урахуванням перерв, визначених статтею 16 цього Закону. Ціною послуги з постачання теплової енергії є тариф на теплову енергію для споживача, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції 2017 року) послуга з постачання гарячої води надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання гарячої води, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

За ст. 16 Закону України «Про теплопостачання» до повноважень національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, при регулюванні господарської діяльності суб`єктів відносин у сфері теплопостачання, належать розробка методик розрахунків тарифів на виробництво теплової енергії та плати за її транспортування та постачання; забезпечення проведення єдиної тарифної політики у сфері теплопостачання;

Згідно з пунктом 2 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води й водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води й водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (далі - Правила), централізоване опалення - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу), яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем теплопостачання.

Пунктом 20 Правил встановлено, що плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа, або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку.

Загальні засади формування тарифів на теплову енергію врегульовані статтею 20 Закону України «Про теплопостачання».

Між сторонами відсутній письмовий договір про надання послуг з опалення місць загального користування, проте позивачем надаються такі послуги, а відповідач їх приймає, що є підставою для виникнення між сторонами цивільних прав і обов`язків.

Згідно з ч. 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Цей обов`язок споживача кореспондується також з вимогами п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відповідно до якого споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Судом встановлено, та цього не спростовано сторонами, що ККП «Маріупольтепломережа» до будинку АДРЕСА_3 надаються послуги з теплопостачання, які у подальшому розподіляються між квартирами.

Жодних даних про те, що будинок в цілому відключений від централізованого опалення не пред`явлено.

За положеннями частини першої статті 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до Правил № 630, споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

У відповідності до пункту 25 Правил № 630 самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

Так суд зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 319, ч. 1 ст. 322 ЦК власність зобов`язує, тому власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до розрахункового листа №14 від серпня 2020 року наданого ОСОБА_1 та заперечень ККП ММР "Маріупольтепломережа" від 18.05.2021 року сторонами не заперечується стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за послуги теплопостачання у примусовому порядку на підставі виконавчого листа на суму 1939,69 грн.

Однак, у розрахунках заборгованості (розшифровка особового рахунку) за адресою: АДРЕСА_1 та реєстру оплат за особовим рахунком № НОМЕР_1 , наданих ККП ММР "Маріупольтепломержа" - не відображається зменшення суми боргу на суму 1939,69 грн.

У зв`язку з викладеним вище, враховуючи часткову сплату позивачкою заборгованості у примусовому порядку, суд приходить до висновку, що заборгованість за послуги теплопостачання становить 37827,34 грн. (39767,03-1939,69=37827,34 грн.)

Так, представник позивача просить суд стягнути із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованість за послуги теплопостачання, яка утворилась за період з 01.10.2016 року по 01.04.2021 року.

Положеннями ст. ст. 526, 530 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Як зазначено у ст. 610 ЦК України - порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України - у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. Інфляційна складова боргу відповідно до розрахунку ціни позову становить 3915,76 грн.

Крім того, згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити 3% річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Розмір 3% річних з простроченої суми відповідно до розрахунку ціни вимоги становить 1985,32 грн.

Отже, із досліджених обставин справи у достатній мірі підтверджено факт надання послуг теплопостачання за вказаною адресою, а також факт не сплати за цими послугами, внаслідок чого виникла заборгованість.

Вирішуючи питання про застосування до позовних вимог строку позовної давності, суд виходить з наступного.

Згідно із ч. 4 ст. 267 ЦК сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого права або інтересу. Тобто упродовж дії позовної давності особа може розраховувати на примусовий захист свого цивільного права чи інтересу судом.

Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Згідно із ст. 253 ЦК перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За ч. 1, 5 ст. 261 ЦК перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями, з визначеним строком виконання, перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання.

Згідно із ч. 4 ст. 267 ЦК сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитору зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що відповідачі зобов`язані щомісячно сплачувати послуги позивача з надання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 .

Отже, перебіг позовної давності щодо оплати послуг з надання теплової енергії обчислюється в такому випадку з дня настання строку виконання зобов`язання споживачами в частині проведення чергового щомісячного платежу.

Натомість, представник позивача звернувся до суду із позовом до відповідача 23 грудня 2020 року, тобто поза межами строку позовної давності щодо вимог, які стосуються періоду нарахувань з 1 жовтня 2016 року по 01.12.2020 року.

Так у заяві ОСОБА_1 було заявлено клопотання про застосування до вказаного спору строків позовної давності, через що заявлені ККП «Маріупольтепломережа» позовні вимоги до таких відповідачів підлягають задоволенню саме в межах строків позовної давності, тобто у межах трирічного періоду, який обраховується з 01.12.2017 року по 01.04.2021 року.

Суд при цьому звертає увагу на те, що для цілей застосування ч. 3, 4 ст. 267 ЦК поняття «сторона у спорі» може не бути тотожним за змістом поняттю «сторона у цивільному процесі»: сторонами в цивільному процесі є такі її учасники як позивач і відповідач (ч. 1 ст. 48 ЦПК); тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача.

З огляду на наведене вмотивування, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ККП «Маріупольтепломережа» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 підлягають задоволенню в межах строку позовної давності щодо вимог про стягнення 3% річних та інфляційних витрат постачальника послуг.

Суд зауважує, що внаслідок невиконання боржниками грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст. 625 ЦК, за весь час прострочення, тобто право на позов про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Отже, невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі ст. 625 ЦК виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Аналогічна правова позиція була викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 8 листопада 2019 року по справі № 127/15672/16-ц.

Суд зазначає, що оскільки судом було прийнято рішення про необхідність задоволення заявлених вимог до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у межах строку позовної давності, то на підставі наданого суду представником позивача розрахунку боргу відповідачів за період з 01.12.2017 року по 01.04.2021 року, судом визначено заборгованість за кожен з місяців за такий період.

Зважаючи на встановлені судом суми боргу за кожен місяць зазначеного періоду, суд на підставі визначеного індексу інфляції за такий період, починаючи з наступного дня наявності такої щомісячної заборгованості та до квітня 2021 року розрахував суми інфляційних втрат позивача відповідно до долучених до справи розрахунків суду, з яких вбачається, що інфляційні втрати ККП «Маріупольтепломережа» за ч. 2 ст. 625 ЦК становили за періоди оплат за: грудень 2017 року – 55,72 грн., січень 2018 року – 123,06 грн., лютий 2018 року – 85,39 грн., березень 2018 року – 131,06 грн., квітень 2018 року – 94,63 грн., травень 2018 року -0,00 грн., червень 2018 року – 0,00 грн., липень 2018 року – -76,53 грн., серпень 2018 року - 0,00 грн., вересень 2018 року – 194,98 грн., жовтень 2018 року – 166,85 грн., листопад 2018 року – 152,46 грн., грудень 2018 року – 102,25 грн., січень 2019 року – 152,83 грн., лютий 2019 року – 88,63 грн., березень 2019 року – 180,17 грн., квітень 2019 року – 185,33 грн., травень 2019 року – 129,73 грн., червень 2019 року – -92,66 грн., липень 2019 року – -111,20 грн., серпень 2019 року – -55,60 грн., вересень 2019 року – 129,73 грн., жовтень 2019 року – 132,42 грн., листопад 2019 року – 20,68 грн., грудень 2019 року – - 46,26 грн., січень 2020 року – 51,35 грн., лютий 2020 року – -84,23 грн., березень 2020 року – 229,55 грн., квітень 2020 року – 235,56 грн., травень 2020 року – 85,71 грн., червень 2020 року – 57,14 грн., липень 2020 року – -171,41 грн., серпень 2020 року – -57,14 грн., вересень 2020 року – 133,14 грн., жовтень 2020 року – 268,00 грн., листопад 2020 року – 366,51 грн., грудень 2020 року – 280,09 грн., січень 2021 року – 433,41 грн., лютий 2021 року – 358,79 грн., березень 2021 року – 0,00 грн., що загалом складає – 3930,22 грн.

Також судом було обраховано 3 % річних за ст. 625 ЦК відповідно до долучених до справи судових розрахунків на підставі встановленого боргу за кожен місяць спірного періоду, починаючи з наступного дня наявності такої щомісячної заборгованості та до квітня 2021 року, з огляду на що вбачається наступний розмір 3 % річних за періоди оплат за: грудень 2017 року – 14,20 грн., січень 2018 року – 20,90 грн., лютий 2018 року – 21,83 грн., березень 2018 року – 30,36 грн., квітень 2018 року – 29,17 грн., травень 2018 року – 30,14 грн., червень 2018 року – 29,17 грн., липень 2018 року – 27,86 грн., серпень 2018 року – 26,15 грн., вересень 2018 року – 25,30 грн., жовтень 2018 року – 25,01 грн., листопад 2018 року – 26,85 грн., грудень 2018 року – 32,57 грн., січень 2019 року – 38,94 грн., лютий 2019 року – 40,79 грн., березень 2019 року – 51,01 грн., квітень 2019 року – 45,70 грн., травень 2019 року – 47,22 грн., червень 2019 року – 45,70 грн., липень 2019 року – 47,22 грн., серпень 2019 року – 47,22 грн., вересень 2019 року – 45,70 грн., жовтень 2019 року – 48,20 грн., листопад 2019 року – 50,99 грн., грудень 2019 року – 58,93 грн., січень 2020 року – 65,24 грн., лютий 2020 року – 66,74 грн., березень 2020 року – 72,91 грн., квітень 2020 року – 72,40 грн., травень 2020 року – 72,59 грн., червень 2020 року – 70,25 грн., липень 2020 року – 72,59 грн., серпень 2020 року – 72,59 грн., вересень 2020 року – 65,48 грн., жовтень 2020 року – 68,10 грн., листопад 2020 року – 69,33 грн., грудень 2020 року – 79,08 грн., січень 2021 року – 84,95 грн., лютий 2021 року – 82,57 грн., березень 2021 року – 96,38 грн., що загалом складає – 2018,33 грн.

Таким чином ,загалом у ОСОБА_1 , ОСОБА_2 виникла заборгованість перед позивачем за спірний період за спожиту теплову енергію в сумі 37827,34 грн., інфляційні втрати в сумі 3930,22 грн., 3% річних в сумі 2018,33 грн.

Згідно із ст. 141 ЦПК України суд стягує на користь ККП «Маріупольтепломережа» з відповідачів також витрати позивача зі сплати судового збору, пропорційно розміру задоволених судом позовних вимог.

Відповідно до наданих платіжних доручень №1756 від 11.12.2020 року та платіжного доручення №543 від 30.01.2019 року, сума судового збору складає 1891,80+192,10=2083,90 грн.

Оскільки позовні вимоги позивача до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 були задоволенні судом частково, в загальній сумі 43775,89 грн. (37827,34 + 3930,22 + 2018,33 = 43775,89), то відповідно з відповідачів підлягає стягненню на користь ККП «Маріупольтепломережа» витрати по сплаті судового збору в розмірі 899,50 грн. (43775,89/45578,11 х 2083,90 = 2001,50).

Керуючись ст. ст. 256, 257, 261, 267, 525, 526, 610, 625, 653 ЦК України, ст. ст. 8, 9, 20, 21, 312, 32 Закону України «Про житлові-комунальні послуги», ст. 19 Закону України «Про теплопостачання», ст. ст. 4, 12, 13, 76–81, 84, 89, 158, 263–265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Комунального комерційного підприємства «Маріупольтепломережа» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання – задовольнити частково.

Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП невідомий, які зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Комунального комерційного підприємства «Маріупольтепломережа» заборгованість за користування тепловою енергією за період з 01 грудня 2017 року по 01 квітня 2021 року у розмірі 43775 (сорок три тисячі сімсот сімдесят п`ять) грн. 89 коп., із яких основна сума боргу – 37827,34 грн., 3% річних – 3930,22 грн., сума інфляційних витрат – 2018,33 грн.

Стягнути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП невідомий, які зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Комунального комерційного підприємства «Маріупольтепломережа» судовий збір у розмірі 2001 (дві тисячі одна) грн. 50 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Донецького апеляційного суду або через Приморський районний суд м. Маріуполя Донецької області. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач: Комунальне комерційне підприємство «Маріупольтепломережа», код ЄДРПОУ 33760279, юридична адреса: вул. Гризодубової, 1, м. Маріуполь, Донецька область, 87518;

Відповідачі: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП невідомий, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя: Федотова В. М.