Рішення № 100127889, 04.10.2021, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 233/1597/21

Провадження № 2/219/2067/2021

РІШЕННЯ

Іменем України

04 жовтня 2021 року м. Бахмут Донецької області

Артемівський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Шевченко Л.В.,

за участю секретаря судового засідання Орищиної І.А.,

без участі сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бахмуті Донецької області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, -

В С Т А Н О В И В:

09.04.2021 позивач ОСОБА_1 звернулася до Костянтинівського міськрайонного суду з вказаною позовною заявою, в якій просить суд стягнути з АТ «Українська залізниця» на її користь заборгованість по заробітній платі в розмірі 23 368 грн. 04 коп.

В обґрунтування позову вказала, що з 02.11.2015 працювала майстром будівельних та монтажних робіт у державному підприємстві «Донецька залізниця» «Ясинуватське будівельно-монтажне експлуатаційне управління», яке було в 2016 році перепідпорядковано відповідачу, до якого згідно статуту акціонерного товариства «Українська залізниця» перейшли усі права та обов`язки, зокрема, і щодо виплати заробітної плати та всіх компенсаційних виплат при звільненні працівників.

17 липня 2017 року за наказом № 5975/ДН-ОС від 10.07.2017, про що свідчить запис у трудовій книжці, вона була звільнена з роботи у зв`язку зі скороченням штату згідно пункту 1 статті 40 КЗпП України.

На день її звільнення з роботи їй була нарахована, але не виплачена заробітна плата у розмірі 28 761 грн. 96 коп. з урахуванням ПДВ, за період з березня по 10.07.2017. Так як відповідач на усні та письмові її прохання відмовляється видати їй довідку про розмір заборгованості належних їй виплат по заробітній платі, хоча усі первинні документи для того, щоб визначити розмір заборгованості та провести повний розрахунок з нею, знаходяться у відповідача, то вищевказана сума заборгованості по заробітній платі була підрахована нею згідно наданих їй раніше розрахункових квитків на виплату заборгованості по заробітній платі за період с березня по липень 2017 року. На час подання цієї позовної заяви повний розрахунок відповідачем з нею так і не був проведений. Позивач зазначила, що на день її звільнення за період з березня 2017 року по липень 2017 року їй нарахована, але не виплачена заробітна плата у сумі 28 761,96 грн., у врахуванням податку- 23 368,04 грн.

Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 12 квітня 2021 року, позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати передано для розгляду за територіальною юрисдикцією до Артемівського міськрайонного суду Донецької області.

11.05.2021 справа надійшла до Артемівського міськрайонного суду Донецької області в провадження судді Шевченко Л.В.

Ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 13.05.2021 вказану цивільну справу було прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті. Відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, разом з тим, в самому позові зазначила прохання про розгляд справи за її відсутності.

Представник відповідача АТ «Українська залізниця» в судове засідання також не з`явився, у встановленому законом порядку був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. 10.06.2021 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача зазначив про те, що відповідач виплатив позивачу заробітну плату за з 01.03.2017 по 15.03.2017 з урахуванням обов`язкових утримань податків на доходи та інших зборів в сумі 1338,04 грн., що підтверджується копією відомості на виплату грошей за березень 2017 року, нарахування заробітної плати позивачу, починаючи з другої половини березня 2017 року та по 17.07.2017 не здійснювалось. Просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі (а. с. 26-27).

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи позицію сторін щодо спірних правових відносин, дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні ним правовідносини, за якими вважає, що позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.

За змістом статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Зі змісту статті 12 ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 02.11.2015 по 17.07.2017 працювала на посаді майстра будівельних та монтажних робіт виробничого підрозділу «Ясинуватське будівельно – монтажне експлуатаційне управління» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональна філія «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» відповідно до наказу від 29.10.2015 № 87/ОС. Звільнена з роботи 17.07.2017 у зв`язку зі скороченням штату працівників п.1 ст.40 КЗпП України (наказ від 10.07.2017 № 5975/ДН-ос), що підтверджується записами в трудовій книжці, виданій на ім`я позивача 15 квітня 1980 року Останній запис в трудовій книжці позивача зроблений відповідачем (а.с.4-6).

Таким чином АТ «Українська залізниця» є належним відповідачем у справі.

При ухваленні судового рішення суд також виходить з такого.

Частиною четвертою статті 43 Конституції України передбачено право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про оплату праці», часстиною першою статті 94 Кодексу законів про працю України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Статтею 47 КЗпП України передбачено обов`язок власника або уповноваженого ним органу в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

У частині першій статті 116 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Частиною першою статті 117 КЗпП України передбачено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Статтею 110 КЗпП України встановлено, що при кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати; сума заробітної плати, що належить до виплати.

Отже, виходячи з положень КЗпП України, Закону України «Про оплату праці», заробітна плата працівникам виплачується за умови виконання ними своїх функціональних обов`язків на підставі укладеного трудового договору з дотриманням установленої правилами внутрішнього трудового розпорядку тривалості щоденної (щотижневої) роботи за умови провадження підприємством господарської діяльності. Нарахування та виплата заробітної плати працівникам проводиться на підставі документів з первинного обліку праці та заробітної плати: штатний розклад, розцінки та норми праці, накази та розпорядження (на виплату премій, доплат, надбавок тощо), табель обліку використаного часу, розрахунково-платіжна відомість.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 12, частинами першою, шостою статті 81 ЦПК Україниучасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу для своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, при з`ясуванні, якими доказами кожна сторона буде обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо невизнаних обставин, суд повинен виходити з принципу змагальності цивільного процесу, за яким кожна сторона несе обов`язки щодо збирання доказів і доказування тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, якщо інше не встановлено процесуальним законом.

Згідно положень статей 115, 116 КЗпП України відсутність заборгованості перед позивачем має довести саме роботодавець, але це не звільняє позивача процесуального обов`язку доведення наявності права на отримання відповідних сум.

Позивачем в обґрунтування позову надані суду розрахункові листи (ідентифікаційний код підприємства 40150216) за березень-липень 2017 року, в яких зазначені суми: березень 2017 року – нараховано 9279,11 грн, сума до виплати 7378,59; квітень 2017 року – нараховано 3678,13 грн., сума до виплати 2924,79 грн.; травень 2017 року – нараховано 2961,01 грн., сума до виплати 2354,55 грн.; червень 2017 року – всього нараховано 925,32 грн., сума до виплати 735,80 грн.; липень 2017 року – нараховано 12 454,33 грн., сума до виплати 9974,31 грн. (а.с.10-11).

До розрахунку заробітної плати за березень - липень 2017 року за розрахунковими листами (табуляграмами) входить оплата простоїв (код 340).

Втім, позивачем не надано до позову та в подальшому суду належним чином складених табелів обліку робочого часу за заявлені позивачем місяці роботи (березень-липень 2017 року), в результаті чого визначити кількість часу, відпрацьованого працівником, неможливо, а надані нею розрахунки заробітної плати не можуть бути доказом нарахування заробітної плати, оскільки вони не містять підпису уповноваженої особи та штампу чи печатки підприємства.

Крім того, довідка про суму нарахованої ОСОБА_1 заробітної плати з 01 березня 2017 року по 10 липня 2017 року в сумі 28761,96 грн. не містить дати її видачі, штампу підприємства, не завірена печаткою підприємства і фактично документально не підтверджено повноважень начальника ВП Ясинуватського будівельно-монтажного експлуатаційного управління Гук О.Н. та головного бухгалтера ОСОБА_2 . Також незрозуміло чому довідка містить дані за період по 10 липня, тоді як позивачку звільнено з підприємства 17.07.2017. В матеріалах справи міститься довіреність від 02.11.2016, якою надано право здійснювати певні дії начальнику управління ОСОБА_3 зі строком дії повноважень до 26.10.2017, припинено дію довіреності 04.05.2017 (арк.с.37,38,39).ЕРТОВАРИСТВО "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" Код ЄДРПОУ 40075815

Суд враховує те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 910/5953/17 (провадження № 12-98гс19) дійшла висновку, що АТ «Укрзалізниця» є правонаступником ДП «Донецька залізниця» з дати державної реєстрації АТ «Укрзалізниця» (21 жовтня 2015 року).

Регіональна філія «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» з кодом ЄДРПОУ є структурним підрозділом Акціонерного товариства «Українська залізниця» (код ЄДРПОУ 40075815).РЕ

Відповідно до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 березня 2017 року «Про невідкладні додаткові заходи із протидії гібридним загрозам національної безпеці України», введеного в дію Указом Президента від 15 березня 2017 року № 62/2017, нарахування заробітної плати працівникам підприємства було припинено. Наслідком вищевказаного рішення є відсутність зв`язку з виробничими підрозділами структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця», а також відсутність передачі з непідконтрольної території первинних документів, які є підставою бухгалтерського обліку господарських операцій: з 16.03.2017 від бухгалтерії виробничого підрозділу «Ясинуватське будівельно-монтажне експлуатаційне управління» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця» за даними відповідача не надходили оригінали документів для нарахування та виплати заробітної плати, табель обліку робочого часу з відміткою про фактично відпрацьований час.

Сам по собі факт звільнення позивача з АТ «Українська залізниця» не може бути підставою для задоволення позовних вимог, оскільки відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникові за виконану роботу, а не за факт перебування у трудових відносинах.

Подібний правовий висновок висловлено Верховним Судом у постанові від 11 квітня 2019 року у справі № 408/2445/17-ц

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 243/2071/18 (провадження № 61-48088сво18) зазначено, що колегія суддів Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду не вбачає підстав для відступлення від зазначеного правового висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 жовтня 2019 року у справі № 243/9532/17 (провадження №61-46339св18) зазначено, що "за змістом положень КЗпП України, Закону України "Про оплату праці" заробітна плата працівникам виплачується за умови виконання ними своїх функціональних обов`язків на підставі укладеного трудового договору з дотриманням установленої правилами внутрішнього трудового розпорядку тривалості щоденної (щотижневої) роботи за умови провадження підприємством господарської діяльності. Нарахування та виплата заробітної плати працівникам проводиться на підставі документів з первинного обліку праці та заробітної плати: штатний розклад, розцінки та норми праці, накази та розпорядження (на виплату премій, доплат, надбавок тощо), табель обліку використаного часу, розрахункова-платіжна відомість".

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 серпня 2020 року у справі № 266/6853/18 (провадження № 61-9549св19) зроблено висновок, що "згідно положень статей 115, 116 КЗпП України відсутність заборгованості перед позивачем має довести саме роботодавець, але це не позбавляє позивача від обов`язку доведення наявності права на отримання певних сум".

Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» не скасовує обов`язків роботодавця, визначених статтями 47, 116 КЗпП України, та не передбачає особливостей щодо строків розрахунку при звільненні, встановлених статтею 116 КЗпП України.

Відповідно до статті 10 Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 243/2071/18 вказано, що зважаючи на вимоги позивача - виплата заборгованості із заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, компенсацію за затримку видачі трудової книжки та середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, а також встановлені форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), застосуванню підлягають положення трудового і цивільного законодавства.

Позивач не звертався до суду з вимогою про стягнення компенсації втрати частини заробітної плати та середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні. Однак суд враховує наступне.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

У пункті 1 частини першої статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.

Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила але не могла її відвернути, і ця подія завдала збитків.

Відповідно до статті 117 КЗпП підставою відповідальності власника за затримку розрахунку при звільненні є склад правопорушення, який включає два юридичних факти: порушення власником строку розрахунку при звільненні та вина власника.

Згідно зі статтею 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади тощо (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»).

У постанові Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 24 жовтня 2019 року у справі № 266/4637/18 зазначено, що встановивши, що у трудових правовідносинах між позивачем та відповідачем з 20 березня 2017 року виникли обставини, які відповідач не міг передбачити чи відвернути, та у період існування яких останній об`єктивно, з незалежних від нього причин був позбавлений можливості виконати зобов`язання, передбачені умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язки згідно із законодавчими та іншими нормативними актами щодо своїх працівників, у тому числі щодо позивача, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність вини ПАТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» у несвоєчасній виплаті заробітної плати, у зв`язку з чим правильно відмовив у задоволенні позову.

Такі ж висновки висловлені у постанові Верховного Суду від 03 серпня 2020 року у справі № 266/6853/18.

Подібний правовий висновок висловлено Верховним Судом України у постановах від 11 листопада 2015 року у справі № 6-2159цс15, від 23 березня 2016 року у справі № 6-364цс16, від 11 травня 2016 року, у справі № 6-383цс15, від 25 травня 2016 року у справі № 6-948цс16.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з висновком Торгово-промислової палати України від 16 січня 2018 року № 126/2/21-10.2 щодо унеможливлення виконання обов`язків, передбачених законодавством України про працю при вивільненні (звільненні) працівників, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) відносно АТ «Укрзалізниця», засвідчено настання форс-мажорних обставин при здійсненні господарської діяльності на території, непідконтрольній українській владі, у тому числі у м. Донецьку. З 20 березня 2017 року господарська діяльність та управління виробничими потужностями відповідача унеможливлено неправомірними діями третіх осіб. Майно АТ «Укрзалізниця», що знаходиться в тому числі на території Донецької області, перебуває у незаконному володінні та під контролем третіх осіб. Фактично відповідач втратив контроль і доступ до своїх виробничих потужностей та іншого майна, у тому числі, до трудових книжок працівників, оригіналів наказів про затвердження та введення в дію штатного розпису, особових справ працівників. Початком дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) є 20 березня 2017 року. Унеможливлення виконання АТ «Укрзалізниця», регіональною філією «Донецька залізниця» обов`язків, передбачених законодавством України про працю, зокрема, статей 47, 83, 115, 116 КЗпП України, спричинено впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), а саме актами тероризму на території Донецької області, тривалими перервами в роботі транспорту, регламентними умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, які продовжують діяти і дату закінчення їх дії встановити неможливо. Ці форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) є надзвичайними, непередбачуваними і мають неминучий характер, їх дії не можна уникнути за звичайних обставин при всій обачливості зобов`язаної сторони за трудовим договором.

Суд встановив, що в період з 01.03.2017 по 15.03.2017 ОСОБА_1 була нарахована заробітна плата в сумі 1682,68 грн., з урахуванням обов`язкових утримань податків на доходи та інших зборів в сумі 1338,04 грн., яка була отримана позивачем в касі м. Лиман (арк. с.30,33).

Згідно розрахунку заробітної плати за березень 2017 року нараховано 9279,11 грн. (арк.с.10), аналогічна сума (9279,11 грн) міститься у довідці Головного управління Пенсійного фонду України форми ОК-5, ОК-7 «Реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Індивідуальні відомості про застрахованих осіб», згідно якого сума фактичного заробітку за березень 2017 року ОСОБА_1 становить 9279,11 грн., що відповідає даним розрахунку, кількість днів трудових відносин -31, на які сплачено страхові внески (арк. с.68-71). З квітня по липень 2017 року відсутні дані про нараховану заробітну плату та сплачені страхові внески.

Згідно довідки відповідача від 04.06.2021 № 525/3 за квітень-липень 2017 року заробітна плата позивачу не нараховувалась.

Позивачем не надано документів на підтвердження його перебування у простої в квітні-липні 2017 року (зокрема табелю обліку робочого часу, оформленого відповідно до наказу) або того, що на виконання наказу про визначення простою начальником відповідного виробничого підрозділу надавалось клопотання на відміну простою із зазначенням дати відміни, посади та прізвища працівника, а також доказів щодо тарифної ставки, виходячи з якої повинна обраховуватись заробітна плата, розрахунково-платіжних відомостей та інших документів з обліку праці та зарплати за спірний період; факт виконання певної роботи позивачем упродовж спірного періоду будь-якими належними і допустимими доказами також не підтверджений.

Суд, застосовуючи норми права у подібних правовідносинах, висловлені, зокрема у вищевказаних постановах Верховного Суду та у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 243/2071/18, а також у постановах Верховного Суду від 24 жовтня 2019 року у справі № 266/4637/18, від 03 березня 2020 року у справі № 233/836/19, від 03 березня 2020 року у справі № 233/4474/19, від 29 квітня 2020 року у справі № 323/3736/18, від 14 липня 2020 року у справі № 236/1453/19, від 16.06.2021 у справі № 227/1572/19, вважає, що позов підлягає задоволенню частково в сумі 7596,43 грн. – як виплата різниці у заробітній платі за березень 2017 року, що підтверджено доказами, оскільки ОСОБА_1 виплачено 1338,04 грн. (нараховано 9279,11 грн. - нараховано 1682,68 =7596,43 грн.) (арк. с. 33).

Суд наголошує, що відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Відповідно до частини 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з пунктом 1 частини 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. п.1 п.1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою судовий збір справляється в розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача заборгованості з виплати заробітної плати, при цьому судовий збір не сплачувався. Враховуючи, що судом ці вимоги задоволені частково 32,5% (7596,43 : 23368,04 100%) з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 295,10 (908,00/100%х32,5%) грн.

Керуючись ст. 2, 4, 5, 10-13, 76-81, 89, 258, 259, 263-265, 273, 279, 430 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати - задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за березень 2017 року в розмірі 7596 (сім тисяч п`ятсот дев`яносто шість) грн. 43 коп.

Зобов`язати Акціонерне товариство «Українська залізниця» при виплаті ОСОБА_1 доходу утримати з цієї суми податки та інші обов`язкові платежі.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Допустити негайне виконання рішення суду.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь держави судовий збір у сумі 295 (двісті дев`яносто п`ять) грн. 10 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони по справі:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ;

відповідач: Акціонерне товариство «Українська залізниця», код ЄДРПОУ 40075815, місцезнаходження: 03580, м. Київ, вул. Тверська, 5.

Суддя Л.В. Шевченко

04.10.2021