Постанова № 100126265, 30.09.2021, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 570/1741/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2021 року

Рівненський міський суд Рівненської області в складі судді Левчука О.В.,

за участі секретаря судового засідання Янок М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Рівне справу

за адміністративним позовом ОСОБА_1

до Управління патрульної поліції в Рівненській області,

Департаменту патрульної поліції Національної поліції України,

про скасування постанови,

учасники справи в судове засідання не з`явились, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Рівненського міського суду Рівненської області з позовом до Управління патрульної поліції в Рівненській області, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови ЕАН № 4086055 від 18 квітня 2021 року.

В обґрунтування своєї позовної заяви позивач вказує, що постановою старшого лейтенанта поліції Загороднього М.М., інспектора роти № 3 батальйону № 1 Управління патрульної поліції в Рівненській області серії ЕАН № 4086055 від 18 квітня 2021 року його було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу 1700 грн. 00 коп. за ч.4 ст. 122 КУпАП за те, що він 18.04.2021 о 13:25:52, керуючи транспортним засобом RENAULT KADJAR, д.н.з. НОМЕР_1 , нібито перевищив встановлене обмеження швидкості руху більш як на 50 км/год, а саме в населеному пункті нібито рухався із с. Шкарів в напрямку автодороги М06 Київ-Чоп та здійснив виїзд з прилеглої автодороги на автодорогу М06 Київ-Чоп, приблизно на 301-302 км зазначеної автодороги поруч з кафе «Кавуся». Проїхавши приблизно 1-2 км автодорогою М06 Київ-Чоп позивач побачив, що в його напрямку інспектор поліції, тримаючи в руках лазерний вимірювач швидкості руху, здійснює фіксацію швидкості руху. Після чого позивача було зупинено відповідачем на 300 км автодороги М06 Київ-Чоп. Фіксація швидкості руху інспектором роти № 3 батальйону №1 Управління патрульної поліції в Рівненській області старшим лейтенантом поліції Загороднім Максимом Миколайовичем здійснювалась в положенні «з рук» не в автоматичному режимі лазерним вимірювачем швидкості руху TruCam LTI 20/20 ТС0658, що безпосередньо суперечить вимогам абз. 1 ч. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію». Також позивач зазначає, що на зазначеній в постанові ділянці автодороги М06 Київ-Чоп (300 км) станом на 18 квітня 2021 року не було розміщено жодних інформаційних знаків, згідно з якими діяли обмеження, передбачені дорожніми знаками: 5.45 "Населений пункт"; 5.70 "Фото, відеофіксування порушень", не було розміщено інформації про змонтовану/розміщену фототехніку і відеотехніку, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень. Тому, зважаючи на викладені вище обставини, вважає його притягнення до адміністративної відповідальності необгрунтованим та недоведеним, а постанову серії ЕАН № 4086055 від 18 квітня 2021 року - незаконною та такою, що підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 15.07.2021 відкрито провадження у даній справі та розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 22.07.2021 за клопотанням позивача залучено співвідповідачем у даній справі Департамент патрульної поліції Національної поліції України.

07 вересня 2021 року відповідачами було подано до суду відзив на позовну заяву. На обґрунтування своїх заперечень щодо позову відповідач зазначив, що старшим лейтенантом поліції Загороднім М.М., інспектором роти № 3 батальйону № 1 Управління патрульної поліції в Рівненській області під час несення служби 18.04.2021 за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI 20/20 (серійний номер ТС0658) було виявлено порушення ПДР України, а саме: водій транспортного засобу RENAULT KADJAR, д.н.з. НОМЕР_1 , в населеному пункті Горбаків Рівненської області на 300 км. дороги М06 Київ-Чоп, здійснив перевищення встановленого обмеження швидкості руху більше як на 50 км/год, чим порушив вимоги пп. 12.4. ПДР «Порушення швидкісного режиму в населених пунктах». Факт вчинення правопорушення саме в с.Горбаків Рівненської області на дорозі М06 Київ-Чоп, підтверджується відеозаписом та роздруківкою з лазерного вимірювача швидкості, який автоматично визначає свої географічні координати в момент фіксації швидкості руху транспортних засобів. Таким чином, факт правопорушення підтверджується відеофіксацією транспортного засобу позивача, який із зафіксованою швидкістю руху, доказами вчинення правопорушення у межах населеного пункту, законністю використання лазерного вимірювача швидкості, що пройшов відповідну періодичну повірку та отримав всі необхідні сертифікати, відеозаписом з нагрудного відеореєстратора, постановою у справі про адміністративне правопорушення винесеними компетентною службовою особою в межах своїх повноважень. Враховуючи наведене, просить суд у задоволенні позову відмовити повністю.

22 вересня 2021 року позивачем подано відповідь на відзив із запереченнями щодо доводів відповідача, просить позовну заяву задоволити з підстав, викладених в ній, також долучив роздруківки знімків екрану з електронного ресурсу Google Maps.

Учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце судового розгляду були повідомлені належним чином.

Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові та електронні докази, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що постановою старшого лейтенанта поліції Загороднього М.М., інспектора роти № 3 батальйону № 1 Управління патрульної поліції в Рівненській області серії ЕАН № 4086055 від 18 квітня 2021 року ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу 1700 грн. 00 коп. за ч.4 ст. 122 КУпАП.

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що ОСОБА_1 , 18.04.2021 о 13:25:52, керуючи транспортним засобом RENAULT KADJAR, д.н.з. НОМЕР_1 , в населеному пункті Горбаків Рівненської області на 300 км. дороги М06 Київ-Чоп, здійснив перевищення встановленого обмеження швидкості руху більше як на 50 км/год, чим порушив вимоги пп. 12.4. ПДР «Порушення швидкісного режиму в населених пунктах».

На обґрунтування своїх заперечень щодо оскаржуваної постанови позивач, зокрема, вказує, що відеофіксація руху його автомобіля за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI 20/20 (серійний номер ТС0658) не може бути допустимим доказом у справі, оскільки прилад під час його використання знаходився у руці поліцейського.

При цьому, відповідачем суду не надано жодних доказів щодо способу використання (закріплення) приладу TruCam, яким поліцейський здійснював вимірювання швидкості руху автомобіля позивача.

Водночас, суд зазначає, що законодавчо не визначено іншого способу та порядку використання лазерних вимірювачів TruCam працівниками патрульної поліції ніж розміщення виключно в порядку ст. 40 ЗУ «Про Національну поліцію», а лист ДП "Укрметртестстандарт" від 01.10.2019 № 22-38/49 про використання лазерного вимірювача швидкості TruCam для фіксації правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху не є нормативно-правовим актом, який змінює чи припиняє порядок використання та розміщення засобів автоматичної фото- і відеотехніки для фіксації виявлених порушень Правил дорожнього руху.

Отже, при проведенні фіксації швидкості певного транспортного засобу автоматична фото- і відеотехніку повинна бути розміщена в порядку визначеному ЗУ «Про Національну поліцію» (стаціонарно вмонтованим способом), натомість ручне розміщення засобів автоматичної фото- і відеотехніки для вимірювання та фіксації швидкості суперечить приписам ст. 40 ЗУ «Про Національну поліцію».

Суд звертає увагу, що основний доказ, за допомогою якого визначалася швидкість руху ОСОБА_1 , 18.04.2021 о 13 год. 25 хв., в с.Горбаків Рівненської області на дорозі М06 Київ-Чоп, під час керування ним транспортним засобом RENAULT KADJAR, д.н.з. НОМЕР_1 , не є допустимим, достовірним та достатнім доказом, а тому вказаний доказ не може бути прийнятий судом до уваги.

Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

За загальним правилом судочинства в справах про адміністративні правопорушення, суд може брати до уваги лише ті докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у провадженні, та інших обставин, які мають значення для провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Для притягнення особи до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.

Таким чином, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Суд наголошує, що лише наявність усіх ознак адміністративного правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.

Вказане узгоджується з правовою позиицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 204/8036/16-а.

Згідно з положеннями ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) під час розгляду справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За приписами ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, що притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами та інше.

У п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах по деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз`яснено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

За змістом ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, в адміністративному процесі, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.

На обов`язок та важливість доведення саме відповідачем як суб`єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постановах від 24 квітня 2019 року (справа №537/4012/16-а), від 08 листопада 2018 року (справа № 201/12431/16-а), від 23 жовтня 2018 року (справа №743/1128/17), від 15 листопада 2018 року (справа № 524/7184/16-а).

Європейський суд з прав людини, судова практика якого в силу приписів статті 6 КАС України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» застосовується судами як джерело права, в рішеннях у справах «Малофєєва проти Росії» та «Карелін проти Росії» зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу, оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом.

У справі «Федорченко та Лозенко проти України» зазначив, що при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом».

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що відповідачем не підтверджено належними та допустимими доказами правомірність притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною 4 статті 122 КУпАП, а тому постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, від 18 квітня 2021 року серії ЕАН № 4086055 не відповідає критеріям законності та обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до п. 3 ч. 3ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

В даному випадку належним захистом порушеного права позивача є скасування оскаржуваної постанови із закриттям справи про адміністративне правопорушення.

За таких обставин, суд вважає, що достовірність змісту оскаржуваної постанови, а відповідно питання наявності підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.122 КУпАП є недоведеними.

Враховуючи те, що відповідач не довів правомірності свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, а тому позов слід задовольнити в частині скасування оскаржуваної постанови, а провадження у справі закрити за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

В частині позовних вимог про визнання спірної постанови протиправно суд відмовляє, оскільки такого способу захисту порушеного права ч.3 ст. 286 КАС України не передбачає, а права та законні інтереси позивача повністю поновлені за фактом скасування спірної постанови із закриттям справи про притягнення до адміністративної відповідальності.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судом встановлено, що при зверненні до суду з даним позовом позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 454 грн.

Зважаючи на те, що суд задовольняє позовні вимоги, сплачений позивачем судовий збір в сумі 454, 00 грн необхідно стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції Національної поліції України.

Керуючись ст. 2, 6, 72-77, 90, 241-243, 245, 246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Рівненській області, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, про скасування постанови задовольнити частково.

Скасувати постанову серії ЕАН № 4086055 від 18 квітня 2021 року про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, винесену старшим лейтенантом поліції Загороднім М.М., інспектором роти № 3 батальйону № 1 Управління патрульної поліції в Рівненській області, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 1700 грн за ч.4 ст. 122 КУпАП та закрити справу про адміністративне правопорушення.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції Національної поліції України понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 454 грн (чотириста п`ятдесят чотири) 00 коп.

В решті вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його складення до Восьмого апеляцiйного адміністративного суду через Рiвненський мiський суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

відповідач: Управління патрульної поліції в Рівненській області ДПП: 33000, м.Рівне, вул.Степана Бандери, буд.14а;

відповідач: Департамент патрульної поліції Національної поліції України, адреса: 03048, м.Київ, вул. Федора Ернста, 3, код ЄДРПОУ: 40108646.

Повний текст судового рішення складено та підписано 04.10.2021.

Суддя Левчук О. В.