Ухвала суду № 100125615, 30.09.2021, Гребінківський районний суд Полтавської області

Гребінківський районний суд Полтавської області

_____________ 528/406/21

УХВАЛА

Іменем України

30 вересня 2021 р. м. Гребінка

Гребінківський районний суд Полтавської області в складі :

головуючого судді Вітківського М.О.,

при секретарі Коваленко О.В.

за участі: представника відповідача – адвоката Рябеки Р.М.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м.Гребінка з повною технічною фіксацією засобами цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Гребінківської міської ради Полтавської області, третя особа: ОСОБА_2 , про визнання права власності на нерухоме майно-

в с т а н о в и в:

В провадженні Гребінківського районного суду перебуває вказана цивільна справа.

Від позивача ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» надійшли клопотання про витребування доказів у справі, яким остання просить суд, витребувати у відповідача копії актів про передачу в архів рішення Гребінківського міськвиконкому №383 від 23.06.2010 року з комплектом землевпорядних документів заявника ОСОБА_3 до цього рішення, які затверджувалися рішенням; копії актів про списання та знешкодження рішення Гребінківського міськвиконкому №383 від 23.06.2010 року, чи комплектності документів заявника ОСОБА_3 до цього рішення окремо, якщо такі були; копії фінансових документів, підтверджуючих факт оплати з місцевого чи державного бюджету України за виготовлення землевпорядної документації по АДРЕСА_1 померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_3 , які затверджувалися відповідачем; копію розпорядження наказу, тощо, які підтверджують факт закінчення строку зберігання рішення Гребінківського міськвиконкому №383 від 23.06.2010 року з додатками, чи самих додатків, та вказівку про їх знешкодження, якщо такі були.

Крім того, витребувати у відповідача будь які документи, які підтверджують виділення (передачу) земельної ділянки (земельних ділянок) будь кому з громадян по АДРЕСА_1 , починаючи з 1941 року, якщо такі були; будь які документи за якими можна встановити факт реалізації рішень суб`єкта владних повноважень в частині набуття права власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 , починаючи з 1941 року, якщо такі є.

Представник відповідача – адвокат Рябека Р.М. в судовому засіданні щодо клопотань про витребування доказів заперечував, посилаюись на ту обставину, що вказані докази не можуть бути предметом доказування в ході розгляду даної цивільної справи, оскілкьиє її предметом є визнання парва власності на новостворене нерухоме майно.

Перевіривши зміст даних клопотань, заслухавши думку представника відповідача суд вважає, що останні не підлягають задоволенню враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК України).

Згідно ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно п. 4 ч. 4 ст. 12 ЦПК України, суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 ст. 84 ЦПК України передбачено, що учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви (ч. 2 ст. 83 ЦПК України).

Позивачем, в порушення вимог ст. 83 ЦПК України, клопотання про витребування доказів подано після подання позовної заяви до суду.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 84 Цивільного процесуального кодексу України у клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 84 Цивільного процесуального кодексу України у клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати.

Відповідно до п. 7, 10, 19 ч. 2 ст. 197 ЦПК України у підготовчому засіданні суд: з`ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує питання про проведення огляду письмових, речових і електронних доказів у місці їх знаходження; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання, вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше; вирішує заяви та клопотання учасників справи; здійснює інші дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Відповідно до ст.43 ЦПК України учасники справи, у тому числі, мають право подавати докази, заяви клопотання, надавати пояснення суду та інше.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Згідно ст. 77 Цивільного процесуального кодексу України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Враховуючи, що позивачем до клопотання про витребування доказів не долучені відомості про неможливість отримання вищезазначених доказів особисто або іншою особою, яка бере участь у справі, не надано відомостей про те, які вжиті ним заходи для отримання доказів самостійно, не обґрунтовано належність витребовуваних доказів до предмета доказування у справі, суд вважає, що у задоволенні клопотання про витребування доказів слід відмовити.

Крім того, від позивача ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» надійшло клопотання/заява про залучення прокуратури в якості третьої особи від імені Держави.

Клопотання обгрунтовує наступним, що з відповіді Держгеокадастру від 17.02.2020 №107/120-20 та Гребінківського районного суду від 06.02.2020 №01-19/11/2020, доводять факт фальшування передачі землі за рішенням №383, де є рішення на затвердження землевпорядної документації, але самої землевпорядної документації немає, відповідно земельний податок не сплачується, а Гребінківська міська рада до суду не звертається в зв`язку з тим, що земельна ділянка передана громадянину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зазначає, що 11.09.2020 року її представник звернувся до Гребінківської міської ради з заявою №К-201 від 14.09.2020 де все це детально зазначив та просив вищезазначене питання розглянути на сесії Гребінківської міської ради та прийняти рішення, а саме: визнати незаконним та скасувати п.31 рішення Гребінківського міськвиконкому від 23.06.2010 р. №383 про затвердження документації із землеустрою на передачу земельної ділянки у власність по АДРЕСА_1 померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 ; визнати нечинним затвердження під №383 в рішенні Гребінківського міськвиконкому від 23.06.2010 неіснуючої документації із землеустрою по АДРЕСА_1 на передачу громадянину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , з моменту його ухвалення; міському голові відреагувати особисто на вищезазначене; міському голові надати особисто відповідь.

13.10.2020 року отримано відповідь підписану заступником міського голови Зінченко В.М. вих. №03.1/1-09/1815 де зазначено «...повідомляє, що в Гребінківському районному суді Полтавської області перебуває на розгляді справа №528/1084/20 за позовною заявою ОСОБА_4 до Гребінківської міської ради Полтавської області про скасування рішення органу місцевого самоврядування, тому рішення щодо доцільності винесення Вашого питання на розгляд сесії міської ради буде розглянуте після набрання чинності рішення суду по цивільній справі №528/1084/20».

Зазначає, що 07.04.2021 року Гребінківським районним судом Полтавської області справу №528/1084/20 закрито, з посиланням на Постанову ВСУ від 17.02.2021 року, де позовні вимоги по вказаній справі будуть розглянуті Окружним адміністративним судом м. Києва по справі №640/16773/20, спір належить до юрисдикції адміністративного суду.

Вважає, що у Гребінківській міській раді Полтавської області можлива схема розкрадання землі та коштів, відсутня реакція посадовців на виявлений факт злочину по розкраданню коштів бюджету та землі.

Представник відповідача – адвокат Рябека Р.М. в судовому засіданні щодо даного клопотання заперечував посилаючись на його необгрунтованість.

Перевіривши зміст даного клопотання, заслухавши думку представника відповідача, суд вважає, що останнє не підлягає задоволенню враховуючи наступне.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 1311 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Спеціальним законом, яким визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді є Закон України "Про прокуратуру".

Абзацами 1 і 2 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Так, системне тлумачення положень частин 3-5 статті 56 Цивільного процесуального кодексу України і частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Водночас, тлумачення пункту 3 частини 1 статті 1311 Конституції України з урахуванням практики Європейського суду з прав людини свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом.

При цьому розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України).

У справі, що розглядається, Відповідачем за даним позовом Позивач визначив Гребінківську міську раду Полтавської області, при цьому нездійснення чи неналежне здійснення вказаним органом захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, що могло б стати підставою для представництва інтересів держави прокурором, Позивачем належними доказами не доведено.

Разом з тим, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Разом з тим прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до частини 3 статті 56 Цивільного процесуального кодексу України, закон надає прокурору право звертатись до суду з позовною заявою, брати участь у розгляді справ за його позовами, а також права вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи. Натомість, порядку залучення прокурора до участі у справі за позовом, пред`явленим до відповідного органу державної влади чи місцевого самоврядування, закон не передбачає.

З огляду на вказане, оскільки законом визначено спеціальні підстави і порядок участі у справі прокурора, як особи, уповноваженої здійснювати захист інтересів держави, водночас, наявність таких підстав Позивачем не обґрунтовано, суд приходить до висновку, що в задоволенні даного клопотання слід відмовити.

Разом з цим, щодо клопотання про поставлення позивачем перед судом питань слід зауважити наступне.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 174 Цивільного процесуального кодексу України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 182 Цивільного процесуального кодексу України, при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань.

Однак, ані положення вказаних статей, які регламентують порядок подачі та зміст заяв по суті справи, інших заяв та клопотань, ані інші норми Цивільного процесуального кодексу України не передбачають права сторін ставити перед судом питання, які, на їх думку, мають бути вирішені судом під час розгляду справи.

Крім того, від позивача ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» надійшло клопотання/заява про залучення представника, чоловіка і співвласника майна позивача ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.

Клопотання обгрунтовує наступним, що 24.06.2021 року Гребінківський районний суд Полтавської області по справі 528/406/21 відсторонив чоловіка позивача ОСОБА_4 , як її представника за довіреністю.

Тому просить суд, залучити представника, чоловіка і співвласника майна позивача ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.

Представник відповідача – адвокат Рябека Р.М. в судовому засіданні щодо даного клопотання заперечував посилаючись на його необгрунтованість.

Перевіривши зміст даного клопотання, заслухавши думку представника відповідача, суд вважає, що останнє не підлягає задоволенню враховуючи наступне.

Так, на обґрунтування клопотання про залучення ОСОБА_4 як третьої особи, позивач посилається на обставину належності йому 50% спірного нерухомого майна на підставі положень Сімейного кодексу України.

Водночас, норми Сімейного кодексу України передбачають можливість віднесення майна, набутого у шлюбі, як до спільного сумісного майна чоловіка та дружини, так і до особистої власності одного з подружжя.

Крім того, зі змісту позовної заяви слідує, що між позивачем та ОСОБА_4 мали місце договірні відносини, оскільки останній, як фізична особа-підприємець надавав позивачу на її замовлення та за її кошти відповідні послуги (виконував роботи). Вказана обставина виключає можливість віднесення коштів, за рахунок яких здійснено будівництво, до спільного сумісного майна, оскільки в протилежному випадку ОСОБА_4 фактично здійснював би оплату послуг сам собі, що може свідчити про фіктивність укладених правочинів.

Суд, перевіривши матеріали справи, вважає, що з тих доводів, на які посилається заявник у клопотанні, суд не вбачає підстав для залучення до участі у справі в якості третьої особи ОСОБА_4 , і тому у задоволенні клопотання слід відмовити.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 258-261, 353, 354 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в:

У задоволенні клопотання/заяви позивача ОСОБА_1 про витребування доказів – відмовити.

У задоволенні клопотання/заяви позивача ОСОБА_1 про залучення прокуратури в якості третьої особи від імені Держави – відмовити.

У задоволенні клопотання/заяви позивача ОСОБА_1 про залучення представника, чоловіка і співвласника майна позивача ОСОБА_1 , ОСОБА_4 - третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача – відмовити.

Ухвала суду самостійному апеляційному оскарженню не підлягає.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Повний текст ухвали виготовлений 05.10.2021.

Cуддя М. О. Вітківський