Рішення № 100125267, 21.09.2021, Вишгородський районний суд Київської області

"21" вересня 2021 р. Справа № 363/2709/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2021 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

головуючого - судді Рудюка О.Д.,

за участю секретаря Тищенко К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вишгороді в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Вишгородська районна державна нотаріальна контора Київської області про визнання права власності на спадкове майно, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою про визнання права власності в порядку спадкування, в якій просить: визначити, що частка померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 в праві спільної сумісної власності на земельну ділянку для будівництва і обслуговування будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 3221885201:05:302:0103, площею 0,1605 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , становила 1/2 та припинити право спільної сумісної власності на вказану земельну ділянку між померлою ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ; визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за заповітом на 1/2 частину земельної ділянки для будівництва і обслуговування будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 3221885201:05:302:0103, площею 0,1605 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його бабуся - ОСОБА_3 , після смерті якої залишилось спадкове майно. За життя ОСОБА_3 склала заповіт згідно якого все своє майно заповіла ОСОБА_1 30.01.2007 року позивач звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. 16.12.2019 року нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на частину земельної ділянки, оскільки частка померлої у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку не визначена та відсутні правовстановлюючі документи, які б посвідчували право ОСОБА_3 .

Ухвалою суду від 22.09.2020 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

29.01.2021 року протокольною ухвалою суду закрито підготовче провадження у справі та призначено до судового розгляду.

Позивач в судове засідання не з`явився, до суду подав заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду невідомі.Крім того, відповідач не скористався своїм правом та не подав до суду відзив на позовну заяву.

Третя особа в судове засідання не з`явилась, до суду направила лист про розгляд справи у її відсутність.

Дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до наступного.

20.05.1998 року ОСОБА_3 склала заповіт, який посвідчено секретарем виконавчого комітету Лютізької сільської ради народних депутатів Вишгородського району київської області Філоненко К.П. та зареєстрованого в реєстрі за №19, відповідно до якого ОСОБА_3 на випадок своєї смерті зробила таке заповідне розпорядження: все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось і взагалі все те, що буде їй належати на день її смерті і на, що вона за законом матиме право заповіла у власність ОСОБА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 від 11.09.2006 року.

Відповідно до ст.1220 ЦК України відкрилась спадщина, на спадкове майно яке лишилось після смерті ОСОБА_3 .

З копії спадкової справи №68 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 вбачається, що 30.01.2007 року ОСОБА_1 звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_3 , яка зареєстрована нотаріусом під №90.

21.11.2019 року ОСОБА_1 отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом, а саме на житловий будинок АДРЕСА_1 .

Постановою державного нотаріуса Вишгородської районної нотаріальної контори Київської області Шило О.С. від 16.12.2019 року, ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на частину земельної ділянки відмовлено, оскільки не подано документів про виділення частки, котра належить спадкодавцю ОСОБА_3 .

Відповідно до копії державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯА №585174, земельна ділянка площею 0,1605 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3221885201:05:302:0103, перебуває у спільній сумісній власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Частина перша статті 355 ЦК України визначає, що майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Згідно до ст.357 ЦК України, під терміном «визначення часток» законодавець розуміє визначення (встановлення) розміру частки співвласника у спільному сумісному майні.

Відповідно до частини 1 статті 368 ЦК України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Правовідносини, що випливають з права учасника спільної сумісної власності на виділення частки у спільному майні, при цьому частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності згідно із статтею 370 ЦК України вважаються рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Згідно до ст.372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Враховуючи, що домовленості про розмір часток у спільній власності на земельну ділянку між співвласниками не було, їх частки є рівними.

Таким чином, із вказаної норми закону вбачається, що частки померлої ОСОБА_3 та відповідача ОСОБА_2 , щодо земельної ділянки площею 0,1605 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3221885201:05:302:0103, є рівними по 1/2 частині у кожного.

Відповідно до пункту 5 постанови Пленуму Верховного суду України від 22 грудня 1995 року №20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» частка учасника спільної сумісної власності визначається при поділі майна, виділі частки з спільного майна, зверненні стягнення на майно учасника спільної власності за його боргами, відкритті після нього спадщини. При відсутності доказів про те, що участь когось з учасників спільної сумісної власності (крім сумісної власності подружжя) у надбанні майна була більшою або меншою - частки визначаються рівними.

Згідно до положень постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» у разі смерті співвласника частки кожного із співвласників у праві спільної власності є рівними, якщо інше не було встановлено договором між ними. Частка померлого співвласника не може бути змінена за рішенням суду.

Отже, під час розгляду справи не встановлено, що частки кожного співвласника земельної ділянки не є рівними.

Відповідно до роз`яснень Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, що викладені в пункті 3.4. Інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16 травня 2013 року, де зазначено, що у разі відмови нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину спадкоємці учасника спільної сумісної власності мають право звернутися з позовом про визначення частки майна, належної померлому на праві спільної сумісної власності.

Таким чином, враховуючи вищевикладена, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визначення, що частка померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 в праві спільної сумісної власності на земельну ділянку для будівництва і обслуговування будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 3221885201:05:302:0103, площею 0,1605 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , становила 1/2 та припинення право спільної сумісної власності на вказану земельну ділянку між померлою ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог позивача про визнання за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за заповітом на 1/2 частину земельної ділянки для будівництва і обслуговування будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 3221885201:05:302:0103, площею 0,1605 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , суд дійшов наступного.

Статті 1216, 1218 ЦК України передбачають, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавці), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною 1 статті 1297 ЦК України встановлено обов`язок спадкоємця звернутися до нотаріуса за видачею свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Як роз`яснено в п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008р. №7 «Про судову практику у справах про спадкування», право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування /зі збереженням її цільового призначення/ при підтвердженні цього права спадкодавця Державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Разом з тим, ст.126 ЗК України визначено, що право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених ч.2 цієї статті. За ч.2 ст.126 ЗК України право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується: цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки; свідоцтвом про право на спадщину.

Згідно п. «г» ч.1 ст.81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Згідно ч.1 ст.1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтовані та такі, що підлягають задоволенню, оскільки позивач як спадкоємець за заповітом відповідно до приписів статей 1216, 1218 ЦК України має право, в порядку спадкування на належну 1/2 частину спадкодавцю на праві власності земельну ділянку для будівництва і обслуговування будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 3221885201:05:302:0103, площею 0,1605 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі статей 1216, 1217, 1218, 1220, 1225, 1261, 1270, 1297 ЦК України, статей 81,125,126 ЗК України, керуючись статтями 4, 12, 13, 77, 81, 141, 263-265 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визначити, що частка померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 в праві спільної сумісної власності на земельну ділянку для будівництва і обслуговування будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 3221885201:05:302:0103, площею 0,1605 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , становила 1/2 та припинити право спільної сумісної власності на вказану земельну ділянку між померлою ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за заповітом на 1/2 частину земельної ділянки для будівництва і обслуговування будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 3221885201:05:302:0103, площею 0,1605 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивачем апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ; АДРЕСА_3 ).

Відповідач: ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ; АДРЕСА_3 ).

Третя особа: Вишгородська районна державна нотаріальна контора Київської області (07300, Київська область, м. Вишгород, вул. Кургузова, 13).

Суддя О.Д. Рудюк