Рішення № 10011996, 09.06.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.06.10 Справа № 15/145/10

Суддя

за позовом Державного підприємства “Держаний науково-дослідний інститут будівельних конструкцій” в особі Запорізького відділення Державного підприємства “Держаний науково-дослідний інститут будівельних конструкцій”, 69076, м. Запоріжжя, вул.. Новобудов, 4

до відповідача Закритого акціонерного товариства “Завод залізобетонних конструкцій № 1”, 69106, м. Запоріжжя, вул.. Фінальна, 1-б

про стягнення 9170,38 грн.

Суддя І.С. Горохов

Представники:

від позивача: Кавун В.П., дов. №255-1255 від 27.05.2010р.

від відповідача: Пархоменко О.В., дов. № 19 від 13.01.2010р.

Суть спору:

Розглядається позовна заява Державного підприємства “Держаний науково-дослідний інститут будівельних конструкцій” в особі Запорізького відділення Державного підприємства “Держаний науково-дослідний інститут будівельних конструкцій” до Закритого акціонерного товариства “Завод залізобетонних конструкцій № 1” про стягнення 9170,38 грн.

07.05.2010 ухвалою господарського суду порушено провадження у справі, її розгляд призначено на 24.05.2010. Розгляд справи переносився на 25.05.2010. Розгляд справи відкладався.

За згодою представників сторін в судовому засіданні 09.06.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач підтримав позовні вимоги з наступних підстав: 30 травня 2008 року ДП «Державний науково –дослідний інститут будівельних конструкцій»та ЗАТ «ЗЗК № 1»укладено договір № 2213/08 на створення і передачу науково –технічної продукції. Відповідно до умов договору замовник доручає, оплачує витрати і приймає виконану роботу, а виконавець бере на себе зобов’язання щодо виконання та здачі робіт зі створення науково –технічної продукції. Позивач зазначає, що взяті на себе зобов’язання за договором виконав належним чином, а відповідач в порушення умов договору зобов’язання щодо оплати вартості отриманих послуг не здійснив, внаслідок чого за ним склалася заборгованість в сумі 5953,20 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 1440,68 грн. втрат від інфляції грошових коштів, 282,67 грн. річних відсотків, 1077,53 грн. пені та 416,73 грн. штрафу.

Відповідач проти позову заперечив частково, в обґрунтування заперечень зазначив, що позивачем здійснено невірний розрахунок втрат від інфляції грошових коштів та річних відсотків. Відповідачем надано контр розрахунок втрат від інфляції грошових коштів та річних відсотків. Крім того, відповідачем заявлено про застосування строків позовної давності до вимог про стягнення з нього пені та штрафу.

Вивчивши матеріали справи, суд встановив, що 30 травня 2008 року ДП «Державний науково –дослідний інститут будівельних конструкцій»та ЗАТ «ЗЗК № 1»укладено договір № 2213/08 на створення і передачу науково – технічної продукції.

Відповідно до умов договору замовник доручає, оплачує витрати і приймає виконану роботу, а виконавець бере на себе зобов’язання щодо виконання та здачі робіт зі створення науково –технічної продукції за темою: «Обстеження, оцінка технічного стану несучих конструкцій перекриття другої секції БСЦ ЗАТ «ЗЗБК №1»в зв’язку з зміною бетонозмішувачів С-302 на СБ-247№; підготовка висновку і рекомендацій по забезпеченню нормальної експлуатації».

Відповідно до п. 3.2 договору остаточна оплата замовником проводиться на підставі актів здавання –приймання продукції, протягом 10 календарних днів після підписання акту здавання –приймання продукції.

Як свідчать вивчені матеріали відповідач виконані за договором роботи прийняв, доказами чого є факт прийняття ним робіт та науково –технічної продукції. Акт здавання – приймання науково технічної продукції № 210 від 22.08.2008р. підписаний сторонами на суму 5953,20 грн., без будь –яких зауважень.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України та 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 525 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Оскільки відповідач не надав суду доказів виконання грошових зобов’язань, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 5953,20 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, вимоги про стягнення 1440,68 грн. втрат від інфляції грошових коштів, нарахованих за період з вересня 2008 року по лютий 2010р. та 282,24 грн. річних відсотків, нарахованих за період з 02.09.2008р. по 31.03.2010р., суд вважає такими, що підлягають частковому задоволенню, а саме в сумі 1436,96 грн. втрат від інфляції грошових коштів та 281,67 грн. річних відсотків, внаслідок невірності розрахунку позивача.

Вимоги про стягнення з відповідача 1077,53 грн. пені, нарахованої за період з 02.09.2008р. по 01.03.2009р., позивач обґрунтовує з посиланням на 6.2 договору відповідно до якого за затримку оплати за виконані роботи повинен сплатити пеню в розмірі 0,1% від вартості виконаних робіт за кожний день прострочення.

Також позивач просить стягнути з відповідача штраф в розмірі 416,73 грн., обґрунтовуючи стягнення з посиланнями на ч. 2 ст. 231 ГК України, відповідно до якої у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Суд вважає вимоги про стягнення пені та штрафу такими, що задоволенню не підлягають внаслідок наступного.

Відповідно до ст.. 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідачем у відзиві заявлено про необхідність застосування позовної давності до вимог щодо стягнення пені та штрафу.

Строк виконання зобов’язання з оплати виконаних робіт настав 02.09.2008р., позивач звернувся до суду з позовом 07.05.2010р.. Тобто поза межами спеціальної позовної давності в 1 рік про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За викладених обставин, суд вважає за необхідне застосувати строк позовної давності відносно зазначених вимог позивача, та відмовити у задоволенні позову в цій частині внаслідок спливу позовної давності.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 49, 75, 82-84 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства “Завод залізобетонних конструкцій № 1”, (69106, м. Запоріжжя, вул.. Фінальна, 1-б, код 13628220) на користь Державного підприємства “Держаний науково-дослідний інститут будівельних конструкцій” в особі Запорізького відділення Державного підприємства “Держаний науково-дослідний інститут будівельних конструкцій”, 69076, м. Запоріжжя, вул.. Новобудов, 4, ЄДРПОУ 02495431) 5953,20 грн. основного боргу, 1436,96 грн. втрат від інфляції грошових коштів, 281,67 грн. річних відсотків та 282,77 грн. судових витрат. Видати наказ.

3. В іншій частині позову відмовити.

Суддя І.С. Горохов

Рішення оформлено та підписано відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України 11.06.2010р.