Рішення № 100119892, 04.10.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 жовтня 2021 року м. Київ № 640/2523/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Бояринцевої М.А., розглянувши у порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до Державної податкової служби України провизнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 з позовом до Державної податкової служби України та просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Державної податкової служби України щодо ненадання ОСОБА_1 інформації на запит від 04.01.2021 про доступ до публічної інформації щодо наявної у Державної податкової служби України фінансової звітності підприємств та щодо не оприлюднення фінансової звітності підприємств на Єдиному державному веб-порталі відкритих даних та на офіційному веб-сайті Державної податкової служби України;

- зобов`язати Державну податкову службу України надати наявну у нього фінансову звітність підприємств на запит ОСОБА_1 від 04.01.2021 та оприлюднити наявну у нього фінансову звітність підприємств на Єдиному державному веб-порталі відкритих даних та на офіційному веб-сайті Державної податкової служби.

Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає, що відповідачем протиправно обмежено її у доступі до публічної інформації. До позовної заяви позивачкою додано копію запиту датовану 4 січнем 2021 року, у позовній заяві також вказано про цей запит, проте у прохальній частині позову позивач вказує на запит від 05.01.2020, що визнається судом опискою.

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому останній стверджує про правомірність вчинених ним дій та просить суд відмовити в задоволенні адміністративного позову. Справа вирішується на підставі наявних в ній матеріалів.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

04.01.2021 ОСОБА_1 звернулась до Державної податкової служби України із запитом на доступ до публічної інформації у формі відкритих даних, у якому просила надати всю подану фінансову звітність платників податків на прибуток за період з 2018 по 2021 рік.

Листом від 11.01.2021 №13ПІ/99-00-18-04-01-10 відповідач повідомив про обмеження в доступі до запитуваної інформації стосовно платників податків з метою запобігання розголошення конфіденційної інформації одержаної контролюючими органами та розголошення якої може завдати шкоди діловій репутації таких платників, та шкода від надання такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Крім того, ДПС України повідомлено ОСОБА_1 про направлення її запиту до Державної служби статистики України, з урахуванням положень Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Позивач вважає, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо ненадання ОСОБА_1 інформації на запит від 04.01.2021 про доступ до публічної інформації щодо наявної у Державної податкової служби України фінансової звітності підприємств та щодо не оприлюднення фінансової звітності підприємств на Єдиному державному веб-порталі відкритих даних та на офіційному веб-сайті Державної податкової служби України, з огляду на що звернулась до суду з метою захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.

Відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації регулює Закон України «Про інформацію» від 02.10.1992 № 2657-XII (далі - Закон № 2657-XII).

Статтею 1 Закону № 2657-XII визначено, що документ - матеріальний носій, що містить інформацію, основними функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі; захист інформації - сукупність правових, адміністративних, організаційних, технічних та інших заходів, що забезпечують збереження, цілісність інформації та належний порядок доступу до неї; інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Згідно із частиною 1 статті 5 Закону № 2657-XII кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів, яке забезпечується, серед іншого, створенням механізму реалізації права на інформацію (ч. 1 ст. 6 Закону № 2657-XII).

Відповідно до статті 10 Закону № 2657-XII за змістом інформація поділяється на такі види: інформація про фізичну особу; інформація довідково-енциклопедичного характеру; інформація про стан довкілля (екологічна інформація); інформація про товар (роботу, послугу); науково-технічна інформація; податкова інформація; правова інформація; статистична інформація; соціологічна інформація; інші види інформації.

Згідно із статтею 16 Закону № 2657-XII податкова інформація - сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб`єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Правовий режим податкової інформації визначається Податковим кодексом України та іншими законами.

Положеннями пункту 46.2 статті 46 Податкового кодексу України (далі - ПК України) регламентовано, що платник податку на прибуток (крім платників податку на прибуток, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" зобов`язані оприлюднювати річну фінансову звітність та річну консолідовану фінансову звітність разом з аудиторським звітом) подає разом з відповідною податковою декларацією квартальну або річну фінансову звітність у порядку, передбаченому для подання податкової декларації з урахуванням вимог статті 137 цього Кодексу.

Платники податку на прибуток, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" зобов`язані оприлюднювати річну фінансову звітність та річну консолідовану фінансову звітність разом з аудиторським звітом, подають разом з податковою декларацією за відповідний податковий (звітний) період звіт про фінансовий стан (баланс) та звіт про прибутки та збитки та інший сукупний дохід (звіт про фінансові результати), складені до перевірки фінансової звітності аудитором. Звіт про фінансовий стан (баланс) та звіт про прибутки та збитки та інший сукупний дохід (звіт про фінансові результати) подаються платниками податку згідно з цим абзацом за формою, визначеною згідно з Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", у порядку, передбаченому для подання податкової декларації з урахуванням вимог статті 137 цього Кодексу.

Фінансова звітність або звіт про фінансовий стан (баланс) та звіт про прибутки та збитки та інший сукупний дохід (звіт про фінансові результати), що подаються відповідно до абзаців першого та другого цього пункту, є додатком до податкової декларації з податку на прибуток підприємств (звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, розрахунку частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку) та її невід`ємною частиною.

Платники податку на прибуток, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" зобов`язані оприлюднювати річну фінансову звітність та річну консолідовану фінансову звітність разом з аудиторським звітом, подають контролюючому органу річну фінансову звітність, яка підлягає оприлюдненню разом з аудиторським звітом у строк не пізніше 10 червня року, наступного за звітним. У разі неподання (несвоєчасного подання) річної фінансової звітності, яка підлягає оприлюдненню разом з аудиторським звітом, застосовується відповідальність, передбачена пунктом 120.1 статті 120 цього Кодексу, для подання податкових декларацій (розрахунків).

Для частини чистого прибутку (доходу) податковими (звітними) періодами є календарні: квартал, півріччя, три квартали, рік. Для господарських товариств, корпоративні права яких частково належать державі, та господарських товариств, 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) яких належать господарським товариствам, частка держави в яких становить 100 відсотків, що не прийняли рішення про нарахування дивідендів до 1 травня року, який настає за звітним, податковим (звітним) періодом є календарний рік.

При цьому розрахунок частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку складається наростаючим підсумком та подається до контролюючих органів разом з фінансовою звітністю у строки, передбачені статтею 49 цього Кодексу.

Платники податку на прибуток - виробники сільськогосподарської продукції, які обрали річний податковий (звітний) період відповідно до підпункту 137.4.1 пункту 137.4 статті 137 цього Кодексу, складають та подають з відповідною податковою декларацією фінансову звітність за перше півріччя минулого звітного року, за минулий звітний рік та за перше півріччя поточного звітного року.

Платники частини чистого прибутку (доходу) та/або дивідендів на державну частку, визначені Законом України "Про управління об`єктами державної власності", подають розрахунок частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та фінансову звітність.

Неприбуткові підприємства, установи та організації, визначені пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, подають звіт про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та річну фінансову звітність.

За правилами пункту 74.3 статті 74 ПК України зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової політики.

Посадові та службові особи контролюючих органів зобов`язані не допускати розголошення інформації з обмеженим доступом, що одержується, використовується, зберігається під час реалізації функцій, покладених на контролюючі органи (пп. 21.1.6 п. 21.1 статті 21 ПК України).

При цьому, платник податків має право на нерозголошення контролюючим органом (посадовими особами) відомостей про такого платника без його письмової згоди та відомостей, що становлять конфіденційну інформацію, державну, комерційну чи банківську таємницю та стали відомі під час виконання посадовими особами службових обов`язків, крім випадків, коли це прямо передбачено законами (пп. 17.1.9 п. 17.1 статті 17 ПК України).

Разом з тим, порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес врегульовано Законом України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 № 2939-VI (далі - Закон № 2939-VI).

Частиною 1 статті 1 Закону № 2939-VI передбачено, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Згідно із пунктом 2 частини 1 статті 5 Закону № 2939-VI доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.

За правилами визначеними частини 1 статті 6 Закону № 2939-VI інформацією з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація.

Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог:

1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;

2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;

3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

В той же час, частиною 1 статті 22 Закону № 2939-VI встановлено, що розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:

1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;

2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;

3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком;

4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

Судом встановлено, що відповідачем фактично відмовлено у наданні доступу до публічної інформації, адже обмежено її доступ з метою запобігання розголошення конфіденційної інформації одержаної контролюючими органами та розголошення якої може завдати шкоди діловій репутації таких платників, та шкода від надання такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Суд при вирішенні спору по суті враховує, що як протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в невчиненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними й реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Крім того, потрібно з`ясувати юридичний зміст, значимість, тривалість та межі протиправної бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість/протиправність бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

Суд зазначає, що ОСОБА_1 не навела у позовній заяві жодного обгрунтування, яким чином обмеження відповідачем доступу до запитуваної публічної інформації порушує її права та охоронювані законом інтереси, у той час коли, контролюючим органом обґрунтовано підстави для такого обмеження.

Беручи до уваги наведені положення статті 22 Закону № 2939-VI, у взаємозв`язку із положеннями пункту 17.1.9 пункту 17.1 статті 17, пункту 21.1.6 пункту 21.1 статті 21, пункту 74.3 статті 74 ПК України суд погоджується із контролюючим органом щодо обмеження позивачу доступу до запитуваної публічної інформації.

Разом з цим, при вирішенні спору по суті суд відхиляє посилання позивача на положення Закону України «Про внесення змін до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" щодо удосконалення деяких положень» від 05.10.2017 №2164-VIII, адже частиною 2 статті 14 вказаного Закону визначено, що фінансова звітність підприємств не становить комерційної таємниці, не є конфіденційною інформацією та не належить до інформації з обмеженим доступом, крім випадків, передбачених законом. На фінансову звітність не розповсюджується заборона щодо поширення статистичної інформації. Підприємства зобов`язані надавати копії фінансової звітності та консолідованої фінансової звітності за запитом юридичних та фізичних осіб у порядку, передбаченому Законом України "Про доступ до публічної інформації".

Звідси слідує, що фінансова звітність підприємств не становить комерційної таємниці, не є конфіденційною інформацією та не належить до інформації з обмеженим доступом, крім випадків, передбачених законом.

В даному випадку, позивач порушувала питання щодо отримання податкової інформації, доступ до якої, як вже було вказано вище, з урахуванням положень статті 22 Закону № 2939-VI, у взаємозв`язку із положеннями пункту 17.1.9 пункту 17.1 статті 17, пункту 21.1.6 пункту 21.1 статті 21, пункту 74.3 статті 74 ПК України обмежено відповідачем. Зазначене обмеження не суперечить положенням Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" щодо удосконалення деяких положень» від 05.10.2017 №2164-VIII, адже останній містить виключення «крім випадків, передбачених законом», тобто такий доступ не є абсолютним.

Таким чином, суд не вбачає в діях ДПС України ознак протиправної бездіяльності в цій частині.

Що ж стосується обставин не оприлюднення ДПС України фінансової звітності підприємств на Єдиному державному веб-порталі відкритих даних та на офіційному веб-сайті Державної податкової служби України слід звернути увагу на наступне.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, їхньої символіки (у випадках, передбачених законом), громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців регулює Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадський формувань від 15.05.2003 № 755-IV (далі - Закон № 755-IV).

Згідно із частиною 1 статті 13 Закону № 755-IV інформаційна взаємодія між Єдиним державним реєстром та інформаційними системами державних органів у випадках, визначених цією статтею, здійснюється інформаційно-телекомунікаційними засобами в електронній формі у порядку, визначеному Міністерством юстиції України спільно з відповідними державними органами.

Відповідно до частини 5 статті 13 Закону № 755-IV центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, забезпечує передачу до Єдиного державного реєстру таких відомостей:

дата запису про взяття на облік, назва та ідентифікаційний код органу державної статистики, в якому юридична особа, її відокремлений підрозділ, відокремлений підрозділ іноземної неурядової організації, представництво, філія іноземної благодійної організації та фізична особа - підприємець перебуває на обліку, - у день отримання відомостей про державну реєстрацію створення юридичної особи та її відокремленого підрозділу, відокремленого підрозділу іноземної неурядової організації, представництва, філії іноземної благодійної організації, державну реєстрацію фізичної особи - підприємця, скасування державної реєстрації їх припинення;

дата та номер запису про зняття з обліку юридичної особи, її відокремленого підрозділу, відокремленого підрозділу іноземної неурядової організації, представництва, філії іноземної благодійної організації та фізичної особи - підприємця - у день отримання відомостей про державну реєстрацію припинення юридичної особи та її відокремленого підрозділу, відокремленого підрозділу іноземної неурядової організації, представництва, філії іноземної благодійної організації, державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця;

ідентифікаційні коди для їх присвоєння юридичним особам, їх відокремленим підрозділам, відокремленим підрозділам іноземної неурядової організації, представництву, філії іноземної благодійної організації суб`єктом державної реєстрації - протягом п`яти днів з дня отримання відповідної заявки;

фінансову звітність про господарську діяльність юридичної особи (крім бюджетних установ) у складі балансу і звіту про фінансові результати - протягом місяця з дня її отримання.

Аналіз наведеного дає суду підстави дійти до висновку, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, забезпечує передачу до Єдиного державного реєстру таких відомостей, зокрема, фінансову звітність про господарську діяльність юридичної особи (крім бюджетних установ) у складі балансу і звіту про фінансові результати - протягом місяця з дня її отримання.

Згідно із частиною 3 статті 22 Закону № 2939-VI розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов`язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.

Судом встановлено, що відповідачем, за наслідком розгляду запиту позивача про надання публічної інформації окрім обмеження доступу до публічної інформації скеровано такий запит до Державної служби статистики України листом від 11.01.2021 №34/ЗПІ/99-00-18-04-01-10, що не суперечить положенням частини 3 статті 22 Закону № 2939-VI, з урахуванням приписів частини 5 статті 13 Закону № 755-IV.

Таким чином, беручи до уваги наведене, доводи позивача в частині бездіяльності відповідача щодо не оприлюднення фінансової звітності підприємств на Єдиному державному веб-порталі відкритих даних та на офіційному веб-сайті Державної податкової служби України є безпідставними.

Як наслідок, позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності ДПС України не підлягають до задоволення, що, в свою чергу, зумовлює відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов`язання відповідача вчинити дії, з огляду на їх похідний характер.

Частиною 1 статті 73 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Керуючись статтями 2, 72, 73, 77, 143, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Державної податкової служби України (04655, м. Київ, Львівська площа, б. 8, код ЄДРПОУ 43005393) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України.

Суддя М.А. Бояринцева