Рішення № 100119014, 30.09.2021, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2021 р.м. ХерсонСправа № 540/3372/21

Херсонський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Попова В.Ф.,

секретар Рябчич А.М.,

за участю:

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Волошина В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Генічеської міської ради про визнання незаконним та нечинним п. 1 рішення сесії Щасливцевської сільської ради 7 скликання від 19.03.2018 року № 964,

встановив:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся в суд з адміністративним позовом до Генічеської міської ради (далі відповідач) в якому просить визнати незаконним та нечинним п. 1 рішення 60 сесії Щасливцевської сільської ради 7 скликання від 19.03.2018 року №964 "Про затвердження проекту "Генерального плану села Щасливцево, Генічеського району, Херсонської області з планами зонування території з розвитком рекреаційної зони".

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що прийняття генерального плану с. Щасливцево було необхідною умовою для розширення меж села з існуючих 780,00 га до 2358,00 га за рахунок земель водного фонду, змінивши категорій земель та режим їх використання. Ці дії суб`єкта владних повноважень грубо порушують Земельний, Водний Кодекси України, ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» та низку інших які слугують захисту довкілля від антропогенного впливу. Щасливцівська сільська рада затвердивши генеральний план фактично самостійно, поза межами своєї компетенції, без відповідного погодження збільшила межі населеного пункту за рахунок земель рекреаційної зони та дозволила їх забудову в охоронних зонах водного фонду. Порушення вимог Земельного, Водного законодавства може потягти за собою екологічні втрати та негативно вплинути на загальний екологічний стан прибережної захисної смуги, чим створити небезпеку щодо санітарного та епідемічного благополуччя всього регіону та держави, може привести до не відновлюваних втрат навколишнього середовища та природних ресурсів, оскільки у водоохоронній зоні відповідно генерального плану передбачено кладовище, очисні споруди, вигрібні ями та інша діяльність.

Представник відповідача заперечував проти позовних вимог, подав відзив на адміністративний позов з якого слідує, що розроблення та затвердження Генерального плану населеного пункту входить у компетенцію органу місцевого самоврядування та має на меті насамперед забезпечення прав та інтересів територіальної громади даного населеного пункту, у даному випадку, територіальної громади с. Щасливцеве. Процедура затвердження Генерального плану була виконана у відповідності до вимог чинного законодавства, включаючи проведення громадських слухань з попереднім інформуванням територіальної громади про такі слухання, розгляд даного питання на відповідних депутатських комісіях, оприлюднення прийнятого рішення та самого Генерального плану. Тому під час розроблення та затвердження генерального відповідачем було вжито передбачених законодавством заходів, тому позовні вимоги є необґрунтованими.

Судом встановлені такі обставини по справі.

19.03.2018 року Щасливцевська сільська рада відповідно до п. 1 рішення 60 сесії Щасливцевської сільської ради 7 скликання від 19.03.2018 року прийняла рішення №964 «Про затвердження проекту «Генерального плану села Щасливцево, Генічеського району, Херсонської області з планами зонування території з розвитком рекреаційної зони», що було необхідною умовою для розширення меж села з існуючих 780,00 га до 2358,00 га.

Оскаржуючи це рішення позивач посилається на те, що таке розширення населеного пункту відбулось за рахунок земель водного фонду, шляхом зміни категорій земель та режим їх використання. Ці дії відповідача проведено без урахування Земельного, Водного кодексів України, ЗУ "Про регулювання містобудівної діяльності", нормативно-правових актів, які слугують захисту довкілля від антропогенного впливу та якими встановлено водоохоронні та рекреаційні зони, їх правовий статус, а також порядок розроблення та планування на вказаних територіях. Таке планування та затвердження проекту не можливе без погодження з Кабінетом Міністрів України.

Відповідач заперечуючи проти позовних вимог не надає відповіді на поставлені позивачем питання щодо такого погодження і лише посилається на дотримання процедури прийняття регуляторного акта та посилаючись на встановленні водоохоронні зони Генічеською райдержадміністрацією.

Заслухавши сторони дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з такого.

Відповідно до ст. 140 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Суд вважає, що право жителів Щасливцевської сільської громади самостійно вирішувати питання місцевого значення протиставляється публічному інтересу, який виражається в дотриманні вимог екологічної безпеки, забезпеченні державою права на безпечне для життя і здоров`я людини довкілля, гарантованого ст. 50 Конституції України, та, за загальним правилом, має безумовний пріоритет.

Азовське море та затока Сиваш омиває береги Херсонської, Запорізької, Донецької областей та АР Крим.

Відповідно до ст. 5 Водного кодексу України зазначене море та затока відносяться до водних об`єктів загальнодержавного значення.

Прибережна захисна смуга Азовського моря та затоки Сиваш слугує за для охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності. Недотримання вимог екологічної безпеки шкідливо впливає на значну частину населення яка мешкає на узбережжі та використовує Азовське море для оздоровлення. Чисте довкілля є попередньою умовою для здійснення прав людини: користування повною мірою своїм правом на життя, правом на здоров`я, правом на повагу до особистого і сімейного життя або правом на житло.

Велика Палата ВС у постанові від 11 грудня 2018 року у справі № 910/8122/17 (провадження № 12-186гс18) зазначила, що право на захист порушеного конституційного права на безпечне довкілля належить кожному та може реалізовуватися як особисто, так і шляхом участі представника громадськості.

Відповідно до ст. 50 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", екологічна безпека є такий стан навколишнього природного середовища, при якому забезпечується попередження погіршення екологічної обстановки та виникнення небезпеки для здоров`я людей. Екологічна безпека гарантується громадянам України здійсненням широкого комплексу взаємопов`язаних політичних, економічних, технічних, організаційних, державно-правових та інших заходів. Отже, право на безпечне довкілля це фактично зумовлює також право громадянина вимагати дотримання відповідних приписів та норм, встановлених у сфері захисту навколишнього середовища.

Суд зазначає, що ст. 60 ЗК України та ст. 88 ВК України встановлено вимогу, що прибережна захисна смуга уздовж моря виділяється шириною не менше двох кілометрів від урізу води, а тому при встановленні меж прибережної захисної смуги згідно з проектом землеустрою, ширина такої прибережної смуги в будь-якому випадку не повинна бути меншою, ніж встановлено законодавством.

Згідно із ст. 122 Земельного кодексу України районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів, серед іншого, для індивідуального дачного будівництва.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

Містобудівна документація на місцевому рівні розробляється з урахуванням даних державного земельного кадастру на актуалізованій картографічній основі в цифровій формі як просторово орієнтована інформація в державній системі координат на паперових і електронних носіях.

Статтею 19 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено, що детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території.

Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції.

Детальний план території за межами населених пунктів розробляється відповідно до схеми планування території (частини території) району та/або області з урахуванням державних і регіональних інтересів.

Розроблення детального плану території за межами населених пунктів та внесення змін до нього здійснюються на підставі розпорядження відповідної районної державної адміністрації.

Детальний план території за межами населеного пункту розглядається і затверджується відповідною районною державною адміністрацією протягом 30 днів з дня його подання.

Відповідно до п. "б" ч.1 ст.58 Земельного кодексу України до земель водного фонду належать, зокрема, землі, зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм.

Аналогічні положення визначено і статтею 4 Водного кодексу України.

Згідно ст. 60 ЗК України вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги.

Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води.

Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою.

Відповідно до ст. 88 Водного кодексу України з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках всіх категорій земель, крім земель морського транспорту.

Землі прибережних захисних смуг перебувають у державній та комунальній власності та можуть надаватися в користування лише для цілей, визначених цим Кодексом.

У межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням містобудівної документації.

Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою.

Проекти землеустрою щодо встановлення меж прибережних захисних смуг (з установленою в них пляжною зоною) розробляються в порядку, передбаченому законом.

Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води.

Згідно ст. 89 Водного кодексу України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності.

У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: 1) розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво; 2) зберігання та застосування пестицидів і добрив; 3) влаштування літніх таборів для худоби; 4) будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів; 5) миття та обслуговування транспортних засобів і техніки; 6) влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва, кладовищ, скотомогильників, полів фільтрації тощо.

Статтею 90 Водного кодексу України передбачено, що у межах пляжної зони прибережних захисних смуг забороняється будівництво будь-яких споруд, крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних.

Постановою Кабінету Міністрів України від 8 травня 1996 року №486 затверджено Порядок визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них, пунктами 4, 5 якого передбачено, що у межах водоохоронних зон виділяються землі прибережних захисних смуг та смуги відведення з особливим режимом їх використання відповідно до статей 88 - 91 Водного кодексу України. Розміри і межі водоохоронних зон визначаються проектом на основі нормативно-технічної документації. Проекти цих зон розробляються на замовлення фізичних та юридичних осіб, узгоджуються з власниками землі, землекористувачами, Мінприроди, Держводагентством та територіальними органами Держземагентства, а на території Автономної Республіки Крим - з органами виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань екології та природних ресурсів, водного господарства та земельних ресурсів і затверджуються відповідними місцевими органами виконавчої влади або виконавчими комітетами рад.

Згідно п. 10, п.11 Порядку № 486 на землях міст і селищ міського типу розмір водоохоронної зони, як і прибережної захисної смуги, встановлюється відповідно до існуючих на час встановлення водоохоронної зони конкретних умов забудови. Водоохоронна зона морів, морських заток і лиманів, як правило, збігається з прибережною захисною смугою і визначається шириною не менш як 2 кілометри від урізу води.

Відповідно до 2.9 Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 05.11.2004р. №434, у разі відсутності належної землевпорядної документації та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо водоохоронних зон та прибережних захисних смуг водних об`єктів, природоохоронний орган забезпечує їх збереження шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо вилучення (викупу), надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених ст.88 Водного кодексу України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них", з урахуванням існуючих конкретних умов забудови на час встановлення водоохоронної зони. Порядок та умови виготовлення проектів землеустрою, в тому числі й щодо прибережних смуг, визначаються статтями 50-54 Закону України "Про землеустрій".

Таким чином, законодавець зобов`язує користувача чи власника земель, що знаходяться в прибережній захисній смузі враховувати встановлені обмеження як при відсутності землевпорядної документації так і при її розробці. А відтак, проектно - технічна документація може бути розроблена тільки з урахуванням визначеної законодавством межі та розміру прибережної захисної смуги і жодні обґрунтування щодо її зменшення не можуть бути прийнятними, крім випадків визначених в Земельному та Водному кодексах України.

Виходячи з цього суд відхиляє всі обґрунтування відповідача щодо дотримання процедури прийняття та затвердження Генерального плану с. Щасливцево, оскільки його втілення та реалізація стосується не меж цього села, що існували на момент затвердження проекту генерального плану, а стосується території, що виходить за межі населеного пункту та яка є водоохоронною зоною межі якої встановлені законом. Саме ці обставини кардинально змінюють процедуру прийняття та затвердження проекту генерального плану. Суд вважає, що така процедура відповідачем порушена.

Суд зазначає, що у справі № 821/837/17 постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2017 року було скасовано розпорядження голови Генічеської районної державної адміністрації від 12.04.2017р. №177 "Про розробку детального плану частини території Щасливцевської сільської ради за межами с. Щасливцеве" та від 12.04.2017р. №184 "Про затвердження детального плану частини території Щасливцевської сільської ради за межами с. Щасливцеве". У цьому рішенні, судом було дано детальний опис правового режиму прибережної, водоохоронної та рекреаційної зон та порядок їх використання. Також зазначено про відсутність повноважень органів виконавчої влади, місцевого самоврядування без врахування приписів Земельного та Водного Кодексів Украіни самостійно визначати водоохронні зони в розмірі меншому ніж визначеному законом та змінювати категорії земель.

Як встановлено у цій справі відповідачем допущені аналогічні порушення щодо використання земель з таким правовим режимом.

В судовому засіданні представник відповідача на питання позивача, щодо необхідності розширення меж с. Щасливцеве зазначив, що такою необхідністю є велика кількість відпочиваючих.

З такими обґрунтуваннями суд не погоджується, оскільки як встановлено в судовому засіданні виділення території у два рази більшої ніж сьогодні існує за рахунок охоронних зон для індивідуального житлового будівництва, жодним чином не сприяє розвитку цих територій для задоволення потреб громадян, будівництва санаторіїв, пансіонатів, а навпаки створює перешкоди для такого розвитку та спричиненню екологічної небезпеки.

Позивач у позовній заяві навів достатні обґрунтування порушень законодавства у затвердженому Генеральному плані із зазначенням конкретних вулиць, які розміщені на землях категорії водного фонду, вказав на неприпустимість розташування кладовища, очисних споруд та вигрібних ям на цій території.

Суд відхиляє посилання представника відповідача на те, що Генеральний план села Щасливцеве розроблявся з врахуванням історичного місця географічного розташування населеного пункту, а тому встановлення захисної смуги шириною два кілометри від узрізу води, є фізично неможливим, оскільки ширина всієї Арабатської стрілки в деяких місцях розташування села становить не більше 3 кілометрів.

Суд зазначає, що саме у цьому і є основне порушення відповідача, що він не має прав та повноважень за власним розсудом та виходячи з історичного місця географічного розташування населеного пункту збільшувати межі населеного пункту у три рази та змінювати охоронну зону, яка встановлена законом. Ні історично-географічне розташування, ні кількість відпочиваючих, ні бажання жителів с. Щасливцеце, с. Генічеської Гірки та інших

громадян України не може бути належним обґрунтуванням порушення водоохороних зон та використання земель, розділу Арабатської стрілки на приватні земельні ділянки та її забудову.

Щодо посилання відповідача на проведення громадських слухань, опублікування інформації, проектів, розгляду комісіями та проведення аналізу впливу регуляторного акта, суд зазначає, що така процедура стосується тих регуляторних актів які приймаються щодо існуючих меж с. Щасливцеве, але не території яка виходить за його межі та має інший правовий режим ніж землі населеного пункту.

Таким чином суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню.

Керуючись ст. 242-246 КАС України, суд

вирішив:

Позовну заяву задовольнити повністю.

Визнати незаконним та нечинним п. 1 рішення сесії Щасливцевської сільської ради 7 скликання від 19.03.2018 року № 964 яким затверджено проект "Генеральний план села Щасливцеве, Генічеського району, Херсонської області з планами зонування території з розвитком рекреаційної зони" розроблений ТОВ "Укргенплан" м. Нова Каховка у 2018 році.

Стягнути з виконавчого комітету Генічеської міської ради (ЄДРПОУ 04060008) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судовий збір в сумі 908,00 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 04 жовтня 2021 р.

Суддя В.Ф. Попов

кат. 109020100