Рішення № 100118933, 05.10.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

05 жовтня 2021 р. справа № 520/12402/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Котеньова О.Г., розглянувши за правилами спрощеного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД АГРО-АЛЬЯНС" (пров. Отакара Яроша, буд. 16, м. Харків, 61045, код ЄДРПОУ 39554597) до Головного управління ДПС у Харківській області, як відокремленого підрозділу ДПС України (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43983495) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД АГРО-АЛЬЯНС" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, як відокремленого підрозділу ДПС України, в якому просить суд визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення №00033600706 від 17 березня 2021 року.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 02.08.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі без виклику сторін.

В обґрунтування позову вказано, що є протиправним висновок контролюючого органу про завищення від`ємного значення суми ПДВ, оскільки господарські операції з контрагентами підтверджені належним чином оформленими первинними документами та податковими накладними, ним дотримано передбачені чинним законодавством умови формування податкових зобов`язань, податкового кредиту та від`ємного значення ПДВ. Крім того, вважає, що не може нести відповідальність за дотримання норм податкового законодавства контрагентами.

У відзиві відповідач зазначив, що позовні вимоги ґрунтуються на викривленні дійсного змісту чинного законодавства, спірні рішення прийнятті з дотриманням приписів ПК України, а тому у задоволенні позову відповідач просив відмовити.

У відповіді на відзив позивач вказав, що недоліки в оформленні ТТН не спростовують факту здійснення господарської операції та формування показників податкової звітності з ПДВ.

Інші заяви по суті спору сторони не подавали.

Суд розглядає справу у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі п.10 ч.1 ст.4, ч.4 ст.229 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.

Судом встановлено, що ГУ ДПС проведено документальну позапланову виїзну перевірку щодо дотримання ТОВ «ТД АГРО-АЛЬЯНС» податкового законодавства при декларуванні за листопад 2020 року від`ємного значення з податку на додану вартість, за результатом якої складено акт від 03.02.2021 № 1568/20-40-07-06- 10/39554597.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «ТД АГРО-АЛЬЯНС» вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, у результаті чого завищено податковий кредит за квітень 2020 року на суму ПДВ 187 427 грн.

На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення №00033600706 від 17 березня 2021 року.

За результатами адміністративного оскарження цього рішення скаргу позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення №00033600706 від 17 березня 2021 року - без змін.

Не погоджуючись з таким рішенням контролюючого органу, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Щодо висновків контролюючого органу про завищення позивачем податкового кредиту, податкових зобов`язань та завищення від`ємного значенння, суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пунктом 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Пунктом 187.7 статті 187 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення податкових зобов`язань у разі постачання товарів/послуг з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата зарахування таких коштів на банківський рахунок платника податку або дата отримання відповідної компенсації у будь-якій іншій формі, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов`язаннями перед бюджетом.

Згідно із пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 Кодексу, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені розділом V Кодексу (пункт 200.2 статті 200 Кодексу).

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума, зокрема, зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Підпунктом 14.1.181. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Виходячи з системного аналізу наведених норм права суд приходить до висновку, що необхідними підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів, робіт та послуг з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв`язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

Податковий кодекс України визначає лише окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до статті 9 розділу 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною другою статті 9 даного Закону передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Не є спірними обставини щодо того, що позивачем у спірному періоді включено до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 187 427 грн за результатами господарських правовідносин з ТОВ "СП МЄССАГА".

Так, між ТОВ «ТД АГРО-АЛЬЯНС» (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СП МЄССАГА» (далі - ТОВ «СП МЄССАГА») (Продавець) укладено договір купівлі-продажу сільськогосподарської продукції (соняшнику) від 17.10.2018 № АА171001-С.

На підтвердження реальності господарської операції позивачем надано до суду Рахунок на оплату № 1 від 08 травня 2019 року на суму 174 720 грн, видаткову накладну № 80501 від 08 травня 2019 року на суму 174 720 грн, товарно-транспортну накладну № 003652 від 08 травня 2019 року, Довіреність № 80501 від 08 травня 2019 року, рахунок на оплату № 2 від 02 вересня 2019 року на суму 341868,60 грн, видаткову накладну № 020901 від 02 вересня 2019 року на суму 341868,60 грн, товарно-транспортну накладну № 726407 від 02 вересня 2019 року, товарно-транспортну накладну № 726408 від 02 вересня 2019 року, рахунок на оплату №3 від 03 вересня 2019 року на суму 175881,60 грн; видаткову накладну № 030901 від 03 вересня 2019 року на суму 175 881,60 грн, товарно-транспортну накладну № 726433 від 03 вересня 2019 року, рахунок на оплату № 4 від 05 вересня 2019 року на суму 397149,48 грн, видаткову накладну № 050901 від 05 вересня 2019 року на суму 246177,72 грн, товарно-транспортну накладну № 726434 від 05 вересня 2019 року, видаткову накладну № 050902 від 05 вересня 2019 року на суму 150971,76 грн, товарно-транспортну накладну № 726435 від 05 вересня 2019 року.

До перевірки надано договір про переведення боргу від 16.07.2019 № АА1607-ІП, згідно з яким ТОВ «СП МЄССАГА» (Первісний кредитор), Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРЕЙФОР» (Новий кредитор), ТОВ «ТД АГРО-АЛЬЯНС» (Боржник) в порядку та на умовах, визначених цим договором, Первісний кредитор переводить борг у сумі 1 387 697 грн, який виник між Боржником та Первісним кредитором та є частиною заборгованості, згідно з договором від 17.10.2018 № АА171001-С Новому кредитору, а Боржник приймає на себе зобов`язання за вказаною сумою боргу.

До перевірки надано договір про переведення боргу від 12.11.2019 № 1211- 1п, згідно з яким ТОВ «СП МЄССАГА» (Первісний кредитор), ТОВ «АГРО ТРАНС - ГРУПП» (Новий кредитор), ТОВ «ТД АГРО-АЛЬЯНС» (Боржник) в порядку та на умовах, визначених цим договором, Первісний кредитор переводить борг у сумі 915 000 грн, який виник між Боржником та Первісним Кредитором та є частиною заборгованості, згідно з договором від 17.10.2018 № АА171001-С Новому кредитору, а Боржник приймає на себе зобов`язання за вказаною сумою боргу.

До перевірки надано рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.12.2019 у справі № 520/10589/19 (набрання законної сили на підставі постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 02.03.2020) з приводу зупинення реєстрації податкових накладних ТОВ «СП МЄССАГА».

До перевірки надано рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.08.2019 у справі № 520/6913/19 (набрання законної сили від 06.11.2019) з приводу зупинення реєстрації податкових накладних ТОВ «СП МЄССАГА».

З метою належного виконання договору від 17.10.2018 № АА171001-С ТОВ «СП МЄССАГА» придбало у Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарського підприємства АГРО - ІНВЕСТ» соняшник врожаю 2018 року відповідно до договору купівлі-продажу від 30.07.2018.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд не може погодитись з доводами позивача та критично ставиться до наданих позивачем первинних документів бухгалтерського обліку, підтверджуючих здійснення господарських операцій за участю позивача та контрагентів, виходячи з наступного.

Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Податковий кодекс України встановлюють, що будь-які документи (у тому числі договори, податкові накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому, суд зазначає, що податковим законодавством не встановлено конкретного переліку первинних документів, складенням яких мають опосередковуватись ті чи інші господарські операцій. Однак критерієм формування фінансового результату є можливість на підставі наявних документів зробити беззаперечний висновок про те, що вчинені операції спрямовані на отримання доходу. А відтак, на підтвердження реальності спірних послуг позивач повинен надати, зокрема, документи, що свідчать про фактичне виконання конкретних видів послуг та про результат виконання кожної послуги окремо.

Необхідно враховувати, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов бюджетного відшкодування.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

Аналогічна правова позиції викладена в постанові Верховного Суду від 26 березня 2019 року у справі №0870/3891/12.

Суд зважає на той факт, що до перевірки не було надано такі документи: журнал видачі довіреностей, документів та пояснень щодо навантаження та розвантаження товару, складські квитанції на зерно, реєстри накладних на прийняття соняшника, дорожні листи, сертифікати якості, що підтверджували б походження товару.

Суд оцінює товарно-транспортні накладні з урахуванням того, що згідно з пунктом 11.1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Товарно-транспортна накладна може оформлюватись суб`єктом господарювання без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які надають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Як вказав відповідач, до перевірки надано товарно-транспортні накладні, які оформлені з порушенням вимог чинного законодавства, а саме: не зазначено повного пункту навантаження - лише м. Лозова, розвантаження - лише с. Мальдівське; відсутні записи щодо часу прибуття, вибуття, простою.

Відповідно до наданих товарно-транспортних накладних автомобільним перевізником було Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОФІТРАНС ХАРКІВ», але водії, які зазначені у товарно-транспортних накладних згідно з формою 1 ДФ від 04.11.2019 № 9257739416 за 3 квартал 2019 року - відсутні.

Крім того, у товарно-транспортній накладній від 08.05.2019 № 003652 зазначено автоперевізником Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРО ТРАНС - ГРУПП» (далі - ТОВ «АГРО ТРАНС - ГРУПП»), але відповідно до Єдиного реєстру податкових накладних (далі - ЄРПН) ТОВ «ТД АГРО-АЛЬЯНС» транспортні послуги не придбавало за 2019 рік.

Одночасно суд звертає увагу на отриману відповідачем інформацію за результатами здійснення податкового контролю контрагентів позивача, яка свідчить про неможливість реального здійснення ними фінансово-господарських операцій та ведення діяльності у порядку, передбаченому законодавством.

Проведеним аналізом зареєстрованих податкових накладних у ЄРПН контролюючим органом встановлено, що ТОВ «СП МЄССАГА» на виконання договору від 17.10.2018 № АА171001-С придбано реалізований товар (соняшник) у Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗБУТ СЕРВИС», ТОВ «ЗБУТ СЕРВИС» реалізовувало на адресу ТОВ «СП МЄССАГА» соняшник, придбаний у Товариства з обмеженою відповідальністю «НОРД ОКЛЕНД», Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАНКРУЗ», Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРПРОДЛОГІСТІК», Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕРВІСТЕХ-АГРОТРЕЙД» .

Відповідно до ЄРПН було встановлено, що ТОВ «УКРПРОДЛОГІСТІК» здійснено придбання соняшника у ТОВ «СЕРВІСТЕХ-АГРОТРЕЙД». При дослідженні ланцюга постачання соняшника не встановлено його придбання ТОВ «СЕРВІСТЕХ-АГРОТРЕЙД».

Тобто, контролюючим органом досліджено дані ЄРПН і встановлено факт відсутності придбання зазначеними контрагентами товару, а саме соняшнику, який було реалізовано на адресу ТОВ «ЗБУТ СЕРВИС».

Головним управлінням ДФС у Харківській області складено узагальнену податкову інформацію по ТОВ «ЗБУТ СЕРВИС» відповідно до якої встановлено нереальність здійснення господарських операцій; відсутність трудових ресурсів (не надавались форми 1-ДФ) та залучення сторонніх трудових ресурсів для виконання господарських операцій; відсутність інформації щодо об`єктів оподаткування, наявності транспортних засобів та земельних ділянок; відсутність підприємства за податковою адресою.

До перевірки надано рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.08.2019 у справі № 520/6913/19 (набрання законної сили від 06.11.2019) з приводу зупинення реєстрації податкових накладних ТОВ «СП МЄССАГА».

З метою належного виконання договору від 17.10.2018 № АА171001-С ТОВ «СП МЄССАГА» придбало у Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарського підприємства АГРО - ІНВЕСТ» соняшник врожаю 2018 року відповідно до договору купівлі-продажу від 30.07.2018.

Головним управлінням ДФС у Харківській області складено узагальнену податкову інформацію по ТОВ «СП АГРО - ІНВЕСТ» відповідно до якої встановлено: відсутність підприємства за податковою адресою; відсутність основних засобів (відсутність інформації про транспортування (наявність власних або орендованих транспортних засобів, визначення перевізника, вантажовідправника, вантажоотримувача, відомостей про маршрут, посередників у транспортуванні); відсутність інформації про зберігання товару (наявність власних чи орендованих офісних, складських приміщень); відсутність інформації про залучення сторонніх організацій для транспортування товарів та надання послуг (зберігання) відповідно до податкових накладних).

Головним управлінням ДФС у Харківській області складено узагальнену податкову інформацію по ТОВ «СП МЄССАГА» якою встановлено таке: відсутність підприємства за податковою адресою; ненадання форми 1-ДФ за III квартал 2018 року; ненадання форми Д4 за липень 2018 року; відсутність інформації про транспортування (наявність власних або орендованих транспортних засобів, визначення перевізника, вантажовідправника, вантажоутримувача, відомостей про маршрут, посередників у транспортуванні); відсутність інформації про зберігання товару (наявність власних чи орендованих офісних, складських приміщень); відсутність інформації про залучення сторонніх організацій для транспортування товарів та надання послуг (зберігання) відповідно до податкових накладних.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, зазначеній у постанові від 26.06.2018 у справі № 816/1422/17, платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій, зокрема формування податкового кредиту з ПДВ та його подальше бюджетне відшкодування. Крім того, прояв такої обачності й обережності при виборі постачальника послуг та вчинення будь - яких дій на предмет перевірки податкової "доброчесності" контрагента, зокрема за доступними електронними базами даних на сайті контролюючого органу (база платників ПДВ, база анульованих свідоцтв платників ПДВ, база недобросовісних платників ПДВ, база місць масової реєстрації платників податків, отримання завірених копій статутних та реєстраційних документів, копій паспорта особи, яка підписуватиме договір, довідку про кількість співробітників контрагента, тощо), перевірки загальнодоступної інформації щодо наявності кримінальних проваджень за участю контрагента, в подальшому свідчитимуть на користь висновку, що платником податків вжито належні та достатні дії щодо його обізнаності на предмет податкової "надійності" такого контрагента та вказуватимуть на правомірність формування податкового обліку за господарськими операціями з таким контрагентом.

Суд зазначає, що позивачем не було надано будь-яких доказів, які б свідчили про виявлену ним належну обачність й обережність при виборі контрагентів, що в сукупності з встановленими обставинами справи та з урахуванням характеру спірних правовідносин, які склались у даній справі, також свідчить про обґрунтованість тверджень контролюючого органу про безпідставність формування податкового обліку позивача за господарськими операціями з ТОВ «СП Мєссага».

При цьому, відповідність господарської операції діловій меті, про що може свідчити і економічна обґрунтованість витрат на її здійснення, є необхідною умовою для реалізації платником податку права на врахування цих витрат. Це відповідає самому змісту наведених норм ПК України, які надають платнику податку право зменшити податкові зобов`язання на суму податку, сплаченого ним у зв`язку з придбанням товарів (послуг) при здійсненні господарської діяльності. Встановлення законодавцем податкових преференцій має на меті стимулювання ділової активності учасників торгівельного обороту, що, в свою чергу, презюмує здійснення господарських операцій, що є об`єктом оподаткування, з метою досягнення економічного ефекту (ділової мети), а не тільки з метою отримання податкової вигоди. Відсутність економічної доцільності господарських операцій, окрім як здійснення їх з метою отримання податкової вигоди у вигляді податкового кредиту, є підставою для зменшення в податковому обліку платника податку суми податкового кредиту.

Завідома для платника податків відсутність розумної економічної причини щодо певних витрат при здійсненні господарської операції, як правило, виключає підстави для збільшення у податковому обліку витрат та/або податкового кредиту, оскільки таке у більшості своїй свідчить про відсутність ділової мети у такої господарської операції як притаманної риси господарської діяльності.

При цьому, як зазначено в постанові Верховного Суду від 04.06.2020 у справі №825/1630/17, якщо між суб`єктами господарювання була підписана уся первинна документація (договори, акти, видаткові накладні тощо), а також була зареєстрована податкова накладна, то це не є беззаперечним фактом реальності господарської операції між контрагентом та платником податків. Будь-яка господарська операція повинна, перш за все, мати ділову мету та економічну вигоду. З цього приводу, Суд зазначив: «за певних інших обставин названі документи можуть свідчити про існування господарських операцій, які за формою (зовнішнім вираженням) можуть підпадати під визначення реальних і таких, що зумовлюють зміни в структурі активів, зобов`язань та власного капіталу суб`єкта господарювання. Водночас потрібно, щоб ці документи підтверджували і розкривали суть, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) і ділову мету. В іншому випадку, первинні документи не можуть вважатися юридично значимими документами для цілей формування даних бухгалтерського та, відповідно, податкового обліку».

Аналогічної позиції 19 травня 2020 року притримувався Верховний Суд у справі №826/10104/16. Суд із посиланням на підпункт 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України зазначив, що за умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товарів (робіт, послуг), яка призвела до об`єктивної зміни складу активів такого платника, придбання такого товару (робіт, послуг) з метою використання у господарській діяльності, наявності первинних документів, які підтверджують понесені витрати, платник податку має право на віднесення таких витрат до витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, а податку на додану вартість - до складу податкового кредиту. Тобто, право на формування податкових вигод виникає у покупця за наявності сукупності обставин та підстав, однією із яких є ділова мета».

У постанові Верховного Суду від 05.03.2020 у справі № 826/9368/15 вказано, що про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: «неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Верховний Суд в постанові від 21.05.2019 у справі 2а-10440/10/2670 підкреслив, що про відсутність факту здійснення господарської операції може свідчити, зокрема те, що результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

З урахуванням наведеного та з огляду на встановлені під час судового розгляду обставини, суд зазначає, що документи бухгалтерської звітності, надані позивачем, не можуть вважатись такими, що відповідають Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що в сукупності з іншими доводами контролюючого органу свідчить про не підтвердження фактичного виконання зобов`язань за договорами між позивачем та його контрагентами.

За таких обставин суд вважає обґрунтованими висновки акту перевірки про недотримання позивачем вимог податкового законодавства, що також свідчить про правомірність прийнятого контролюючим органом податкового повідомлення-рішення, що є предметом цього спору.

Із врахуванням викладеного суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі “Серявін та інші проти України” зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі – Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі “Трофимчук проти України” ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.

Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 19, 139, 205, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД АГРО-АЛЬЯНС" (пров. Отакара Яроша, буд. 16, м. Харків, 61045, код ЄДРПОУ 39554597) до Головного управління ДПС у Харківській області, як відокремленого підрозділу ДПС України (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43983495) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

До визначення Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), можливості вчинення передбачених цим Кодексом дій з використанням підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності редакцією Кодексу адміністративного судочинства України від 15.12.2017.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення у повному обсязі виготовлено 05 жовтня 2021 року.

Суддя О.Г. Котеньов