Рішення № 100118254, 04.10.2021, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

04 жовтня 2021 року м. Рівне №460/634/21

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Нор У.М. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області визнання протиправними дій та зобов`язання вчинення певних дій, -В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області (далі - відповідач), в якому просить суд:

1) визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо незарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 01.12.2012 по 31.12.2020 в Обласному комунальному підприємстві «Міжнародний аеропорт Рівне»;

2) зобов`язати відповідача зарахувати до страхового стажу позивача період роботи з 01.12.2012 по 31.12.2020 у Обласному комунальному підприємстві «Міжнародний аеропорт Рівне» та провести перерахунок пенсії з часу її призначення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з липня 2020 року позивач перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за віком. До виходу на пенсію позивач перебувала у трудових відносинах з Обласним комунальним підприємством «Міжнародний аеропорт Рівне». Після призначення пенсії позивачу стало відомо, що відповідачем не було враховано страховий стаж, набутий нею протягом періоду роботи у Обласному комунальному підприємстві «Міжнародний аеропорт Рівне». З огляду на вказане, в грудні 2020 року через «Портал електронних послуг» Пенсійного фонду України в мережі Інтернет позивач звернулася до відповідача із заявою щодо зарахування до страхового стажу відповідного періоду роботи та проведення у зв`язку з цим перерахунку пенсії. На дане звернення позивач отримала відповідь в особистому кабінеті, в якій зазначено про перепризначення пенсії з 23.12.2020. Проте, жодних змін ні в обсязі страхового стажу, ні в розмірі нарахованих пенсійних виплат не відбулося. Таку бездіяльність відповідача позивач вважає протиправною, оскільки вона порушує гарантоване їй Конституцією України право на належне забезпечення у старості. За наведених обставин, позивач просить задовольнити заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позову. На обґрунтування свої заперечень відповідач вказав, що згідно з інформацією з бази даних Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, наданої у липні 2020 року структурним підрозділом, відповідальним за ведення персоніфікованого обліку, страхувальником ОКП «Міжнародний аеропорт Рівне», страхові внески за період з 01.12.2012 по 31.12.2020 року не сплачувались. За наведених обставин, на думку відповідача, підстави для зарахування спірного періоду роботи до страхового стажу позивача та проведення перерахунку пенсії, - відсутні. З огляду на вказане, відповідач просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Позивач подала до суду відповідь на відзив, однак суд не надає оцінки зазначеним у ній доводам та обґрунтуванням, оскільки в силу приписів частини третьої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в даній категорії справ заявами по суті є позов та відзив.

Ухвалою суду від 02.04.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, то відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши позовну заяву та відзив на неї, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив таке.

В період з 01.12.2012 по 31.12.2020 позивач працювала в Обласному комунальному підприємстві «Міжнародний аеропорт Рівне».

З 15.07.2020 позивачу призначена пенсія за віком за нормами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

З відомостей, наявних в особистому кабінеті на веб-сайті «Портал електронних послуг» Пенсійного фонду України в мережі Інтернет, позивачу стало відомо про відсутність у Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування даних про її страховий стаж за період з 01.12.2012 по 31.12.2020.

23.12.2020 через веб-сайт «Портал електронних послуг» Пенсійного фонду України в мережі Інтернет позивач звернулася до відповідача із заявою про зарахування періоду роботи ОКП «Міжнародний аеропорт Рівне» з 01.12.2012 по 31.12.2020 до страхового стажу та проведення перерахунку пенсії у зв`язку з наведеним.

У відповідь на вищезазначене звернення позивач отримала повідомлення в особистому кабінеті на веб-сайті «Портал електронних послуг» Пенсійного фонду України в мережі Інтернет такого змісту: «Шановна КРИЧИЛЬСЬКА ЗІНАЇДА КІНДРАТІВНА! За Вашим зверненням, що надійшло до ПФУ із Порталу, Вам призначено пенсію з 23.12.2020».

Також у відзиві відповідач вказує, що на заяву позивача від 23.12.2020 в порядку, визначеному Законом України «Про звернення громадян», були надані письмові роз`яснення за № 1700-0305-8/655 від 12.01.2021, однак всупереч приписам пункту 1 частини першої статті 175 КАС України копію таких роз`яснень останній до суду не подав.

Враховуючи, що після розгляду заяви від 23.12.2020 відомості про набутий страховий стаж в особистому кабінеті на веб-сайті «Портал електронних послуг» Пенсійного фонду України в мережі Інтернет та розмір пенсійної виплати не змінилися, позивач, вважаючи таку бездіяльність протиправною, звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України, виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулює Закон України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-ІV).

Статтею 8 Закону № 1058-ІV передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг, яке, в силу положень статті 2 Закону № 1058-ІV гарантується, зокрема, солідарною системою загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Відповідно до статті 1 Закону № 1058-ІV, страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Згідно із частиною першою статті 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною другою статті 24 Закону № 1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною третьою статті 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

В силу приписів частини першої статті 15 Закону № 1058-IV, платниками страхових внесків до солідарної системи є, зокрема, страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону.

Відповідно до пункту 1 статті 14 Закону № 1058-IV, страхувальниками відповідно до цього Закону є, зокрема, роботодавці.

Згідно із частиною другою статті 20 Закону № 1058-IV, обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

За приписами частини шостої статті 20 Закону № 1058-IV, страхувальники зобов`язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків (частина дванадцята статті 20 Закону № 1058-IV).

Відповідно до положень ст.106 Закону № 1058-IV, відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI).

Згідно з пунктом 10 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI, страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Зокрема частиною першою статті 4 Закону № 2464-VI встановлено, що платниками єдиного внеску є роботодавці.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 6 Закону № 2464-VI, платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Отже, обов`язок щодо сплати страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника - роботодавця, оскільки він здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи - працівника.

Застрахована особа не повинна відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства за страховими внесками не може бути підставою для незарахування до страхового стажу такої особи періодів її роботи.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 27.03.2018 у справі № 208/6680/16-а, від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, від 20.03.2019 у справі № 688/947/17, від 30.09.2019 у справі № 414/736/17, від 23.07.2019 у справі № 617/927/17.

Таким чином, усі місяці роботи, в тому числі, за які підприємство-страхувальник нарахувало застрахованій особі-працівнику заробітну плату та нараховувало відповідні страхові внески з неї, повинні зараховуватися до страхового стажу цієї застрахованої особи-працівника незалежно від того, чи сплатило фактично підприємство-страхувальник ці страхові внески чи ні або незалежно від того, чи обліковуються вказані страхові внески відповідачем у реєстрі застрахованих осіб.

Відповідно до пункту 1 статті 12-1 Закону № 2464-VI, Пенсійний фонд України формує та веде реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

У частині другій статті 20 Закону № 2464-VI зазначено, що персоніфіковані відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію) застрахованих осіб на яку нараховано і з якої сплачено страхові внески, та інші відомості подаються до Пенсійного фонду роботодавцями, підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення, допомогу та компенсацію відповідно до законодавства.

Судом встановлено, що в спірний період з 01.12.2012 року по 31.12.2020 позивачу ОКП «Міжнародний аеропорт Рівне» була нарахована та виплачена заробітна плата, на яку в свою чергу нараховувалися страхові внески.

Ці обставини не заперечуються стороною відповідача та підтверджуються індивідуальними відомостями про застраховану особу (форма ОК-7), а також довідкою № 554 від 24.12.2020, виданою ОКП «Міжнародний аеропорт Рівне»

Водночас, не сплата ОКП «Міжнародний аеропорт Рівне» нарахованого єдиного соціального внеску за вищезазначений спірний підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу (форма ОК-7), в якій у відповідній графі проставлена позначка страхових внесків «Ні».

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, варто зазначити, що згідно з вимогами статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка працівника.

Вказаний висновок узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.12.2019 по справі № 235/805/17, від 06.12.2019 по справі № 663/686/16-а, від 06.12.2019 по справі № 500/1561/17, від 05.12.2019 по справі № 242/2536/16-а.

У трудовій книжці серії НОМЕР_1 , що належить позивачу, міститься запис № 33 від 21.12.2011, виконаний на підставі наказу № 111к від 20.12.2011 про прийняття позивача на роботу до ОКП «Міжнародний аеропорт Рівне» на посаду начальника фінансово-економічного відділу. Згідно з записом № 34 від 07.03.2014, виконаним на підставі наказу № 13-к від 03.03.2014, позивач була звільнена з посади по пункту 2 статті 36 КЗпП України у зв`язку із закінченням строку трудового договору. В подальшому, відповідно до запису № 35 від 11.03.2014, виконаного на підставі наказу № 26-к від 11.03.2014, позивач була прийнята на постійну роботу до ОКП «Міжнародний аеропорт Рівне» головним бухгалтером у відділ бухгалтерського обліку та звітності.

Таким чином, суд констатує, що внаслідок невиконання ОКП «Міжнародний аеропорт Рівне» обов`язку по сплаті страхових внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлена соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи в останнього з 01.12.2012 по 31.12.2020.

Разом з тим, позивач не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на включення періоду роботи 01.12.2012 по 31.12.2020 до страхового стажу за порушення, вчинене ОКП «Міжнародний аеропорт Рівне», оскільки згідно з Законом № 1058-IV відповідальність за несплату страхових внесків несе саме страхувальник (роботодавець).

Враховуючи наведені норми та встановлені обставини, суд дійшов висновку, що не сплата за позивача страхових внесків та наявність у ОКП «Міжнародний аеропорт Рівне» боргу зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не є підставою для не зарахування позивачу вказаного періоду до страхового стажу.

З огляду на вказане, суд приходить до висновку про те, що спірний період роботи з 01.12.2012 по 31.12.2020 мав бути зарахований до страхового стажу позивача при вирішенні питання щодо перерахунку пенсії останній.

В силу вимог статті 25 Закону № 1058-IV збільшення загальної суми місяців страхового стажу позивача призведе до збільшення її коефіцієнта страхового стажу, що, в свою чергу, з урахуванням приписів статті 27 названого Закону, спричинить збільшення розміру пенсійної виплати.

Відтак, оскільки в ході судового розгляду суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов`язання відповідача зарахувати спірний період роботи з 01.12.2012 по 31.12.2020 в ОКП «Міжнародний аеропорт Рівне» до страхового стажу позивача, тому суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог і в частині зобов`язання відповідача провести перерахунок пенсії позивача.

Щодо строку з якого відповідача належить зобов`язати здійснити перерахунок пенсії позивача, то суд враховує таке.

В ході судового розгляду судом встановлено, що пенсію за віком на умовах Закону № 1058 було призначено позивачу з 15.07.2020, за наслідками якого відповідач безпідставно не зарахував до страхового стажу позивача період роботи останньої в ОКП «Міжнародний аеропорт Рівне» з 01.12.2012 по 31.12.2020.

Таким чином, право позивача на отримання пенсії в розмірі, передбаченому чинним законодавством, було порушене з 15.07.2020, а відтак з метою забезпечення повного захисту порушеного права позивача відповідача належить зобов`язати провести перерахунок пенсії саме з 15.07.2020.

В той же час, суд відхиляє доводи відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до суду, з огляду на правову позицію Верховного Суду, висловлену в постанові від 24 квітня 2018 року в справі № 646/6250/17 (адміністративне провадження № К/9901/2128/18). Так, у вказаній постанові, враховуючи позицію Конституційного Суду України, що міститься в рішеннях № 8-рп/2013 і № 9-рп/2013, а також на підставі аналізу положення частини першої статті 99 КАС України (в редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року) в системному зв`язку з положенням частини другої статті 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" колегія суддів Верховного Суду дійшла до висновку, що у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов`язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів незалежно від того, чи були такі суми нараховані цим органом.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірності своїх дій. Натомість, позивачем доведено ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для повного задоволення позовних вимог.

Враховуючи положення частини першої статті 139 КАС України, суд стягує на користь позивача понесені ним судові витрати, які підлягають відшкодуванню, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як встановлено з матеріалів справи, за подання даного позову до суду позивачем згідно з квитанцією від 31.03.2021 № 18651609, оригінал якої знаходиться в матеріалах справи, сплачений судовий збір в сумі 908 грн, а тому судові витрати позивача в частині сплаченого судового збору підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (33028, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Короленка, 7; код ЄДРПОУ 21084076) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинення певних дій, - задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, яка полягає у незарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи в Обласному комунальну підприємстві «Міжнародний аеропорт Рівне» з 01.12.2012 до 31.12.2020.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи в Обласному комунальну підприємстві «Міжнародний аеропорт Рівне» з 01.12.2012 до 31.12.2020, а провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії з 15.07.2020 у зв`язку із зарахуванням названого періоду роботи до страхового стажу.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області судовий збір в сумі 908 грн (дев`ятсот вісім гривень, 00коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 04 жовтня 2021 року

Суддя У.М. Нор