Рішення № 100117741, 22.09.2021, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

. 22 вересня 2021 рокум. ПолтаваСправа № 440/7519/21

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Чеснокової А.О.,

за участі:

секретаря судового засідання - Безеги А.А.

представника позивача - Александрової Д.С.

представника відповідача - Дудника В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СМАРТ ЛАЙТ ПРОДЖЕКТ" до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови, -

В С Т А Н О В И В:

06 липня 2021 року позивач звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Дніпровської митниці Держмитслужби про

визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA110320/2020/000090/1 від 08 жовтня 2020 року,

визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації № UA110320/2020/00275.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що митниця протиправно ставить йому у вину подання недостовірних відомостей щодо митної вартості товарів під час їх митного оформлення. ТОВ "СМАРТ ЛАЙТ ПРОДЖЕКТ" наполягає на безпідставності винесення контролюючим органом спірних рішень, а відтак вважає, що останні підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 12 липня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження, визначено дату підготовчого судового засідання.

28 липня 2021 року судом одержано відзив контролюючого органа на позов, у якому представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що позивачем заявлено неповні відомості про митну вартість товару, надано не всі документи, а надані документи містять розбіжності, а саме: до митного оформлення подано документи, відомості яких містять неточності щодо вартості товару; не надано передбаченого договором замовлення на поставку товару та рахунку-фактури, що зазначений в митній декларації країни відправлення; подані документи свідчать про допущення помилок під час конвертації валюти, а також декларантом не подано відомостей щодо вартості страхування товару. Зазначав, що численні недоліки, виявлені контролюючим органом під час перевірки поданих для митного оформлення товару позивача документів, унеможливили визначення митної вартості товару за основним методом. Посилаючись на неможливість застосування інших методів визначення митної вартості, митним органом скориговано митну вартість товару позивача із застосуванням резервного методу згідно положень статті 64 Митного кодексу України.

У відповіді на відзив позивач заперечував доводи контролюючого органа, викладені у відзиві. Наполягав на тому, що подані для митного оформлення документи в повному обсязі підтверджують фактичну митну вартість товару, оформлені з дотриманням вимог чинного законодавства та є достатніми для прийняття позитивного рішення про його митне оформлення.

У запереченнях на відповідь на відзив Дніпровська митниця Держмитслужби вказувала на суперечності та неточності, що містяться в поданих декларантом документах, що у свою чергу унеможливило здійснення митного оформлення товару позивача на їх підставі із застосуванням основного методу визначення митної вартості товару.

08 вересня 2021 року до суду надійшли додаткові пояснення позивача, в яких представник декларанта зазначала про упереджене ставлення контролюючого органа до ТОВ "СМАРТ ЛАЙТ ПРОДЖЕКТ", а також зазначав про відсутність правових підстав для винесення рішення про коригування митної вартості товарів № UA110320/2020/000090/1 від 08 жовтня 2020 року та картки відмови в прийнятті митної декларації № UA110320/2020/00275.

Ухвалою від 18 серпня 2021 року, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, підготовче судове засідання закрито, справу призначено до розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог з підстав, зазначених у його заявах по суті справи.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, просив суд залишити адміністративний позов без задоволення з мотивів, наведених у відзиві.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.

ТОВ "СМАРТ ЛАЙТ ПРОДЖЕКТ" є юридичною особою приватного права (код ЄДРПОУ 40067081) основним напрямком господарської діяльності якого є неспеціалізована оптова торгівля.

21 травня 2020 року позивачем (Покупець) укладено контракт купівлі-продажу № UKR-105 з компанією Cepas Galvaniz Demir Celik Madencelik Insaat Nakliyat Tic.Ve San. A.S (Продавець), за умовами якого Продавець продає, а Покупець купує вироблене згідно з промисловими кресленнями, наданими Покупцем, промислове електрообладнання (Товар). Найменування товарів, їх характеристики, кількість, ціна, умови і точне місце поставки вказуються в Інвойсах і Специфікаціях, які стають невід`ємною частиною цього Контракту з моменту їх підписання і підлягають зміні тільки за взаємною згодою обох Сторін (підпунктів 1.1., 1.2.).

Специфікацією № 3 від 16 вересня 2020 року до контракту купівлі-продажу № UKR-105 від 21 травня 2020 року визначено, що Продавець продає, а Покупець купує вироблені згідно промислових креслень, наданих покупцем, промислове електроустаткування. Найменування товару, його характеристика, кількість, ціна, умови та місце постачання товару вказується в Інвойсах та Специфікаціях, які є невід`ємними частинами даного контракту з моменту їх підписання, і підлягають зміні тільки за взаємною згодою обох сторін.

Відповідно до умов Специфікації № 3 від 16 вересня 2020 року продавець поставляє металоконструкції, з чорних металів, з технічним люком:

10-ти метрові оцинковані опори освітлення 20 шт., за ціною 192,00 дол. США за одиницю, на загальну суму 3840,00 дол. США;

8-ми метрові оцинковані опори освітлення 17 шт., за ціною 197,00 дол. США за одиницю, на загальну суму 3349,00 дол. США;

10-ти метрові оцинковані опори освітлення 16 шт., за ціною 302,00 дол. США за одиницю, на загальну суму 4832,00 дол. США;

6-ти метрові оцинковані опори освітлення 40 шт., за ціною 77,00 дол. США за одиницю, на загальну суму 3080,00 дол. США.

Пунктом 2 Специфікації № 3 від 16 вересня 2020 року визначено, що загальна вартість товару становить 15101,00 доларів США.

Відповідно до пункту 6 Специфікації № 3 від 16 вересня 2020 року базисом поставки Сторонами визначено умови FCA згідно Інкотермс 2010 року (Cepas Factory Area, Анкара, Туреччина). За митними правилами поставки термін FCA - "франко-перевізник" означає, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передачі покупцем перевізнику у названому місці. В свою чергу в пункті 5 Специфікації Сторони погодили, що навантаження товару зі складу Продавця проводиться силами і за рахунок Продавця.

На підставі вищевказаного зовнішньоекономічного контракту № UKR-105 від 21 травня 2020 року позивачем ввезено товар на митну територію України згідно з переліком, вказаним у Специфікації № 3 від 16 вересня 2020 року.

07 жовтня 2020 року до Дніпровської митниці через уповноважену особу декларантом подано митну декларацію № UA110320/2020/009947 на суму 15101,00 дол. США. на митне оформлення випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів, комерційного призначення на товар, що надійшов від Cepas Galvaniz Demir Celik Madencelik Insaat Nakliyat Tic.Ve San. A.S.

Митну вартість товарів визначено у вказаній митній декларації за основним методом оцінки - за ціною контракту, яка загалом становить 15101,00 долари США, з яких: вартість опори освітлення 10-м, за 20 шт. становить 3840,00 дол. США; вартість опори освітлення 8-м за 17 шт. становить 3 349,00 дол. США; вартість опори освітлення 10-м за 16 шт. становить 4832,00 дол. США; вартість опори освітлення 6-м за 40 шт. становить 3080,00 дол. США.

На підтвердження заявлених відомостей про вартість товарів позивачем митному органу подано: зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу № UKR-105 від 21 травня 2020 року; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 3 від 16 вересня 2020 року; сертифікат відповідності № 023907-TES-01/03 від 04 лютого 2020 року, сертифікат відповідності № 023907 ТSЕ-02/02 від 18 лютого 2020 року, сертифікат відповідності № 2344-CPR-0032 від 12 травня 2020 року, сертифікат відповідності № UA 10276.129.01-20 від 08 травня 2020 року, пакувальний лист № CS02020000000214 від 30 вересня 2020 року, рахунок-проформа № PX_20_0254_rev05 від 16 вересня 2020 року, рахунок-фактура (інвойс) № CS12020000000106 від 06 серпня 2020 року, рахунок фактура (інвойс) № CS02020000000214 від 30 вересня 2020 року, автотранспортна накладна № 446144 від 01 жовтня 2020 року, сертифікат про походження товару форми А № D 0212230 від 01 жовтня 2020 року, некласифікований комерційний документ - Договір заявка № 29 від 28 вересня 2020 року, банківський платіжний документ, що стосується товару, № 12 від 01 вересня 2020 року; банківський платіжний документ, що стосується товару, № 13 від 28 вересня 2020 року; рахунок фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 07/10/20 від 07 жовтня 2020 року, документ, що підтверджує вартість перевезення товару, № 1 від 01 жовтня 2020 року; договір про надання послуг митного брокера № 74 від 19 лютого 2019 року; Інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими держ. № 6050257 від 07 жовтня 2020 року; iнші некласифіковані документи № 20061600ІR008600 від 01 жовтня 2020 року; інші некласифіковані документи: креслення від 21 вересня 2020 року; інші некласифіковані документи: Акт огляду № 7.5-28-17/ЗЕД/364 від 07 жовтня 2020 року; інші некласифіковані документи: лист № 0741 від 07 жовтня 2020 року; судове рішення у справі цивільної, господарської або адміністративної юрисдикції № 440/2673/19 від 31 жовтня 2019 року; копія митної декларації країни відправлення № 20061600ЕХО22999 від 01 жовтня 2020 року; митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів № UA110320/2020/009947 від 07 жовтня 2020 року.

За результатами дослідження поданих для митного оформлення товару документів відповідач дійшов висновку, що документи, які підтверджують заявлену митну вартість, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, щодо підтверджуючих числові значення складових митної вартості товарів.

08 жовтня 2020 року відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA110320/2020/000090/1, яким вартість товарів позивача збільшено з 1,23 дол. США/кг до 2,11 дол. США/кг. Загальну вартість товару митним органом після коригування визначено на рівні 28560 дол. США, а також картку відмови в прийнятті митної декларації № UA110320/2020/00275.

Позивач, не погодившись із вищевказаними рішенням митного органа, звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Згідно з частиною 3 статті 7 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI (надалі -МКУ) засади митної справи, зокрема, правовий статус митних органів, митна територія та митний кордон України, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, митні режими та умови їх застосування, заборони та/або обмеження щодо ввезення в Україну, вивезення з України та переміщення через територію України транзитом окремих видів товарів, умови та порядок справляння митних платежів, митні пільги, визначаються Митним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до частини 1 статті 3 Митного кодексу України при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, застосовуються виключно норми законів України та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, чинні на день прийняття митної декларації митним органом України.

За змістом статті 318 Митного кодексу України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

Частинами 1, 2 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до частини 3 статті 54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 6 статті 54 Митного кодексу України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з частиною 1 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

За приписами частини 2 статті 55 Митного кодексу України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Статтею 49 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини 1 статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

За змістом частини 2 статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій та шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з частиною 3 статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною 6 статті 53 Митного кодексу України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Статтею 57 Митного кодексу України визначено перелік методів визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту та порядок їх застосування.

Так, відповідно до частини 1 статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Відповідно до положень частини 2 -8 статті 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

За приписами частини 2 статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина 4 статті 58 Митного кодексу України).

Згідно з частиною 10 статті 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

1) витрати, понесені покупцем:

а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів;

б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами;

в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням;

2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів;

б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів;

в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо);

г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;

3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

7) витрати на страхування цих товарів.

Використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості повинні бути об`єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально (частина 21 статті 58 Митного кодексу України)

Статтею 64 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі:

1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;

2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;

3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;

4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу;

5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;

6) мінімальної митної вартості;

7) довільної чи фіктивної вартості.

У разі якщо ця стаття застосовується митним органом, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов`язаний письмово поінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються в спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може відбуватися тільки в разі наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснене, тощо. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Аналогічний правовий висновок викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 27 березня 2020 року у справі № 540/2605/18 (провадження № К/9901/24076/19), від 7 травня 2020 у справі № 826/10527/17, від 02 липня 2020 року у справі № 803/916/17 (провадження № К/9901/1137/17).

Суд акцентує увагу на тому, що основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод (за ціною договору). Митний орган вправі застосувати резервний метод 2ґ, якщо за умови наявності у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості декларант додаткових документів не надав, а надані документи не дають можливості для застосування першого методу, і відповідно до приписів Митного кодексу України була проведена процедура консультацій, під час якої встановлена неможливість застосування другорядних 2а, 2б, 2в, 2г методів визначення митної вартості з наведенням належного обґрунтування неможливості їх застосування.

Як свідчать матеріали справи, підставою для здійснення коригування митної вартості товару і відмови у випуску товарів за митною декларацією №UA110320/2020/009947 від 07 жовтня 2020 року стало встановлення наступних розбіжностей у документах:

"поставка товару здійснюється згідно зовнішньоекономічного контракту № UKR-105 від 21.05.2020, укладеного між виробником товару CEPAS Galvaniz Demir Celik Тіс. Ve Sun A.S." (Туреччина) та ТОВ "СМАРТ ЛАЙТ ПРОДЖЕКТ", на умовах поставки FCA Аnkаrа (Туреччина). Згідно п. 2 зовнішньоекономічного контракту зі сторони продавця можливе надання знижок на товар, цін зі знижкою вказується у рахунку. У поданому рахунку-фактурі від 30.09.2020 № CS02020000000214 вказано ціну товару за одиницю без вказівки на розмір знижки";

"пункт 3 Специфікації № 3 від 16.09.2020, закріплює умови оплати вартості товару: 50% від суми специфікації в якості підтвердження розміщеного покупцем замовлення; 50% від суми специфікації протягом 7 днів з моменту повідомлення про готовність товару до відвантаження. До митного оформлення не подано замовлення на поставку товару. Декларантом до митного оформлення подано банківські платіжні документи від 01.09.2020 № 12 (на суму 13356 дол. США, що становить 88,5% від суми по рахунку-фактурі від 30.09.2020 № CS02020000000214) та від 28.09.2020 № 13 (на суму 1745 дол. США, що становить 11,5% від суми по рахунку-фактурі від 30.09.2020 № CS02020000000214), що суперечить закріпленим специфікацією № 3 умовам оплати. Одночасно, у графі "Призначення платежу" вказаних платіжних доручень зазначено посилання на проформу-рахунок № PX_20_0254_REV03 від 31.08.2020, яку не подано до митного оформлення. Натомість до митного оформлення подано іншу проформу-рахунок № PX_20_0254_REV05 від 16.09.2020";

"обов`язки з перевезення товару згідно договору-заявки на транспортно-експедиційне обслуговування від 28.09.2020 № 29 покладено на ФОП ОСОБА_1 . Згідно даного договору-заявки вартість транспортних витрат становить 2700 дол.США по курсу НБУ на дату надання оригіналів документів. Станом на 07.10.2020 курс 1 долара США по курсу НБУ становить 28,3639 гривень. Отже, сума транспортних витрат у перерахунку за офіційним курсом становить 76582,53 грн. Згідно рахунку-фактури на оплату транспортних витрат від 07.10.2020 № 07/10/2020 вартість транспортних витрат понесених перевізником на маршруті Анкара (Туреччина) - Полтава (Україна) становить 76572 грн.

Проте у даному рахунку-фактурі на оплату транспортних витрат відсутні відомості про вартість транспортних витрат до кордону України та після перетину кордону України окремо. Згідно декларації митної вартості до митної вартості оцінюваного товару декларантом включено 56 720 грн. Так декларантом подано довідку вартості транспортних витрат від 01.10.2020 № 1, згідно якої вартість транспортних витрат на всьому маршруті становить 76 572 грн., а вартість транспортних витрат до кордону України - 56720 грн. До митного оформлення не подано банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунку-фактури; у поданому рахунку-фактурі не зазначено інформацію про строк та умови оплати";

"до митного оформлення не подано жодного документа, що підтверджує вартість страхових витрат. Враховуючи вищезазначене, числові значення складових митної вартості, що стосується вартості перевезення та вартості страхування оцінюваної партії товару, мають розбіжності та не містять даних щодо усіх складових митної вартості";

"декларантом до митного оформлення подано митну декларацію країни відправ 01.10.2020 № 20061600ЕХ022999, в якій зазначено рахунок-фактуру від 30.09 20243160110886013164595/1-2-3-4, який не подано до митного оформлення. До митного оформлення подано рахунок-фактуру від 30.09.2020 № CS02020000000214 та е-фактуру від 30.09.2020 № CS02020000000214. У графі 5 "Документи, які додаються" поданої до митного оформлення автотранспортної накладної CMR від 01.10.2020 № 446144 зазначено посилання на рахунок-фактуру від 30.09.2020 № CS02020000000214, який не подано до митного оформлення";

"рахунок-проформа №2 PX_20_0254_REVOЗ від 31 .08.2020 "зазнав змін, змінилась вартість контракту". Декларантом даний рахунок-фактура до митного оформлення не подано, натомість надано рахунок-проформу № PX_20_0254_REV05 від 16.09.2020. Дата платіжного доручення на другу частину попередньої оплати - 28.09.2020, тобто пізніше дати підписання нового рахунку-проформи, проте інформація про новий рахунок-проформу не відображена у графі "Призначення платежу" платіжного доручення від 28.09.2020 № 13. Оскільки порядок здійснення попередньої оплати суперечить умовам, специфікації № 3 від 16.09.2020 до контракту, а банківські платіжні документи містять посилання на інший рахунок-проформу, ніж той, що подано до митного оформлення, митний орган має право обґрунтовано стверджувати, що подані до митного оформлення документи, що стосуються оплати товару, містять розбіжності"; "декларантом додатково подано прайс-лист від 16.09.2020, проте даний документ має суб`єктивний характер в розумінні вимог статті 52 МКУ, адже адресований конкретно ТОВ "СМАРТ ЛАЙН ПРОДЖЕКТ" та містить виключно перелік товарів, заявлених за ЕМД № UA110320/2020/009947, що суперечить загальносвітовій практиці".

Відносно посилань митного органу на розбіжності щодо вартості перевезення, суд враховує таке.

Щодо зазначення в рахунку-фактурі від 30 вересня 2020 року № CS02020000000214 ціни товару за одиницю без вказівки на розмір знижки, суд зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи, відповідно до п. 1.2 зовнішньоекономічного договору (контракту) купівлі-продажу № UКR-105 від 21 травня 2020 року найменування товарів, їх характеристики, кількість, ціна, умови та місце поставки зазначаються в Іновайсах та Специфікаціях, які являються невід`ємною частиною діючого Договору з моменту їх підписання, і підлягають змінам лише за взаємною згодою двох Сторін.

Згідно п.2.2 зовнішньоекономічного контракту зі сторони продавця можливе надання знижки на товар. Ціна зі знижкою зазначається в Іновайсах і Специфікаціях.

У Специфікації № 3 від 16 вересня 2020 року до Договору (контракту) купівлі-продажу № UКR-105 від 21 травня 2020 року Сторонами зафіксовано загальну вартість товару на рівні 15 101,00 дол. США. Пунктом 3 Специфікації встановлено, що оплата товару здійснюється Покупцем на основі рахунку Продавця в умовах даного Договору.

Від виробника продукції було отримано рахунок-фактуру (commercial invoice) від 30 вересня 2020 року № CS02020000000214 на суму 15 101,00 дол. США, в подальшому даний документ було подано декларантом до митного оформлення.

Саме така сума була сплачена декларантом виробнику товару - СЕР AS GAL V ANIZ_ DEMIR CELIK MADENCILIK INSAAT NAКLIYAT ТІС. VE SAN. A.S (Туречинна) за отриманий товар.

Даний факт підтверджується платіжним дорученням № 12 від 01 вересня 2020 року на суму - 13 356,00 дол. США та платіжним дорученням № 13 від 28 вересня 2020 року на суму 1 745,00 дол. США., що сумарно складає - 15 101,00 дол. США.

У наданих Постачальником документах, які містять цінові значення товарів, а саме в рахунку-фактурі (інвойс), Специфікації №3 до зовнішньоекономічного договору (контракту) купівлі-продажу № UКR-105 від 21 травня 2020 року, у прайс-листі - не зазначені дані щодо наявності знижок на ціну товару та числові дані таких знижок. Таким чином, вищезазначені документи свідчать про відсутність знижки, в зв`язку з чим посилання митного органу на той факт, що у поданому рахунку-фактурі від 30 вересня 2020 року № CS02020000000214 вказано ціну товару за одиницю без вказівки на розмір знижки є необґрунтованими.

Суд вважає необхідним зазначити, що передбачена у п. 2.2. Договору умова про можливість надання Постачальником знижки є його абсолютним правом, а не обов`язком.

Згідно ч. 1 ст. 12 та ч. 2 ст. 14 Цивільного кодексу України основними засадами здійснення прав та виконання обов`язків є те, що особа (як фізична, так і юридична) здійснює свої права вільно, на власний розсуд, і не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Статтею 627 Цивільного кодексу України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, висновок митного органу про обов`язковість зазначення в рахунку - фактурі інформації про розмір знижки (за умови відсутності її надання), не відповідає дійсним обставинам, суперечить змісту контракту та положенням чинного законодавства України.

Щодо невідповідності встановлених у Специфікації № 3 умов оплати вартості товару наданим декларантом до митного оформлення платіжним документам та ненадання замовлення на поставку товару, суд враховує наступне.

Відповідно до умов Контракту, а саме розділу 3 "Умови платежу", Покупець здійснює оплату за Товар, що поставляється за даним контрактом в доларах США, шляхом банківського переказу грошових коштів, що знаходяться на особовому рахунку, за реквізитами, що вказані в даному розділі контракту. Якщо інше не вказано в Специфікаціях по поставці розрахунок здійснюється у наступному порядку:

- Покупець перераховує перший платіж в розмірі 50% від суми Специфікації в якості підтвердження розміщеного Покупцем замовлення;

- Остаточний платіж в розмірі 50% від суми Специфікації сплачується Покупцем протягом 7 календарних днів з моменту повідомлення про готовність Товару до відвантаження.

У випадку, коли погоджено Специфікацію по конкретній поставці, та передбачено інші умови розрахунку - Сторони керуються умовами, що вказані у Специфікації.

Відповідно до п.2 Специфікації № 3 від 16 вересня 2020 року до контракту купівлі-продажу № UКR-105 від 21 травня 2020 року, зазначено, що загальна вартість Товару складає 15 101,00 доларів США.

При цьому пункт 3.2. специфікації № 3 від 16.09.2020 дублює умови оплати, що визначені у зовнішньоекономічному контракті № UКR-105 від 21 травня 2020 року:

- перший платіж в розмірі 50% від вартості Специфікації в якості підтвердження розміщеного Покупцем замовлення;

- остаточний платіж в розмірі 50% від суми Специфікації, сплачується Покупцем· протягом 7 днів з моменту сповіщення про готовність Товару до відвантаження.

На підтвердження сплати вартості за Товар, декларантом до митного оформлення було надано копії платіжних документів:

заява про купівлю іноземної валюти або банківських металів № 17 від 01 вересня 2020 року на суму 13 356,00 доларів США;

платіжне доручення в іноземній валюті № 12 від 01 вересня 2020 року на суму 13 356,00 доларів США, у графі призначення переказу коштів зазначено, що оплата є попередньою, у назначені платежу зазначено - "prepayment hot dip galvanized light ing pole contract of sale UКR-105 d.d. 21.05.2020 proforma offer РХ 20 0254 REV03 D.D. 31.08.2020" (фактичний переклад - "передоплата за гарячооцинковані освітлювальні опори, договір купівлі-продажу UКR-105 від 21.05.2020, проформа пропозиція РХ 20 0254 REV03 від 31.08.2020");

заява про купівлю іноземної валюти або банківських металів № 18 від 28 вересня 2020 року на суму 1 745,00 доларів США;

платіжне доручення в іноземній валюті № 13 від 28 вересня 2020 року на суму 1 745,00 доларів США, у графі призначення переказу коштів зазначено, що оплата є попередньою, у назначені платежу зазначено - "prepayment hot dip galvanized light ing pole contract of sale UКR-105 d.d. 21.05.2020 proforma offer РХ 20 0254 REVOЗ D.D. 31.08.2020" (фактичний переклад - "передоплата за гарячооцинковані освітлювальні опори, договір купівлі-продажу UКR-105 від 21.05.2020, проформа пропозиція РХ 20 0254 REV03 від 31.08.2020").

Як зазначив представник позивача у судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи, оплату за отриманий декларантом товар здійснено на умовах повної передоплати на загальну суму 15 101,00 доларів США, що повністю відповідає сумі Специфікації № 3 від 16 вересня 2020 року і повністю співпадає з сумою, що зазначена Продавцем в інвойсі (commercial invoice № CS02020000000214) та всім іншим документам, які були надані декларантом до митного оформлення. Таким чином, Позивачем надано належне підтвердження здійснення оплати за поставлені товари.

Більш того, суд зазначає, що умови оплати за товар не впливають на митну вартість такого товару з огляду на те, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий або безготівковий) так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) ніяким чином не впливає ва ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у поставові від 17 квітня 2018 року по справі № 815/329/17.

Таким чином, посилання митного органу на те, що недотримання декларантом закріплених Специфікацією № 3 умов розрахунків виключає можливість застосування основного методу визначення митної вартості товару (за ціною договору), є необґрунтованими та безпідставними.

Щодо ненадання замовлення на поставку товару, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 1 статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною 2 статті 53 Митного кодексу України визначено вичерпний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

На виконання вимог чинного законодавства, позивачем був наданий до митного органу перелік документів, визначений вищезазначеною статтею.

Проте, частиною 2 статті 53 Митного кодексу України не передбачено до митного оформлення подавати замовлення на поставку товару.

Відповідно до частин 5 статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Таким чином посилання митного органу на відсутність даного документа суперечать вимогам чинного законодавства.

Доводи митного органу щодо не підтвердження транспортних витрат, в тому числі і неподання до митного оформлення банківських та платіжних документів, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; у поданому рахунку-фактурі не зазначено інформацію про строк та умови оплати, суд вважає необґрунтованими, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство імпортувало товар на умовах поставки FCA (згідно з Інкотермс), що означає невключення до вартості товару витрат на транспортування, в зв`язку з чим такі витрати мають бути додані до митної вартості товарів за правилами частини десятої статті 58 Митного кодексу України.

Відповідно до матеріалів справи, 28 вересня 2020 року ТОВ "Смарт Лайт Проджект" укладено договір-заявку на транспортно-експлуатаційне обслуговування № 29, яким до перевезення металевих опор, виробництва CEPAS GAL V ANIZ DEMIR CELIK MADENCILIK INSAAT NAКLIYAT ТІС. VE SAN. A.S залучено ФОП ОСОБА_1 , за маршрутом м. Анкара (Туреччина) - м. Полтава (Україна).

Вказані в договорі вага товару, транспортні засоби, маршрут відповідають даним в товаросупровідних документах.

Відповідно до умов даного договору-заявки Сторони погодили, що розрахунок за даним договором - 2700 дол. США по курсу НБУ по оригіналам паперів.

Як вбачається із рахунку-фактури № 7/10/2020 від 07 жовтня 2020 року, загальна вартість перевезення за маршрутом м. Анкара (Туреччина) - м. Полтава (Україна) складає - 76 572,00 грн., що за курсом НБУ 28,36 гривень за 1 долара США станом на дату складання оригіналу рахунку-фактури становить 2700 доларів США.

При цьому, декларантом до митного органу надано також Довідку про транспортно-експедиторські витрати за вих. № 1 від 01 жовтня 2020 року, згідно якої перевізник надає деталізований розрахунок по маршруту і зазначає, що транспортні витрати автомобіля DAF НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , під керуванням водія - ОСОБА_2 , по маршруту м. Анкара (Турція) - м. Полтава (Україна) складають 76572,00 грн., за маршрутом: від м. Анкара (Турція) до погран переходу Зангулдак (паром) - Ілічевськ (паром)" - 56720,00 грн.; від погранпереходу "Ілічевськ (паром)" до м. Полтава (Україна) - 19852,00 грн.

У свою чергу, довідка про транспортно-експедиторські витрати за вих. № 1 від 01 жовтня 2020 року була замінена перевізником - ФОП ОСОБА_1 , шляхом направлення на електронну адресу Позивача 12 жовтня 2020 року листа - повідомлення про заміну довідки №1 від 01 жовтня 2020 року на довідку №1 від 07 жовтня 2020 року разом із новою довідкою №1 від 07 жовтня 2020 року, згідно якої перевізник надає деталізований розрахунок по маршруту і зазначає, що транспортні витрати автомобіля DAF НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , під керуванням водія - ОСОБА_2 , по маршруту м. Анкара (Турція) - м. Полтава (Україна) складають 76572,00 грн., за маршрутом: від м. Анкара (Турція) до погранпереходу Зангулдак (паром) - Ілічевськ (паром)" - 56720,00 грн.; від погранпереходу "Ілічевськ (паром)" до м. Полтава (Україна) - 19852,00 грн.

31 травня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 804/16553/14, адміністративне провадження № К/9901/5149/18 (ЄДРСРУ № 82119177), досліджував питання доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення згідно умов Митного кодексу України та зазначив: "Суд зазначає, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат Позивача на перевезення товарів.

Крім того, Відповідач у рішенні коригуванні митної декларації № UA110320/2020/000090/1 від 08 жовтня 2020 року, зазначає, що до митного оформлення не подано банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури, а у поданому рахунку-фактурі не зазначено інформацію про строк та умови оплати.

Як зазначив представник позивача в судовому засіданні та даний факт підтверджується матеріалами справи, відповідно до умов договору заявки № 29 від 28 вересня 2020 року, передбачено відстрочення оплати за надані послуги, а саме: розрахунок за даним договором - по оригіналам паперів.

15 жовтня 2020 року Позивач здійснив розрахунок за отримані транспортні послуги за маршрутом, що вказаний перевізником у рахунку-фактурі № 07/10/2020 від 07 жовтня 2020 року, а деталізація цього маршруту відображена перевізником у довідці про транспортно-експедиційні витрати № 1 від 07 жовтня 2020 року у сумі 76572,00 грн. Разом із цим, в матеріалах справи міститься платіжне доручення № 4474 від 15 жовтня 2020 року про оплату транспортних послуг.

Як пояснив представник позивача, станом на 07 жовтня 2020 року оригінали транспортних документів не були надані перевізником Позивачеві, а отже на момент митного оформлення товару час розрахунку за транспортні послуги не настав. Оригінали документів отримані Позивачем 11 жовтня 2020 року, що підтверджується копією експрес-накладної нової пошти № 59000568071810.

З приводу твердження Відповідача, що у рахунку не зазначено інформацію про строк та умови оплати, суд зазначає той факт, що за своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер, і який складається, в даній ситуації Перевізником. Крім того, чинне законодавство не містить імперативних вимог щодо наявності у рахунку-фактурі строків та умов оплати.

За таких обставин, враховуючи, що надані позивачем документи Відповідачем не досліджено у сукупності, довідка про транспортні витрати не взята до уваги як документ, що містить відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів згідно з частиною другою статті 53 Митного кодексу України, висновок про непідтвердження Позивачем витрат на транспортування товару є передчасним.

Щодо доводів митного органу стосовно неподання до митного оформлення жодного документа, що підтверджує вартість страхових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 6 Специфікації № 3 від 16 вересня 2020 року, базисом поставки Сторонами визначено умови FCA згідно Інкотермс 2010 року (Cepas Factory Агеа, Анкара, Туреччина).

Умови поставки FCA (FREE CARRIER) за Інкотермс-2010 не передбачають обов`язку ані продавця, ані покупця здійснювати страхування товару. Також, за зазначених умов продавець зобов`язаний у відповідності до договору купівлі-продажу надати покупцю товар, рахунок-фактуру або еквівалентне йому електронне повідомлення, а також будь-які інші докази відповідності, які можуть знадобитись за умовами договору купівлі-продажу. Обов`язку надання документів зі страхування товару наведеними умовами поставки не передбачено. Договір (контракт) купівлі-продажу №UКR-105 від 21 травня 2021 року також не містить вимог щодо страхування товару. У наданих до митного оформлення документах (іновайсі, транспортних (перевізних) документах тощо) відсутня будь - яка інформація щодо здійснення страхування оцінюваних товарів під час їх перевезення.

Згідно пункту 8 частини другої статті 53 Митного кодексу України вимоги щодо надання страхових документів, а також документів, що містять відомості про вартість страхування, передбачені лише для випадків, якщо страхування здійснювалося.

Таким чином, оскільки декларант стверджує, що страхування не здійснювалося, в зв`язку з чим суд приходить до висновку, що декларант не повинен доводити цей факт: декларант повинен підтвердити лише ті факти, які пов`язані з витратами, які на його думку, входять до митної вартості товарів. Відповідач в спростування даного факту не надав доказів страхування, тому вимоги щодо надання страхових документів слід вважати безпідставними.

Надання вказаних документів митним органам України не передбачено також і міжнародними документами з митної справи. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11 червня 2019 року по справі № 821/408/18.

Як свідчать матеріали справи, підставою для коригування митної вартості товару послугувало те, що декларантом до митного оформлення подано митну декларацію країни відправлення (експортна декларація) № 20061600ЕХ022999 від 01 жовтня 2020 року в якій зазначено рахунок-фактуру від 30 вересня 2020 року № 20243160110886013164595/1-2-3-4, який не подано до митного оформлення, натомість до митного оформлення подано рахунок-фактуру від 30 вересня 2020 року № CS02020000000214 та е-фактуру від 30 вересня 2020 року № CS02020000000214.

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що відповідно до норм міжнародного митного права, компаніям, які імпортують товар на територію України, потрібна експортна декларація, яка підтверджує легітимність господарської операції та слугує доказом того, що товар завезено за нульовою ставкою ПДВ.

Експортна декларація трактується, як офіційна заява з наданням усіх відомостей про товар, що вивозиться.

У Європі та державах Європейського союзу експортна декларація на товар здійснюється в електронному вигляді. Постачальник (експедитор) заходить на загальноєвропейський сервер для попереднього оформлення даного документу в пункті знаходження товару. При цьому митний орган країни де здійснюється експортне оформлення має право здійснити митний огляд товару, що оформлюється для подальшого експорту.

Експортна декларація ЕХ-1 - міжнародний митний документ для вивезення товару, що підтверджує факт експорту товару, який виготовлений або реалізований в ЄЕС (Європейським Економічним Союзом). Він звільняє від сплати внутрішнього податку ПДВ (VAT), який є обов`язковим для усіх країн Європейського Союзу. При цьому, відповідно до умов Інкотермс 2010, експортну декларацію може оформляти кожна із сторін зовнішньоекономічного контракту, тобто, як продавець, так і покупець.

Заповнення експортної декларації здійснюється в електронному вигляді на базі загального серверу всіх країн, що входять до його складу.

Експортна декларація слугує доказом митної вартості товару, а за її відсутності, працівник митної служби має право вимагати надання калькуляції собівартості імпортованого товару.

Більш того, форма експортної декларації не передбачає графи до якої необхідно заносити інформацію про рахунок-фактуру на партію товару, який імпортується, в зв`язку з чим митний орган помилково дійшов до висновку, що номер 20243160110886011883753/1-2 від 03 липня 2020 року це є номер рахунку-фактури.

Суд зазначає, що подана декларантом до митного оформлення митна декларація країни відправлення від 30 вересня 2020 року № CS02020000000214 в розумінні частини 2 статті 53 Митного кодексу України не є документом, що підтверджує митну вартість товарів, натомість відповідно до частини 6 ст.53 Митного кодексу України може бути віднесений до додаткових документів, які декларант за власним бажанням може подати для підтвердження заявленої ним митної вартості товару. Водночас частиною 3 ст. 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи. Отже, розбіжності та неповнота у документах, визначених саме частиною другою статті 53 Митного кодексу України, є підставою для письмової вимоги митного органу про надання додаткових документів від декларанта.

Даний факт був встановлений в судовому рішенні по справі № 440/6813/20, яке набрало законної сили 06 квітня 2021 року.

Суд зазначає, що надані Позивачем до оформлення документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, таким чином суд приходить до висновку, що позивачем повно та правильно визначена митна вартість товару.

Щодо твердження Відповідача про те, що банківські платіжні документи містять посилання на інший рахунок-проформу, ніж той, що подано до митного оформлення, суд зазначає наступне.

Як пояснив в судовому засіданні представник позивача, після досягнення певних домовленостей між позивачем та виробником товару, останній надав проформу офер (proforma offer) № РХ-20-0254_rev03 з визначеним переліком товару на загальну суму 26712,00 дол.США.

Як свідчать матеріали справи, 01 вересня 2020 року позивачем було здійснено переказ коштів на виробника товару у сумі 13356,00 дол.США, що підтверджується платіжними документами, які містяться в матеріалах справи, що фактично склало 50% від вартості рахунку-проформи (proforma offer) № РХ-20-0254_rev03 від 31 серпня 2020 року (26712,00 дол.США).

Даним фактом позивач підтвердив розміщення замовлення у виробника згідно з умовами контракту.

Умови постачання товару були зафіксовані у специфікації № 3 від 16 вересня 2020 року.

Як пояснив представник позивача, сторони в процесі перемовин змінили перелік продукції до постачання, що зазначений у рахунку-проформі (proforma offer) № РХ-20-0254_rev03 від 31 серпня 2020 року шляхом погодження іншого рахунку-проформи (proforma offer) № РХ-20-0254_rev05 від 16 вересня 2020 року, який було покаладено в основу підписаної специфікації № 3 від 16 вересня 2020 року до контракту купівлі-продажу UKR-105 від 21 травня 2020 року, на загальну суму 15101,00 дол.США.

Матеріалами справи підтверджується, що 28 вересня 2020 року позивачем було здійснено переказ на суму 1745,00 дол.США. відтак оплату за отриманий декларантом товар здійснено на умовах повної передоплати на загальну суму 15101,00 дол.США, що повністю відповідає специфікації № 3 від 16 вересня 2020 року і повністю співпадає з сумою, що зазначена продавцем в інвойсі (commercial invoice № CS02020000000214).

Як було встановлено в судовому засіданні, позивачем стосовно ненадання до митного оформлення рахунку-проформи (proforma offer) № РХ-20-0254_rev03 від 31 серпня 2020 року було надано пояснення від 07 жовтня 2020 року, у якому зазначено, що даний рахунок змінено.

Суд вважає необхідним зазначити, що рахунок-проформа за своєю суттю є комерційним документом, який містить відомості про кількість, ціну та вартість товару, але не є розрахунковим документом, бо не містить вимоги про сплату зазначеної в ньому суми, тому не виступає платіжним документом. У міжнародній практиці рахунок-проформа є товаросупровідним документом і на відміну від рахунку-фактури, одержувач рахунку-проформи не зобов`язаний оплачувати зазначену в ньому суму. Рахунок-проформа може підтверджувати замовлення й обидві сторони документують умови майбутньої угоди або ціну чи кількість продукту та погоджуються з ними.

Більш того, частина 2 статті 53 Митного кодексу України не визначає рахунок-проформу як обов`язків документ для підтвердження митної вартості товару за операціями купівлі-продажу товарів.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку щодо відсутності порушень з боку позивача.

Щодо тверджень відповідача, що до митного оформлення подано прайс-лист, який має суб`єктивний характер, суд зауважує, що дані доводи Відповідача не підтверджені нормативно, оскільки прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін на товари та/або види послуг, який на практиці використовується для зазначення ціни на перелік товару.

Таким чином прайс-лист лише інформує покупця / споживача щодо виду та ціни окремого товару.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що використані позивачем відомості під час обчислення митної вартості товару за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), були об`єктивними, піддавалися обчисленню та підтверджувалися документально, натомість у митного органу були відсутні обґрунтовані підстави вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Крім того, суд акцентує увагу на тому, що митним органом під час коригування митної вартості застосовано резервний метод визначення митної вартості на підставі МД № UA100480/2020/811597 від 06 жовтня 2020 року, відповідно до якої здійснено коригування митної вартості UA110320/2020/009947, в якій декларантом заявлена митна вартість товару № 1, що становить 1,41 дол. США, скориговано до значення 2,11 дол. США/кг.

Порівнюючи умови декларації UA100480/2020/811597 та яка подавалась позивачем щодо ввезення товару -1 UAl 10320/2020/009947, варто вказати, що товари є різними (які наведені нижче) ніж ті, товари, що задекларовано позивачем.

Товари, що розмитнювались за МД № UA100480/2020/811597:

- в графі 31 Вантажні місця та опис товару зазначено - Вироби з чорних металів:

Металоконструкція з чорних металів для будівництва складських приміщень - частина поставки (в розібраному вигляді): Travars 40x80x2mm L: 1392. Heavy Duty Upringht 3000 mm. Для власних потреб, не для продажу.

Окрім того, в графі 20 "Умови поставки" МД №100480/2020/811597 від 06 жовтня 2020 року зазначено, що поставка товару здійснювала за базисом поставки FCA TR Cerkezkoy, що також є суттєвою відмінністю.

В ході розгляду справи відповідачем не обґрунтовано та не надано належних та достатніх доказів обґрунтованості коригування митної вартості товарів позивача за резервним методом на підставі МД № 100480/2020/811597 від 06 жовтня 2020 року.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги наведені вище обставини, суд дійшов висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів № UA110320/2020/000090/1 від 08 жовтня 2020 року не ґрунтується на нормах чинного законодавства, прийнято без урахування обставин, які мали значення для його прийняття, за відсутності підстав для його прийняття, відтак підлягає визнанню протиправним та скасуванню, а позовні вимоги у цій частині - задоволенню.

Враховуючи те, що картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110320/2020/00275, якою відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів за митною декларацією № UA110320/2020/000090/1 від 08 жовтня 2020 року, прийнято з причин порушення вимог статті 52 Митного кодексу України в частині правильності визначення митної вартості товару, тобто з тих же підстав, що і рішення про коригування митної вартості товарів UA110320/2020/000090/1 від 08 жовтня 2020 року, зважаючи на аналіз судом обставин, пов`язаних із визначенням митної вартості позивачем, суд дійшов висновку, що картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110320/2020/00275 є необґрунтованою, а тому підлягає визнанню протиправною та скасуванню, а позовні вимоги у цій частині - задоволенню.

Отже, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Щодо доводів відповідача про пропуск позивачем шестимісячного строку звернення позивача до суду, передбаченого положеннями статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, то суд бере до увагу позицію Верховного Суду (постанова Верховного Суду від 21.08.2018, справа №815/2541/17) та зазначає, що рішення про коригування митної вартості товару є рішенням контролюючого органу про визначення грошового зобов`язання платника податків, оскільки митна вартість, скоригована таким рішенням, є базою оподаткування в розумінні статті 23 Податкового кодексу України в її системному тлумаченні зі статтями 49-50 Митного кодексу України, похідним для числового виразу податкового зобов`язання з мита та податку на додану вартість, які платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету. Тобто, строк звернення із вказаним позовом до суду обраховується із врахуванням положень податкового законодавства, а саме статті 102 Податкового кодексу України, який є спеціальним по відношенню до строку передбаченого в статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України та становить - 1095 днів.

В зв`язку з чим доводи відповідача щодо пропуску строку звернення до суду позивачем суд вважає хибними.

Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 4540,00 грн.

Прохальна частина позовної заяви містить клопотання про стягнення витрат з оплати правової допомоги.

У відзиві відповідач заперечував щодо покладення на нього витрат на правову допомогу, вказуючи на те, що у документах на підтвердження витрат з оплати правової допомоги не вказано, за якою методикою/оцінкою здійснювався розрахунок вартості вказаних послуг, а матеріали справи не містять доказів обґрунтування часу, затраченого на направлення запиту, вивчення та правовий аналіз судової практики, підготовку процесуальних документів та додатків до позовної заяви , подання адміністративного позову до суду. Усі дії по наданню правової допомоги позивачу були вчинені адвокатом 05 липня 2021 року за 10 годин роботи, тобто одним днем й оплата за такі послуги також здійснена у цей же день. Також звертав увагу на те, що правовідносини у цій справі та справі № 440/6043/20, 440/6813/20 та № 440/4745/21 за позовом ТОВ "Смарт Лайт Проджект" мають ідентичний характер, судова практика - подібною, відтак адвокатом завищено витрати на аналіз судової практики.

Вирішуючи питання щодо розподілу витрат на правову допомогу, суд враховує наступне.

За змістом статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Крім того, як визначено частиною дев`ятою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Системно проаналізувавши наведені вище норми Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що документально підтверджені судові витрати належить компенсувати стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень, та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі №815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі № 814/698/16, від 18 жовтня 2018 року у справі № 813/4989/17.

На підтвердження складу та розміру понесених витрат на правничу допомогу позивачем подано копію наступних документів: договір про надання правової допомоги № 12 від 01 жовтня 2020 року, додаткова угода № 4 від 05 липня 2021 року, звіт про надання правової допомоги № 4 від 05 липня 2021 року, акт приймання-передачі наданих послуг № 4 від 05 липня 2021 року, платіжне доручення № 276 від 05 липня 2021 року. Загальна вартість послуг складає 10000 грн.

Витягом з Єдиного реєстру адвокатів України підтверджено, що Александрова Д.С. має статус адвоката (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 5 від 26 березня 2019 року).

Оплата послуг адвоката в розмірі 10000 грн ТОВ "Смарт Лайт Проджект" підтверджується платіжним дорученням № 276 від 05 липня 2021 року.

Отже, позивачем підтверджено витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн.

Водночас враховуючи предмет та характер спірних відносин, заявлений адвокатом час (10 годин), витрачений на аналіз судової практики та підготовка позовної заяви до суду, суд вважає завищеним, а відтак витрати в сумі 10000 грн. - неспівмірними із складністю справи, у зв`язку з чим, враховуючи заперечення відповідача, вважає за необхідне зменшити витрати на складання позовної заяви до 6500 грн., і відповідно загальний розмір витрат до 11040 грн.

Суд відхиляє доводи відповідача, що Додаткова угода № 4 від 05 липня 2021 року укладена сторонами на час завершення надання правової допомоги та усі дії по наданню правової допомоги клієнту вчинені адвокатом 05 липня 2021 року за 10 годин роботи (тобто одним днем) й оплата за такі послуги здійснена також у цей же день. Чинним законодавством не передбачено заборон та підписання документів про надання правової допомоги між адвокатом та клієнтом в один день чи в день звернення з позовною заявою.

Посилання Відповідача про те, що ні договором про надання правової допомоги № 12 від 01 жовтня 2020 року, ні додатковою угодою № 4 від 05 липня 2021 року не визначено розміру гонорару адвоката за 1 годину праці, оцінюються критично, оскільки не спростовують обставин, які підтверджуються наданими Відповідачем документами, в тому числі платіжними. Так, в умовах додаткової угоди № 4 від 05 липня 2021 року, звіту про надання правової допомоги № 4 від 05 липня 2021 року, акту приймання-передачі наданих послуг № 4 від 05 липня 2021 року вказується загальний обсяг наданих адвокатом юридичних (адвокатських) послуг, їх вартість у вигляді фіксованої суми та витрачений адвокатом час.

Проте, суд зазначає, шо кодекс не вимагає від сторони, яка заявляє про відшкодування витрат, надання доказів на підтвердження того, що саме таку, а не іншу кількість часу адвокат витратив на виконання робіт. Та більше того, від сторони не вимагають наведення обґрунтування, чому саме таку кількість часу витратив адвокат на відповідні дії. Таку позицію Верховний Суд висловив у постановах від 16.05.2019 р. у справі № 823/2638/18 і від 20.12.2018 р. у справі №316/1923/16-а (2-а/316/41/17).

Стягнення витрат на професійну правничу допомогу є не лише компенсацією стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених нею витрат, але й у певному сенсі має спонукати іншу сторону, особливо, якщо мова йде про суб`єкта владних повноважень, утримуватися від подання безпідставних заяв, скарг та своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб, зокрема у сфері публічно-правових відносин (постанови Верховного Суду від 05.09.2019 р. у справі № 826/841/17, від 24.10.2019 р. у справі № 820/4280/17, від 25.10.2019 р. у справі № 826/13270/16).

Отже, понесені позивачем судові витрати в розмірі 11040,00 грн. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 3, 6-10, 72-78, 90, 139, 241-246, -

В И Р І Ш И В:

. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СМАРТ ЛАЙТ ПРОДЖЕКТ" (вул. Автобазівська, 7, Полтава, Полтавська область, 36007, ЄДРПОУ 40067081) до Дніпровської митниці Держмитслужби (вул. Княгині Ольги, 22, м. Дніпро, 49038, ЄДРПОУ 43350935) про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів № UA110320/2020/000090/1 від 08 жовтня 2020 року.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Дніпровської митниці Держмитслужби № UA110320/2020/00275.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці Держмитслужби (вул. Княгині Ольги, 22, м. Дніпро, 49038, ЄДРПОУ 43350935) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СМАРТ ЛАЙТ ПРОДЖЕКТ" (вул. Автобазівська, 7, Полтава, Полтавська область, 36007, ЄДРПОУ 40067081) судові витрати у розмірі 11040,00 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлений 04 жовтня 2021 року.

СуддяА.О. Чеснокова