Рішення № 10011711, 27.04.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.04.10 Справа № 27/58/10

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Лесаффр Україна”, м. Київ

до відповідача: Приватного підприємства “Антон-Південь”, м. Запоріжжя

про стягнення 254 588 грн. 22 коп.

Суддя Дроздова С.С.

Представники сторін:

Від позивача: Стрельчук М.О., дов. № 53 від 09.3.2010 р.

Від відповідача: не з’явився

На підставі статті 85 ГПК України –27 квітня 2010 року судом прийнято рішення.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Лесаффр Україна”, м. Київ звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою про стягнення з Приватного підприємства “Антон-Південь”, м. Запоріжжя 254 588 грн. 22 коп., в тому числі: 199 872 грн. 00 коп. заборгованості за договором № 31-Т/2008 від 01.01.2008 р., 24 585 грн. 73 коп. втрат від інфляції, 6 318 грн. 14 коп. –три відсотка річних та 23 812 грн. 35 коп. пені за неналежне виконання умов договору.

Ухвалою господарського суду від 15.02.2010 р. порушено провадження у справі № 27/58/10, судове засідання призначене на 17.03.2010 р.

Ухвалою суду від 17.03.2010 р., на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладено на 08.04.2010 р. у зв’язку з неявкою в засідання суду представника відповідача та для надання додаткових доказів та документів, необхідних для повного та всебічного розгляду справи.

Ухвалою виконуючого обов’язки голови господарського суду від 08.04.2010 р. строк розгляду спору продовжено до 08.05.2010 р., на підставі ч. 3 ст. 69 ГПК України. Судове засідання призначено на 27.04.2010 р.

27.04.2010 р. продовжено судовий розгляд справи № 27/58/10.

27.04.2010 р. до початку розгляду справи представник позивача заявив письмове клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз’яснено представнику позивача, який прибув в судове засідання, його права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

Позивач у судовому засіданні надав письмову заяву про залишення суму пені у розмірі 23812 грн. 35 коп. без розгляду, на підставі ст. 81 ГПК України.

Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 199 872 грн. 00 коп. заборгованості за договором № 31-Т/2008 від 01.01.2008 р., 24 585 грн. 73 коп. втрат від інфляції, 6 318 грн. 14 коп. –три відсотка річних підтримав у повному обсязі.

Заява позивача прийнята судом, відповідно до ст.ст. 22, 81 ГПК України, оскільки не суперечить нормам діючого законодавства України.

Розгляду підлягають позовні вимоги про стягнення з відповідача 199 872 грн. 00 коп. заборгованості за договором № 31-Т/2008 від 01.01.2008 р., 24 585 грн. 73 коп. втрат від інфляції, 6 318 грн. 14 коп. 3% річних.

Представник відповідача у судові засідання, відкриті 17.03.2010 р. 08.04.2010 р. та 27.04.2010р. не з’явився. Про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином. Клопотань про розгляд справи за відсутності представника відповідача або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

У відповідності із ст. 33 ГПК України, обов’язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Неявка уповноваженого представника відповідача в судове засідання не звільняє відповідача від виконання вимог суду, викладених в ухвалі суду і направлення суду витребуваних матеріалів.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, якщо їх достатньо для вирішення спору по суті. Відповідач свої зобов’язання не виконав, не скористався належним чином без поважних причин правом на захист своїх інтересів.

Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, вислухавши позивача, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути –визнання права.

Господарським судом встановлено, що 01.01.2008 р. між ТОВ “Лесаффр Україна” (постачальник) та Приватне підприємство “Антон-Південь” (покупець) укладено договір поставки № 31-Т/2008.

          Відповідно до п. 1.1 договору, постачальник передає, а покупець приймає і своєчасно сплачує на умовах даного договору за дріжджі сухі хлібопекарські та поліпшувачі хлібопекарські, в асортименті, кількості і за відпускною ціною, яка вказана в накладній, яку підписує особа, уповноважена приймати товар, на підставі доручення на отримання матеріальних цінностей, виданої покупцем.

Згідно з п. 3.1 договору ціни на товар погоджуються між сторонами і вказуються в накладних на відпуск товару.

Відповідно до п. 3.2 договору, за погодженням сторін розрахунки за кожну партію товару, що відвантажується у відповідності до замовлення покупця, здійснюється шляхом передплати або оплати з відстрочкою платежу. Термін відстрочки оплати за кожну партію товару складає 21 календарний день з дня отримання товару згідно накладних на відпуск товару.

Протягом січня-листопада 2008 р. позивач поставляв, а відповідач приймав та оплачував товар.

З грудня 2008 р. відповідач припинив оплату за отриманий товар.

Отримання несплаченого товару підтверджується видатковими накладними № LU-0001772 від 23.11.08 р. на суму 61 грн. 80 коп., № LU-0001812 від 30.11.08 р. на суму 69767 грн. 76 коп., № LU-0001828 від 03.12.08 р. на суму 1666 грн. 80 коп., № LU-0001842 від 07.12.08 р. на суму 31519 грн. 86 коп., № LU-0001874 від 15.12.08 р. на суму 96855 грн. 78 коп.

          Відповідач прийняв товар, але до теперішнього часу оплату його вартості у повному обсязі не здійснив, що є порушенням умов договору, в результаті чого утворилася заборгованість у розмірі 199 872 грн. 00 коп.

          Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Правовідносини сторін врегульовано договором поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Як свідчать надані суду документи, між сторонами склалися господарські відносини, що породили взаємні обов’язки. Обов’язки позивача виразились у передачі товару відповідачу, а обов’язки відповідача заключаються в оплаті цього товару.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

У зв’язку з невиконання відповідачем умов договору, а саме: не здійснення оплати за поставлений товар, заборгованість ПП “Антон-Південь” перед ТОВ “Лесаффр Україна”, м. Київ склала 199 872 грн. 00 коп.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 24 585 грн. 73 коп. суму інфляційного збільшення та 6 318 грн. 14 коп. 3 % річних.

          Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розглянувши розрахунок інфляційного збільшення та 3 % річних, господарський суд дійшов висновку, що він є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Крім того, при зверненні до господарського суду позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 23 812 грн. 35 коп. пені.

Враховуючи заяву позивача про залишення суми пені у розмірі 23812 грн. 35 коп. без розгляду, на підставі п. 5 ст. 81 ГПК України та враховуючи те, що позивач не надав доказів в обґрунтування нарахування пені та повного нормативно обґрунтованого розрахунку нарахованої пені, позов в частині стягнення пені за неналежне виконання умов договору в розмірі 23812 грн. 35 коп. підлягає залишенню без розгляду на підставі 81 ГПК України, що не позбавляє позивача права звернутися до суду на загальних підставах після усунення обставин, що зумовили залишення позову в цій частині без розгляду.

Господарський суд залишає вимоги в частині стягнення пені у розмірі 23 812 грн. 35 коп. без розгляду.

Відповідно до ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов’язаннями усім належним їй майном.

Відповідно до ч. 5 ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими, не забороненими законом засобами, захищати свої права від порушень.

Враховуючи це, а також положення статті 19 Конституції України, власник вправі звернутись за захистом своїх прав у будь-який спосіб, не заборонений законом.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Лесаффр Україна” правомірно звернулося до господарського суду Запорізької області, позовні вимоги є такими, що підтверджуються фактами, встановленими судом, та відповідають нормам діючого законодавства України.

Враховуючи вищевикладене, наявні матеріали справи, господарський суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позову.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 22, 49, 81, 82 –85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства “Антон-Південь” (69035 м. Запоріжжя пр. Маяковського, 11, к. 116, код ЄДРПОУ 32474552, р/р 26000120664400 АКІБ «Укрсіббанк»у м. Запоріжжя МФО 351005) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Лесаффр Україна” (01103 м. Київ Залізничне шосе, 47, ЄДРПОУ 30723648, р/р 26000007415000 АТ «Каліон Банк України»МФО 300379) 199872 (сто дев’яносто дев’ять тисяч вісімсот сімдесят дві) грн. 00 коп. заборгованості за договором № 31-Т/2008 від 01.01.2008 р., 24585 (двадцять чотири тисячі п’ятсот вісімдесят п’ять) грн. 73 коп. втрат від інфляції, 6 318 (шість тисяч триста вісімнадцять) грн. 14 коп. 3% річних, 2307 (дві тисячі триста сім) грн. 77 коп. державного мита, 213 (двісті тринадцять) грн. 93 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суму пені залишити без розгляду.

Суддя С.С. Дроздова

(Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 ГПК України та підписано 28.04.2010р.)

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.