Рішення № 10011705, 21.04.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.04.10 Справа № 27/44/10

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Українська гірничо-металургійна компанія –Крим”, м. Сімферополь

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Запоріжінвестбуд”, м. Запоріжжя

про стягнення 14 398 грн. 29 коп.

Суддя Дроздова С.С.

Представники сторін:

Від позивача: Котелевець В.І., дов. № 1 від 03.04.09 р.

Від відповідача: Сєрьожечкін О.В., дов. № 07/07-09 від 07.07.09 р.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Українська гірничо-металургійна компанія –Крим”, м. Сімферополь звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Запоріжінвестбуд”, м. Запоріжжя 14 398 грн. 29 коп., в тому числі 13 868 грн. 01 коп. за поставлений металопрокат, 335 грн. 37 коп. втрат від інфляції та 194 грн. 91 коп. –три відсотка річних.

Ухвалою господарського суду від 28.01.2010 р. порушено провадження у справі № 27/44/10 та призначено судове засідання на 24.02.2010 р.

Ухвалою суду від 24.02.2010 р., на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладено на 24.03.2010 р., у зв’язку з неявкою в засідання суду представника позивача та для надання додаткових доказів та документів, необхідних для повного та всебічного розгляду справи.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 24.03.2010 р. продовжено строк розгляду спору до 24.04.2010 р., на підставі ч. 4 ст. 69 ГПК України. Засідання суду призначено на 21.04.2010 р.

21.04.2010 р. продовжено судовий розгляд справи № 27/44/10.

21.04.2010 р. до початку розгляду справи представники позивача та відповідача заявили письмове клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Представник позивача у судовому засіданні, відкритому 21.04.2010 р. підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні, відкритому 21.04.2010 р. надав письмовий відзив, в якому суму основного боргу у розмірі 13 868 грн. 01 коп. за поставлений металопрокат визнав у повному обсязі, проти стягнення 335 грн. 37 коп. втрат від інфляції та 194 грн. 91 коп. три відсотка річних заперечив (письмовий відзив міститься в матеріалах справи).

Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, вислухавши представників позивача та відповідача, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути –визнання права.

Господарським судом встановлено, що відповідно до видаткової накладної № 10707-07 від 07.07.08 р. ТОВ “Українська гірничо-металургійна компанія –Крим” поставило ТОВ “Запоріжінвестбуд” металопрокат на суму 46895 грн. 50 коп.

Таким чином, між позивачем та відповідачем було укладено усну угоду, згідно з якою позивач передав у власність відповідача товари, а відповідач прийняв їх та зобов'язався їх оплатити, про що свідчить підписані видаткові накладні та доданні до них довіреності відповідача на отримання товару по даним накладним.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав або обов’язків.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. (ст. 205 ЦК України).

Як свідчать надані суду документи, між сторонами склалися господарські відносини, що породили взаємні обов’язки. Обов’язки позивача виразились у передачі товару відповідачу, а обов’язки відповідача заключаються в оплаті цього товару.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Товар був отриманий відповідачем по довіреності № 815895 від 03.07.2008р. без будь-яких зауважень по кількості або якості товару.

02.07.08 р. відповідач здійснив передплату за отриманий товар у сумі 33027 грн. 49 коп., що підтверджується банківською випискою № 10702-01 від 02.07.08 р., відповідно до рахунку-фактури № 10627-07 від 27.06.08 р.

На день розгляду справи у господарському суді, відповідач не здійснив у повному обсязі оплату отриманого товару.

Несплаченою залишилася вартість поставленого товару по видатковій накладній № 10707-07 від 07.07.08 р. у розмірі 13 868 грн. 01 коп.

17.04.2009р. позивач надіслав на адресу відповідача претензію № 43 про сплату заборгованості з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та 3 % річних, про що свідчить відмітка штемпелю пошти на опису вкладення про відправку.

26.05.09 р. відповідач надіслав на адресу позивача відповідь на претензію № 44, якою суму заборгованості за отриманий товар у розмірі 13868 грн. 01 коп. визнав у повному обсязі. Проти стягнення індексу інфляції та 3 % річних заперечив.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У зв’язку з не здійсненням оплати поставленого товару, заборгованість ТОВ “Запоріжінвестбуд” перед ТОВ “Українська гірничо-металургійна компанія –Крим” склала 13868 грн. 01 коп.

Представник позивача пояснив суду, що 26 березня 2010 року його підприємство ще раз надіслало на адресу відповідача у справі письмову вимогу № 17 на загальну суму 13 868,01грн., якою вимагає сплатити на протязі 7 банківських днів з моменту отримання вимоги та підписати акт звірки.

Відповідач пояснив у судовому засіданні, що письмову вимогу позивача отримав та не заперечує проти сплати основного боргу.

У відзиві від 21.04.2010 р. відповідач підтвердив та визнав заборгованість у розмірі 13868 грн. 01 коп. за отриманий товар, на підставі видаткової накладної № 10707-07 від 07.07.08 р.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 13 868 грн. 01 коп. основного боргу обґрунтована та підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 194 грн. 91 коп. 3 % річних та 335 грн. 37 коп. індексу інфляції.

Господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 194 грн. 91 коп. 3 % річних та 335 грн. 37 коп. індексу інфляції є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню у зв’язку з необґрунтованістю нарахованих даних сум.

Відповідно до приписів ч.2 ст.530 ЦК України, вимога про виконання обов’язку, строк виконання якого не встановлено, направляється кредитором боржнику з метою встановлення строку для виконання такого зобов’язання , оскільки позивач звернувся до суду з позовом 26 січня 2010 року, а письмова вимога до відповідача про сплату боргу позивачем направлена 26 березня 2010 року, відповідач звільняється від сплати інфляційних втрат та 3% річних.

Згідно ст. 536 Цивільного кодексу України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Пункт 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Зазначені відсотки не є штрафними санкціями (неустойка, штраф, пеня) в розумінні ч. 1 ст. 230 ГК України, оскільки мають іншу правову природу. Зобов'язання боржника щодо сплати таких відсотків річних врегульовано ст. 536 та ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З врахуванням положень ст.ст. 536, 625 ЦК України вимога позивача є безпідставною, оскільки ґрунтується на помилковому баченні позивачем відсотків за неправомірне користування відповідачем грошовими коштами позивача в якості штрафної санкції.

Враховуючи вищенаведені норми чинного законодавства, суд вважає вимоги про стягнення з відповідача 194 грн. 91 коп. 3 % річних та 335 грн. 37 коп. індексу інфляції такими, що не підлягають задоволенню, оскільки відповідно до положень Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” розмір неустойки повинен бути погоджений сторонами.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов’язаннями усім належним їй майном.

Відповідно до ч. 5 ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими, не забороненими законом засобами, захищати свої права від порушень, ст. 19 Конституції України, власник вправі звернутись за захистом своїх прав у будь-який спосіб, не заборонений законом.

На підставі викладеного, господарський суд Запорізької області дійшов висновку щодо часткового задоволення позову.

На підставі статті 85 ГПК України –21 квітня 2010 року прийнято рішення та оголошено суддею у судовому засіданні після закінчення розгляду справи.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 22, 49, 69 ч.4, 82 –85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Запоріжінвестбуд” (69092 м. Запоріжжя вул. Цегельна, 165, код ЄДРПОУ 33431950, свідоцтво платника ПДВ 12019656 розрахункові рахунки в матеріалах справи відсутні) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Українська гірничо-металургійна компанія –Крим” (95000 м. Сімферополь вул. Ген. Васильєва, 30, код ЄДРПОУ 32966378, п/р 26008102697001 ЗАТ «Альфа-Банк»м. Київ МФО 300346) 13868 (тринадцять тисяч вісімсот шістдесят вісім) грн. 01 коп. основного боргу, 138 (сто тридцять вісім) грн. 68 коп. державного мита, 227 (двісті двадцять сім) грн. 31 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя С.С. Дроздова

Згідно з оригіналом:

Помічник судді О.М. Бєляєва

(Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 ГПК України та підписано 26.04.2010р.)

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.