Ухвала суду № 100116440, 04.10.2021, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

"04" жовтня 2021 р. Справа № 300/5550/21

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Микитин Н.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Лисецької селищної ради Івано-Франківського району про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання до вчинення дій, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Лисецької селищної ради Івано-Франківського району згідно якого просить суд:

- визнати протиправними та скасувати рішення від 11 серпня 2021 року про відмову у виділенні земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку;

- визнати протиправними скасувати рішення 8 сесії VIII демократичного скликання від 11 серпня 2021 року про відмову у виділенні земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства;

- зобов`язати повторно розглянути заяву від 22.07.2021 № 229/2-19 та надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0.15 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку (Код КВЦПЗ 02.01) яка розташована у с. Посіч, Лисецької територіальної громади;

- зобов`язати повторно розглянути заяву від 22.07.2021 № 226/2-19 та надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0.15 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку (Код КВЦПЗ 02.01) яка розташована у с. Посіч, Лисецької територіальної громади;

- зобов`язати повторно розглянути заяву від 22.07.2021 № 230/2-19 та надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0.15 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку (Код КВЦПЗ 02.01) яка розташована у с. Посіч, Лисецької територіальної громади;

- зобов`язати повторно розглянути заяву від 22.07.2021 № 227/2-19 та надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1.5 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства (Код КВЦПЗ 01.01) яка розташована у с. Посіч, Лисецької територіальної громади;

- зобов`язати повторно розглянути заяву від 22.07.2021 № 227/2-19 та надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1.5 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства (Код КВЦПЗ 01.01) яка розташована у с. Посіч, Лисецької територіальної громади.

Приписами пункту 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

У позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування (частина 1 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України).

Так, частиною 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів (пункт 4); виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини (пункт 5).

Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Суд звертає увагу, що частиною 2 статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Перевіряючи на відповідність позовну заяву вимогам статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, суд встановив, що позивач у прохальній частині просить суд окрім того, двічі заявляє одну і ту саму вимогу під № 6 та № 7 і просить зобов`язати повторно розглянути заяву від 22.07.2021 № 227/2-19 та надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1.5 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства (Код КВЦПЗ 01.01) яка розташована у с. Посіч, Лисецької територіальної громади та зобов`язати повторно розглянути заяву від 22.07.2021 № 227/2-19 та надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1.5 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства (Код КВЦПЗ 01.01) яка розташована у с. Посіч, Лисецької територіальної громади.

Відтак, суд зазначає, що позивачем не належно сформульовано прохальну частину позову і така підлягає уточненню.

Згідно частини 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Частиною 8 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору.

В позовній заяві вказано, що згідно пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" позивач як учасники бойових дій, має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій та звільняється від сплати судового збору у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

Суд зазначає, що за змістом вимог частини 1 і 2 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Виходячи зі змісту частини 2 статті 132 КАС України, суд повинен керуватися приписами спеціального закону при визначенні можливості зменшення, звільнення, розстрочення чи відстрочення сплати судового збору.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI (надалі, також - Закон №3674-VI).

Статтею 5 Закону України "Про судовий збір" встановлюються пільги щодо сплати судового збору.

Так, відповідно до пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

Із змісту позовної заяви слідує, що ОСОБА_1 вищенаведені пільги прив`язує до предмету спору, зокрема, щодо права на відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства та будивниктів і обслуговування житлового будинку.

Однак, суд зазначає, що обрані позивачем види цільового призначення землі (для будівництва і обслуговування житлового будинку та для ведення особистого селянського господарства) не віднесено до відповідного переліку, визначеного пунктом 14 частини 1 статті 12 Закону №3551-ХІІ, правом на першочергове отримання яких дійсно наділений учасник бойових дій.

Так, пунктом 14 частини 1 статті 12 Закону №3551-ХІІ учасникам бойових дій (статті 5, 6), серед іншого, надаються пільги у вигляді першочергового відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва.

Тобто, закон чітко окреслив призначення земель, відведення яких здійснюється учасникам бойових дій першочергово в порівнянні з іншими особами, зокрема, землі для:

- "індивідуального житлового будівництва";

- "садівництва і городництва".

Цей перелік є вичерпним.

Частиною 5 статті 20 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України) визначено, що види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Згідно частини 6 статті 118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам визначені статтею 121 коментованого Кодексу, пунктами "б", "в" " і "г" частина 1 якої визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах:

- для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара;

- для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара;

- для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара;

Відтак, в розумінні положень пункт "а" частина 3 статті 22, статей 33, 35, 36 частини 6 статті 118, пунктів "б", "в", "г" частина 1 статті 121 Земельного кодексу України самостійний правовий статус мають землі:

- "присадибна ділянка", яка відноситься до земель для "будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд";

- "для ведення особисто селянського господарства", яка відносяться до переліку "земель сільськогосподарського призначення";

- "для садівництва";

- "для городництва".

При цьому, відведення "земель для городництва" має особливий порядок, а саме, громадянам в силу вимог статті 36 Земельного кодексу України такі землі надаються із земель державної або комунальної власності виключно на умовах оренди, а дія положень статей 118 і 121 Кодексу на даний вид землі не розповсюджується.

Таким чином, "землі для будівництва і обслуговування житлового будинку та для ведення особистого селянського господарства ", на відміну від земель для "індивідуального житлового будівництва", "садівництва і городництва", не входять до переліку земель, право на першочергове відведення яких учасникам бойових дій визначено пунктом 14 частини 1 статті 12 Закону №3551-ХІІ.

Відтак, пільги учасника бойових дій не розповсюджуються на спірні правовідносини, а тому ОСОБА_1 звертався до відповідача на загальних підставах.

Окрім цього, як вбачається з конструкції пунктів частини 1 статті 5 Закону, законодавець передбачив пільги по сплаті судового збору як для невизначеного кола осіб в певних категоріях спорів (пункти 1, 2, 3, 4, 5, 6, 14, 16), так і для спеціальних суб`єктів у встановлених випадках.

Наведене та те, що пункт 13 за своїм змістом суттєво відрізняється від пунктів 8, 9, 10 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір", зумовлює необхідність системного тлумачення даного пункту судом в своїй правозастосовчій діяльності. Сутність системного тлумачення полягає у встановленні та дослідженні за допомогою прийомів і правил, розроблених юридичною наукою на підставі вчення про системність права, правових зв`язків норми права, що тлумачиться, з іншими правовими нормами, особливо тими, які регулюють однакові або однорідні суспільні відносини. Найбільш поширеними способами тлумачення є філологічне (граматичне, мовне) тлумачення закону, яке полягає у виясненні змісту його положень з допомогою правил філології і досягнень філологічної науки, а також - логічне, яке полягає в застосуванні логічних прийомів, законів формальної логіки.

За загальним правилом, всі судові справи безпосередньо пов`язані з порушенням прав осіб, які звертаються до суду, оскільки завданням судового захисту є поновлення порушених, невизнаних або оспорюваних прав.

За таких обставин, враховуючи вищезгадану відмінність пунктів частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір", встановлення Законом конкретного переліку спеціальних суб`єктів, на переконання судді, наведене в нормативно-правовому акті формулювання "у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав" безпосередньо пов`язує пільги щодо сплати судового збору саме зі статусом особи, яка звертається до суду.

Отже, Законом №3674-VI звільнення від сплати судового збору осіб, які мають такий статус, обмежено справами, пов`язаними з порушенням їхніх прав. Тобто, встановлені цим Законом положення стосуються випадків звернення до адміністративного суду за захистом прав, пов`язаних винятково зі статусом учасника бойових дій, і не поширюються на подання позовних заяв до суду із вимогами, що виходять за межі таких спірних правовідносин.

Правовий статус ветеранів війни, створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України від 22.10.1993 за №3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Учасниками бойових дій визнаються, зокрема, військовослужбовці (резервісти, військовозобов`язані) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів (пункт 19 частина 1 статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту").

У статті 22 цього ж Закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акту, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом цих питань.

Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 цього Закону.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.10.2019 у справі №9901/311/19 в провадженні №11-795заі19 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/85412901) та в ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 13.04.2020 і 06.05.2020 у справі №9901/70/20, провадження №11-128заі20 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/88739880; http://reyestr.court.gov.ua/Review/89180574).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 КАС України).

Таким чином з системного аналізу та структури положень Закону України "Про судовий збір" слідує, що учасник бойових дій звільняється від сплати судового збору виключно при зверненні до суду за захистом своїх прав саме як учасника бойових дій.

Як наслідок суд зазначає, що на заявлені позивачем позовні вимоги не поширюються положення пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір".

Відтак, судом встановлено, що позовна заява не відповідає вимогам, визначеним статтею 161 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки ОСОБА_1 не долучено до позову належних доказів про сплату судового збору.

З урахуванням вимог частини 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.

Згідно із статями 1 та 2 Закону України "Про судовий збір" , судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат. Платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону №3674-VI передбачено, що судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Частиною 2 статті 4 зазначеного Закону встановлюються ставки судового збору, зокрема, за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою – 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Абзацом 4 статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" встановлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 1 січня 2021 року у розмірі 2 270 гривень.

Виходячи із прохальної частини позовної заяви, судом встановлено, що позивачем заявлено наступні позовні вимоги немайнового характеру, а саме:

- зобов`язати повторно розглянути заяву від 22.07.2021 № 229/2-19 та надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0.15 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку (Код КВЦПЗ 02.01) яка розташована у с. Посіч, Лисецької територіальної громади;

- зобов`язати повторно розглянути заяву від 22.07.2021 № 226/2-19 та надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0.15 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку (Код КВЦПЗ 02.01) яка розташована у с. Посіч, Лисецької територіальної громади;

- зобов`язати повторно розглянути заяву від 22.07.2021 № 230/2-19 та надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0.15 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку (Код КВЦПЗ 02.01) яка розташована у с. Посіч, Лисецької територіальної громади;

- зобов`язати повторно розглянути заяву від 22.07.2021 № 227/2-19 та надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1.5 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства (Код КВЦПЗ 01.01) яка розташована у с. Посіч, Лисецької територіальної громади;

- зобов`язати повторно розглянути заяву від 22.07.2021 № 227/2-19 та надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1.5 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства (Код КВЦПЗ 01.01) яка розташована у с. Посіч, Лисецької територіальної громади.

Відтак, вищенаведені позовні вимоги суд вважає п`ятьма самостійними позовними вимогами немайнового характеру, визначеними позивачем, оскільки вони мають різні предмети оскарження і доказування, та за своїм змістом містять відмінні шляхи (способи) захисту порушеного права.

Суд звертає увагу на те, що абзацом 2 частини 3 статті 6 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Відтак, розмір судового збору за подання до адміністративного суду позову із заявленими ОСОБА_1 п`ятьма позовними вимогами немайнового характеру становить 4540,60 грн (908,00 * 5 (2 270,00 х 0,4 розміру прожитковий мінімум на одну особу = 908,00).

Згідно положень частини 1 статті 9 Закону України "Про судовий збір" судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Суд зазначає, що інформація щодо платіжних реквізитів для перерахування судового збору міститься на офіційному веб-порталі "Судова влада" в розділі "Івано-Франківський окружний адміністративний суд".

За таких обставин суд приходить до висновку, що позовна заява не відповідає вимогам, визначеним статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

У зв`язку з вищевикладеним, згідно з вимогами статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовну заяву слід залишити без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків.

На підставі наведеного, керуючись статтями 160, 161, 169, 241-243, 248, Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Лисецької селищної ради Івано-Франківського району про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання до вчинення дій - залишити без руху.

Надати позивачу десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для усунення вказаних недоліків шляхом:

- подання заяви із належно оформленою прохальною частиною позовної заяви;

- подання документу про сплату судового збору у розмірі 4540,60 грн.

Роз`яснити, що в разі не усунення недоліків у визначений строк позовна заява буде повернена.

Відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.

Суддя Микитин Н.М.