Рішення № 10011579, 15.06.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15.06.10 р.                     Справа № 40/9                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Підченко Ю.О.

При секретарі судового засідання Гладковій К.О.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Європейська транспортна стивідорна компанія”, м. Миколаїв

до відповідача закритого акціонерного товариства „Страхова компанія „Грант-Капітал”, м.Донецьк

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державного підприємства „ Миколаївський морський торгівельний порт”, м. Миколіїв

про стягнення 1194503 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Полубоярова К.В. - юрисконсульт

від відповідача: Мнускіна О.О. – начальник юридичного відділу

від третьої особи: Полубоярова К.В. – юрисконсульт

За клопотання обох сторін, спір було вирішено у більш тривалий час, ніж передбачено частиною першої ст. 69 ГПК України.

З урахуванням складності та категорії спору, на явність виняткових обставин, витребування від учасників судового процесу додаткових доказів, наявність котрих стало відома суду безпосередньо у засіданні, відповідно до вимог частини 3 статті 69 ГПК України строк розгляду спору по даній справі було продовжено додатково на один місяць.

У зв’язку із виходом з лікарняного, справу було передано судді Підченко Ю.О., що знайшло своє відображення у розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 07.06.09р.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Європейська транспортна стивідорна компанія” звернулось до господарського суду з позовними вимогами до закритого акціонерного товариства „Страхова компанія „Грант-Капітал ” про стягнення з останнього на свою користь вартості проведеної експертизи в сумі 4800 грн., суми страхового відшкодування в розмірі 1189703 грн. на користь третьої особи - Державного підприємства „Миколаївський морський порт” згідно договору добровільного страхування майна від 12.01.09р. за № 02/И/09.

Відповідач позовні вимоги не визнав, мотивуючи їх наступними обставинами:

·          пунктом 7 Постанови Кабінету Міністрів України від 26.12.03 року за №2030 „Про затвердження Порядку обліку пожеж та їх наслідків” передбачено, що документом, який фіксує факт пожежі є - акт підписаний комісією;

·           відповідно до технічного висновку № 38/В-2009 від 23.09.09р., складеного дослідно-випробувальною лабораторією ГУ МНС України, причиною самозаймання окатишів, надалі вантажу, могло стати перевищення термінів відкритого зберігання вантажу, які обумовлені технічною документацією відповідно до інструкції ТИ Ж-188-2004. Акт перевищення встановленого терміну зберігання вантажу підтверджується вказаним висновком;

·           Інструкцією встановлений 30-добовий строк для зберігання вантажу, порушення якого позивачем і призвело до самозаймання;

·          недотримання позивачем правил зберігання вогненебезпечного вантажу призвело до пожежі;

·          підставою для відмови позивачу у виплаті страхового відшкодування є приписи підпункту 6.9.11 та пункту 11.2 договору добровільного страхування майна від 12.01.09р. за № 02/И/09, що кореспондується з Правилами добровільного страхування, з якими позивач був ознайомлений;

·          позивачем порушені приписи статті 26 Закону України „ Про страхування”, та підпункти 5.3.4, 6.2.3 договору добровільного страхування у частині зберігання вогненебезпечних та вибухонебезпечних речовин та предметів. Протягом 24-х годин не було повідомлено відповідача про настання страхового випадку;

·           щодо відшкодування витрат за експертизу в сумі 4800 грн., то вони необґрунтовані, оскільки суперечать пункту 6.4 договору про добровільне страхування та пункту 10 Правил про добровільне страхування.

Спірне майно, яке зазнало втрат належить до державної власності та згідно пункту 4.2 Статуту передано на праві господарського відання Державному підприємству „Миколаївський морський торговельний порт”. Згідно „ Правил добровільного страхування від огневих ризиків та ризиків стихійних явищ” закритого акціонерного товариства „ Страхова компанія „ Грант-капітал”, пункту 6.10 договору добровільного страхування майна 12.01.09р. за № 02/И/09 вказано, що рішення про одержувача виплати страхового відшкодування приймає Вигодонабувач.

З урахуванням вказаних обставин, ухвалою суду від 25.05.10р. на підставі статті 27 ГПК України задоволено клопотання позивача про залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державне підприємство „Миколаївський морський торговельний порт”, оскільки вона має юридичний інтерес до спору і рішення по справі може вплинути на її подальші відносини з позивачем та відповідачем.

Представник третьої особи письмово на листі повідомила суд про те, що рішення у справі прямим чином вплине на стан державного майна, яке знаходиться у нього на праві господарського відання, та вплине на подальші відносини з позивачем та відповідачем у справі. Так, відповідно до умов пунктів 5.4, 5.10 договору оренди № РОФ – 702 від 30.12.08р., майно належить державі, а позивач, як орендар за вказаним договором узяв на себе обов’язки підтримувати орендоване майно у належному стані та відшкодувати збитки у випадку його псування, пошкодження або втрати балансоутримувачу – Державному підприємству „ Миколаївський морський торговельний порт”.

Самостійно відшкодувати збитки заподіяні державі у вигляді втрати нерухомого майна, а саме: відкриті склади площі розташовані за адресою: м. Миколаїв, вул. Заводській, 23 в районі причалів №№ 12,13 та розігріву металізованих окатишів не має можливості, оскільки це суттєво вплине на виробничу діяльність його підприємства.

З’ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи представника позивача та відповідача, третьої особи, суд встановив:

До прийняття рішення у справі, позивач відповідно до вимог статті 22 ГПК України уточнив свої позовні вимоги та намагається стягнути:

ь          з закритого акціонерного товариства „ Страхова компанія „Грант-Капітал” на користь Вигодонабувача – третьої особи у справі - Державного підприємства „Миколаївський морський торговельний порт” страхове відшкодування в розмірі реального збитку – в сумі 1189703 грн.;

ь           вартість експертизи, проведеної Регіональною торгово-промисловою палатою Миколаївської області від 02.09.09р. за № 120-1400 в сумі 4800 грн. на користь позивача у справі - товариства з обмеженою відповідальністю „ Європейська транспортна стивідорна компанія”.

           Позов мотивовано тим, що 12.01.09р. між закритим акціонерним товариством „Страхова компанія „ Грант-капітал, далі – Страховик, та товариством з обмеженою відповідальністю „Європейська транспортна стивідорна компанія”, далі – Страхувальник, за участю Вигодонабувача - Державного підприємства „Миколаївський морський торговельним порт”, був укладений договір №02/И/09 добровільного страхування майна.

Предметом договору, як це визначено у пункті 1.1 є нерухоме майна за індивідуальними визначеними ознакам згідно Додатку №1, а саме: нежитлові приміщення, будівель складу, відкриті складські площі тощо, які розташовані за адресою: м. Миколаїв, вул. Заводській, 23 та знаходяться в районі причалів №№ 12,13 Державного підприємства „ Миколаївський морський торговельний порт”. Вказане майно є предметом договору оренди № РОФ -702 від 30.12.08р., укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна у Миколаївській області – Орендодавець, та товариством з обмеженою відповідальністю „ Європейська транспортна стивідорна компанія” – Орендар, за участю балансоутримувача спірного майна – Державного підприємства „Миколаївський морський торговельний порт”.

Фактичні обставини справи свідчать про те, відповідно до пункту 2 договору добровільного страхування майна страховим випадком є подія, передбачена договором страхування, яка відбулася, і з настанням якої виникає обов’язок Страховика здійснити виплату страхового відшкодування. Пунктом 2.1 вказаного договору визначено поняття – пожежа, яка є страховим випадком, і до якої у Страховика – закритого акціонерного товариства „ Страхова компанія „ Грант-Капітал” виникає обов’язок здійснити виплату страхового відшкодування Страхувальнику – товариству з обмеженою відповідальністю „Європейська транспортна стивідорна компанія”.

Під час виконання умов договору про надання послуг від 01.01.09р. за № 01/Д-ЕТСК, товариство позивача надавало товариству з обмеженою відповідальністю „Компанія „ Мар Шіпінг” послуги з перевалки вантажів - окатишів.

7 серпня 2009 року при контрольному огляді робітниками товариства з обмеженою відповідальністю „ Європейська транспортна стивідорна компанія” райони причалів №№ 12,13 морського торговельного порту, з тилової частини штабелю були виявлені ознаки розігріву металізованих окатишів. Відповідно до вимог п.п 6.2.1 п. 6.2 договору добровільного страхування від 12.01.09р. за № 02/И/09, п.п 9.1.1 п. 9.1 „ Правил добровільного страхування від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ”, затверджених наказом голови правління закритого акціонерного товариства „ Страхова компанія „ Грант-капітал” від 01.06.07р. за №25-0, Страхувальник зобов’язаний вживати заходів щодо запобіганню та зменшення збитків, завданих внаслідок настання страхового випадку, а також для порятунку застрахованого майна.

В період з 07.08.09р. по 12.08.09р. температура у штабелі металевого термічно пасивірованого окатиша підвищилася до критичної, що призвело до його самозаймання ( зафіксовано - 12.08.09р.). Силами позивача почалися роботи з переміщенням розігрітих окатишів на вільні окатиші з метою запобігання подальшого підвищення температури вантажу. Роботи по перекладці, охолодженню, навантаженню і перевозі охолоджений окатишів на вільні складські площі тривали довгий час, що відповідає інструкції Вантажовласника - інструкції ТИ Ж-188-2004. Технічним висновком № 38/В-2009 від 23.09.09р., складеного дослідно-випробувальною лабораторією ГУ МНС України, причиною самозаймання окатишів, надалі вантажу, є:

·           найбільш імовірним джерелом запалювання на дослідженій пожежі є теплові прояви енергії, яка виділилася внаслідок протікання реакції окислення заліза, що є у складі продукту вантажу;

·          причиною пожежі також є внаслідок підпалу вантажу, потрапляння до маси вантажу розжареної іскри тощо;

·          вплив зовнішніх факторів при його зберіганні ( конденсація вологи, перепади температур, опади та інше.

Після переміщення окатишів до іншої площадки, позивачем були виявлені пошкодження складських площ розміром 6600 кв. м. Висновок Регіональної торгівельної палати Миколаївської області від 02.09.09р. за № 10-1400 про будівельну - технічну експертизу визначено вартість матеріальної шкоди покриттю складських площадок, у зв’язку зі впливом на них високих температур, які знаходилися в районі причалів №№ 12, 13 Державного підприємства „ Миколаївський морський торговельний порт”. Вартість будівельних робіт і матеріалів, необхідних для відновлення залізобетонного покриття із збірних плит, складає 1189703 грн., з урахуванням ПДВ, і визначена експертним шляхом за участю начальника регіонального відділення в м. Миколаїв ЗАТ „ Страхова компанія „ Грант-Капітал” – Пархоменко М.М. Вказані причини пожежі та настання страхового випадку. є обов’язковими для Страхувальника для виплати страхового відшкодування , а тому позивач наполягає на стягненні вказаної суми .

Вартість послуг визначена Регіональною торгово-промисловою палатою Миколаївської області на підставі будівельно-технічної експертизи згідно висновку від 02.09.09р. за № 120-1400, і склала - 4800 грн. Вказана сума була перерахована позивачем на адресу експертної установи згідно платіжного доручення від 01.09.09р. за № 1504. Оскільки у товариства позивача виникли витрати, то ним заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача на його користь вартості проведеної експертизи.

Наведені обставини справи надають право суду дійти висновку, що доводи позивача обґрунтовані, а заперечення відповідача є хибними, виходячи із наступного:

Судом надана належна правова кваліфікація правовідносин сторін. Так, між сторонами у письмовій формі було укладено договір страхування, який за своєю природою є угодою між страхувальником і страховиком. Згідно вказаної угоди Страховик бере на себе зобов’язання сплатити страхову суму Страхувальнику або іншої особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, у разі настання страхового випадку.

Сторони досягли суттєвих умов договору страхування, а саме: щодо його предмету, встановили страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства, а тому відповідно до вимог статей 638, 980, 981, 982 ЦК України та вимог статей 180,181 ГК України він вважається укладеним.

Втім, стаття 636 ЦК України вказує на те, що між сторонами може бути укладений договір на користь третьої особи, зокрема - договір страхування. В цьому випадку вимагати виконання договору за певних умов може як сам Страхувальник, так і зазначена в договорі третя особа. Фактичні обставини справи підтверджують те, що з позовом до суду звернувся Страхувальник, і це відповідає вимогам страхування, передбачених у статті 985 ЦК України.

Фактично між сторонами відбулося укладення договору страхування на користь третьої особи, де в пункті 2 статті 985 ЦК України встановлено, що страхувальник має право при укладенні договору страхування призначити фізичну або юридичну особу для одержання страхової виплати (Вигодонабувача), а також замінювати її до настання страхового випадку встановленого договором страхування. У якості Вигодонабувача пунктом 6.10 договору визначена третя особа у справі – Державне підприємство „Миколаївський морський торговельний порт”, який і приймає рішення про одержувача випадати страхового відшкодування. Страховиком не змінено його статус до настання страхового випадку, а тому умови договору відповідають вимогам діючого законодавства про страхування.

Частина 2 ст. 9 ЦК України вказує на те, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Статті 979, 980 ЦК України , статті 352, 354 ГК України як загальні норми права, та стаття 16 Закону України „Про страхування”, надалі Закон, як норма спеціальна визначають, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов’язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до вимог частини 2 статті 988 ЦК України Страховик зобов’язаний протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати страхувальникові.

Вимоги частини 3 цієї статті вказують на те, що Страховик зобов’язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором, що відповідає вимогам статей 1, 3, 6, 8, 9, 20, 21 Закону України „ Про страхування”.

Відповідно до статті 8 Закону страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Приписи статті 9 Закону визначені наступні поняття, зокрема:

Ш          страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку;

Ш          страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку;

Ш          страхові виплати за договором страхування життя здійснюються в розмірі страхової суми (її частини) та (або) у вигляді регулярних, послідовних виплат обумовлених у договорі страхування сум (ануїтету);

Ш          розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством;

Ш          страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Порядок і умови здійснення страхових виплат та страхового відшкодування передбачені частиною першою статті 25 Закону. Так, здійснення страхових виплат і виплат страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Підстави відмови у страхових виплатах або страховому відшкодуванні визначені у пункті 5 статті 26 Закону, де у якості однією із них є - несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків.

Докази у справі свідчать, що Страхувальник своєчасно повідомив Страховика про настання страхового випадку, що підтверджено його листом від 12.08.09р. за № 766, та відповідає вимогам п.п. 6.2.1 п. 6.2.9, п. 6.2 договору добровільного страхування майна від 12.01.09р. за № 02/И/09.

Факт виникнення пожежі за період з 07.08.09р. по 28.08.09р. на відкритій складській площадці в районі причалів № № 12 та 13 Державного підприємства „Миколаївський морський торговельний порт” було підтверджено актом за встановленою формою оформленого Заводським районним відділом ГУ МНС України у Миколаївської області. Листом від 08.09.02р. за №51/912 вказаний районний відділ повідомив, що 12.08.09р. пожежу було локалізовано. Тобто, у позивача, як Страхувальника - настав страховий випадок, а у відповідача, як Страховика - виникли зобов’язання щодо страхового відшкодування вказаної у позові суми. На чого, позивач листом від 12.08.09р. за № 766 надіслав на адресу відповідача повідомлення про настання страхового випадку, оскільки пожежу вдалося локалізувати. Стаття 8 Закону вказує на подію, яка передбачена договором та відбулася із настанням якої виникає обов’язок страховика здійснити виплату страхової суми ( страхового відшкодування).

Пожежу вдалося ліквідувати лише 28.08.09р., однак самозаймання відбулося 12.08.09р. Страховик згідно листа від 09.09.09р. за № 789, умов договору добровільного страхування повідомив Страхувальника та компетентні органи про настання страхового випадку, що відає підпунктам 6.2.2, 6.2.3 пункту 6.2 договору. Посилання відповідача на підпункти 6.2.3 та 6.9.2 пункту 6.2 та пункт 11.2 договору добровільного страхування необґрунтовано, оскільки вказані пункти передбачають причини та розмір збитків, виникнення наслідків страхового випадку, про які під час події Страхувальник не міг знати. Таким чином, Страхувальник безпідставно ухиляється від виплати Страховику страхового відшкодування, оскільки останнім не скоєно навмисних дій, спрямованих на настання страхового випадку та відсутні порушення вимог Закону України „ Про страхування”.

Приймаючи до уваги уточнення позивача, суд з’ясував норму права, яка підлягає застосуванню у спірних відносинах сторін.

Так, як визначено ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. При цьому особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Як вбачається з положень ст. 1166 ЦК України, підставою для настання цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди є правопорушення, що включає в себе певні елементи: шкода; протиправність поведінки особи, яка завдала шкоду; причинний зв’язок між ними; вина. Відсутність хоча б одного элемента складу правопорушення виключає настання відповідальності, передбаченої цією статтею.

Статтею 1192 ЦК України передбачено два способи відшкодування заподіяної шкоди: відшкодування шкоди в натурі; повне відшкодування заподіяних збитків в розумінні вимог ст.ст. 22, 623 ЦК України та приписів ст.ст. 224, 225 ГК України. Потерпілому за приписами вказаної статті надається право вибору способу відшкодування шкоди як найбільш прийнятого для нього, однак кінцеве рішення залишається за судом. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, підлягають стягненню фактичні (реальні) збитки.

Такі збитки відшкодовуються в повному обсязі відповідно до реальної вартості на момент розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб виправити пошкоджене майно, усунути негативні наслідки неправомірних дій тощо.

У відповідності до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається. В силу статті 599 ЦК України та частини першої ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Стаття 33 ГПК України зобов’язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивачем доведене неможливість відшкодувати в натурі втрачене майно, а вимоги щодо стягнення з відповідача збитків відповідають принципу повного відшкодування заподіяної шкоди та повинно забезпечити відновлення майнового стану третьої особи, якій заподіяно таку шкоду. Відповідач не довів суду підстави невиплати Страховику страхового відшкодування визначені Законом України „ Про страхування” та договором на добровільне страхування. Тобто, зобов’язання щодо своєчасного здійснення страхової виплати відповідачем не виконані, про прийняте рішення позивача не було належним чином повідомлено.

За таких обставин, позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю „Європейська транспортна стивідорна компанія” щодо стягнення з відповідача у справі – закритого акціонерного товариства „ Страхова компанія „Грант-Капітал” на користь третьої особи у справі – Державного підприємства „Миколаївський морський торговельний порт” страхового відшкодування в розмірі реального збитку в сумі 1189703 грн., обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Позовні вимоги у частині стягнення з відповідача вартості експертизи в сумі 4800 грн. також обґрунтовані, оскільки підтверджені матеріалами справи, у тому числі розрахунковим документом – платіжним дорученням № 1504 від 01.09.09р., а тому підлягають стягненню з відповідача у справі - закритого акціонерного товариства „ Страхова компанія „Грант-Капітал” на користь позивача у справі - товариства з обмеженою відповідальністю „Європейська транспортна стивідорна компанія”. Правовою підставою їх стягнення є - виникнення витрат у позивача під час проведення незалежної експертизи, які не пов’язані з вимогами пункті 6.4 договору добровільного страхування, як це стверджує відповідач, оскільки виплата страхового відшкодування не відбулася.

Витрати по державному миту в сумі 11945 грн. 03 коп. та забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. покладаються на відповідача у справі - закрите акціонерне товариство „Страхова компанія „ Грант-капітал” згідно вимог ст.ст. 44, 49 ГПК України.

За згодою представників сторін присутніх у судовому засіданні, було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, а тому згідно ч. ч. 2, 3 ст. 85 ГПК України, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого згідно вимог статті 84 ГПК України.

Витрати по держмиту та забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до вимог ст.ст. 44, 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись 1, 3, 6, 8, 9, 16, 20, 21, 25, 26 Закону України „Про страхування”, ст.ст. 599, 623, 636, 638, 979, 980, 981, 982, 983, 985, 988, 1166, 1192 ЦК України, ст. ст. 180, 181, 224, 225, 193, 352, 354 ГК України, ст. ст. 22, 27, 33, 34, 43, 44, 49, ч.ч. 3,4 ст. 69, ст. ст. 82, 84, ч.ч. 2,3 ст. 85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю „ Європейська транспортна стивідорна компанія” до закритого акціонерного товариства „ Страхова компанія „Грант-Капітал” задовольнити.

2. Стягнути з закритого акціонерного товариства „ Страхова компанія „Грант-Капітал”, 83014, м. Донецьк, проспект Дзержинського, 69 Б, р/р 26502175898003 у ВАТ „АКБ „ Капітал”, МФО 334828, ід. код 32942598, на користь:

- Державного підприємства „ Миколаївський морський торговельний порт”, 54002 м. Миколаїв, вул. Заводська, 23, р/р 2600511163000 у ПАТ „ ПУМБ”, МФО 326126, ід. код 01125608, страхове відшкодування в розмірі реального збитку в сумі 1189703 грн., видавши наказ;

- товариства з обмеженою відповідальністю „ Європейська транспортна стивідорна компанія”, 54002, м. Миколаїв, вул. Заводська, 15, корп. 1, кв. 15, р/р 26007310123501 у філії АБ „ Південний”, м. Миколаїв, МФО 326751, ід. код 36142801, вартість будівельно-технічної експертизи в сумі 4800 грн., проведеної Регіональною торгово-промисловою палатою Миколаївської області згідно висновку від 02.09.09р. за № 120-1400 , витрати по державному умиту в сумі 11945 грн. 03 коп. та забезпечення судового процесу в сумі 236 грн., видавши наказ.

3. Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя