Рішення № 100115459, 05.10.2021, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2021 року м. Житомир справа № 240/6841/21

категорія 106030000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Липи В.А.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області №161-к від 01.04.2021;

- поновити ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста Відділу в Овруцькому районі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області;

- стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області середній заробіток за час вимушеного прогулу з 03.04.2021 по день поновлення на роботі;

- стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області 9000,00 грн моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що наказом № 161-к від «01» квітня 2021 року був звільнений, згідно пункту 11 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» у зв`язку з ліквідацією Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області як юридичної особи публічного права. Підставою звільнення в наказі зазначено попередження про наступне звільнення від 02 березня 2021 року. Кабінетом Міністрів України була прийнята та 10 квітня 2021 року набула чинності постанова від 05 квітня 2021 р. № 301 «Питання функціонування територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру», згідно якої рішення про ліквідацію як юридичних осіб публічного права територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру ,включно з Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області, було відмінене, а постанова Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2020 року №1118 «Питання функціонування територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру» визнана такою, що втратила чинність. Стверджує, що своїми незаконними діями щодо звільнення відповідач порушив законні права позивача, у зв`язку з чим, останній звернувся до суду.

Ухвалою суду вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у судове засідання на 22.06.2021.

У зв`язку з перебуванням судді у відпустці, справа у судовому засіданні 22.06.2021 не слухалася. Наступне судове засідання призначено на 06.07.2021.

На виконання вимог суду, відповідач до суду надав відзив на позовну заяву. Заперечуючи проти позову відповідач вказує, що згідно приписів нормативно-правових актів в сфері утворення, реорганізації та ліквідації центральних органів виконавчої влади, не визначено поняття повної/неповної ліквідації такого органу чи його територіального підрозділу. Слід зауважити, що необхідність забезпечення здійснення повноважень органів державної влади та безперервності їх реалізації пояснює визначення ліквідації, як форми припинення центральних органів виконавчої влади чи його територіальних органів, що може поєднуватися з передачею повноважень та функцій центральних органів виконавчої влади чи його територіальних органів, що ліквідуються, до інших органів виконавчої влади, визначених відповідним актом уряду. У цьому випадку фактично наявне правонаступництво у завданнях, функціях та повноваженнях як складових категорії компетенції органу виконавчої влади. Це необхідно враховувати при тлумаченні та правозастосуванні відповідних правових положень. Вказує, що у спірному випадку слід застосовувати виключно спеціальний нормативно - правовий акт - Закон України «Про державну службу», конкретні приписи зазначеного закону підлягають застосуванню через їх прийняття у часі пізніше, ніж приписів Кодексу законів про працю України. Просить відмовити у задоволенні позову.

06.07.2021 у зв`язку з неявкою позивача, справа у судовому засіданні не слухалась, розгляд справи відкладено на 03.08.2021.

Від позивача до суду надійшла заява про розгляд справи без участі представника позивача за наявними у суду матеріалами.

Представник відповідача до суду надала клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Зважаючи на відсутність перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні та приймаючи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд, без виходу до нарадчої кімнати, постановив ухвалу про подальший розгляд справи в письмовому провадженні, яку занесено секретарем судового засідання до протоколу судового засідання.

Згідно із ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно й повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов і відзив, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

З матеріалів справи встановлено, що 02.03.2021 позивач був ознайомлений з попередженням про майбутнє звільнення із займаної посади головного спеціаліста Відділу в Овруцькому районі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області. Вказано, що строк дії попередження становить 30 календарних днів з моменту ознайомлення з цим попередженням.

Відповідно до витягу з Наказу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 01.04.2021 №161-к "Про звільнення державних службовців Відділу в Овруцькому районі" звільнено ОСОБА_1 з посади головного спеціаліста Відділу в Овруцькому районі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області 02 квітня 2021 року у зв`язку із ліквідацією Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області відповідно до пункту 1-1 частини 1 статті 87 Закону України "Про державну службу".

Позивач вважає наказ №161-к від 01.04.2021 незаконним та таким, що порушує його права та інтереси.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення (частини перша, шоста статті 43 Конституції України).

Правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон України від 10.12.2015 №889-VIII "Про державну службу" (далі - Закон №889).

Згідно з частиною першою статті 5 Закону №889 відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.

Підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є, зокрема, ліквідація державного органу (пункт 1-1 частини першої статті 87 Закону №889).

Приписами статті 5 Закону №889 встановлено, що відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Законом №889 визначено підстави для припинення державної служби, однак не визначено процедуру вивільнення державних службовців.

Правове регулювання процедури вивільнення державних службовців з підстав скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідації державного органу чи його реорганізації, регулюється законодавством про працю, зокрема, КЗпП України.

Подібний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 10.10.2018 у справі №816/979/17 (провадження №К/9901/3920/17) і в силу положень частини п`ятої статті 242 КАС України він підлягає врахуванню судом при виборі і застосуванні норм права для спірних правовідносин у даній справі.

Судом встановлено, що позивача звільнено з посиланням на п.1-1 ч. 1 ст. 87 Закону України "Про державну службу" яким передбачено, що підставою для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є ліквідація державного органу.

Відповідно до вимог частин першої та третьої статті 87 Закону України «Про державну службу» (в редакції, чинній на час попередження позивача про звільнення та прийняття відповідачем оскарженого наказу) підставою для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення, в тому числі, є скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу (п.1 ч.1 ст.87). Суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення (ч.3 ст.87).

Матеріалами адміністративної справи підтверджується, що 02.03.2021 позивач попереджений про майбутнє звільнення у зв`язку із ліквідацією Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області.

Як встановлено судом, 16.11.2020 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №1118 "Питання функціонування територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру" (далі Постанова №1118), пунктом 1 якої встановлено: ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру за переліком згідно з додатком 1, зокрема, Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області.

Відповідно до пункту 3 Постанови №1118 установлено, що здійснення заходів, пов`язаних з ліквідацією територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру згідно з пунктом 1 цієї постанови та утворенням її територіальних органів згідно з пунктом 2 цієї постанови, покладається на Державну службу з питань геодезії, картографії та кадастру; правонаступником майна, прав та обов`язків територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру, що ліквідуються згідно з пунктом 1 цієї постанови, є Державна служба з питань геодезії, картографії та кадастру; територіальні органи Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру, що ліквідуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, продовжують здійснювати свої повноваження та функції до утворення структурних підрозділів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру згідно з пунктом 2 цієї постанови.

На виконання вказаної постанови Кабінету Міністрів України Державною службою з питань геодезії, картографії та кадастру видано наказ від 24.11.2020 №504 "Про ліквідацію та утворення територіальних органів Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру" та наказ від 24.11.2020 №505 "Про затвердження Плану заходів щодо реалізації постанови Кабінету Міністрів України від 16.11.2020 №1118 "Питання функціонування територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру".

Пунктом 4 Плану заходів щодо реалізації постанови Кабінету Міністрів України від 16.11.2020 р. №1118 «Питання функціонування територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру» було передбачено попередження про наступне можливе звільнення у зв`язку з ліквідацією головних управлінь у терміни - не пізніше 30 календарних днів до запланованої дати звільнення для державних службовців, не пізніше ніж за два місяці до запланованої дати звільнення для інших працівників, вручення повідомлень протягом двох місяців після внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про прийняття рішення про ліквідацію головних управлінь, але не раніше виконання пункту 10 Плану заходів (питання розроблення та затвердження в установленому порядку нової структури та штатного розпису апарату Держгеокадастру та його кошторису). Структура та штатний розпис апарату Держгеокадастру вводився з 01 березня 2021 року згідно наказу Держгеокадастру від 12.02.2021 №81 «Про введення в дію структури та штатного розпису апарату Держгеокадастру».

Пунктом 2 наказу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 02.03.2021 №132 "Про внесення змін до деяких наказів Держгеокадастру" викладено в новій редакції План заходів.

Так, пунктом 2 Плану заходів (в редакції наказу №132) встановлено попередити працівників головних управлінь Держгеокадастру в областях і місті Києві про наступне звільнення (вивільнення) у зв`язку з ліквідацією цих головних управлінь не пізніше ніж за 30 календарних днів до запланованого звільнення (вивільнення) державних службовців, не пізніше ніж за два місяці інших працівників. Подати звіт до Департаменту управління персоналом про повне виконання цього пункту Плану заходів до 12 березня 2021 року.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.04.2021 №301 Питання функціонування територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру (далі Постанова №301) відмінено рішення про ліквідацію як юридичних осіб публічного права територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру за переліком згідно з додатком, зокрема, ГУ Держгеокадастру у Житомирській області. Одночасно, визнано такою, що втратила чинність, постанову Кабінету Міністрів України від 16.11.2020 №1118 "Питання функціонування територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру" (Офіційний вісник України, 2020 р., № 94, ст. 3048).

Тобто, наведене вище вказує на те, що фактично позивач звільнений із займаної посади з підстав ліквідації юридичної особи Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, тоді як рішення про ліквідацію територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру, яке прийняв Кабінет Міністрів України 16.11.2020 (Постанова №1118) відмінено Кабінетом Міністрів України 05.04.2021 (Постанова №301).

Слід зазначити, що частиною другою статті 104 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

У Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомості про припинення юридичної особи Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області відсутні.

Верховний Суд України в постановах від 04 березня 2014 року справа №21-8а14, від 27 травня 2014 року справа №21-108а14, від 28 жовтня 2014 року справа №21-484а14 сформулював правову позицію, згідно з якою ліквідація юридичної особи публічного права має місце у випадку, якщо в розпорядчому акті органу державної влади або органу місцевого самоврядування наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої відмови. У разі ж покладення виконання завдань і функцій ліквідованого органу на інший орган, мова йде фактично про реорганізацію. Таким чином, встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов`язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.

Аналогічні висновки містяться також в постановах Верховного Суду від 12 грудня 2018 року в справі №826/25887/15, від 17 липня 2019 року в справі №820/2932/16.

В постанові від 17 липня 2019 року у справі №820/2932/16 Верховний Суд зазначив, що якщо ліквідовано орган з одночасним створенням іншого органу, який буде виконувати повноваження (завдання) органу, що ліквідується, то зобов`язанням роботодавця (держави) є вжиття заходів щодо працевлаштування працівників ліквідованого у такий спосіб органу.

Верховний Суд в постанові від 04 липня 2019 року в справі №2а-108/12/2670 вказав, що встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов`язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.

Відповідно до пункту 19 Плану заходів щодо реалізації постанови Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2020 року №1118 "Питання функціонування територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру", затвердженого наказом Держгеокадастру від 24.11.2020 №505 (у редакції чинній на час попередження позивача про наступне звільнення) передбачалося переведення працівників головних управлінь (за їх згодою) до нового територіального органу (підрозділу), крім прийнятих за добором, у кількості не менше 30%, із них не менше ніж: двох державних кадастрових реєстраторів на один район/місто, шести інспекторів на область, трьох працівників юридичної служби на область, двох працівників кадрової служби на область, двох працівників бухгалтерської служби на область, працівників служби з питань ринку та оцінки: не менше одного - на область, двох - на район, одного - на місто обласного значення, а також не менше десяти працівників, відповідальних за ведення фонду документації із землеустрою, на область, не менше тридцяти працівників (експертів), які здійснюють розгляд та погодження документації із землеустрою, на область.

Згідно із пунктом 6 Плану заходів щодо реалізації постанови Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2020 р. №1118 "Питання функціонування територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру", затвердженого наказом Держгеокадастру від 24.11.2020 №505 (у редакції наказів Держгеокадастру від 02.03.2021 №132 та 18.03.2021 №161) протягом квітня - травня 2021 року було заплановано здійснення передбачених чинним законодавством заходів із заповнення вакансій управлінь Держгеокадастру в областях, Управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області для повноцінного здійснення повноважень територіальними органами Держгеокадастру, але не менше 30 відсотків вакансій.

З огляду на встановлені судом обставин, суд вважає, що звільнення позивача у зв`язку із ліквідацією відповідача з подальшою відміною такої ліквідації здійснено без поважних причин, не пов`язане із поточними потребами Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, без забезпечення адекватного захисту прав позивача, а також не відповідає принципам верховенства права та "належного урядування".

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивача звільнено з державної служби з ініціативи суб`єкта призначення без будь-яких законних на те підстав та у зв`язку з непослідовністю рішень органів влади, внаслідок яких порушено право позивача на працю.

Таким чином, наказ відповідача від 01 квітня 2021 року №161-к про звільнення ОСОБА_1 з посади головного спеціаліста Відділу в Овруцькому районі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області 02 квітня 2021 року у зв`язку з ліквідацією Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, відповідно до пункту 1-1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу" прийнятий із порушенням порядку встановленого законом, є протиправним та підлягає скасуванню.

Закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж зазначені в частині першій статті 235 та статті 240-1 КЗпП України, а тому встановивши, що звільнення відбулось із порушенням установленого законом порядку, суд зобов`язаний поновити працівника на попередній роботі.

Отже, оскільки наказом Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 01 квітня 2021 року №161-к ОСОБА_1 звільнено з посади головного спеціаліста Відділу в Овруцькому районі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області з 02.04.2021, суд вважає, що цей день є останнім робочим днем, відповідно, поновлювати позивача на посаді слід з наступного дня після звільнення - з 03 квітня 2021 року.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 7 ст. 235 КЗпП України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Щодо позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір, одночасно приймаючи рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

За приписами ч. 2 ст. 235 КЗзП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Порядок обчислення середньої заробітної плати затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100.

Відповідно до абз. 3 п. 2 вказаного Порядку обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

Пунктом 8 Порядку встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Верховний Суд України у постанові від 14.01.2014 (справа №21-395а13) зазначив, що суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100.

Відповідно до пункту 3 розділу ІІІ Порядку при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді.

Відповідно до довідки Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області№75 від 11.05.2021 середньоденна заробітна плата позивача на момент звільнення складає 332,26 грн.

Так, тривалість вимушеного прогулу до дня постановлення рішення у справі за період з 03.04.2021 по 05.10.2021 становить 126 робочих дні. Отже, сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню на користь позивача, становить 41864,76 грн (332,26 грн * 126 робочих дні).

Суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку зменшується на суму податків і зборів.

Зазначена правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 15.02.2019 у справі №826/6583/14, від 18.04.2019 у справі № 812/2/16 та від 08.07.2019 у справі № 809/4462/15.

Відрахування податків і обов`язкових платежів із середнього заробітку за час вимушеного прогулу не погіршує становище працівника, якого поновлено на роботі, оскільки за цей період, у разі перебування на посаді, працівник отримував би заробітну плату, із якої також відраховувались би податки.

Відповідно до положень ст. 371 КАС України судове рішення в частині поновлення на посаді та нарахування і виплати суми середнього грошового забезпечення за один місяць підлягає негайному виконанню.

Щодо вимоги про стягнення моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Суд в контексті даного питання звертає увагу на те, що загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі №464/3789/17. Зокрема, Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого. У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.

Застосовуючи ці правові висновки в контексті обставин справи, що розглядається, суд звертає увагу на те, що позивач не довів, що його негативні емоції досягли рівня страждань або приниження, які є моральною шкодою. Відповідних доказів позивач не надав.

У зв`язку з цим, суд не вбачає підстав для задоволення вимоги позивача про відшкодування заподіяної йому моральної шкоди.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково.

Враховуючи відсутність судових витрат у даній адміністративній справі, питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 255, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (вул. Довженка, 45, м.Житомир,10002, код ЄДРПОУ 39765513) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 01.04.2021 №161-к "Про звільнення державних службовців Відділу в Овруцькому районі" в частині звільнення ОСОБА_1 з посади головного спеціаліста Відділу в Овруцькому районі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області 02.04.2021 у зв`язку з ліквідацією Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області.

Поновити ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста Відділу в Овруцькому районі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області з 03.04.2021.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 03.04.2021 по 05.10.2021 у сумі 41864,76 грн (сорок одна тисяча вісімсот шістдесят чотири гривні 76 копійок).

У задоволенні решти вимог - відмовити.

Рішення в частині поновлення на посаді ОСОБА_1 та виплати заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць допустити до негайного виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.А. Липа