Рішення № 100115031, 05.10.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2021 р. Справа№200/6223/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Льговської Ю.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу, -

В С Т А Н О В И В:

24 травня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови Східного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки від 27 квітня 2021 року № 177937 про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 34 000,00 грн.

Позовні вимоги вмотивовано протиправністю застосування штрафу на підставі абзацу 16 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», яка передбачає відповідальність за перевищення габаритно-вагових норм без відповідного дозволу, оскільки законодавство взагалі не передбачає видачу дозволів на перевезення вантажів, які можна поділити, з перевищенням габаритно-вагових норм. За змістом абзацу 3 пункту 22.5. Правил дорожнього руху України рух транспортних засобів з перевищенням габаритно-вагових норм у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Вважає, що перевезення подільних вантажів, маса якого не є сталою в різних точках автомобіля під час руху, не дає можливості, за відсутності відповідної методики зважування, з достовірністю встановити, що перевезення здійснювалось з перевищенням вагових обмежень на одну з осей; а також, що визначення навантаження на здвоєні осі шляхом сумування осьових навантажень на кожну вісь є неправильним, оскільки дві осі повинні зважуватись разом.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 07 червня 2021 року позовну заяву залишено без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 06 липня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

03 серпня 2021 року відповідач надав відзив на позов, в якому просив відмовити у позові, оскільки доданими до відзиву документами належним чином підтверджується встановлене актом перевірки порушення та правомірність проведення перевірки.

Дослідивши та оцінивши докази у справі, суд встановив такі обставини.

Східним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки, яке є структурним підрозділом відповідача, на підставі направлення від 05 квітня 2021 року № 011767 проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень вантажів автомобільним транспортом - САМС за номером НОМЕР_1 , за результатами якої складено акт про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень вантажів автомобільним транспортом від 06 квітня 2021 року № 268200 та акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 06 квітня 2021 року № 0053562.

В актах № 268200, № 0053562 зазначено, що транспортний засіб належить ОСОБА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Вказані відомості підтверджуються фотокопією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 та позивачем не заперечуються.

Відповідно до товарно-транспортної накладної від 06 квітня 2021 року № 1, яку надано водієм до перевірки документів, ОСОБА_1 є автомобільним перевізником.

Актами № 268200, № 0053562 встановлено порушення, яке полягало у перевезенні вантажу (щебня) з перевищенням нормативно вагових параметрів понад 20%, а саме перевищення навантаження на здвоєні осі, яке становило 28 тонн (13,95+14,05), без відповідного дозволу. Акти підписані водієм без зауважень.

Вказані відомості спростовують доводи позивача, що матеріалами перевірки не зафіксовано, в чому полягало порушення.

За даними довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 06 квітня 2021 року № 046326 та талону про зважування від 06 квітня 2021 року № 09345 навантаження на осі становить: 1) 8, 55, 2) 13,95, 3) 14.05; повна маса 36, 55 тонн.

До акта додано розрахунок плати за проїзд, згідно з яким плата становить 182, 4 євро.

За відомостями трекінгу поштового відправлення 20 квітня 2021 року запрошення на комісію не вручено під час доставки, 06 травня 2021 року вручено особисто та 21 травня 2021 року повернуто за зворотною адресою.

На підставі акта перевірки № 268200 прийнято постанову від 27 квітня 2021 року № 177937 про застосування адміністративно-господарського штрафу у сумі 34 000 грн на підставі абзацу 16 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

На підтвердження відповідності приладу для зважування транспортних засобів відповідачем надано свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки зі строком чинності до 10 липня 2021 року.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам та аргументам учасників справи, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 29 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353-XII з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Частиною четвертою статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05 квітня 2001 року № 2344-III (далі - Закон № 2344-III) також передбачено, що у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Таким чином, за загальним правилом допускається перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень, але за спеціальними правилами – за наявності дозволу, який видається після внесення плати за проїзд.

Разом з тим абзацом 3 пункту 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі – Правила № 1306), передбачено, що рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Отже, з метою збереження автомобільних доріг від руйнування через значні навантаження на дорожнє покриття встановлено заборону перевезення подільних вантажів транспортними засобами, що перевищують вказані параметри фактичної маси та навантаження на вісь (осі). Відповідно і дозвіл на рух такого вантажу не видається.

Різниця нормативного регулювання пояснюється тим, що подільний вантаж - це вантаж, який під час навантаження (розвантаження) та перевезення, має конструктивну можливість розподіляти його на складові частини; для сипучих та інших матеріалів - регулювати їх кількість (масу) на транспортній одиниці, що, у свою чергу, надає можливість перевізнику забезпечити перевезення подільних вантажів без перевищення вищезазначених параметрів.

У разі якщо ж перевізник не забезпечив перевезення подільних вантажів з дотриманням встановлених параметрів, допустив порушення встановлених норм, то відмінність правового регулювання не може бути підставою звільнення перевізників від відповідальності за перевищення вагових параметрів транспортного засобу та від обов`язку щодо внесення плати за таке перевищення.

Абзацом 16 частини першої статті 60 Закону № 2344-III регламентовано, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20 відсотків при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (17 грн).

Із змісту цієї норми суд вбачає, що визначальним для відповідальності є сам факт перевезення вантажу з перевищенням встановлених габаритно-вагових норм, оскільки відповідальність за перевезення вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтею 48 Закону № 2344-III, передбачена окремо – абзацом 3 частини першої статті 60 Закону № 2344-III.

Застереження норми «без відповідного дозволу» свідчить, що перевізником не легалізовано перевезення вантажу з перевищенням встановлених габаритно-вагових норм. У випадку перевезення подільних вантажів з перевищенням встановлених вагових норм воно взагалі не може бути легалізовано, що свідчить про подібність правових ситуацій.

Крім того, сама норма частини першої статті 60 Закону № 2344-III (до внесення змін Законом від 03 червня 2021 року) не передбачала відповідальності з розмежуванням за видом вантажу.

Доводи позивача щодо неможливості притягнення до адміністративно-господарській відповідальності не приймаються судом, оскільки таке тлумачення норм права ґрунтується на дискримінаційному підході до інших автомобільних перевізників в залежності від виду вантажу.

З огляду на викладене суд дійшов висновку щодо можливості застосування відповідальності на підставі абзацу 16 частини першої статті 60 Закону № 2344-III при перевезенні подільних вантажів з перевищенням встановлених вагових норм.

Актами № 268200, № 0053562 зафіксовано перевезення вантажу з перевищенням вагових параметрів понад 20%, а саме навантаження на задню здвоєну вісь транспортного засобу марки САМС становило 28 т (13,95+14,05) при нормі 16 т, що у відсотковому співвідношенні становить понад 75 %. Акти підписано водієм без зауважень.

Суд зазначає, що незазначення в акті про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 06 квітня 2021 року № 0053562 всіх нормативно допустимих значень навантаження, які визначені нормами, не спростовує факту самого порушення.

Доводи про те, що фактична маса не перевищує нормативну не приймаються судом до уваги, оскільки вони не спростовують факту перевищення навантаження на здвоєні осі.

Доводи позивача щодо протиправності визначення навантаження на здвоєні осі шляхом сумування осьових навантажень на кожну вісь, оскільки дві осі повинні зважуватись разом, не містять під собою правового обґрунтування та є логічно необґрунтованими в тій частині, як зважування разом може змінити суму маси кожної. Сам факт наявності здвоєних осей не заперечується позивачем та підтверджується довідкою про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 06 квітня 2021 року № 046326.

Доводи позивача щодо неповідомлення його про розгляд справи, призначений на 27 квітня 2021 року, спростовуються запрошенням на комісію, яке створено в базі 16 квітня 2021 року, списком згрупованих відправлень та роздруківкою трекінгу, за яким 20 квітня 2021 року запрошення на комісію не вручено під час доставки, 06 травня 2021 року вручено особисто та 21 травня 2021 року повернуто за зворотною адресою.

Вказані відомості свідчать, що відповідач належним чином повідомив про час і місце розгляду справи, а позивач мав можливість отримання відправлення з 20 квітня 2021 року, але вказаним правом не скористався.

Вказане відповідає правовій позиції, викладеній в постанові Верховного Суду від 11 лютого 2020 року № 820/4624/17.

Інші доводи позивача також не впливають на розгляд справи по суті.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про правомірність постанови Східного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки від 27 квітня 2021 року № 177937 про застосування адміністративно-господарського штрафу у сумі 34 000 грн, а тому у позові слід відмовити.

Підстав для розподілу судового збору немає.

Керуючись статтями 243-246, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 05 жовтня 2021 року.

Суддя Ю.М. Льговська