Ухвала суду № 100114556, 05.10.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

05 жовтня 2021 року Справа 215/4621/21

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Бондар М.В., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Тернівської районної у місті ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

30.09.2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду на підставі ухвали Тернівського районного суду міста Кривого Рогу надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Тернівської районної у місті ради, в якій позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Тернівської районної у місті ради у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень за результатами розгляду заяви від 20.02.2019 вх.С-148, яка виявилась у порушенні встановленого порядку ст.ст.3, 22, 144 Конституції України при виконанні постанови від 05.11.2019 Третього апеляційного адміністративного суду у справі №215/1565/19 та зобов`язання прийняти рішення в розумінні п.19 ч.1 ст.4 КАС України дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк до правової позиції ст.ст.33, 71 Конституції України відповідно до вимог заяви;

- визнати протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Тернівської районної у місті ради у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень за результатами розгляду заяви від 20.02.2019 вх.С-148, яка виявилась у порушенні правового порядку в Україні, у не винесенні індивідуального акту за результатами розгляду звернення при виконанні постанови віл 05.11.2019 Третього апеляційного адміністративного суду у справі №215/1565/19, у порушенні управлінської функції відповідно п.п.18, 19 ч.1 ст.4 КАС України і ст.ст.3, 19, 33, 71, 144 Конституції України і постанови від 05.11.2019 Третього апеляційного адміністративного суду у справі №215/1565/19;

- визнати протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Тернівської районної у місті ради у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень за результатами розгляду заяви від 20.02.2019 вх.С-148, яка виявилась у порушені права позивача на свободу від шкоди, спричиненою неналежним функціонуванням системи місцевого самоврядування, у не вжитті заходів до гарантій ст.ст.33, 71 КУ при виконанні постанови від 05.11.2019 Третього апеляційного адміністративного суду у справі №215/1565/19, та зазначити закон вимоги якого порушено ним згідно ст.249 КАС України.

Відповідно до пунктів 3, 5 та 6 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України; чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Разом з позовною заявою позивачем подано заяву про поновлення строку звернення до суду та про звільнення від сплати судового збору.

Згідно ч.3 ст.161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно ч.ч.1-2 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з ч.1 ст.133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Статтею 5 Закону України «Про судовий збір» визначені пільги щодо сплати судового збору.

У статті 8 Закону України "Про судовий збір" зазначено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Частиною 2 вказаної статті визначені ставки судового збору.

Так, за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою сплачується ставка судового збору - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що станом на дату подання позову складає 908,00 грн.

У п.8 ч.5 ст.160 КАС України вказано, що якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору.

Суд зазначає, що при вирішення питання можливості звільнення від сплати судового збору суд повинен виходити із того, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони.

В обґрунтування підстав звільнення від сплати судового збору позивач посилається на скрутний фінансовий стан, що підтверджує відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків №515 від 17.05.2021 року.

З наведених відомостей випливає, що річний дохід ОСОБА_1 за 2020 рік дозволяє сплатити судовий збір за подання позову до суду (розмір судового збору не перевищує 5 % розміру річного доходу).

За таких обставин, враховуючи що інших належних та достатніх доказів в обґрунтування заяви про звільнення від сплати судового збору позивачем не наведено, відповідних доказів не долучено, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 в частині звільнення від сплати судового збору на зазначених вище підставах, оскільки з її змісту не вбачаються підстави, що беззаперечно вказують на необхідність звільнення позивача від сплати судового збору з огляду на встановлені законом умови.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Частиною 2 зазначеної статті передбачено, що ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, позивачу необхідно сплатити судовий збір у розмірі 908 грн. за реквізитами: отримувач УК у Чечел.р.м.Дніпра/Чечел.р/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37989253, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) - 899998, рахунок отримувача - UA368999980313141206084004632 , код класифікації доходів бюджету - 22030101.

Згідно з частиною 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

На підставі частини 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що позивач оскаржує, на його думку, протиправну бездіяльність відповідача щодо нерозгляду заяви ОСОБА_1 20.02.2019 р. та звернення від 05.11.2019 р.

З заяви про поновлення строку звернення до суду позивачем зазначено, що ним 15.07.2021 року одержано ухалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.06.2021 року у справі №215/1705/21 про повернення позову.

Проте, як встановлено судом, з первісним позовом позивач звернувся до суду 12.04.2021 року, тобто вже з пропуском строку звернення.

Поважними причинами пропуску строку звернення до суду із позовом визнаються лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

З пояснень наданих позивачем в обґрунтування заяви про поновлення строку звернення до суду не можливо встановити, коли саме в позивача виникло право на адміністративний позов.

Позивачем не надано доказів, які б підтверджували, що зазначені ним причини пропуску строку звернення до суду є непереборними та не залежали від його волевиявлення.

У зв`язку з викладеним, суд вважає заяву позивача про поновлення строку такою, що не підлягає задоволенню.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку про порушення позивачем строку звернення до суду з цим позовом.

За змістом частини 1 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

На підставі частини 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Аналіз зазначених норм дає підстави зробити висновок, що у разі пропуску строку для звернення до суду, позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску. При цьому, необхідною рисою таких підстав повинна бути саме поважність причин пропуску строку.

Таким чином, позивачу необхідно надати суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду з доказами на підтвердження поважності причин його пропуску.

Відповідно до частин 1, 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

На підставі викладеного суд залишає подану заяву без руху та пропонує позивачу усунути недоліки шляхом надання до суду:

- документу про сплату судового збору у розмірі 908 грн.;

- заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з доказами на підтвердження поважності причин його пропуску.

Керуючись статтями 160, 161, 169, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору та поновлення строку звернення до суду - відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Тернівської районної у місті ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії – залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали суду.

Недоліки позовної заяви можуть бути усунуті шляхом надання до суду:

- документу про сплату судового збору у розмірі 908 грн.;

- заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з доказами на підтвердження поважності причин його пропуску.

Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно направити на адресу позивача.

Роз`яснити позивачу, що позовна заява повертається позивачу, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.

Суддя М.В. Бондар