Рішення № 100114491, 04.10.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2021 року Справа № 160/3301/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сліпець Н.Є.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

24.03.2020 року ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції у Дніпропетровській області (далі – відповідачі), в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність ГУНП у Дніпропетровській області, яка полягає у відмові ОСОБА_1 в підготовці та направленні документів, передбачених постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 року № 3-1 для призначення йому пенсії за вислугу років на підставі пункту «а» частини 1 статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 (в редакції Закону №312-XIV від 11.12.1998, на момент прийняття на службу) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області;

- зобов`язати ГУНП у Дніпропетровській області підготувати та направити документи, передбачені постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області для призначення пенсії ОСОБА_1 за вислугу років на підставі пункту «а» частини 1 статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 (в редакції Закону №312-XIV від 11.12.1998).

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.03.2020 року до участі у справі залучено, як третю особу – Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.06.2020 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 13.10.2020 року, в задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 20.07.2021 рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.06.2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 13.10.2020 року скасовано, матеріали справи направлено на новий розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Скасовуючи судові рішення, Верховний Суд у постанові від 20.07.2021 року, зазначив, що під час нового розгляду справи суду необхідно повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі докази у справі та дати їм належну оцінку, зокрема, у справі залишилися нез`ясованими обставини про те, чи стверджувана заявником наявність вислуги років для призначення йому пенсії фактично існує, якими документами (доказами) це підтверджується, який вид служби заявник просить зарахувати для призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 2262-ХІІ, чи служба в цих органах підлягає зарахуванню для призначення пенсії за умов, про які заявляє позивач, тощо.

30.07.2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду засобами поштового зв`язку надійшли матеріали адміністративної справи №160/3301/20 та згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа передана на розгляд судді Сліпець Н.Є.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.08.2021 року призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами з 27.08.2021 року, відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Цією ж ухвалою сторонам запропоновано надати свої письмові пояснення з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 20.07.2021 року, що стали підставою для направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Також запропоновано відповідачу, у разі заперечення проти позову, подати у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання даної ухвали відзив на позовну заяву, з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 20.07.2021 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався не те, що на момент його призначення на роботу в органи внутрішніх справ України діяв Закон № 312-XIV від 11.12.1998 року, який у пункті «а» ч. 1 ст. 12 Закону № 2262-ХІІ (в редакції на момент прийняття позивача на службу та яка діяла до змін, внесених Законом №3668-VI) передбачав, що право на пенсію за вислугу років мають особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які мають на день звільнення зі служби вислугу на військовій службі або на службі в органах внутрішніх справ 20 років і більше. Вказана норма визначала дві обов`язкові умови для призначення пенсії за вислугу років - звільнення зі служби та наявність на дату звільнення вислуги на військовій службі або на службі в органах внутрішніх справ 20 років і більше. Таким чином, позивач набув право виходу на пенсію після набуття ним стажу роботи не менше 20 років. Пунктом «а» ч. 1 ст. 12 Закону № 2262-ХІІ після 08.07.2011 року збільшено стаж, що дає позивачу право на пенсію за вислугу років, який має бути 24 роки 6 місяців у календарному обчисленні, що звужує права позивача у розумінні Конституції України. Оскільки відповідач порушує право позивача на отримання пенсії за вислугу років, останнім змушений звернутися до суду за захист своїх прав.

При новому розгляді справи, 26.08.2021 року позивачем були подані письмові пояснення, в яких з урахуванням позиції Верховного Суду він уточнив позовні вимоги та зазначив, що відповідач розрахував вислугу років календарно без урахування підпункту «в» п. 3 Постанови № 393. Враховуючи періоди роботи з 11.08.1997 року по 22.08.2001 року, з 22.08.2001 року по 27.07.2011 року та з 27.07.2011 року по 07.10.2019 року вислуга років для призначення пенсії позивачу становить 27 років 3 місяці 13 днів, а отже він має право на призначення пенсії відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 12 Закону України № 2262-ХІ і просив:

- визнати протиправною бездіяльність ГУНП у Дніпропетровській області, яка полягає у відмові ОСОБА_1 в підготовці та направленні документів, передбачених постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 року № 3-1 для призначення йому пенсії за вислугу років на підставі пункту «а» частини 1 статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області;

- зобов`язати ГУНП у Дніпропетровській області підготувати та направити документи, передбачені постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області для призначення пенсії ОСОБА_1 за вислугу років на підставі пункту «а» частини 1 статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року.

02.09.2021 року до суду надійшов відзив, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що правовідносини у даній справі виникли з часу звільнення позивача з органів Національної поліції, а саме з 07.10.2019 року, а тому регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у редакції 2019 року. На день звільнення позивач має календарну вислугу років 22 роки 01 місяць 26 днів, що є недостатньою для оформлення та подання до органів ПФУ матеріалів для призначення пенсії. У період з 11.08.1997 року по 06.11.2015 року вислуга років в органах внутрішніх справ склала 18 років 02 місяця 25 днів та служба в Нацполіції у період з 07.11.2015 року по 07.10.2019 року склала – 03 роки 02 місяці 25 днів. Отже відмова відповідача є правомірною, оскільки у позивача відсутня необхідна кількість календарних років, що в свою чергу, позбавило ГУНП оформити подання про призначення пенсії. При винесенні рішення відповідач просив врахувати, що призначення пенсії можливе лише на підставі чинного на день звернення із заявою про призначення пенсії законодавства та не може ґрунтуватися на законі, який втратив чинність.

13.04.2020 року на адресу суду від представника третьої особи надійшли письмові пояснення, в яких третя особа в задоволенні позовних вимог просить відмовити. Пояснення обґрунтовані тим, що ГУ ПФУ в Дніпропетровській області не наділено повноваженнями визначати розмір грошового забезпечення та змінювати його. Посилаючись на порядок видачі довідок про грошове забезпечення для перерахунку пенсій особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України, обчислення розміру пенсії при призначенні та перерахунку пенсії за Законом № 2262-ХІІ, а також щодо складових грошового забезпечення, які включаються до довідок при перерахунку розміру пенсії, а також висновки Верховного Суду у справа № 818/1076/18 і № ПЗ/9901/1/18, 802/2196/17-а просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

При новому розгляді справи від ГУ ПФУ у Дніпропетровській області додаткових пояснень не надійшло.

13.09.2021 року від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він зазначив, що відповідачем порушено вимоги, встановлені ст. 162 КАС України для оформлення відзиву, по суті відзив є ідентичним тому, що був поданий 15.04.2020 року та фактично заперечення відповідача зводяться до того, що не має підстав для направлення відповідних документів до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області для призначення пенсії за вислугу років, оскільки необхідна вислуга років у календарному обчисленні за час служби в органах внутрішніх справ та Національній поліції відсутня. Така позиція відповідача помилкова, а тому позивач наполягав на задоволенні в повному обсязі позовних вимог в уточненій редакції від 26.08.2021 року.

Відповідно до положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Згідно ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 11.08.1997 року по 06.11.2015 рік проходив службу в органах внутрішніх справ України та з 07.11.2015 року по 07.10.2019 рік в Національній поліції України.

На підставі наказу Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 07.10.2019 року № 318 о/с позивач звільнений з посади начальника управління карного розшуку Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області зі служби в поліції згідно із п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України від 02.07.2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII) (за власним бажанням),

10.02.2020 року позивач звернувся до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області із заявою про розгляд питання про підготовку у встановленому порядку документів для нарахування йому пенсії за вислугу років в органах внутрішніх справ та поліції.

Листом від 14.02.2020 року за №1/К-980/103/04-2020 відповідач відмовив у підготовці та направленні документів, передбачених Порядком №3-1 для призначення позивачу пенсії з огляду на недостатність стажу для призначення такого виду пенсії відповідно до пункту «а» частини першої статті 12 Закону № 2262-ХІІ в редакції Закону, який був чинним на день звільнення позивача зі служби в поліції. Також цим листом відповідач повідомив, що на момент звільненні зі служби в поліції вислуга років позивача складає 22 роки 01 місяць 26 днів, з яких 18 років 02 місяців 25 днів - час проходження служби в органах внутрішніх справ України та 03 років 11 місяців 01 день - час служби в Національній поліції України.

Отже, спір між сторонами виник з підстав протиправності бездіяльності дій відповідачів щодо відмови в оформленні подання на призначення позивачу пенсії за вислугу років.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно із ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ (далі – Закон № 2262-ХІІ) визначено, що держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Верховний Суд скасовуючи у даній справі рішення суду першої та апеляційної інстанцій зазначив, що моментом виникнення у позивача права на пенсію за вислугою років є дата звільнення зі служби, а тому до спірних правовідносин належить застосовувати умови призначення пенсій за вислугу років, які діяли на момент звільнення позивача зі служби в поліції.

Таким чином, судом під час розгляду справи буде застосований Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ в редакції на 07.10.2019 року – на час звільнення позивача (далі - Закон № 2262-ХІІ).

Відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 12 Закону № 2262-ХІІ пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б" - "д", "ж" статті 1 - 2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки та 6 місяців і більше. До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону.

Відповідно до ст. 17 Закону № 2262-ХІІ особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б" - "д" статті 12 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом, до вислуги років для призначення пенсії зараховуються, зокрема: б) служба в органах внутрішніх справ, поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Державній кримінально-виконавчій службі України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду;

До вислуги років поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, Служби судової охорони, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п`яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.

До вислуги років осіб, зазначених у пункті "ж" статті 12 цього Закону, додатково зараховується час безперервної роботи (з дня призначення після звільнення зі служби в органах внутрішніх справ (міліції) на посадах у Міністерстві внутрішніх справ України або Національній поліції (їх територіальних органах, закладах та установах), що заміщуються державними службовцями, а в навчальних, медичних закладах та науково-дослідних установах - на будь-яких посадах.

При призначенні пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, враховуються тільки повні роки вислуги років або страхового стажу без округлення фактичного розміру вислуги років чи страхового стажу в бік збільшення.

Вислуга років для призначення пенсії у разі поновлення виплати пенсії після перерви в її одержанні, яка була раніше обчислена особі, яка має право на пенсію за цим Законом, відповідно до законодавства, яке діяло на день попереднього звільнення цієї особи зі служби, перегляду не підлягає.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ України з 11.08.1997 року по 06.11.2015 року та з 07.11.2015 року по 07.10.2019 року проходив службу в Національній поліції України.

З довідки Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 30.01.2020 року № 20/3К-16 «Про проходження служби в органах внутрішніх справ України та Національній поліції України» вбачається, що позивач з:

- 11.08.1997 року по 22.08.2001 року був курсантом Луганського інституту внутрішніх справ;

- 22.08.2001 року по 25.11.2003 року був оперуповноваженим відділення карного розшуку Лозівського міськрайонного відділу УМВС України в Харківській області;

- 25.11.2003 року по 21.03.2005 року був оперуповноваженим відділення ДСБЕЗ Петриківського районного відділу УМВС України в Дніпропетровській області;

- 21.03.2005 року по 12.06.2007 року оперуповноваженим відділення карного розшуку Петриківського районного відділу УМВС України в Дніпропетровській області;

- 12.06.2007 року по 25.09.2007 року був оперуповноваженим відділу розкриття злочинів проти особистості, учинених іноземцями і відносно них управління карного розшуку УМВС України в Дніпропетровській області;

- 25.09.2007 року по 01.09.2008 року був старшим оперуповноваженим відділу розкриття злочинів проти особи управління карного розшуку УМВС України в Дніпропетровській області;

- 01.09.2008 року по 09.08.2011 року був старшим оперуповноваженим відділу розкриття злочинів проти особи управління карного розшуку ГУ МВС України Дніпропетровській області;

- 09.08.2011 року по 13.12.2011 року був заступником начальника відділу розкриття злочинів проти особи управління карного розшуку ГУ МВС України в Дніпропетровській області;

- 13.12.2011 року по 06.11.2015 року був начальником відділу розкриття умисних вбивств управління карного розшуку ГУ МВС України в Дніпропетровській області.

Згідно з п. 9 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, звільнений у запас Збройних сил ( з поставленням на військовий облік) за п. 64 «з» ( у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади ( установи, організації) з 06.11.2015 року Наказ ГУ МВС України в Дніпропетровській області від 06.11.2015 року № 485 /с.

З вищевказаної довідки № 20/3К-16 також вбачається, що позивач з:

- 07.11.2015 року по 09.12.2016 року був начальником відділу управління ( карний розшук) кримінальної поліції ГУНП в Дніпропетровській області;

- 09.12.2016 року по 10.10.2018 року – був начальником відділу розкриття злочинів проти особи управління карного розшуку ГУНП в Дніпропетровській області;

- 10.10.2018 року по 03.12.2018 року – заступником начальника управління – начальником відділу організації розкриття злочинів проти особи управління карного розшуку ГУНП в Дніпропетровській області;

- 03.12.2018 року по 07.10.2019 року був начальником управління карного розшуку ГУНП в Дніпропетровській області.

Позивач звільнений зі служби в поліції згідно з Законом України «Про Національну поліцію» за п. 7 (за власним бажанням) ч. 1 ст. 77 з 07.10.2019 року наказом ГУНП в Дніпропетровській області від 07.10.2019 року № 318 о/с. Стаж служби для виплати одноразової грошової допомоги становив 22 роки 01 місяць 26 днів.

З трудової книжки позивача серія НОМЕР_1 вбачається, що 11.08.1997 року позивач був прийнятий на службу до органів внутрішніх справ ( запис № 1, наказ № 35 о/с від 03.08.1997 року), 06.11.2015 року звільнений з органів внутрішніх справи України (запис № 2, наказ № 85 о/с від 06.11.2015 року), 07.11.2015 року прийнятий на службу до Національної поліції (запис № 3, наказ № 1 о/с від 07.11.2015 року) та 07.10.2019 року звільнений зі служби в поліції (запис № 4, наказ № 318 о/с від 07.10.2019 року).

Таким чином, вищевказані періоди роботи (навчання) позивача мають бути зараховані до вислуги років для призначення пенсії, оскільки він проходив службу в органах внутрішніх справ та поліції на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду.

Відповідно до ст. 17-1 Закону № 2262-ХІІ порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до підпункту «в» пункту 3 Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 393 від 17.07.1992 року ( Далі - Постанова № 393) до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах один місяць служби за півтора місяця час проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ у підрозділах карного розшуку за переліком посад і умовами, що визначаються Міністерством внутрішніх справ.

При цьому, абзац підпункту «в» пункту 3 виключено на підставі Постанови КМ № 780 від 20.07.2011 року, яка набрала чинності 27.07.2011 року, а отже цей розрахунок застосовується лише до 26.07.2011 року.

Перелік посад працівників підрозділів карного розшуку органів внутрішніх справ, за яким зараховується час проходження служби на пільгових умовах з розрахунку один місяць служби за півтора місяця був затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 29.07.2008 № 361.

Відповідно до ч. 2 Переліку посад працівників підрозділів карного розшуку (у тому числі боротьби зі злочинними посяганнями на вантажі), окремо визначених посад карного розшуку (у тому числі боротьби зі злочинними посяганнями на вантажі) органів внутрішніх справ, за яким зараховується час проходження служби на пільгових умовах з розрахунку один місяць служби за півтора місяця, крім усіх посад режимно-секретних, кадрових та інших підрозділів, які виконують функції із забезпечення діяльності підрозділів карного розшуку в апаратах головних управлінь, управлінь МВС України в АРК, областях, містах Києві та Севастополі, на транспорті, підрозділах, їм підпорядкованих, та таких, що діють (діяли) при ГУМВС, УМВС України: начальник управління; перший заступник начальника управління; заступник начальника управління; начальник відділу; заступник начальника відділу; начальник сектору; старший оперуповноважений в особливо важливих справах; старший оперуповноважений; оперуповноважений; помічник оперуповноваженого; начальник відділення*; заступник начальника відділення*; старший інспектор в особливо важливих справах*; старший інспектор*; інспектор*; молодший інспектор*.

Отже посади, на яких перебував позивач з 22.08.2011 року до 26.07.2011 року дають йому право на зарахування проходження служби на пільгових умовах із розрахунку 1 місяць служби за півтора місяця.

Таким чином починаючи з 11.08.1997 року по 22.08.2001 року позивач мав 1472 календарних днів, що дорівнюють 04 рокам 00 місяцям 11 дням.

З 22.08.2001 року по 26.07.2011 року позивач мав 3625 днів, що дорівнюють 09 рокам 11 місяцям 04 дням або 119 місяцям.

Враховуючи, що один місяць служби за цей період дорівнював 1,5 місяця, то загальна кількість місяців становить 178 місяців, тобто 14 років 10 місяців 20 дні.

З 27.07.2011 року по 07.10.2019 року позивач мав 2994 дні, що дорівнює 08 років 02 місяці 13 днів.

Крім того, згідно витягу з наказу № 103 від 27.08.2014 року позивач з 30.07.2014 року по 28.08.2014 року був залучений та брав участь в Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, з метою виконання службових завдань, а отже 29 днів також мають бути зараховані до стажу позивача.

Таким чином стаж позивача у пільговому обчисленні дорівнює 27 років 02 місяців 13 днів (04 роки 00 місяці 11 днів + 14 років 10 місяців 20 дні + 8 років 02 місяці 13 днів + 29 днів).

Верховний Суд у постанові від 14.04.2021 року у справі № 480/4241/18 дійшов висновку, що передбачена Законом № 2262-ХІІ календарна вислуга – це вислуга, яка складається з повної кількості календарних днів відповідного періоду (календарний рік – 365 календарних днів, календарний місяць – 30 календарних днів). Для призначення пенсій за вислугу років за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» календарна вислуга років може бути зарахована на пільгових умовах відповідно до Порядку №393.

Враховуючи, що позивач проходив службу, яка передбачена Постановою №393, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 має право на обрахування вислуги років в пільговому розрахунку 1 місяць служби за 1,5 місяця в період з 22.08.2001 року по 26.07.2011 року для призначення пенсії за вислугою років згідно з пунктом «а» ч. 1 ст. 12 Закону № 2262-ХІІ.

Таким чином, при розгляді справи встановлена неправомірність дій відповідача, який дійшов необґрунтованого висновку щодо відсутності у позивача, станом на час звільнення, необхідного стажу для призначення йому пенсії за вислугою років згідно із п. «а» ч. 1 ст.12 Закону № 2262-ХІІ, та безпідставно відмовив позивачу у призначенні пенсії.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі та слід визнати протиправною бездіяльність ГУНП у Дніпропетровській області, яка полягає у відмові ОСОБА_1 в підготовці та направленні документів, передбачених постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 року № 3-1 для призначення йому пенсії за вислугу років на підставі пункту «а» частини 1 статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та слід зобов`язати ГУНП у Дніпропетровській області підготувати та направити документи, передбачені постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 року № 3-1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області для призначення пенсії ОСОБА_1 за вислугу років на підставі пункту «а» частини 1 статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

В силу вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Згідно ч. 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, а також обставини, встановлені у ході судового розгляду справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить із того, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 1681 грн., що документально підтверджується квитанцією № 0.0.1658341857.1 від 23.03.2020 року.

Отже, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 1681 грн. підлягає стягненню на користь позивача.

Відповідно до ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно із ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Національної поліції у Дніпропетровській області (49101, м. Дніпро, вул. Троїцька, 20а, ЄДРПОУ 40108866), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головне управління Національної поліції у Дніпропетровській області, яка полягає у відмові ОСОБА_1 в підготовці та направленні документів, передбачених постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 року № 3-1 для призначення йому пенсії за вислугу років на підставі пункту «а» частини 1 статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції у Дніпропетровській області підготувати та направити документи, передбачені постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 року № 3-1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області для призначення пенсії ОСОБА_1 за вислугу років на підставі пункту «а» частини 1 статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Дніпропетровській області (49101, м. Дніпро, вул. Троїцька, 20а, ЄДРПОУ 40108866) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 1681, 00 (одна тисяча шістсот вісімдесят одна гривня 00 копійок) грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.Є. Сліпець