Рішення № 100114410, 24.09.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2021 року Справа № 160/6793/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою позивача-1: ОСОБА_1 , позивача-2: ОСОБА_2 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та протизаконними, зобов`язання вчинити певні дії,

та за позовною заявою третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору – ОСОБА_3 , яка діє як законний представник неповнолітнього ОСОБА_4 до відповідача-1: Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області, відповідача-2: ОСОБА_1 , відповідача-3: ОСОБА_2 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з урахування позовної заяви від 03.06.2021 року на виконання вимог ухвали суду від 05.05.2021 року, 28.04.2021 року звернулись до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області, в якій позивачі просять суд:

- визнати дії Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області протиправними;

- зобов`язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області здійснити призначення та виплату наступних страхових виплат:

позивачу-1 ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрований і мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ): відповідно до ч. 6 ст.42 Закону - одноразову допомогу сім`ї померлого внаслідок нещасного випадку на виробництві ОСОБА_5 у сумі 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на день настання права на страхову виплату; відповідно до ч. 6 ст.42 Закону - одноразову допомогу як особі, яка була на утриманні померлого, у сумі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на день настання права на страхову виплату;

позивачу-2 ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , зареєстрована і мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ): відповідно до ч. 6 ст.42 Закону - одноразову допомогу як особі, яка була на утриманні померлого, у сумі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на день настання права на страхову виплату.

16.06.2021 року до канцелярії суду від третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору – ОСОБА_3 , яка діє як законний представник неповнолітнього ОСОБА_4 надійшла позовна заява до відповідача-1: Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області, відповідача-2: ОСОБА_1 , відповідача-3: ОСОБА_2 , в якій третя особа просить суд:

- визнати протиправними дії Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області щодо відмови в призначенні одноразової страхової допомоги, що дорівнює 100 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату, ОСОБА_3 , як законному представнику малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який є членом сім`ї ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 внаслідок нещасного випадку на виробництві;

- зобов`язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області призначити та виплатити ОСОБА_3 , як законному представнику малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , одноразову страхову допомогу, як члену сім`ї ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 внаслідок нещасного випадку, пов`язаного з виробництвом, що дорівнює 100 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату.

Дана позовна заява аргументована протиправністю дій Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області щодо відмови в призначенні одноразової страхової допомоги, що дорівнює 100 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату, ОСОБА_3 , як законному представнику малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який є членом сім`ї ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 внаслідок нещасного випадку на виробництві.

29.06.2021 року та 13.07.2021 року від Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області до суду надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в якому відповідач заперечив щодо задоволення позовних вимог. В обгнтування своєї правової позиції відповідач зазначив про те, що при наданні 19.01.2021р. копій документів, заявниками не надано довідки про склад сім`ї померлого. Тому, відповідно наданих ОСОБА_1 та ОСОБА_2 документів було розглянуто питання про призначення страхових виплат в розмірі 868,3 грн. щомісячно, як особам які мають на те право у разі смерті особи та винесена відповідна постанова.

Відповідно до статті 41 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті. Такими непрацездатними особами є, зокрема особи, які досягай пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», якщо вони не працюють. Особа вважається такою, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують їй прожиткового мінімуму, встановленого законом. Прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості (стаття 1 Закону України «Про прожитковий мінімум»). Сума прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць встановлюється державним бюджетом України на кожен рік. Таким чином, особою, яка потребує утримання, є непрацездатна особа, що має дохід, менший встановленого законом прожиткового мінімуму на місяць. Вказана обставина в ході судового розгляду має бути підтверджена належними і допустимими засобами доказування, як-то довідка про розмір пенсії, довідка про доходи тощо.

Відносно призначення одноразової допомоги на сім`ю, питання відділенням Фонду не розглядалося оскільки заявниками всі необхідні документи надані не були, тому листами від19.02.22021 № 20.1-16/1121, 31.03.2021 року № 20.1-16/2112, їм було роз`яснено порядок звернення, щодо призначення одноразової допомоги на сім`ю та як утриманцям.

Ключовим питанням у цій справі є визначення кола осіб (членів сім`ї), які мають право на отримання страхових виплат (одноразової допомоги у сумі, що дорівнює 100 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату) у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві.

На думку відповідача, щоб мати право на отримання грошової допомоги у разі смерті потерпілого, особа, яка вважає себе членом його сім`ї, повинна довести: а) факт проживання з загиблим; б) наявність у такої особи і загиблого спільного побуту та взаємних прав і обов`язків.

Статтею 6 Сімейного кодексу України визначено що, правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття. Враховуючи положення вищевказаних статей Сімейного Кодексу та судову практику по подібним справам поняття «сім`я» та «член сім`ї» не є тотожним і мають важливі об`єктивні відмінності, а саме « сумісне проживання і спільний побут». Тому, ствердження заявниками про сумісне мешкання їх з померлим сином, ще не є доказом того, що вони були однією сім`єю, оскільки, син виконував свої обовязки надаючи їм свою підтримку та турботу. На момент смерті сину було 40 років, він був повнолітньою, дієздатною людиною, працював, тому природно міг і повинен надавати допомогу батькам.

Як вбачається з довідки виконавчого комітету Центрально-міського району м. Кривого Рогу місця реєстрації від 11.03.2021р. № 1368 за адресою АДРЕСА_2 , разом з позивачами та їх померлим сином, зареєстровані ще - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_4 . Крім того, на теперішній час до відділення Фонду звернулася колишня дружина померлого ОСОБА_5 з заявою про призначення їй як дружині одноразову допомогу на сім ’ю, оскільки хоча вони і були розлучені офіційно, але весь час мешкали однією сім`єю. їй роз`яснено, що питання щодо проживання однією сім`єю є спірним, рекомендовано надати відповідні документи або рішення суду.

Також відповідач зазначає, що предмет позову до відділення Фонду складає матеріально-правову вимогу щодо призначення страхових виплат у зв`язку з ушкодженням здоров`я, яке виникло в ході трудових правовідносин позивача, а не публічно-правовий спір у сфері публічно-правових відносин, пов`язаний з діяльністю органів державної влади. Таким чином, даний спір не має встановлених нормами КАС України ознак справи адміністративної юрисдикції і повинен вирішуватись місцевим судом загальної юрисдикції у порядку цивільного судочинства.

28.07.2021 року від ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до суду надійшло пояснення на позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору – ОСОБА_3 , яка діє як законний представник неповнолітнього ОСОБА_4 . В даному поясненні позивачами зазначено про те, що останні як непрацюючі особи пенсійного віку з інвалідністю, мають право на отримання страхових виплат.

Ці фактичні обставини та наявність відповідних правових підстав було визнано відповідачем та останнім було призначено позивачам щомісячні страхові виплати кожному з них, починаючи з 06.11.2020р. шляхом здійснення доплат до існуючої пенсії.

При цьому, позивачами було виконано всі вимоги відповідача при їх зверненнях до нього, що також підтверджується наданими документальними доказами, а тому відповідні доводи відповідача не можуть бути сприйняті до уваги.

Отже, своїми діями відповідач порушив не лише норми спеціального Закону з цих правовідносин, а й наведені норми Конституції, які є нормами прямої дії, не навівши при цьому жодного правового обгрунтування такого порушення, що є протиправним, а тому відсутні правові підстави для задоволення вимог відповідача.

Третя особа колишня дружина потерпілого - ОСОБА_3 дійсно знаходилася на утриманні померлого сина ОСОБА_5 , є матір`ю їх спільного сина - малолітньої дитини ОСОБА_4 , який також знаходився на його утриманні, а тому третя особа також має право на отримання державної соціальної допомоги.

Одноразову допомогу сім`ї померлого внаслідок нещасного випадку на виробництві ОСОБА_5 у сумі 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на день настання права на страхову виплату має бути виплачено позивачу-1 - ОСОБА_1 як батькові померлого потерпілого та суб`єкту первісного звернення до відповідача за хронологією подій, з послідуючим розподілом цих грошових коштів між всіма особами, що перебували на утриманні померлого потерпілого станом на дату його смерті та мають право на отримання допомоги.

08.09.2021 року та 14.09.2021 року від Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області до суду надійшов відзив на позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору – ОСОБА_3 , яка діє як законний представник неповнолітнього ОСОБА_4 , в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Аргументи означеного відзиву зводяться до того, що під час виконання трудових обов`язків з ОСОБА_5 стався нещасний випадок в наслідок чого останній помер. За наслідками нещасного випадку складено АктН-1 від 24.12.2020р.

Позивач ОСОБА_3 перебувала в шлюбі з ОСОБА_5 під час якого народилися донька і син - ОСОБА_10 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) та ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ). Шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 було розірвано, про що видано відповідне свідоцтво про розірвання шлюбу. Відповідачем призначено та виплачено ОСОБА_10 та ОСОБА_4 одноразова допомога в сумі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та щомісячні страхові виплати. Вказаний факт сторонами не оспорюється.

15.04.2021 позивач звернулась до відповідача із заявою в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_4 щодо отримання одноразової допомоги як члена сім`ї ОСОБА_5 , у зв`язку з настанням нещасного випадку на виробництві із смертельним наслідком, яку просила виплатити їх спільному неповнолітньому сину, позивачем підтверджуючі документи про проживання однією сім`єю надані не були. Позивач не надала органу соціального страхування доказів, що після розірвання шлюбу з батьком її дітей, вони були сім`єю, тобто спільно проживали, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки.

22.04.2021 року Фонд соціального страхування України в особі Криворізького відділення Управління виконавчої дирекції Фонду в Дніпропетровській області листом №20.1-16/262 повідомлено позивачку що одноразова допомога на сім`ю померлого в розмірі п`ятирічного заробітку потерпілого не призначалася у зв`язку з тим, що шлюб, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 розірвано на підставі рішення Центрально-міського районного суду м. Кривого Рогу від 03 червня 2015 року, і доказів того, що з того часу вони проживали разом позивачкою надано не було. Довідки або рішення суду про встановлення факту проживання однією сім`єю батька з дітьми також позивачкою надано не було. Подружжя спільно не проживало. Діти проживали з матір`ю - ОСОБА_3 окремо від батька (доказів проживання дітей разом із батьком надано не було).

Враховуючи, що на момент смерті між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 були відсутні шлюбні стосунки, ані позивач, ані ОСОБА_4 разом із загиблим не мешкали та не вели спільне господарство, то що відповідачем правомірно відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги на сім`ю, оскільки така допомога є неподільною та виплачується саме сім`ї, а не окремому її члену.

Вимоги позивача стосуються визнання дій Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області в особі Криворізького відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області протиправними і протизаконними, зобов`язання призначення та виплати позивачці одноразову допомогу на сім`ю померлого. Такі вимоги є передчасними.

Для отримання одноразової страхової виплати на сім`ю у зв`язку з загибеллю ОСОБА_5 перш за все необхідно встановити факт сумісного проживання однією сім`єю, оскільки не зрозуміло з ким саме проживав однією сім`єю загиблий - з батьками чи із колишньою дружиною.

Отже, що для того, щоб мати право на отримання грошової допомоги у разі смерті потерпілого, особа, яка вважає себе членом його сім`ї, повинна довести: а) факт проживання з загиблим: б) наявність у такої особи і загиблого спільного побуту та взаємних прав і обов`язків.

Щодо виплати одноразової допомоги його сім`ї (у сумі, що дорівнює 100 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб), яку позивач просить виплатити її сину, звертаючись до відповідача, а потім, не погоджуючись з його діями, звернулася до суду з даним позовом, то така допомога надається не кожному члену сім`ї, вона в установленному розмірі виплачується сім`ї потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві в разі смерті останнього і є неподільною.

На підтвердження права на виплату одноразову допомогу як члену сім`ї померлого ОСОБА_5 позивачем, яка діє в інтересах неповнолітнього сина, надано як до суду так і до відповідача довідку про реєстрацію місця проживання неповнолітнього ОСОБА_4 (№2957 від 07.05.2021 року).

З довідки №2957 від 07.05.2021 року про реєстрацію місця проживання вбачається, що ОСОБА_4 з 07.09.2015 року по теперішній час зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Наданими позивачем довідками про реєстрацію місця проживання неповнолітнього сина, наданими до матеріалів справи в якості доказів, підтверджується лише факт реєстрації неповнолітнього ОСОБА_4 з померлим ОСОБА_5 за однією адресою, при цьому вказані довідки не містять інформацію про родинні стосунки з померлим.

Посилання позивача на ст. 7 ЗУ «Про охорону дитинства» є безпідставними, оскільки в ній йдеться про спадщину(матеріальні і нематеріальні цінності, права та обов`язки померлої фізичної особи, що переходить до спадкоємців). В даному випадку одноразова допомога на сім`ю не можна віднести до спадщини.

Враховуючи, що на момент смерті між ОСОБА_11 та ОСОБА_5 були відсутні шлюбні стосунки, ані позивач, ані ОСОБА_4 разом із загиблим не мешкали та не вели спільне господарство, то що відповідачем правомірно відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги на сім`ю, оскільки така допомога є неподільною та виплачується саме сім`ї, а не окремому її члену.

Отже, надані довідки не можуть бути належними доказами, які підтверджують всі необхідні умови (складові) поняття «сім`я» - спільне проживання, пов`язання спільним побутом, наявність взаємних прав та обов`язків.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.04.2021 року, зазначена вище справа була розподілена та 29.04.2021 року передана судді Пруднику С.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.05.2021 року вказану позовну заяву було залишено без руху через невідповідність вимогам ст. ст. 160, 161 КАС України.

У встановлений ухвалою суду від 05.05.2021 року строк позивачі усунули недоліки адміністративного позову.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.06.2021 року прийнято до свого провадження позовну заяву ОСОБА_1 , позивача-2: ОСОБА_2 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та протизаконними, зобов`язання вчинити певні дії та відкрити провадження в адміністративній справі. Призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

В період з 22.06.2021 року по 25.06.2021 року суддя Прудник С.В. перебував на лікарняному.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.06.2021 року прийнято до свого провадження позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору – ОСОБА_3 , яка діє як законний представник неповнолітнього ОСОБА_4 до відповідача-1: Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області, відповідача-2: ОСОБА_1 , відповідача-3: ОСОБА_2 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії та відкрити провадження в адміністративній справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.07.2021 року зупинено провадження по адміністративній справі №160/6793/21 до 10.09.2021 року.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.09.2021 року поновлено провадження в адміністративній справі №160/6793/21. Розгляд справи продовжено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 06.11.2020р. на території шахти ЦВ0-1 ПАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат», який знаходиться у Тернівському районі м. Кривого Рогу під час виконання робіт на виробництві із підвищеною небезпекою стався нещасний випадок із агломератником ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (РН0КПП НОМЕР_3 ), який від отриманих травм загинув на місці.

Зазначений факт підтверджується свідоцтвом про смерть (серія НОМЕР_4 від 09.11.2020р.), записом у трудовій книжці ОСОБА_5 (наказ №560 від 17.11.2020р.) та актом спеціального розслідування нещасного випадку (від 24.12.2020р. форми №Н-1/П). Потерпілий ОСОБА_5 був сином ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Тож, загиблий ОСОБА_5 був зареєстрований і мешкав разом з батьками однією сім`єю, доказом чого є свідоцтво про його народження, відповідна відмітка у його паспорті та довідки про склад сім`ї з місця проживання.

Батько потерпілого ОСОБА_5 : позивач-1 ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_7 , що підтверджується копією паспорта, тобто є особою пенсійного віку, має станом на теперішній час вік 71 рік, не працює, що підтверджується копією трудової книжки (від 23.03.1971р.), є інвалідом III групи, що підтверджується пенсійним посвідченням (№ НОМЕР_5 від 01.02.2007р.) та довідкою МСЕК (серія МСЕ-ДНА-01 №664887 від 22.05.2009р.).

Мати потерпілого ОСОБА_5 : позивач-2 ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_8 , що підтверджується копією паспорта, тобто є особою пенсійного віку, має станом на теперішній час вік 73 роки, не працює, що підтверджується копією трудової книжки (від 20.12.1966р.), є інвалідом II групи, що підтверджується пенсійним посвідченням (від 12.03.2000р.) та витягом із акту огляду у МСЕК (серія МСЕ-ДНА-01 №287019 від 31.01.2002р.).

Відповідно до копії довідки керуючого справами виконкому Центрально-Міської районної у місті Кривому Розі ради від 15.03.2021 року, яка видана на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_3 , за означеною адресою проживають наступні особи:

1. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 10.11.1989 року.

2. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з 10.11.1989 року.

3. ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_9 з 15.11.1991 року.

4. ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_10 з 19.01.1990 року.

5. ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_11 з 07.09.2009 року.

6. ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_12 з 12.03.2009 року.

7. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з 07.09.2015 року.

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 з 10.11.1989 року постійно проживав за адресою: АДРЕСА_3 по 06.11.2020 року, у зв`язку із смертю/нещасний випадок на виробництві/.

На утриманні загиблого ОСОБА_5 знаходились:

1. Батько – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсіонер, інвалід 3-ї групи.

2. Мати – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , пенсіонерка, інвалід 2-ї групи.

Також, відповідно до копії довідки відділу реєстрації місця проживання громадян виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради від 01.02.2021 року №513, за відомостями, що містяться в реєстрі територіальної громади міста Кривй Ріг запитувана інформація за адресою: АДРЕСА_3 , наявна інформація про таких осіб: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 10.11.1989 року; ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_9 з 15.11.1991 року; ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з 10.11.1989 року; ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_11 з 07.09.2002 року; ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_10 з 27.07.1998 року; ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_12 з 23.03.2009 року та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з 07.09.2015 року.

Так, 09.02.2021 року позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до Криворізького відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області із заявою для оформлення та отримання страхових виплат: одноразової допомоги сім`ї померлого внаслідок нещасного випадку на виробництві ОСОБА_5 у сумі 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на день настання права на страхову виплату; одноразової допомоги кожному як особі, яка була на утриманні померлого, у сумі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на день настання права на страхову виплату.

Листом від 19.02.2021 року Криворізьке відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області на заяву від 09.02.2021 року вх. №1613 повідомило позивачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наступне.

«…Відповідно до п. 2 ст. 43 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та п. 5.1. Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат . затвердженого постановою правління Фонду від 19.07.2018 року № 11 (далі - Порядок), у разі смерті потерпілого для розгляду питання про призначення страхових виплат по втраті годувальника надаються наступні документи: 1) заява особи, яка має на це право; 2) копія ідентифікаційного коду померлого та осіб, які мають право на виплати;3) копія паспорту особи, яка має право на виплати (завірена працівником робочого органу Фонду на підставі оригіналу або в іншому установленому законодавством порядку);4) копії свідоцтва органу реєстрації актів громадського стану про шлюб та смерть потерпілого (завірені працівником робочого органу Фонду на підставі оригіналу або в іншому установленому законодавством порядку); 5) копії трудових книжок потерпілого та осіб, які мають право на виплати (завірені працівником робочого органу Фонду на підставі оригіналу або в іншому установленому законодавством порядку); 6) довідка про склад сім`ї померлого, у тому числі про тих, хто перебував на його утриманні або копія відповідного рішення суду; 7) висновок МСЕК про причинний зв`язок смерті потерпілого з наслідками раніше отриманого трудового каліцтва чи професійного захворювання.

Як передбачено статтею 44 Закону Фонд розглядає справу про страхові виплати на підстави заяви потерпілого або заінтересованої особи за наявності усіх необхідних документів і приймає відповідне рішення у десятиденний строк, не враховуючи дня надходження зазначених документів. Рішення оформлюється постановою, в якій зазначаються дані про осіб, які мають право на виплати, розміри виплат або обґрунтування відмови у виплатах.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вперше звернулись з заявою про призначення страхових виплат у зв`язку із втратою годувальника ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Згідно документів доданих до заяви та відповідно ст. 41 Закону та п.п. 5.2.5 Порядку право на страхові виплати мають непрацездатні особи, які не перебували на утриманні померлого, але мають на це право (батьки померлого, незалежно від того, разом вони проживали чи окремо) - мають право тільки для призначення щомісячних страхових виплат, одноразова виплата їм. як утриманцям, не призначається. При цьому сума страхових виплат на всіх непрацездатних осіб, які не перебували на його утриманні, визначається у розмірі 25 відсотків від середньомісячної заробітної плати (доходу) годувальника, якщо інший розмір не встановлено в судовому порядку (п.п 5.5.2 Порядку).

Отже, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були призначені щомісячні страхові виплати в розмірі - по 868,33 грн. на кожного з батьків.

Також в особові справі відсутня довідка про склад сім`ї померлого, у тому числі про тих, хто перебував на його утриманні

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надали до фонду довідку від 09.02.2021 № б/н (вх. від 09.02.2021 №1612) яка видана Квартальним комітетом № 55, яка містить наявну інформацію про те, що ОСОБА_5 був зареєстрований та постійно проживав, але не містить необхідної інформації про склад сім 'ї померлого ОСОБА_5 .

Відповідно до частини другої статті 3 Сімейного кодексу України, сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Крім того, відповідно до статті 41 Закону, у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат: мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання.

Такими непрацездатними особами є, зокрема особи, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», якщо вони не працюють.

Особа вважається такою, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують їй прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Таким чином, особою, яка потребує утримання, є непрацездатна особа, що має дохід, менший встановленого законом прожиткового мінімуму на місяць.

Робочим органам виконавчої дирекції Фонду законодавством України не надано повноважень встановлювати факт сімейних відносин або факт знаходження на утриманні. Встановлення фактів, що мають, юридичне значення, знаходиться у компетенції виключно судових органів. Отже, для розгляду питання призначення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 одноразової допомоги сім`ї у разі смерті потерпілого та одноразової допомоги особі, яка має на це право просимо надати до відділення довідку про склад сім`ї загиблого ОСОБА_5 або відповідне рішення суду…».

16.03.2021р. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повторно звернулись до відповідача з заявою про здійснення вищенаведених страхових виплат та, з метою усунення будь-яких розбіжностей та непорозумінь, надали довідку №1368 від 11.03.2021р. відділу реєстрації місця проживання громадян виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради та довідку квартального комітету №55 б/н від 12.03.2021р., посвідченої 15.03.2021р. керуючим справами Виконкому Центрально-Міської районної у місті Кривому Розі ради, в яких було зазначено про склад сім`ї померлого ОСОБА_5 та кількість і поіменний склад осіб, які знаходились на його утриманні.

Листом від 31.03.2021 року за №20.1-16/2112 Криворізьке відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області повідомило ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про те, що на дату їх звернення 19.01.2021 та відповідно до пп.6 п.5.1 Порядку № 11, у разі смерті потерпілого для розгляду питання про призначення страхових виплат по втраті годувальника надаються наступні документи: довідка про склад сім`ї померлого, у тому числі про тих, хто перебував на його утриманні, або копія відповідного рішення суду. Отже відповідно до роз`яснень, наданих юридичним відділом Криворізького відділення стосовно доданих ОСОБА_1 та ОСОБА_2 документів, а саме: як вбачається зі змісту довідки № 1368 від 11.03.2021 «За відомостями, містяться в реєстрі територіальної громади міста Кривого Рогу», вона не відповідає, вимогам визначеними ст. 43 Закону, а саме, не містить інформації про склад сім`ї потерпілого; як вбачається зі змісту довідки від 15.03.2021 квартального комітету № 55 не може братися до уваги. Так, судовою практикою Верховного суду визначено, що особою, яка потребує утримання є непрацездатна особа, що має дохід, менший встановленого законом прожиткового мінімуму на місяць. Встановлення факту, що має юридичне значення, як то факт знаходження на утриманні, належить до компетенції виключно судових органів. Отже, питання призначення одноразових виплат на сім`ю та на осіб, які мали на це право можливе після надання рішення судового органу про встановлення факту проживання однією сім`єю з померлим та встановлення факту знаходження на утриманні померлого.

Також, як було встановлено судом під час розгляду справи, 09.06.2001 року, ОСОБА_12 , зареєструвала шлюб з ОСОБА_5 , що підтверджено копією свідоцтва про одруження.

Від спільного подружнього життя ОСОБА_3 та ОСОБА_5 народилися донька - ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_13 та син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_14 (копія свідоцтва про народження, копія картки платника податків ОСОБА_4 наявні в матеріалах справи).

Шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 було розірвано рішенням Центрально- Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 червня 2015 року у цивільній справі №216/1224/15-ц.

На примусовому виконанні Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (раніше Центрально-Міський ВДВС м. Кривий Ріг ГТУЮ у Дніпропетровській області) перебував судовий наказ №216/4167/18 виданий 10.09.2018. Вказаним судовим наказом від 10.09.2018 було стягнуто з боржника ОСОБА_5 , на користь стягувача ОСОБА_3 , аліменти на утримання дітей ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі однієї третини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи стягнення з 31.07.2018 року і до досягнення дітьми повноліття.

Керуючись вимогами Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 № 1105-XIV ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , як особі, що перебувала на утримані загиблого 06.11.2020 ОСОБА_5 / як особі, яка має на це право відповідачем було призначено наступні страхові виплати: одноразова допомога у сумі, що дорівнювала 20 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день смерті потерпілого; щомісячна страхова виплата.

15 квітня 2021 (вх. №436 від 15.04.2021) ОСОБА_3 як законний представник неповнолітнього ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 звернулася до Криворізького відділення Управління виконавчої дирекції фонду в Дніпропетровській області соціального страхування ще й з проханням виплатити ОСОБА_3 , як законному представнику малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , одноразову страхову допомогу, як члену сім`ї ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_15 внаслідок нещасного випадку, пов`язаного з виробництвом, що дорівнює 100 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату.

Однак листом Криворізького відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області №20.1-16/2622 від 22 квітня 2021 року, відмовлено у виплаті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , як члену сім`ї ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_15 внаслідок нещасного випадку, пов`язаного з виробництвом, одноразової страхової допомоги, що дорівнює 100 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату. Так, у даній відповіді йдеться мова про те, що відповідно документів, які додані до заяви, а саме: згідно рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 03.06.2015 шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 розірвано, як вважається з довідки № 218 від 12.01.2021 за відомостями що містяться в реєстрі територіальної громади м. Кривий Ріг наявна інформація, що ОСОБА_3 з донькою ОСОБА_10 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) були зареєстровані за адресою: АДРЕСА_4 , а потерпілий ОСОБА_5 до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьки та син ОСОБА_4 зареєстровані за іншою адресою: АДРЕСА_3 . 15.04.2021 року (вх. № 436 від 15.04.2021) ОСОБА_3 звернулась до Криворізького відділення з питання призначення одноразової допомоги сім`ї. Згідно рішення Центрально- Міського районного суду м. Кривого Рогу від 03.06.2015 шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 розірвано, відсутня довідка про склад сім 'ї померлого, у тому числі про тих, хто перебував на його утриманні. Для розгляду питання призначення ОСОБА_3 одноразової виплати на сім`ю у разі смерті потерпілого слід надати до відділення означену довідку або відповідне рішення суду.

Вважаючи такі дії Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області протиправними, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 як законний представник неповнолітнього ОСОБА_4 звернулись до суду із відповідною позовною заявою.

Насамперед суд виходить з того, що Велика Палата Верховного Суду як суд, уповноважений вирішувати юрисдикційні спори, у постанові від 25.04.2018 у справі № 360/1438/16-а вже висловила позицію щодо підсудності такої категорії справ адміністративній юрисдикції, зазначивши, що за предметним та суб`єктним складом такий спір має ознаки публічно-правових правовідносин, а отже підлягає розгляду за правилами КАС України.

Надаючи правову оцінку в контексті спірних правовідносин, суд зазначає таке.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Так, спірним питанням у даній справі є те, хто з осіб, які зверталися до відповідача із заявою про отримання одноразової допомоги, є членом сім`ї загиблого ОСОБА_5 , та відповідно, мають право на отримання цієї допомоги.

Статтею 173 Кодексу законів про працю України регламентовано, що шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Так, відповідно до преамбули Закону України від 23.09.1999 №1105-XIV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №1105-XIV) цей Закон відповідно до Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я.

Приписами статті 9 Закону №1105-XIV визначено, що основними завданнями Фонду та його робочих органів, зокрема, є надання матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг відповідно до цього Закону.

Частиною шостою статті 42 Закону №1105-XIV передбачено, що у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві виплачується одноразова допомога його сім`ї у сумі, що дорівнює 100 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату, та одноразова допомога кожній особі, яка перебувала на його утриманні, а також на його дитину, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після смерті потерпілого, у сумі, що дорівнює 20 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату.

Отже зазначена норма передбачає різні види допомог та суб`єктів отримання.

Ключовим питанням у цій справі є визначення кола осіб (членів сім`ї), які мають право на отримання страхових виплат (одноразової допомоги у сумі, що дорівнює 100 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату) у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві.

Статтею 41 Закону України №1105 встановлено, що у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті.

Такими непрацездатними особами є:

1) діти, які не досягли 16 років; діти з 16 до 18 років, які не працюють, або старші за цей вік, але через вади фізичного або розумового розвитку самі не спроможні заробляти; діти, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) денної форми навчання, - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років;

2) особи, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", якщо вони не працюють;

3) особи з інвалідністю - члени сім`ї потерпілого на час інвалідності;

4) неповнолітні діти, на утримання яких померлий виплачував або був зобов`язаний виплачувати аліменти;

5) непрацездатні особи, які не перебували на утриманні померлого, але мають на це право.

Право на одержання страхових виплат у разі смерті потерпілого мають також дружина (чоловік) або один з батьків померлого чи інший член сім`ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які не досягли восьмирічного віку.

Згідно з частиною першою статті 36 Закону № 1105-XIV страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.

Відповідно до частини сьомої статті 36 Закону № 1105-XIV страхові виплати складаються із:

1) страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата);

2) страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім`ї та особам, які перебували на утриманні померлого);

3) страхової виплати дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності;

4) страхових витрат на медичну та соціальну допомогу.

Частиною першою статті 47 № 1105-XIV визначено, що страхові виплати провадяться щомісячно в установлені Фондом дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду:

1) потерпілому - з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання;

2) особам, які мають право на виплати у зв`язку зі смертю годувальника, - з дня смерті потерпілого, але не раніше дня виникнення права на виплати.

Страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв`язку із страховим випадком, а фінансування додаткових витрат згідно з цим Законом - протягом строку, на який визначено потребу в них (частина п`ята статті 47 Закону № 1105-XIV).

Згідно з частинами четвертою, сьомою статті 47 Закону № 1105-XIV виплати, призначені, але не одержані своєчасно потерпілим або особою, яка має право на одержання виплат, провадяться за весь минулий час, але не більш як за три роки з дня звернення за їх одержанням. Якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв`язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України «Про оплату праці» .

Відповідно до пункту 6.1.5. “Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат”, затвердженого постановою Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 27.04.2018 №24 (Порядок, який діяв на час звернення позивачів за страховою виплатою), право на отримання страхових виплат у осіб, які мають право на страхові виплати, настає з дня смерті потерпілого.

Як вже зазначено вище, відповідно до копії довідки керуючого справами виконкому Центрально-Міської районної у місті Кривому Розі ради від 15.03.2021 року, яка видана на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_3 , за означеною адресою проживають наступні особи:

1. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 10.11.1989 року.

2. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з 10.11.1989 року.

3. ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_9 з 15.11.1991 року.

4. ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_10 з 19.01.1990 року.

5. ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_11 з 07.09.2009 року.

6. ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_12 з 12.03.2009 року.

7. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з 07.09.2015 року.

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 з 10.11.1989 року постійно проживав за адресою: АДРЕСА_3 по 06.11.2020 року, у зв`язку із смертю/нещасний випадок на виробництві/.

На утриманні загиблого ОСОБА_5 знаходились:

1. Батько – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсіонер, інвалід 3-ї групи.

2. Мати – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , пенсіонерка, інвалід 2-ї групи.

Тобто, потерпілий ОСОБА_5 з 10.11.1989 року постійно проживав з батьками за адресою: АДРЕСА_3 по 06.11.2020 року та на його утриманні знаходились: 1. Батько – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсіонер, інвалід 3-ї групи. 2. Мати – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , пенсіонерка, інвалід 2-ї групи.

Отже, у даному випадку суд вважає, що позивачі як ОСОБА_1 , батько потерпілого ОСОБА_5 та ОСОБА_2 як мати потерпілого ОСОБА_5 мають відповідне право на отримання страхових виплат як одноразової допомоги у зв`язку із смертю сина.

Суд відхиляє доводи відповідача на неподання позивачами всіх необхідних документів для надання страхових виплат як одноразової допомоги, оскільки згідно ст.45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» Фонд відмовляє у страхових виплатах і наданні соціальних послуг застрахованому, якщо мали місце: 1) навмисні дії, а також бездіяльність (приховування захворювань, невиконання приписів та обмежень лікаря) потерпілого, спрямовані на створення умов для настання страхового випадку; 2) подання роботодавцем, іншими органами, що беруть участь у встановленні страхового випадку, або потерпілим Фонду свідомо неправдивих відомостей про страховий випадок; 3) вчинення застрахованим умисного злочину, що призвів до настання страхового випадку. Фонд відмовляє у виплатах і наданні соціальних послуг застрахованому, якщо нещасний випадок згідно із законодавством не визнаний пов`язаним з виробництвом.

Таким чином, відсутня підстава для відмови у страхових виплатах у вигляді одноразової допомоги як позивачу ОСОБА_1 так і позивачу ОСОБА_2 .

Стосовно призначення та виплати ОСОБА_3 , як законному представнику малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , одноразову страхову допомогу, як члену сім`ї ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 внаслідок нещасного випадку, пов`язаного з виробництвом, що дорівнює 100 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Визначення поняття сім`ї та її членів закріплено в СК України.

Відповідно до статті 3 СК України сім`я є первинним та основним осередком суспільства.

Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Водночас за приписами абзацу 3 частини другої статті 3 СК України, дитина належить до сім`ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.

Частиною першою статті 6 СК України визначено, що правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття.

Отже, за нормами спеціального Закону неповнолітня дитина належить до сім`ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.

Статтею 1 Закону України від 26.04.2001 № 2402-III «Про охорону дитинства» дитина - це особа віком до 18 років (повноліття), якщо згідно з законом, застосовуваним до неї, вона не набуває прав повнолітньої раніше.

Відповідно до загальних засад регулювання сімейних відносин, визначених статтею 7 СК України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

Так, у Преамбулі Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (у редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року), яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, зазначено, що дитина, внаслідок її фізичної і розумової незрілості, потребує спеціальної охорони і піклування, включаючи належний правовий захист як до, так і після народження. Статтею 3 Конвенції визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Статтею 26 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці визнають за кожною дитиною право користуватися благами соціального забезпечення, включаючи соціальне страхування, і вживають необхідних заходів щодо досягнення повного здійснення цього права згідно з їх національним законодавством.

Отже, зміст наведених норм права дає підстави стверджувати, що регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. За кожною дитиною визнається право користуватися благами соціального забезпечення, включаючи соціальне страхування, для чого державою мають вживатися відповідні заходи щодо досягнення повного здійснення цього права.

Більш того, гарантії дитини належати до сім`ї своїх батьків і в тому випадку, коли спільно з ними не проживають прямо передбачені основним нормативним документом, що регулює сімейні відносини (абзац 3 частини другої статті 3 СК України).

Закон №1105-XIV не містить визначення сім`ї та її членів

За такого правового регулювання з урахуванням предмету спору, суд доходить до висновку, що Сімейний Кодекс України є спеціальним законом який має враховуватись при визначені поняття сім`ї та її членів при вирішенні питання щодо наявності права на отримання допомоги передбаченої Законом №1105-XIV.

Отже, в світлі даних правовідносин факт лише реєстрації ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з 07.09.2015 року за адресою: АДРЕСА_3 , де також був зареєстрований потерпілий його батько ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , не свідчить, що ОСОБА_3 перестала бути сім`єю ОСОБА_5 та відповідно втратила право на отримання страхових виплат внаслідок настанням страхового випадку.

Посилання відповідача на висновки Верховного Суду, що містяться у постанові від 25.01.2018 в цивільній справі №496/3987/15-ц, є недоцільними, оскільки обставини у зазначеній справі не є релевантними до обставин справи, що розглядається з урахуванням завдань адміністративного судочинства, спірних правовідносин. В цивільній справі не робився висновок щодо застосування абзацу 3 частини другої статті 3 СК України.

За наведеного правового регулювання та встановлених у справі обставин, суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 входить до складу сім`ї загиблого ОСОБА_5 та відповідно набула право користуватися пільгами, встановленими національним законодавством для таких осіб.

Та обставина, що відповідачем було призначено та виплачено ОСОБА_13 та ОСОБА_4 одноразова допомога в сумі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та щомісячні страхові виплати, не перешкоджає реалізації неповнолітньою особою права на отримання грошової допомоги як члену сім`ї потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві оскільки зазначені виплати та підстави їх здійснення є відмінними.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі №360/1239/19.

Водночас, суд вважає передчасними вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо зобов`язання відповідача здійснити призначення та виплату страхових виплат, оскільки законодавець чітко розмежував страхові виплати, які виплачуються сукупно на сім`ю потерпілого (100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату) та окремо кожній особі, яка перебувала на його утриманні, а також на дитину, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після смерті потерпілого (20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату).

До того ж, суд звертає увагу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на те, що у відповідності до ст. 44 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», Фонд розглядає справу про страхові виплати на підставі заяви потерпілого або заінтересованої особи за наявності усіх необхідних документів і приймає відповідні рішення у десятиденний строк, не враховуючи дня надходження зазначених документів

Рішення оформляється постановою, в якій зазначаються дані про осіб, які мають право на страхові виплати, розміри виплат на кожного члена сім`ї та їх строки або обґрунтування відмови у виплатах; до постанови додаються копії необхідних документів.

В свою чергу, по суті розгляду заяви, з урахуванням приписів ст. 44 Закону, про призначення страхових виплат Фондом приймається рішення у формі постанови протягом 10 днів з дня отримання заяви та відповідних документів. В разі відмови в проведенні страхових виплат, відповідними органами Фонду приймається рішення у формі постанови із зазначенням обґрунтування відмови у виплатах.

Тобто, наслідком розгляду заяви про проведення страхових виплат та поданих разом із заявою документів має бути одне з двох рішень, які викладаються у формі постанови, про призначення страхових виплат або про відмову в їх призначенні із зазначенням відповідного обґрунтування. Саме рішення про відмову у проведенні виплат, прийняте із дотриманням форми та змісту, встановлених законодавством про соціальне страхування, є таким, що породжує, змінює або припиняє правовідносини та може бути оскаржене в судовому порядку.

Як видно з матеріалів справи по суті заяви позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про нарахування та здійснення страхових виплат, подану 16.03.2021 року, заяви ОСОБА_3 про нарахування та здійснення страхових виплат від 15.04.2021 року ні Управлінням ні відділенням Фонду не було прийнято рішення у формі постанови про призначення страхової виплати чи відмови у її призначенні.

В свою чергу, відповідь, надана позивачам у вигляді листів Криворізького відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області від 22.04.2021 року № 20.1-16/2622, від 31.03.2021 року №20.1-16/2112 не є рішеннями робочого органу Фонду, в розумінні Закону, тому вони не можуть свідчити про розгляд заяви позивачів по суті.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оскільки станом на час звернення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до суду з адміністративним позовом про призначення та виплату страхових виплат, заяви останніх не вирішені по суті у визначеному законом порядку, то й вимоги позивачів про визнання дій Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області протиправними; про визнання протиправними дій Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області щодо відмови в призначенні одноразової страхової допомоги, що дорівнює 100 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату, ОСОБА_3 , як законному представнику малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який є членом сім`ї ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 внаслідок нещасного випадку на виробництві є передчасними та не підлягають до задоволення.

Як убачається з адміністративного позову, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вимог про визнання протиправною бездіяльності органу щодо розгляду їх заяв не заявлено, останні просять зобов`язати відповідача провести страхову виплату у вигляді одноразової допомоги.

Між тим, суд зазначає, що оскільки Фондом не було забезпечено розгляд та вирішення заяв ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про проведення страхових виплат, не дотримано процедури належного та об`єктивного вивчення доданих до заяв документів, перевірки їх комплектності та відповідності вимогам Закону, не проведено арифметичну перевірку заявленої позивачами до відшкодування суми коштів та не прийнято рішення по суті вимог заяв, суд при розгляді даної справи не вправі перебирати на себе повноваження Фонду та самостійно вирішувати питання щодо наявності у позивачів права на відшкодування страхових на підставі поданих до суду документів та відповідно стягувати на користь позивачів суми таких виплат.

Відтак, виходячи із вищевикладеного, суд приходить до висновку, що вимоги про зобов`язання Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області здійснити призначення та виплату наступних страхових виплат: позивачу-1 ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрований і мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ): відповідно до ч. 6 ст.42 Закону - одноразову допомогу сім`ї померлого внаслідок нещасного випадку на виробництві ОСОБА_5 у сумі 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на день настання права на страхову виплату; відповідно до ч. 6 ст.42 Закону - одноразову допомогу як особі, яка була на утриманні померлого, у сумі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на день настання права на страхову виплату; позивачу-2 ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , зареєстрована і мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ): відповідно до ч. 6 ст.42 Закону - одноразову допомогу як особі, яка була на утриманні померлого, у сумі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на день настання права на страхову виплату не підлягають до задоволення.

Так само, не підлягає також до задоволення вимога третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору – ОСОБА_3 , яка діє як законний представник неповнолітнього ОСОБА_4 про зобов`язання Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області призначити та виплати виплатити ОСОБА_3 , як законному представнику малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , одноразову страхову допомогу, як члену сім`ї ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 внаслідок нещасного випадку, пов`язаного з виробництвом, що дорівнює 100 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату.

При цьому, суд враховує, що обґрунтування адміністративного позову в його розширеному тлумаченні свідчить про порушення прав позивачів щодо належного та своєчасного розгляду їх заяв про призначення страхових виплат із прийняття рішення по суті заяви.

У постанові Верховного Суду України від 24 листопада 2015 року в справі №816/1229/14, поміж іншого, вказано, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Відповідно до приписів ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відтак, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та покласти на відповідача обов`язок щодо повторного розгляду питання щодо призначення та виплати на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 грошової допомоги відповідно до частини шостої статті 42 Закону України від 23.09.1999 №1105-XIV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», з прийняттям за наслідками такого розгляду відповідного рішення з урахуванням висновків суду, наведених у цьому рішенні.

З урахуванням наведеного, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та оцінки наявних у матеріалах справи доказів в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підлягають до часткового задоволення.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Як визначено ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Судовий збір ОСОБА_1 сплачено в розмірі 908 грн., що підтверджується квитанцією №0.0.21393655330.1 від 25.05.2021 року.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 16.06.2020 року у справі № 620/1116/20: "... Оскільки позов ОСОБА_1 містив декілька вимог (дві) немайнового характеру, які хоча і частково, але підлягають задоволенню, тому розмір компенсації судових витрат колегія суддів визначає виходячи з кількості (а не розміру) задоволених/незадоволених позовних вимог".

Отже, судові витрати у виді судового збору присуджуються ОСОБА_1 в розмірі 908,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

У зв`язку зі звільненням ОСОБА_2 від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України “Про судовий збір”, розподіл судових витрат не здійснюється.

Стосовно питання щодо розподілу судових витрат, на користь ОСОБА_3 , суд зазначає наступне.

В якості відповідачів по справі позивачем ОСОБА_3 зазначено як Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Зважаючи на те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не допущено стосовно позивача ОСОБА_3 протиправної бездіяльності щодо призначення та виплати страхових виплат, суд вважає, що судові витрати має понести Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області.

Судовий збір ОСОБА_3 сплачено в розмірі 908 грн., що підтверджується квитанцією №NG2U3968M від 14.06.2021 року.

Отже, судові витрати у виді судового збору присуджуються ОСОБА_3 в розмірі 908,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 241-242, 245-246, 255, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву позивача-1: ОСОБА_1 , позивача-2: ОСОБА_2 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та протизаконними, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області у виплаті одноразової допомоги.

Зобов`язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області повторно розглянути питання щодо призначення та виплати на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 грошової допомоги відповідно до частини шостої статті 42 Закону України від 23.09.1999 №1105-XIV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», з прийняттям за наслідками такого розгляду відповідного рішення з урахуванням висновків суду, наведених у цьому рішенні.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 41323962) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) документально підтверджені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 908 грн. (дев`ятсот вісім гривень).

Позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору – ОСОБА_3 , яка діє як законний представник неповнолітнього ОСОБА_4 до відповідача-1: Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області, відповідача-2: ОСОБА_1 , відповідача-3: ОСОБА_2 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області у виплаті одноразової допомоги.

Зобов`язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області повторно розглянути питання щодо призначення та виплати на користь ОСОБА_3 грошової допомоги відповідно до частини шостої статті 42 Закону України від 23.09.1999 №1105-XIV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», з прийняттям за наслідками такого розгляду відповідного рішення з урахуванням висновків суду, наведених у цьому рішенні.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 41323962) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_6 ) документально підтверджені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 908 грн. (дев`ятсот вісім гривень).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С. В. Прудник