Рішення № 100114376, 05.10.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2021 року Справа № 160/14461/21 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луніної О.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (відповідач-1), Бикова Артема Вячеславовича – головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень (відповідач-2), третя особа: Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про визнання протиправною бездіяльності, визнання незаконною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження, -

ВСТАНОВИВ:

19.08.2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (відповідач-1) (вул. Старокозацька, 56, м. Дніпро, 49101, код ЄДРПОУ 43314918), Бикова Артема Вячеславовича – головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень (відповідач-2) (вул. Старокозацька, 56, м. Дніпро, 49101), третя особа: Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (пр. Д. Яворницького, 21а, м. Дніпро, Дніпропетровська обл., 49027, код ЄДРПОУ 43314918), в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) по виконанню виконавчого листа № 160/10114/20 за виконавчим провадженням АСВП № 63481723 відкритим 04.11.2020 року;

- визнати незаконною постанову про закінчення виконавчого провадження від 12 травня 2021 року головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Бикова Артема Вячеславовича та скасувати її. Продовжити виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.09.2020 у справі № 160/10114/20.

Свої вимоги позивач обгрунтовує тим, що отримавши виконавчий лист та відкривши 04.11.2020 року виконавче провадження, Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) був зобов`язаний: направити постанову про відкриття виконавчого провадження на адресу позивача рекомендованим поштовим відправленням, але постанова надіслана не була, перевірити виконання рішення суду, у разі невиконання без поважних причин боржником рішення винести постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначити вимогу виконати рішення протягом десяти робочих днів та попередити про кримінальну відповідальність, у разі невиконання боржником приписів державного виконавця повторно перевірити виконання рішення боржником. 09.08.2021 року простою кореспонденцією позивачу надійшла постанова про закінчення виконавчого провадження від 12 травня 2021 року головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Бикова Артема Вячеславовича з посиланням на ч. 3 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження», проте в постанові відсутнє обгрунтування застосування положень цього закону до боржника - Головного управління Пенсійного фонду України та посилання, які дії вчинялися державним виконавцем під час виконання рішення суду відносно боржника, чи накладався штраф, підстави невиконання ГУ ПФУ рішення суду в частині виплати заборгованості з 19.02.2020 року суми щомісячного довічного грошового утримання. Отримати копії процесуальних документів та листування державного виконавця чи ознайомитися з ними у позивача, як у стягувача, не має можливості, оскільки з матеріалами виконавчого провадження АСВП № 63481723 виконавча служба не надає можливості ознайомитися, на запит позивача до Південно-Східного регіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 09.08.2021 року про надання копій матеріалів, постанов за виконавчим провадженням, відповідь не надійшла. Оскільки відсутні відомості про вчинення головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Биковим А. В. процесуальних дій та постановлення процесуальних рішень під час виконання рішення суду, необгрунтування постанови про закриття виконавчого провадження АСВП № 63481723 з посиланням на дії та докази, постанова про закриття виконавчого провадження винесена передчасно, оскільки рішення суду не виконано у повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.08.2021 року відкрито провадження в адміністративній справі №160/14461/21 та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін з урахуванням особливостей ст. 287 КАС України на 07.09.2021 року.

Також, даною ухвалою зобов`язано відповідача надати на електронну адресу суду копії матеріалів виконавчого провадження №63481723.

У судове засідання 07.09.2021 року сторони не з`явились, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином. Судове засідання відкладено до 14.09.2021 року.

08.09.2021 року судом отримано матеріали виконавчого провадження № 63481723.

14.09.2021 року, у зв`язку з навчанням та відпусткою судді, розгляд справи відкладено до 05.10.2021 року.

Позивач, представники відповідачів та третьої особи до суду не з`явилися, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

У відповідності до вимог ст.ст. 205, 243 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.09.2020 року у справі № 160/10114/20, яке набрало законної сили, адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено повністю. Визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 10000/03-16 від 21.08.2020 в перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із заявою від 13.08.2020 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 , як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із довідкою Дніпровського апеляційного суду від 19.03.2020 №04.2/49/20-С про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

На виконання вказаного рішення Дніпропетровським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист, з примусового виконання якого 04.11.2020 року відкрито виконавче провадження № 63481723.

28.01.2021 року до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на виконання рішення суду надійшов лист № 0400-010901-8/7979 від 20.01.2021 року, в якому боржник повідомляє, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.09.2020 по справі № 160/10114/20 проведений перерахунок пенсії ОСОБА_1 . Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.11.2019 по справі № 640/5248/19 скасований Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року № 649. Зазначений Порядок поширювався на рішення суду, що набрали законної сили та видані або ухвалені після набрання чинності Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (тобто після 01.01.2013), на виконання яких стягувачу нараховано пенсію, що фінансується за рахунок коштів державного бюджету та залишається невиплаченою, або рішення суду про стягнення коштів. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2020 по справі № 640/5248/19 рішення окружного адміністративного суду міста Києва від 12 листопада 2019 року змінено, та пункт 2 резолютивної частини рішення викладено у наступній редакції: «визнано протиправними та нечинними пункти 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року № 649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду». Згідно з пунктом 20 та 29 частини першої статті 116 Бюджетного кодексу України взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства. Оскільки, бюджетні асигнування Пенсійного фонду України на виплату рішень суду на поточний рік не переглянуті, доплата ОСОБА_1 за період з 19.02.2019 по 30.11.2020 в розмірі 1006072,28 грн. буде здійснена після виділення додаткових коштів.

Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Биковим А. В. від 09.02.2021 року за невиконання рішення суду на Боржника – Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за невиконання рішення суду накладено штраф у розмірі 5100 грн.

Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Биковим А. В. від 12.05.2021 року за невиконання рішення суду на Боржника – Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за невиконання рішення суду накладено штраф у розмірі 10200 грн.

Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Биковим А. В. від 12.05.2021 року виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 160/10114/20, виданого 20.10.2020 - закінчено.

Постанова про закінчення виконавчого провадження мотивована тим, що відповідно до ч. 3 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження», у разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. Таким чином, державним направлено до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, передбаченого ст. 382 Кримінального кодексу України. Згідно п. 11 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону.

Правомірність та обгрунтованість вказаної постанови відповідача є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Приписами частини 2 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-VIII визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Відповідно до статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) установлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно із статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Приписами статті 18 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Отже, виконавець зобов`язаний вжити усіх необхідних заходів щодо своєчасного і в повному обсязі виконання судового рішення.

Згідно із частинами 1, 2 статті 63 Закону № 1404-VIII з рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Відповідно до частини 1 статті 75 Закону № 1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення. (частина 2 статті 75 Закону України «Про виконавче провадження»)

Згідно із статтею 76 Закону № 1404-VIII, за невиконання законних вимог виконавця, порушення вимог цього Закону, у тому числі за несвоєчасне подання або неподання звітів про відрахування із заробітної плати та інших доходів боржника, неподання або подання неправдивих відомостей про доходи і майновий стан боржника, ненадання боржником на вимогу виконавця декларації чи зазначення у декларації неправдивих відомостей або неповідомлення про зміну таких відомостей, неповідомлення боржником про зміну місця проживання (перебування) чи місцезнаходження або місця роботи (отримання доходів), а також за неявку без поважних причин за викликом виконавця, винні особи несуть відповідальність відповідно до закону. За наявності ознак кримінального правопорушення в діях особи, яка умисно перешкоджає виконанню рішення чи в інший спосіб порушує вимоги закону про виконавче провадження, виконавець складає акт про порушення і звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Умовами статті 39 Закону № 1404-VIII визначено підстави закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до пункту 11 частини 1 статті 39 Закону № 1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону.

Згідно із частиною 3 статті 63 Закону № 1404-VIII виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Аналіз положень пункту 11 частини першої статті 39 у системному зв`язку з частиною 3 статті 63 Закону № 1404-VIII дає підстави для висновку, що, якщо після вжиття державним виконавцем усіх заходів примусового виконання рішення боржник відмовляється виконувати рішення, а виконати його без участі боржника неможливо, державний виконавець звертається до правоохоронних органів із повідомленням про злочин, після чого закінчує виконавче провадження. Водночас, невиконання боржником рішення після накладення на нього штрафу не може свідчити про вичерпання заходів примусового виконання рішення й не свідчить про неможливість його виконання.

Суд також зазначає, що накладення на боржника повторного штрафу та звернення до правоохоронних органів із поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності визначено наслідком повторного невиконання боржником без поважних причин рішення суду, за яким боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії. Однак, звернення з таким повідомленням до правоохоронних органів не свідчить про те, що державним виконавцем вжито всіх можливих заходів для виконання рішення суду та встановлено неможливість його виконання.

Направлення повідомлення про притягнення до кримінальної відповідальності боржника не є останньою дією після вчинення державним виконавцем усіх можливих дій із виконання рішення суду, після якої державний виконавець повинен винести постанову про закінчення виконавчого провадження, а свідчить лише про вжиття ним передбачених Законом заходів щодо повідомлення уповноважених органів про невиконання обов`язкового рішення суду.

Здійснюючи примусове виконання судових рішень, державний виконавець має право здійснювати інші заходи примусового характеру після внесення відповідного подання, і не може вийти за межі наданих йому повноважень та діяти лише в спосіб, установлений Законом, оскільки сам факт направлення подання до правоохоронних органів не є підставою для закінчення виконавчого провадження.

Така позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 07 жовтня 2020 року по справі №461/6978/19 та у постанові від 25 листопада 2020 року по справі № 554/10283/18.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

17 липня 1997 року Україна ратифікувала Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, яка відповідно до частини першої статті 9 Конституції України стала частиною національного законодавства України.

Міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Отже, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод є частиною національного законодавства України відповідно до положень статті 9 Конституції України.

За змістом статті 32 Конвенції про захист прав і основоположних свобод (надалі - Конвенція) людини питання тлумачення і застосування Конвенції належить до виключної компетенції Європейського суду, який діє відповідно до Конвенції, тобто рішення Європейського суду є невід`ємною частиною Конвенції як практика її застосування і тлумачення.

Предметом регулювання Конвенції є захист основних прав і свобод особи, що передбачає пряму дію норм Конвенції.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції кожному гарантовано право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини (надалі - ЄСПЛ) у рішенні «Юрій Миколайович Іванов проти України» наголосив на тому, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

У такому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном. Відповідно, необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування.

Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

ЄСПЛ неодноразово наголошував, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур.

Також ЄСПЛ констатував, що невиконання рішення є втручанням у право особи на мирне володіння майном, викладене у першому реченні пункту 1 статті 1 Протоколу № 1 Конвенції (справи «Войтенко проти України», «Горнсбі проти Греції»).

Крім того, ЄСПЛ неодноразово наголошував, що у разі, якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 Конвенції гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс («Піалопулос та інші проти Греції», «Юрій Миколайович Іванов проти України», «Горнсбі проти Греції»).

У справах «Шмалько проти України», «Іммобільяре Саффі проти Італії» ЄСПЛ констатував, що невиконання судового рішення не може бути виправданим внаслідок недоліків законодавства, які унеможливлюють його виконання. Державні органи не можуть посилатися і на відсутність коштів як на підставу невиконання зобов`язань (Рішення у справа «Сук проти України» та інші).

Відповідно до рекомендацій, викладених у Висновку Консультативної ради Європейських суддів № 13 (2010) «Щодо ролі суддів у виконанні судових рішень», у державі, яка керується верховенством права, державні органи, насамперед, зобов`язані поважати судові рішення і якнайшвидше реалізувати їх «ex-officio». Сама думка, що державний орган може відмовитися від виконання рішення суду, підриває концепцію примата права. Виконання рішення повинно бути справедливим, швидким, ефективним і пропорційним. Тому для цього мають бути забезпечені необхідні кошти. Чіткі правові норми повинні визначати доступні ресурси, відповідальні органи та відповідну процедуру їх розподілу.

Відтак, виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід`ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції, складовою права на справедливий суд.

На підставі встановлених фактичних обставин справи, суд зазначає, що рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі № 160/10114/20 від 20.10.2020 року не виконано відповідачем у повному обсязі, отже, оскаржувана постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 12.05.2021 року винесена передчасно й за відсутності доказів, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення в повному обсязі та вжиття вичерпних заходів з його виконання.

Водночас, суд враховує, що відповідно до частини 1 статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що державним виконавцем надіслано виконавчий лист до Дніпропетровського окружного адміністративного суду, а підстав для того, щоб розпочати знову таке виконавче провадження Закон України «Про виконавче провадження» не передбачає.

Встановлені судом обставини свідчать, що в такому випадку, нівелюється право ОСОБА_1 на судовий захист, адже рішення зобов`язального характеру, ухвалене на її користь фактично залишається не виконаним, а державою не забезпечено виконання взятих на себе обов`язків щодо виконання такого рішення.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем допущено бездіяльність по виконанню виконавчого листа № 160/10114/20 за виконавчим провадженням АСВП № 63481723, відкритим 04.11.2020 року, постанова у ВП № 63481723 від 12.05.2021 року головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Биковим А. В. про закінчення виконавчого провадження підлягає скасуванню, а позовні вимоги в цій частині - задоволенню.

Розглядаючи вимогу позовної заяви про продовження виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.09.2020 у справі № 160/10114/20, суд не вбачає підстав для її задоволення з огляду на наступне.

Так, резолютивна частина рішення адміністративного суду не повинна містити приписів, що прогнозують можливі порушення з боку відповідача та зобов`язання його до вчинення чи утримання від вчинення дій на майбутнє.

Відповідно до частини 1 статті 41 Закону № 1404-VIII у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

Оскільки обов`язки державного виконавця як щодо поновлення виконавчого провадження, так і щодо здійснення заходів примусового виконання рішень, прямо випливають із приписів Закону № 1404-VIII (пункт 1 частини другої статті 18, частина перша статті 41 відповідно), а такі дії можливі виключно за умови визнання судом незаконною чи скасування в установленому законом порядку постанови про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу, суд вважає вимоги про продовження виконання рішення суду передчасними та такими, що не підлягають задоволенню.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. (частина 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України)

Позивачем за подання адміністративного позову сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн., що підтверджено квитанцією № 14 від 19.08.2021 отже, пропорційно до задоволених позовних вимог 605,33 грн. підлягають стягненню на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).

Керуючись ст.ст. 9, 72-78, 205, 242-246, 250, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (відповідач-1), Бикова Артема Вячеславовича – головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень (відповідач-2), третя особа: Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про визнання протиправною бездіяльності, визнання незаконною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) по виконанню виконавчого листа № 160/10114/20 за виконавчим провадженням АСВП № 63481723 відкритим 04.11.2020 року.

Визнати протиправною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 12 травня 2021 року головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Бикова Артема Вячеславовича.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (вул. Старокозацька, буд. 56, м. Дніпро, 49101, код ЄДРПОУ 43314918) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 605,33 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.С. Луніна