Ухвала суду № 100114324, 04.10.2021, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

04 жовтня 2021 рокуЛуцькСправа № 140/7122/21

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Плахтій Н.Б.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Волинського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Волинського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання протиправними дій щодо відмови у підготовці та наданні до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області оновленої довідки про розмір грошового забезпечення з обов`язковим зазначенням відомостей про розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення станом на 05.03.2019 року, відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» із обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії для здійснення обчислення та перерахунку основного розміру пенсії з 01.04.2019;

зобов`язання підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області нову довідку про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019 року відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ та з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії для здійснення обчислення та перерахунку основного розміру пенсії з 01.04.2019.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є військовим пенсіонером, перебуває на обліку у ГУ ПФУ у Волинській області та отримує пенсію за вислугу років. 12.05.2021 позивач звернувся до Волинського ОТЦК та СП з заявою, у якій просив підготувати та надати до ГУ ПФУ у Волинській області нову довідку про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019 із обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для проведення з 01.04.2019 перерахунку основного розміру пенсії. Однак, 28.05.2021 відповідач надав відповідь за №1625, в якій відмовив у видачі вказаної довідки. Позивач зазначає, що у зв`язку з набранням законної сили 05.03.2019 судовим рішенням у справі №826/3858/18, яким визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова №103) та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 №45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Порядок №45), зокрема щодо переліку видів грошового забезпечення, які обов`язково повинні включатися до довідки про розмір грошового забезпечення позивача (військового пенсіонера) та які в подальшому повинні враховуватися пенсійним органом під час обчислення пенсії та проведення її перерахунку, а також щодо форми цієї довідки, відповідач повинен керуватись актами вищої юридичної сили, а саме положеннями статей 43 та 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ) та статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ), які визначають перелік таких видів грошового забезпечення (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Відтак, на думку позивача, відмова у наданні нової довідки є протиправною.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 19.07.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

В поданому до суду відзиві на позовну заяву відповідач позов не визнав, посилаючись на те, що згідно вимог чинного законодавства нарахування додаткових видів грошового забезпечення проводиться військовослужбовцям, які проходять військову службу на підставі наказів командира військових частин, а їх розмір встановлюється відповідно до наказів Міністерства оборони України, які не є підставою для перерахунку грошового забезпечення військовослужбовцям, звільненим з військової служби. З наведених підстав відповідач просив у задоволенні позову відмовити.

Разом з тим, 24.09.2021 на електронну адресу суду від відповідача надійшли довідка про грошове забезпечення ОСОБА_1 та супровідний лист про направлення її до ГУ ПФУ у Волинській області.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, про закриття провадження у справі з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову є зобов`язання підготувати та направити до ГУ ПФУ у Волинській області оновлену довідку про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії з 01.04.2019 з врахуванням надбавок, а саме: ОУС; надбавка за роботу з таємними носіями, виробами, документами; надбавка за особливо важливі завдання; премія.

З матеріалів справи вбачається, що довідка від 16.08.2021 №ХА14454 про грошове забезпечення ОСОБА_1 за посадою, яку позивач займав на день звільнення, станом на 05 березня 2019 року, із зазначенням у ній усіх основних та додаткових видів грошового забезпечення 16.08.2021 надіслана відповідачем до ГУ ПФУ у Волинській області, що підтверджується супровідним листом за вих.№263011.

Отже, порушення, що стали підставою для звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом, самостійно усунуті відповідачем.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) суд закриває провадження у справі щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб`єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.

Зважаючи на встановлені обставини та враховуючи вищенаведені положення КАС України, суд вважає, що провадження у даній справі підлягає закриттю на підставі пункту 8 частини першої статті 238 КАС України.

Згідно із частиною першою статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до частини другої статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Пунктом п`ятим частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Суд встановив, що при зверненні до суду з даним позовом позивач сплатив 908,00 грн судового збору, що підтверджується наявною у матеріалах справи квитанцією №0.0.2194068286.1 від 13.07.2021, а також випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України.

Зважаючи на те, що провадження у цій справі закрито з інших підстав, ніж у зв`язку з відмовою позивача від позову, тому позивачу необхідно повернути з бюджету судовий збір у сумі 908,00 грн, сплачений згідно з квитанцією №0.0.2194068286.1 від 13.07.2021.

Дослідивши письмові докази, які подані на підтвердження понесених представником позивача витрат на професійну правничу допомогу, суд приходить до таких висновків.

Статтею 132 КАС України визначено види судових витрат. Так, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з частинами першою - третьою статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина п`ята статті 134 КАС України).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 134 КАС України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).

Частиною сьомою статті 139 КАС України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина дев`ята статті 139 КАС України).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.04.2021 у справі №160/6899/20.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказала на виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Зазначений підхід до вирішення питання зменшення витрат на правничу допомогу знайшов своє відображення і в постановах Верховного Суду від 02.10.2019 (справа №815/1479/18), від 15.07.2020 (справа №640/10548/19), від 21.01.2021 (справа №280/2635/20).

При цьому питання застосування частини сьомої статті 139 КАС України щодо доведеності розміру витрат на правничу допомогу з метою їх розподілу також неодноразово було предметом дослідження у Верховному Суді, в тому числі відповідно до згаданих вище постанов, а також відповідно до постанов від 29.10.2020 (справа № 686/5064/20), від 05.03.2021 (справа № 200/10801/19-а), від 16.03.2021 (справа №520/12065/19), постанови Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 (справа №922/445/19), у яких сформульовано правовий висновок, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Так, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу до позовної заяви долучено договір про надання правничої допомоги від 28.04.2021, укладений між адвокатським бюро «Олександра Терлецького» та ОСОБА_1 , копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 10 травня 2019 року серії ВЛ №1135, ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АС №1014021, акт приймання передачі послуг та розрахунок (детальний опис) робіт від 13.07.2021, рахунок на оплату на суму 4885,00 грн, квитанція до прибуткового касового ордера №27 від 16.06.2021.

Відповідно до п.3.1 договору про надання правової допомоги вартість послуг (гонорар) адвокатського бюро визначається в розрахунку, який вказується додатках чи актах приймання-передачі послуг до цього договору чи у квитанціях про оплату послуг.

Як слідує з акта приймання передачі послуг від 12.05.2021, який підписаний сторонами договору, адвокатом виконані наступні роботи (надані послуги) згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та розрахунок (детальний опис) робіт від 13.07.2021, а саме:

підготовка адвокатського запиту до ПФУ №145 від 29.04.2021 для отримання: 1) копії довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.03.2018 року виданої уповноваженим органом «Міністерства оборони»; 2) копії первинного протоколу про призначення пенсії за вислугою років, чи іншого первинного документу на підставі якого було розпочато виплату пенсії ОСОБА_1 – 885,00 грн;

підготовка проекту заяви до Волинського обласного військового центру комплектування та соціальної підтримки; надання клієнту на підпис заяви; подання до Волинського обласного військового центру комплектування та соціальної підтримки; отримання відповіді на заяву в приміщенні Волинського обласного військового центру комплектування та соціальної підтримки – 1000,00 грн;

підготовка позовної заяви до Волинського окружного адміністративного суду та подання її до суду – 3000,00 грн.

Загальна вартість послуг становить 4885,00 грн.

У поданому відзиві представник відповідача вважає, що відсутні правові підстави для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на професійну правничу допомогу з тих підстав, що заявлена сума на правничу допомогу є завищеною і необґрунтованою, оскільки дана категорія справ є типовою і, власне, розмір витрат не є співрозмірним із підготовкою такого роду позовної заяви.

Аналізуючи розмір витрат на професійну правничу допомогу, що заявлений до відшкодування, суд вважає, що клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу є необґрунтованим, неспівмірним з витраченими часом та наданими адвокатом послугами, їх обсягом. При цьому суд враховує, що послуги щодо надання правничої інформації, написання запитів, проектів заяв охоплюються загальною діяльністю адвоката та мають на меті підготовку, складання позовної заяви і подання її до суду.

Крім того, судом при вирішенні питання щодо розміру судових витрат на правничу допомогу адвоката у цій справі враховано мінімальну ставку гонорару адвокатів за підготовку позовної заяви в адміністративних справах, які затверджені відповідними Радами адвокатів різних регіонів, незначну складність даної справи та наявну судову практику у вказаній категорії справ, розміщену в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Враховуючи, що оскаржувані порушення були виправлені відповідачем до винесення рішення у справі, тобто Волинський ОТЦК та СП самостійно надіслав довідку про грошове забезпечення ОСОБА_1 , беручи до уваги час, який об`єктивно був витрачений адвокатом на надання послуг та їх обсяг, а також заперечення відповідача, виходячи із принципів співмірності витрат, обґрунтованості та пропорційності їх розміру, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на правничу допомогу, що підлягають розподілу в даній справі до 1000,00 грн, відтак решту витрат на вказану допомогу повинен понести позивач.

Керуючись статтями 238, 239, 248 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Волинського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії закрити.

Повернути ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з Державного бюджету України судові витрати у розмірі 908,00 грн (дев`ятсот вісім грн 00 коп), сплачений відповідно до квитанції №0.0.2194068286.1 від 13.07.2021.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Волинського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (43008, Волинська область, м.Луцьк, вул.Теремнівська, 85а, код ЄДРПОУ 08013516) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 1000,00 грн (одна тисяча грн 00 коп).

Роз`яснити позивачу, що повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається

Копію ухвали надіслати учасникам справи.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій