Рішення № 100114314, 29.09.2021, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2021 року ЛуцькСправа № 140/3051/19

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Димарчук Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Аршулік С.Р.,

представника позивача Гуріної Л.В.,

представника відповідача Сахарчука А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування рішення про застосування штрафних санкцій та вимоги,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Головного управління ДФС у Волинській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 08.08.2019 №0014641302 та вимоги від 08.08.2019 №Ф-0014651302 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатом проведеної виїзної планової перевірки складено акт №14307/03-20-13-02/ НОМЕР_1 від 11.07.2019 "Про результати документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 , щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виконання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 по 31.12.2018", на підставі якого контролюючим органом винесені рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 08.08.2019 №0014641302 у розмірі 13 600,31 грн та вимога від 08.08.2019 №Ф-0014651302 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску у розмірі 93 699,68 грн.

Оскаржувані вимога та рішення, винесені відповідачем із урахуванням висновків контролюючого органу, відображених в акті перевірки про ніби то завищення валових витрат на загальну суму 2 104 321,64 грн (в т.ч. за 2017 рік на суму 943 077,48 грн, 2018 рік - 1 161 244,16 грн) у зв`язку з включенням до складу валових витрат витрат на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, запчастин для власних та орендованих вантажних транспортних засобів.

Позивач вважає оскаржувані рішення про застосування штрафних санкцій від 08.08.2019 №0014641302 та вимогу від 08.08.2019 №Ф-0014651302 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки належні йому та орендовані вантажні транспортні засоби, не відносяться до основних засобів подвійного призначення, а тому ним правомірно віднесено до складу валових витрат витрати на придбання запасних частин, ремонт та обслуговування вказаних основних засобів, що використовуються в господарській діяльності.

Крім того, позивач вказує, що разом з оскаржуваними рішенням та вимогою відповідачем на підставі акта проведеної виїзної планової перевірки №14307/03-20-13-02/ НОМЕР_1 від 11.07.2019 винесено також податкові повідомлення-рішення від 08.08.2019 №0014621302, №0014631302, №0014661302, №0014681302, які оскаржені позивачем та які випливають із одних і тих же правовідносин, а позивач доводить протиправність рішень податкового органу одними і тими ж доказами.

З наведених підстав просить позов задовольнити повністю.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 16.10.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін відповідно до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

У поданому до суду Головним управлінням ДФС у Волинській області відзиві на позов від 01.11.2019 №815/03-20-08-02-07 (а.с.60-62) представник відповідача позовних вимог не визнає з тих підстав, що в ході проведення перевірки встановлено, що ФОП ОСОБА_1 до складу валових витрат включено витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, тобто запчастин для власних та орендованих вантажних транспортних засобів на суму 2 104 321,64 грн, чим порушено пп. 177.4.5, п. 177.4.6 п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України.

В результаті чого перевіркою правильності визначення суми чистого оподатковуваного доходу, відображеного в додатку Ф2 до податкових декларацій про майновий стан та доходи за 2017 -2018 роки встановлено заниження чистого оподатковуваного доходу на який нараховується єдиний соціальний внесок на суму 2 104 321,64 грн, в т.ч. за 2017 рік на суму 943 077,48 грн, за 2018 рік на суму 1 161 244,16 грн.

В порушення п. 44.1 ст. 44, п. 164.1 ст. 164, п. 177.2, п. 177.4.5, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, ФОП ОСОБА_1 занижено податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 378 777,89 грн, в тому числі за 2017 рік на суму 169 753,94 грн та за 2018 рік на суму 209 023,95 грн.

Перевіркою правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного соціального внеску у період з 01.01.2017 по 31.12.2018 встановлено порушення п. 2 ч. 1 ст. 7, п. 2, 3, 9 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI, Розділу IV "Нарахування, обчислення і сплата єдиного внеску" Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (із змінами і доповненнями внесеними наказами Міністерства фінансів України від 28.03.2016 №393, від 07.09.2016 №813 та від 04.05.2018 №469), в результаті чого занижено сплату єдиного внеску на загальну суму 93 699,68 грн, в тому числі за 2017 рік на суму 42 303,46 грн та за 2018 рік на суму 51 396,22 грн.

Крім того, перевіркою правильності визначення бази оподаткування та повноти нарахування військового збору з доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності встановлено, що ФОП ОСОБА_1 внаслідок порушень зазначених вище, занижено суму чистого оподатковуваного доходу за 2017 рік на 943 077,48 грн, за 2018 рік - 1 161 244,16 грн відповідно базу оподаткування військовим збором за 2017 рік на 943 077,48 грн, за 2018 рік на 1 161 244,16 грн, чим порушено пп. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162, пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163, пп. 164.1.3. п. 164.1 ст. 164, підпункт 1.3 пункт 16 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, внаслідок чого ФОП ОСОБА_1 не нараховано та не сплачено до бюджету військового збору на загальну суму 31 564,82 грн, в тому числі за 2017 рік - 14 146,16 грн, за 2018 рік - 17 418,66 грн.

У зв`язку з вищевикладеними нормами, платнику було сформовано та надіслано податкові повідомлення-рішення від 08.08.2019 №0014621302, №0014631302, №0014661302, №0014681302.

З наведеного вбачається, що позивачем порушено вимоги п. 2 ч. 1 ст. 7, ч. 5 ст. 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування", а саме не нараховано та не сплачено єдиний внесок за 2017-2018 роки на загальну суму 93 699,68 грн, у зв`язку із заниженням суми чистого оподатковуваного доходу, що є базою для нарахування єдиного внеску.

Відповідно до п. 3 ч. 11 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування" за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску до 01 січня 2015 року орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штраф у розмірі 5 відсотків, а після 01 січня 2015 року - 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більше як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

На підставі вищезгаданого акта перевірки №14307/03-20-13-02/ НОМЕР_1 від 11.07.2019 контролюючим органом було сформовано та надіслано вимогу від 08.08.2019 №Ф-0014651302 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску та прийнято рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 08.08.2019 №0014641302.

З врахуванням вищенаведеного просить відмовити у задоволенні позовних вимог позивача повністю.

21.11.2019 позивач подав до суду відповідь на відзив у якій зазначив, що при проведенні перевірки податковим органом не було встановлено обставин документального не підтвердження понесених витрат на суму 2 104 321,64 грн, а також не встановлено обставин, що понесені і відображені платником витрати на зазначену суму не пов`язані з отриманням доходів у господарській діяльності. Витрати на утримання транспортних засобів, які перебувають у позивача в оренді, правомірно віднесено до витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходу, оскільки ці транспортні засоби не є власністю позивача, передані позивачу на умовах оренди для здійснення його господарської діяльності, тому ним не притаманна ознака "основних засобів подвійного призначення", іншого призначення, ніж використання у господарській діяльності позивача у них немає.

Крім того, необгрунтованість висновку контролюючого органу щодо неможливості віднесення до підприємницьких витрат господарюючого суб`єкта витрат на купівлю запчастин для власних та орендованих сідлових тягачів та напівпричепів у зв`язку з тим, що це, на думку контролюючого органу, нібито відноситься до витрат на утримання вантажних автомобілів, які відносяться до основних засобів подвійного призначення, - доводиться Законом, узгоджується із практикою застосування правових норм судами при розгляді справ у подібних правовідносинах. У зв`язку із чим, просить суд задовольнити позовні вимоги повністю (а.с.83-85).

У поданих до суду 22.11.2019 запереченнях (а.с.89-90) представник відповідача вказує на правомірність винесених Головним управлінням ДФС у Волинській області рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 08.08.2019 №0014641302 та вимоги від 08.08.2019 №Ф-0014651302 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску, виходячи з того, що сідельні тягачі та напівпричепи відносяться до категорії вантажних автомобілів, а отже до основних засобів подвійного призначення, які, відповідно до вимог статті 177 ПК України, до складу витрат фізичної особи-підприємця не включаються.

Позивач у письмових поясненнях від 28.11.2019 (а.с.93-94) з посиланням на практику Верховного суду зазначив, що оскаржувані рішення та вимога винесені відповідачем із неправильним застосуванням Закону на підставі припущень, оскільки обставини ніби то виявлених порушень податкового законодавства, не викладені в акті перевірки чітко, об`єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані за обліком та підтверджують наявність зазначених обставин, що не дає можливості встановити, на ремонт яких конкретно транспортних засобів (власних, орендованих) суб`єктом господарювання придбано запчастини, що віднесено до витрат, при тому, що у п.1.7 акту встановлено, що у перевіряємий період позивачем здійснював такі види діяльності: діяльність вантажного автомобільного транспорту (49.41) та технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів (45.20). Водночас, на підставі наявних у позивача первинних документів бухгалтерського обліку, щодо яких у контролюючого органу не виникло зауважень, доведено факти реального понесення суб`єктом господарювання у власній господарській діяльності витрат на купівлю запчастин як для ремонту автотранспортних засобів клієнтів, так і для ремонту власних та орендованих сідловин тягачів, напівпричепів, причіпів, які не є основними засобами подвійного призначення.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 28.11.2019 допущено у даній справі заміну первісного відповідача Головного управління ДФС у Волинській області на його правонаступника - Головне управління Державної податкової служби у Волинській області (далі - Головне управління ДПС у Волинській області).

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 28.11.2019 провадження у даній справі зупинено до набрання законної сили рішенням в адміністративній справі №140/3270/19 за позовом ФОП ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.08.2019 №0014621302, 0014631302, №0014661302, №0014681302.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 29.09.2021 провадження у даній справі поновлено.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 29.09.2021 допущено у даній справі заміну відповідача Головного управління ДПС у Волинській області на його правонаступника - Головне управління ДПС у Волинській області (відокремлений підрозділ).

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю з підстав, наведених у позовній заяві та поясненнях, просила позов задовольнити. Додатково пояснила, що оскільки рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 22.02.2021 скасовані податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Волинській області від 08.08.2019 №0014621302, 0014631302, №0014661302, №0014681302, які випливають із одних і тих же правовідносин, що й у даній справі, як наслідок, є протиправними та підлягають скасуванню і рішення про застосування штрафних санкцій від 08.08.2019 №0014641302 та вимога від 08.08.2019 №Ф-0014651302 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску .

Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позов та запереченнях.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в справі, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення, враховуючи наступне.

Судом встановлено, що Головним управлінням ДФС у Волинській області проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 за результатами якої складено акт перевірки від 11.07.2019 №14307/03-20-13-02/ НОМЕР_1 "Про результати документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 , щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виконання вимог податкового, валютного ті іншого законодавства за період з 01.01.2017 по 31.12.2018" (а.с.13-30).

Перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_1 до складу валових витрат включено витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, тобто запчастин для власних та орендованих вантажних транспортних засобів на суму 2104321,64 грн, чим порушено пп. 177.4.5, п. 177.4.6 п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України.

Перевіркою правильності визначення суми чистого оподатковуваного доходу, відображеного в додатку Ф2 до податкових декларацій про майновий стан та доходи за 2017 -2018 роки встановлено заниження чистого оподатковуваного доходу на який нараховується єдиний соціальний внесок на суму 2 104 321,64 грн, в т.ч. за 2017 рік на суму 943 077,48 грн, за 2018 рік на суму 1 161 244,16 грн.

Так, за результатами проведення документальної планової виїзної перевірки встановлені наступні порушення, а саме:

п. 44.1 ст. 44, п. 164.1 ст. 164, п. 177.2, п.177.4.5, п.177.4 ст. 177 Податкового кодексу України (із змінами та доповненнями), занижено податок з доходів фізичних осіб на суму 378777,89 грн, в т.ч. за 2017 рік на суму 169753,94 грн, за 2018 рік на суму 209023,95 грн;

п. 2 ч. 1 ст. 7, п. 2, 3, 9 ст. 9 розділу III ЗУ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI, Розділу IV "Нарахування, обчислення і сплата єдиного внеску" Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (із змінами і доповненнями внесеними наказами Міністерства фінансів України від 28.03.2016 №393, від 07.09.2016 №813 та від 04.05.2018 №469), в результаті встановлено заниження сплату єдиного внеску на загальну суму 93 699,68 грн, в т.ч. за 2017 рік на суму - 42 303,46 грн та за 2018 рік на суму - 51 396,22 грн;

пп. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162, пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163, пп. 164.1.3. п. 164.1 ст. 164, підпункт 1.3 пункт 16 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, внаслідок чого не нараховано та не сплачено до бюджету військового збору у розмірі 31564,82 грн, в т.ч. за 2017 рік - 14146,16 грн, за 2018 рік - 17418,66 грн;

пп. б п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України та Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого): на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 №4 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.01.2015 за № 111/26556.

На підставі акту перевірки від 11.07.2019 №14307/03-20-13-02/2670519292 контролюючим органом винесені податкові повідомлення-рішення №0014621302 від 08.08.2019, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за податком на доходи фізичних осіб на суму 568166,84 грн, в тому числі за податковим зобов`язанням 378777,89 грн та штрафними санкціями 189388,95 грн; від 08.08.2019 №0014631302, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання за платежем військовий збір за результатами річного декларування на суму 47347,23 грн, в тому числі за податковим зобов`язанням 31564,82 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями 15782,41 грн; від 08.08.2019 №0014661302, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 510,00 грн за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами, із доходів платника податків у вигляді з/п; від 08.08.2019 №0014681302, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 510,00 грн за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування (а.с.65-70).

На підставі акту перевірки від 11.07.2019 №14307/03-20-13-02/2670519292 Головним управлінням ДФС у Волинській області винесено також рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 08.08.2019 №0014641302 у розмірі 13 600,31 грн та вимогу від 08.08.2019 №Ф-0014651302 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску у розмірі 93 699,68 грн (а.с.11-12).

Рішення про застосування штрафних санкцій від 08.08.2019 №0014641302 та вимога від 08.08.2019 №Ф-0014651302 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску 22.08.2019 оскаржені позивачем в адміністративному порядку, однак рішенням Державної податкової служби України від 25.09.2019 №3027/6/99-00-08-06-01 оскаржувані рішення та вимогу залишено без змін, а скарги позивача без задоволення (а.с.35-50).

Податкові повідомлення-рішення від 08.08.2019 №0014621302, 0014631302, №0014661302 та №0014681302 оскаржені позивачем у судовому порядку та рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 22.02.2021 у справі №140/3270/19, яке 27.04.2021 набрало законної сили, визнані протиправними та скасовані.

Позивач, не погоджуючись з винесеними Головним управлінням ДФС у Волинській області рішенням про застосування штрафних санкцій від 08.08.2019 №0014641302 та вимогою від 08.08.2019 №Ф-0014651302 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску, звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України) (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Позивач є платником податку на доходи фізичних осіб в розумінні статті 162 Податкового кодексу.

Об`єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України (пункт 163.1 статті 163 ПК України.).

Згідно із пунктом 164.1 статті 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених відповідним розділом Кодексу. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. У разі використання права на податкову знижку базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу з урахуванням пункту 164.6 цієї статті на суми податкової знижки такого звітного року.

Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.

Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

Статтею 177 ПК України встановлено порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування.

Пунктами 177.1, 177.2 статті 177 ПК України визначено, що доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1статті 167 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Відповідно до підпунктів 177.4.1 - 177.4.4 пункту 177.4 статті 177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать:

- витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат;

- витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);

- обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством;

- суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом;

- інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Водночас, підпунктами 177.4.5, 177.4.6 пункту 177.4 статті 177 ПК України передбачено, що не включаються до складу витрат підприємця: витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем; витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації; витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею; документально не підтверджені витрати.

Зазначені у цій статті підприємці мають право (за власним бажанням) включати до складу витрат, пов`язаних з провадженням їх господарської діяльності, амортизаційні відрахування з відповідним веденням окремого обліку таких витрат. При цьому амортизації підлягають: витрати на придбання основних засобів та нематеріальних активів; витрати на самостійне виготовлення основних засобів.

Не підлягають амортизації та повністю включаються до складу витрат звітного періоду витрати на: проведення ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних засобів; ліквідацію основних засобів (у частині залишкової вартості).

Не підлягають амортизації такі основні засоби подвійного призначення: земельні ділянки; об`єкти житлової нерухомості; легкові та вантажні автомобілі.

Таким чином, наведеними нормами урегульовано порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності на загальній системі оподаткування, при цьому види основних засобів подвійного призначення визначені підпунктом 177.4.6 пункту 177.4 статті 177 ПК України - це земельні ділянки, об`єкти житлової нерухомості, легкові та вантажні автомобілі.

Судом встановлено, що перевіркою питань щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виконання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 по 31.12.2018 встановлено, що ФОП ОСОБА_1 до складу валових витрат включено витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, тобто запчастин для власних та орендованих вантажних транспортних засобів на суму 2 104 321,64 грн, в тому числі за 2017 рік на суму 943 077,48 грн, 2018 рік - 1 161 244,16 грн, що призвело до заниження чистого оподатковуваного доходу на який нараховується єдиний соціальний внесок на суму 2 104 321,64 грн.

Окрім цього, судом встановлено, що у сторін відсутній спір щодо наявності первинних документів, які підтверджують факт понесених витрат на суму 2 104 321,64 грн.

Разом з тим, суд зазначає, що правомірність включення ФОП ОСОБА_1 до валових витрат витрати на придбання запчастин для власних та орендованих вантажних транспортних засобів та витрат на їх утримання, досліджена Волинським окружним адміністративним судом у справі №140/3270/19, за результатами розгляду якої винесено рішення від 22.02.2021. У даній справі, суд встановив, що висновки відповідача про безпідставне включення ФОП ОСОБА_1 до складу витрат, пов`язаних з провадженням господарської діяльності, вартості придбаних запчастин, обслуговування, ремонт вантажних автомобілів на загальну суму 2 104 321,64 грн, в тому числі за 2017 рік на суму 943077,48 грн, за 2018 рік на суму 1161244,16 грн, не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та є безпідставними.

Як наслідок, податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Волинській області від №0014621302 від 08.08.2019, яким позивачу визначено грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 568166,84 грн, в тому числі за податковим зобов`язанням 378777,89 грн та штрафними санкціями 189388,95 грн, податкове повідомлення рішення від 08.08.2019 №0014631302, яким позивачу визначено грошове зобов`язання за платежем військовий збір за результатами річного декларування на суму 47347,23 грн, в тому числі за податковим зобов`язанням 31564,82 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями 15782,41 грн, податкове повідомлення-рішення від 08.08.2019 №0014681302, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 510,00 грн за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, а також податкове повідомлення-рішення від 08.08.2019 №0014661302, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 510,00 грн за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами, із доходів платника податків у вигляді зарплати, суд визнав протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Рішення суду від 22.02.2021 у справі №140/3270/19 набрало законної сили 27.04.2021.

Оскаржені ФОП ОСОБА_1 в судовому порядку податкові повідомлення-рішення від 08.08.2019 №0014621302, 0014631302, №0014661302 та №0014681302 у справі №140/3270/19, випливають із одних і тих же правовідносин, що й у даній справі, а позивач доводить протиправність рішень податкового органу одними і тими ж доказами.

Відповідно до частини 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Інструкції про порядок нарахуванню і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 07.05.2015 за №508/26953 (чинної у 2017-218 роках) «Базою нарахування єдиного внеску є чистий оподатковуваний дохід (прибуток), зазначений у податковій декларації, поділений на кількість місяців, протягом яких він отриманий. До вказаної суми з урахуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску застосовується ставка, зазначена в пункті 3 розділу III цієї Інструкції. У разі якщо таким платником не отримано доходу (прибутку) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але в розмірі, не більшому за максимальну величину бази нарахування єдиного внеску,. встановлену цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску».

Разом з тим, суд зазначає, що підставою для нарахування єдиного соціального внеску та винесення вимоги від 08.08.2019 №Ф-0014651302 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску у розмірі 93699,68 грн слугувало заниження чистого оподаткованого доходу на який нараховується єдиний соціальний внесок на суму 2 104 321,64 грн (в т.ч. за 2017 рік на суму 943 077,48 грн, за 2018 рік на суму 1 161 244,16 грн).

Оскільки суд у справі №140/3270/19 визнав правомірним включення ФОП ОСОБА_1 до складу витрат, пов`язаних з провадженням господарської діяльності, вартість придбаних запчастин, обслуговування, ремонт вантажних автомобілів на загальну суму 2 104 321,64 грн, в тому числі за 2017 рік на суму 943077,48 грн, за 2018 рік на суму 1161244,16 грн, як наслідок, позивачем не занижено чистий оподатковуваний дохід на який нараховується єдиний соціальний внесок на суму 2 104 321,64 грн, тому вимога Головного управління ДФС у Волинській області від 08.08.2019 №Ф-0014651302 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску у розмірі 93 699,68 грн є протиправною та підлягає скасуванню.

Відповідно п. 3 ч. 11 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування" за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Оскільки, суд визнав протиправною та такою, що підлягає скасуванню вимогу Головного управління ДФС у Волинській області від 08.08.2019 №Ф-0014651302 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску, то рішення Головного управління ДФС у Волинській області про застосування штрафних санкцій за донарахування податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 08.08.2019 №0014641302 у розмірі 13600,31 грн також підлягає скасуванню, так як винесене за наслідками донарахування єдиного соціального внеску на суму 93 699,68 грн, а також висновків контролюючого органу про заниження позивачем сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (внаслідок заниження чистого оподаткованого доходу на який нараховується єдиний соціальний внесок), що не знайшло свого підтвердження за результатами розгляду справи у суді.

Згідно зі статтею статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів належними та допустимими доказами правомірність та законність оскаржуваних вимоги та рішення про застосування штрафних санкцій, а тому позовні вимоги підлягають до задоволення.

Приймаючи до уваги досліджені докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов слід задовольнити повністю шляхом прийняття рішення про визнання протиправними та скасування рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 08.08.2019 №0014641302 та вимоги від 08.08.2019 №Ф-0014651302 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області слід присудити всі здійснені ним судові витрати у розмірі 1073,00 грн, оплачені платіжним дорученням від 11.10.2019 №4695.

Керуючись статтями 139, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Волинській області від 08 серпня 2019 року №Ф-0014651302 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску у розмірі 93699,68 грн.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Волинській області від 08 серпня 2019 року №0014641302 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 13 600,31 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1073,00 грн (одну тисячу сімдесят три гривні 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, м. Луцьк, Київський м-н, буд. 4, код ЄДРПОУ 44106679).

Повний текст судового рішення складено 04 жовтня 2021 року.

Суддя Т.М. Димарчук

04 жовтня 2021 року