Ухвала суду № 100113952, 04.10.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

04 жовтня 2021 р. Справа № 120/8830/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Сала Павла Ігоровича, розглянувши в м. Вінниці у письмовому провадженні питання про закриття провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

04.08.2021 поштою до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про:

- визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо виплати позивачу недоплаченої пенсії за період з 24.05.2017 по 12.01.2020 в розмірі 44143,96 грн;

- зобов`язання відповідача виплатити позивачу недоплачену пенсію за період з 24.05.2017 по 12.01.2020 в розмірі 44143,96 грн;

- стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди в сумі 20000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 12.12.2019 у справі № 120/3709/19-а визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 01.08.2019 № 025350002521 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 згідно з ч. 1 ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити ОСОБА_1 пенсію зі зниженням пенсійного віку на п`ять років згідно з ч. 1 ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 24.05.2017.

26.08.2020 позивач звернувся до відповідача з заявою, в якій просив здійснити виплату йому недоплаченої пенсії за період з 24.05.2017 по 12.01.2020. Листом віл 16.09.2020 за № 3843-3664/К-02/8-0200/20 пенсійний орган повідомив позивача, що на виконання рішення суду позивачу призначено пенсію зі зниженням пенсійного віку на п`ять років згідно з ч. 1 ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 24.05.2017. Доплату за період з 13.01.2020 по 29.02.2020 в сумі 2641,94 позивачу виплачено в березні 2020 року. Крім того, відповідач зазначив, що сума доплати (заборгованості) за період з 24.05.2017 по 12.01.2020 становить 44143,96 грн. Виплата вказаної заборгованості буде здійснена після виділення коштів з Державного бюджету України.

Позивач вважає протиправною бездіяльність пенсійного органу щодо виплати недоплаченої суми пенсії в розмірі 44143,96 грн, а тому вирішив звернутися до суду з позовом про зобов`язання відповідача до виплати такої заборгованості та стягнення завданої у зв`язку з цим моральної шкоди.

Ухвалою суду від 09.08.2021 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху з підстав її невідповідності вимогам ч. 3 ст. 161 КАС України. Судом встановлено, що при зверненні до суду позивач недоплатив судовий збір в розмірі 908,00 грн. Відтак позивачу надано строк для усунення виявлених недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали.

19.08.2021 від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, до якої додано квитанцію про сплату судового збору у вищезазначеному розмірі.

Ухвалою суду від 25.08.2021 відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 та вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

23.09.2021 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідач зазначає, що на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12.12.2019 у справі № 120/3709/19-а Головне управління з 24.05.2017 призначило позивачу пенсію зі зниженням пенсійного віку на п`ять років згідно з ч. 1 ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Крім того, в березні 2020 року позивачу було здійснено виплату доплати в сумі 2641,94 грн за період з 13.01.2020 по 29.02.2020. Разом з тим заборгованість в сумі 44143,96 грн за період з 24.05.2017 по 12.01.2020 буде виплачена позивачу після виділення необхідних для цього коштів з Державного бюджету України відповідно до Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 № 649 "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду" (далі – Порядок № 649).

Відповідач звертає увагу на положення статті 73 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", якими передбачено, що кошти Пенсійного фонду України не включаються до складу Державного бюджету України, а їх використання на цілі, не передбачені Законом, забороняється.

Крім того, відповідач вказує, що рішення суду від 12.12.2019 у справі № 120/3709/19-а внесено до Реєстру судових рішень, передбаченого Порядком № 649.

Відтак, на думку відповідача, Головне управління вжило всіх можливих заходів щодо виконання рішення суду в частині виплати нарахованої заборгованості.

Також відповідач заперечує доводи позивача щодо заподіяної йому моральної шкоди та зазначає, що сам факт порушення прав позивача не може бути причиною для стягнення моральної шкоди, оскільки моральна шкода має бути підтверджена належними та допустимими доказами. Водночас позивач не надав належних доказів на підтвердження порушення його прав і свободи.

Інших заяв по суті від сторін не надходило.

Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши наведені сторонами доводи, суд приходить до переконання, що провадження у цій адміністративній справі підлягає закриттю.

Так, відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Суб`єктами, на яких поширюється обов`язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.

Статтею 14 КАС України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

За змістом ч. 1 ст. 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, – за її межами.

Виконання судового рішення може відбуватися у добровільному та примусовому порядку, а судовий контроль за виконанням рішення суду здійснює суд, що його ухвалив.

Судом встановлено, що на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12.12.2019 у справі № 120/3709/19-а Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області з 24.05.2017 призначило ОСОБА_1 пенсію відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та здійснило нарахування пенсії за період з 24.05.2017 по 29.02.2020.

Внаслідок цього перед позивачем утворилась заборгованість з виплати пенсії в сумі 46785,90 грн. У березні 2020 року позивачу здійснено виплату доплати в сумі 2641,94 грн за період з 13.01.2020 по 29.02.2020, тоді як сума заборгованості за період з 24.05.2017 по 12.01.2020 становить 44143,96 грн та залишається несплаченою.

Отже, питання щодо виплати позивачу недоплаченої пенсії в сумі 44143,96 грн охоплюється рішенням суду у справі № 120/3709/19-а та належить до предмета його виконання.

Разом з тим позивач, не погоджуючись з повнотою виконання цього рішення, звернувся до суду з новим позовом, фактичною підставою якого є незгода позивача з діями та бездіяльністю пенсійного органу щодо виконання рішення суду від 12.12.2019 у справі № 120/3709/19-а в частині виплати пенсії в сумі 44143,96 грн, нарахованої за період з 24.05.2017 по 12.01.2020 у зв`язку з призначенням пенсії на виконання судового рішення.

За приписами ст. 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Частиною першою статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень-відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Таким чином, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду.

Суд звертає увагу, що зазначені норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову.

Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.

З огляду на викладене суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об`єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. При розгляді позовних вимог позивача стосовно невиконання окремого судового рішення у іншій справі, суд не може зобов`язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконавче провадження являє собою завершальну стадію судового провадження.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 686/23317/13-а, від 06.02.2019 у справі № 816/2016/17, а також в постановах Верховного Суду від 20.02.2019 у справі № 806/2143/15, від 11.12.2020 у справі № 826/13146/18.

Аналізуючи предмет спору у цій справі суд доходить до висновку, що позов ОСОБА_1 фактично спрямований на виконання іншого судового рішення, а саме рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12.12.2019 у справі № 120/3709/19-а.

Відтак суд зазначає, що позивач у цій справі обрав спосіб захисту шляхом подання позову про визнання протиправними дій (бездіяльності) відповідача, вчинених (допущеної) при виконанні рішення суду. Проте спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення.

Враховуючи наведене, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження та КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.

Тому вимоги про визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень, яка допущена на виконання судового рішення, в іншому (новому) судовому провадженні не можуть розглядатися.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 22.08.2019 у справі № 522/10140/17 та від 21.11.2019 у справі № 802/1933/18-а.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 11.12.2020 у справі № 826/13146/18, вирішуючи подібний спір пов`язаний із виконанням судового рішення, у цій справі поняття "спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства" слід тлумачити як поняття, що стосується спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, а також спорів, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

За вказаних обставин суд зазначає, що ініційований позивачем спір не може бути вирішеним як адміністративним судом, так і в інших судових юрисдикціях, оскільки стосується вимог про зобов`язання відповідача виконати у бажаний для позивача спосіб чинне рішення суду від 12.12.2019 у справі № 120/3709/19-а.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Виходячи зі змісту цієї норми, достатньою та необхідною правовою підставою для закриття провадження у справі на підставі п. 4 ч. 1 ст. 238 КАС України є одночасна сукупність наступних умов: тотожність спору (підстави, предмет позову та сторони співпадають); наявність судового рішення, яким завершено розгляд справи і набрання цим судовим рішенням законної сили.

Неможливість повторного розгляду справи за наявності судового рішення, що набрало законної сили, у тотожній справі ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги й з тих же підстав.

Вказані обставини є підставою для прийняття судом рішення про закриття провадження у цій справі з наведених підстав.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з відповідача моральної шкоди в сумі 20000,00 грн, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 5 ст. 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Отже, вимоги про стягнення із суб`єкта владних повноважень моральної/матеріальної шкоди в адміністративному процесі є завжди похідними від основних вимог про вирішення публічно-правового спору, і можливість їх задоволення напряму залежить від визнання адміністративним судом протиправними оскаржуваних рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Відтак, оскільки провадження в адміністративній справі щодо вирішення публічно-правового спору підлягає закриттю, позивач вправі у порядку цивільного судочинства ініціювати вирішення спору про відшкодування моральної шкоди, завданої йому рішеннями, діями або бездіяльністю пенсійного органу.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд зазначає, що при зверненні до суду з цим позовом позивач сплатив судовий збір у розмірі 1816,00 грн.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Таким чином, для повернення сплаченої суми судового збору, позивачу необхідно звернутися до суду з відповідним клопотанням.

Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 238, 242, 248, 256, 294, 295 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

1. На підставі положень п. 4 ч. 1 ст. 238 КАС України закрити провадження в адміністративній справі № 120/8830/21-а за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди.

2. Роз`яснити позивачу, що за приписами ч. 2 ст. 239 КАС України повторне звернення з тією самою позовною заявою не допускається.

3. Роз`яснити позивачу право на подання до суду клопотання про повернення судового збору в розмірі 1816,00 грн відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI "Про судовий збір".

4. Копію ухвали надіслати сторонам для відома.

Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або у випадку розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду – якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала складена та підписана суддею 04.10.2021.

Суддя Сало Павло Ігорович