Ухвала суду № 100113950, 04.10.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

04 жовтня 2021 р. Справа № 120/9483/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Сала Павла Ігоровича, розглянувши в м. Вінниці у письмовому провадженні питання про закриття провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення заборгованої суми пенсії,

ВСТАНОВИВ:

13.08.2021 поштою до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо виплати позивачу нарахованої пенсії за період з 01.04.2019 по 30.04.2021 в розмірі 96891,38 грн та стягнення з відповідача на користь позивача такої заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що у зв`язку з набранням законної сили рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 у справі № 826/3858/18, яким визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 № 45, 18.11.2020 Вінницький обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки (Вінницький обласний військовий комісаріат) видав позивачу нову довідку від 18.11.2020 № ХЛ62351 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, оригінал якої було направлено до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області. В оновленій довідці було зазначено основні та додаткові види грошового забезпечення позивача для обчислення та перерахунку пенсії.

16.12.2020 позивач звернувся до відповідача з листом, в якому просив перерахувати та виплачувати йому пенсію з 01.04.2019 на підставі довідки Вінницького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 18.11.2020 № ХЛ62351, з урахуванням основних та додаткових видів грошового забезпечення.

Однак листом від 22.12.2020 за № 5631-5782/К-02/8-0200/20 пенсійний орган відмовив у цьому, посилаючись на відсутність правових підстав для здійснення перерахунку пенсії позивача, оскільки Кабінет Міністрів України не прийняв іншого порядку після скасування судом пунктів 1, 2 постанови від 21.02.2018 № 103. Не погодившись з такою відмовою, позивач подав до суду позов.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 04.03.2021 у справі № 120/33/21-а позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду Украйни у Вінницькій області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку та виплаті пенсії на підставі довідки Вінницького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 18.11.2020 № ХЛ62351 про грошове забезпечення, виданої у відповідності до вимог статей 43, 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" з урахуванням основних та додаткових видів грошового забезпечення, з 01.04.2019. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області провести з 01.04.2019 перерахунок основного розміру пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії від 18.11.2020 № ХЛ62351, виданої Вінницьким обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки, а також здійснити виплату перерахованої пенсії з урахуванням раніше виплачених сум.

У зв`язку з цим, 20.04.2021 позивач звернувся до відповідача з заявою про добровільне виконання рішення суду. Листом від 13.05.2021 за № 4602-4193/К-02/8-0200/21 пенсійний орган повідомив, що на виконання рішення суду від 04.03.2021 було здійснено перерахунок пенсії позивача на підстав оновленої довідки. Сума доплати за період з 01.04.2019 по 20.04.2021 складає 96891,38 грн. Крім того, відповідач зазначив, що нараховані кошти включені до Реєстру судових рішень та виплата буде здійснена в порядку черговості.

Позивач вважає протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо виплати йому нарахованої на виконання рішення суду пенсії в сумі 96891,38 грн, а тому звернувся до суду з цим позовом про примусове стягнення з відповідача відповідної заборгованості.

Ухвалою суду від 18.08.2021 відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 та вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

08.09.2021 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідач зазначає, що за приписами статті 8 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" виплата пенсій, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідач звертає увагу на положеннями статей 72, 73 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", якими передбачено, що кошти Пенсійного фонду України не включаються до складу Державного бюджету України, а їх використання на цілі, не передбачені Законом, забороняється.

Тому заборгованість в сумі 96891,38 грн за період з 01.04.2019 по 30.04.2021 буде виплачена позивачу після виділення необхідних для цього коштів з Державного бюджету України. Водночас в силу вимог статей 23 та 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнування та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.

Крім того, відповідач зазначає, що Пенсійний фонд України звернувся до Міністерства соціальної політики України з листом від 25.06.2021, в якому ініціював питання збільшення асигнувань з державного бюджету на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду у 2021 році та повторного відкриття для Пенсійного фонду України окремої бюджетної програми "Погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду".

Таким чином, виділення коштів з Державного бюджету України на погашення заборгованості з виплати пенсії не залежить від волі окремого керівника територіального органу Пенсійного фонду України.

Також відповідач просить врахувати, що проблема виконання рішення суду від 04.03.2021 у справі № 120/33/21-а не є індивідуальною, а охоплюється загальною проблемою належного виконання судових рішень в соціальних спорах в частині виплати заборгованості.

Інших заяв по суті від сторін не надходило.

Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши наведені сторонами доводи, суд приходить до переконання, що провадження у цій адміністративній справі підлягає закриттю.

Так, відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Суб`єктами, на яких поширюється обов`язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.

Статтею 14 КАС України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

За змістом ч. 1 ст. 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, – за її межами.

Виконання судового рішення може відбуватися у добровільному та примусовому порядку, а судовий контроль за виконанням рішення суду здійснює суд, що його ухвалив.

Судом встановлено, що на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 04.03.2021 у справі № 120/33/21-а Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснило перерахунок пенсії позивача ОСОБА_1 за період з 01.04.2019 по 30.04.2021.

Внаслідок проведення такого перерахунку позивачу донараховано пенсію в сумі 96891,38 грн.

При цьом суд звертає увагу, що вказаним судом рішенням відповідача зобов`язано здійснити перерахунок пенсії позивача, а також виплатити перераховану пенсії з урахуванням раніше виплачених сум.

Тобто питання виплати позивачу недоплаченої пенсії в сумі 96891,38 грн охоплюється рішенням суду у справі № 120/33/21-а та належить до предмета його виконання.

Однак позивач, не погоджуючись з повнотою виконання цього рішення, звернувся до суду з новим позовом, фактичною підставою якого є незгода позивача з діями та бездіяльністю пенсійного органу щодо виконання рішення суду від 04.03.2021 у справі № 120/33/21-а в частині виплати пенсії в сумі 96891,38 грн, нарахованої у зв`язку з проведенням її перерахунку за період з 01.04.2019 по 30.04.2021 на виконання судового рішення.

За приписами ст. 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Частиною першою статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень-відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду.

Суд звертає увагу, що зазначені норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову.

Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.

З огляду на викладене суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об`єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. При розгляді позовних вимог позивача стосовно невиконання окремого судового рішення у іншій справі, суд не може зобов`язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконавче провадження являє собою завершальну стадію судового провадження.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 686/23317/13-а, від 06.02.2019 у справі № 816/2016/17, а також в постановах Верховного Суду від 20.02.2019 у справі № 806/2143/15, від 11.12.2020 у справі № 826/13146/18.

Аналізуючи предмет спору у цій справі суд доходить до висновку, що позов ОСОБА_1 фактично спрямований на виконання іншого судового рішення, а саме рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 04.03.2021 у справі № 120/33/21-а.

Відтак суд зазначає, що позивач у цій справі обрав спосіб захисту шляхом подання позову про визнання протиправними дій (бездіяльності) відповідача, вчинених (допущеної) при виконанні рішення суду. Проте спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення.

З огляду на викладене, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження та КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.

Відтак вимоги про визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень, яка допущена на виконання судового рішення, в іншому (новому) судовому провадженні не можуть розглядатися.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 22.08.2019 у справі № 522/10140/17 та від 21.11.2019 у справі № 802/1933/18-а.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 11.12.2020 у справі № 826/13146/18, вирішуючи подібний спір пов`язаний із виконанням судового рішення, у цій справі поняття "спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства" слід тлумачити як поняття, що стосується спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, а також спорів, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

За вказаних обставин суд зазначає, що ініційований позивачем спір не може бути вирішеним як адміністративним судом, так і в інших судових юрисдикціях, оскільки стосується вимог про зобов`язання відповідача виконати у бажаний для позивача спосіб чинне рішення суду від 04.03.2021 у справі № 120/33/21-а.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Виходячи зі змісту цієї норми, достатньою та необхідною правовою підставою для закриття провадження у справі на підставі п. 4 ч. 1 ст. 238 КАС України є одночасна сукупність наступних умов: тотожність спору (підстави, предмет позову та сторони співпадають); наявність судового рішення, яким завершено розгляд справи і набрання цим судовим рішенням законної сили.

Неможливість повторного розгляду справи за наявності судового рішення, що набрало законної сили, у тотожній справі ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги й з тих же підстав.

Вказані обставини є підставою для прийняття судом рішення про закриття провадження у цій справі з наведених підстав.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд зазначає, що при зверненні до суду з цим позовом позивач сплатив судовий збір у розмірі 1876,91 грн.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Таким чином, для повернення сплаченої суми судового збору, позивачу необхідно звернутися до суду з відповідним клопотанням.

Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 238, 242, 248, 256, 294, 295 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

1. На підставі положень п. 4 ч. 1 ст. 238 КАС України закрити провадження в адміністративній справі № 120/9483/21-а за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення заборгованої суми пенсії.

2. Роз`яснити позивачу, що за приписами ч. 2 ст. 239 КАС України повторне звернення з тією самою позовною заявою не допускається.

3. Роз`яснити позивачу право на подання до суду клопотання про повернення судового збору в розмірі 1876,91 грн відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI "Про судовий збір".

4. Копію ухвали надіслати учасникам справи для відома.

Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або у випадку розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду – якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала складена та підписана суддею 04.10.2021.

Суддя Сало Павло Ігорович