Рішення № 100113933, 04.10.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

04 жовтня 2021 р. Справа № 120/8379/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Томчука А.В., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 позивач) звернувся в суд з позовною заявою до військової частини 3008 Національної гвардії України (далі - військова частина 3008 НГУ, відповідач ), в якій просив:

- визнати протиправною бездіяльність щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 05.07.2016 по 04.07.2019;

- зобов`язати нарахувати і виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 05.07.2016 по 04.07.2019, враховуючи базовий місяць з моменту підвищення посадового окладу 01 січня 2008 року

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що наказом командира військової частини 3008 від 01.07.2019 № 29 його звільнено з військової служби у зв`язку з закінченням строку дії контракту, посаду здав та був виключений зі списків військової частини 3008 04.07.2019 згідно наказу №146.

На день виключення зі списків особового складу відповідачем не було проведено виплати індексації грошового забезпечення.

З метою отримання інформацію щодо розміру нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення позивач у липні 2021 року звернувся до відповідача із зверненням. Разом з тим, військовою частиною відмовлено в нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення.

Не погоджуючись із такою бездіяльністю відповідача, ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Ухвалою від 14.03.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено її розгляд здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в порядку визначеному статтею 262 КАС України. витребувано у сторони відповідача додаткові докази. Крім того вказаною ухвалою витребувано за ініціативою суду у Центрального архівного відділу Національної гвардії України інформацію про стан виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 05.07.2016 по 31.12.2017.

20.08.2021 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача заперечив щодо задоволення заявлених вимог та вказав про наступне.

Позивач проходив військову службу у військовій частині 3008 Національної гвардії України з 05.07.2016 по 04.07.2019. У відповідності до наказу командира військової частини 3008 від 04.07.2019 №146 позивача було звільнено з військової служби у запас, виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

Порядок індексації грошового забезпечення військовослужбовцям визначений та затверджений законом України від 03,07.1991 №1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» та постановою Кабінету Міністрів України від 17.03.2003 № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення».

Представник зазначив, що обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення проводиться з місяця прийняття військовослужбовця на службу, тобто з моменту виникнення права на отримання грошового забезпечення, що підлягає індексації 05.07.2016.

В грудні 2016 ОСОБА_1 виплачено індексацію грошового забезпечення в сумі 68,80 грн. Таким чином позивачу у 2016 році нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення у повному розмірі.

Індексація грошового забезпечення за період з 01.01.2017 по 31.08.2017 здійснювалась у відповідності до п.6 ПКМУ від 17.07.2003 № 1078 в межах фінансових ресурсів бюджету. В зв`язку з обмеженим фінансуванням грошового забезпечення індексація грошового забезпечення не виплачувалась.

В подальшому 1 березня 2018 року набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою відбулося з 1 березня 2018 року збільшення розмірів посадових окладів для військовослужбовців Національної гвардії України.

Право на отримання індексації грошового забезпечення у військовослужбовців Національної гвардії України виникло лише у грудні 2018 року. В грудні 2018 позивачу було виплачено індексацію грошового забезпечення в розмірі - 74,08 грн.

Водночас представник зазначив, що питання щодо обрахунку індексації, в тому числі, щодо визначення базового місяця для такого нарахування, у відповідності до положень Порядку № 1078 та Закону № 1282-ХІІ покладається на відповідача, а тому, вимога позивача невмотивована, щодо зобов`язання військової частини 3008 здійснити розрахунок індексації позивача з урахуванням базового місяця «січень 2008 року», оскільки суд не має права перебирати на себе повноваження органів державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питання, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади, суд уповноважений лише встановити право позивача на отримання індексації грошового забезпечення. Зазначене вище кореспондується із правовою позицією Верховного суду України, викладеною в постанові від 15.10.2020 у справі № 240/11882/19.

01.09.2021 на виконання вимог ухвали суду про відкриття провадження від Центрального архівного відділу Національної гвардії НГ України на адресу суду надійшла копія особистої карти на грошове забезпечення ОСОБА_1 за 2016-2017 роки.

Відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 1 ст. 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_2 з 05.07.2016 проходив військову службу у В/ч 3008 НГ України, згідно наказу командира В/ч 3008 від 05.07.2016 №190.

04.07.2019 наказом командира військової частини 3008 №146 солдата ОСОБА_1 , звільненого наказом командира В/ч 3008 від 01.07.2019 №29 о/с виключено із списків особового складу та знято з усіх видів забезпечення.

На день виключення зі списків особового складу відповідачем не було проведено виплати індексації грошового забезпечення.

З метою отримання інформацію щодо розміру нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення позивач у липні 2021 року звернувся до відповідача із зверненням. Разом з тим, листом від 18.06.2021 відповідач повідомив, що індексація з березня по жовтень 2018 року не здійснювалась. Індексація нараховувалась, починаючи з грудня 2018 року, та виплачена у грудні 2018 року.

Не погоджуючись із такою бездіяльністю військової частини та вважаючи, що має право на отримання індексації грошового забезпечення за період з 05.07.2016 по 04.07.2019, позивач звернувся із цим позовом до суду.

Визначаючись щодо позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності щодо не нарахування індексації і зобов`язання її нарахувати та виплатити, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.91 № 2011-XII (далі - Закон від 20.12.91 № 2011-XII) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

Згідно з частинами 1-4 статті 9 Закону від 20.12.91 № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Згідно з Преамбулою до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.91 № 1282-XII (далі - Закон від 03.07.91 № 1282-XII) цей Закон визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

Відповідно до ст. 1 Закону від 03.07.91 № 1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Статтею 2 Закону від 03.07.91 № 1282-XII передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Таким чином, основною метою індексації грошових доходів населення є забезпечення достатнього життєвого рівня населення України за рахунок відшкодування подорожчання споживчих товарів і послуг.

Положеннями статті 4 Закону від 03.07.91 № 1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Відповідно до ст. 6 Закону від 03.07.91 № 1282-XII у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Водночас в силу вимог ст. 18, 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05.10.2000 № 2017-III, індексація доходів населення відноситься до державних соціальних гарантій, які є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Згідно з пунктом 4 Порядку № 1078, індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Відповідно до абзацу 8 пункту 4 Порядку № 1078 у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.

Отже, індексація доходів громадян, зокрема грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних соціальних гарантій, а проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Як вбачається з довідки В/ч 3008 від 17.08.2021 № 71 про розмір нарахованої та виплаченої індексації ОСОБА_1 , за період з 05.07.2016 по 04.07.2019 позивачу була виплачена індексація за грудень 2016 року у сумі 68, 80 грн. та у грудні 2018 року в сумі 74.08 грн.

Разом з тим, як зазначає позивач, у період з 05.07.2016 по 01.03.2018 йому не проведено виплату індексації грошового забезпечення.

Суд враховує, що згідно наказу командира В/ч 3008 НГ України від 05.07.2016 №190 позивача прийнято на військову службу 05.07.2016.

Згідно з пунктом 10-2 Порядку № 1078 (у редакції чинній на день прийняття на військову службу), для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник

Отже, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється не індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу або зростання його доплат та надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.

Оскільки позивач прийнятий на військову службу у липні 2016 року обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з наступного місяця, тобто з серпня 2016 року.

Таким чином позивач дійшов помилкового висновку про наявність підстав для нарахування та виплату індексації грошового забезпечення з 05.07.2016.

Разом з тим, відповідно до норми абз. 3 п. 5 Порядку № 1078, сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

30.08.2017 Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", яка набрала чинності 01.03.2018, якою, зокрема збільшено з 01.03.2018 розмір посадових окладів для військовослужбовців Збройних Сил України.

Враховуючи, що розмір підвищення доходів позивача у березні 2018 року перевищив суму індексації, індексація за цей місяць не підлягає нарахуванню.

Крім того, відповідно до інформації по нарахуванню та виплаті індексації грошового забезпечення, що зазначена в довідці від 17.08.2021 №71, за період з 05.07.2016 по 04.07.2019 позивачу була виплачена індексація за грудень 2016 року у сумі 68, 80 грн. та у грудні 2018 року в сумі 74,08 грн.

Беручи до уваги те, що обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з наступного місяця, тобто з серпня 2016 року, а в березні 2018 року відбулось підвищення грошового доходу позивача, а за період з вересня 2016 по 30.11.2016, та з січня 2017 по 28.02.2018 індексація грошового забезпечення не виплачувалась, суд доходить висновку, що індексація грошового забезпечення підлягає нарахуванню та виплаті за період з 01.08.2016 по 30.11 2016, з 01.01.2017 по 28.02.2018.

Разом з тим, позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 01.12.2018, задоволенню не підлягають, оскільки індексація грошових доходів населення, в тому рахунку грошового забезпечення військовослужбовців проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації в розмірі 103 відсотка.

В той же час, відповідно до офіційних даних, що містяться на сайті Державної служби статистики України, з березня 2018 року індекс споживчих цін не перевищував 103%, а тому передбачені законом підстави для індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.03.2018 року по 30.11.2018 року відсутні.

У зв`язку з наведеним, індексація грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 30.11.2018 правомірно не виплачувалась позивачу тому що, право на її отримання у ОСОБА_1 не виникало.

Разом з тим, зважаючи на не надання відповідачем доказів щодо виплати позивачеві індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2019 по 04.07.2019, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими в цій частині та такими, що підлягають до задоволення.

У зв`язку з цим, позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Також позивач вважає, що базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення за вказаний вище період є саме січень 2008 року.

Оцінюючи дану позицію, суд зазначає наступне.

Пунктом 5 Порядку № 1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Таким чином місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.

Окремо суд вказує й на те, що положеннями статті 4 Закону №1282-ХІІ передбачено, що індексація грошових доходів населення проводиться лише в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Отже, у разі підвищення тарифних ставок (окладів) значення індексу у місяці підвищення береться за 1 або 100 %, тобто місяць підвищення вважається базовим і індексація в цьому місяці не проводиться, якщо сума підвищення заробітної плати (у базовому місяці враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру) перевищить суму індексації. Починаючи з наступного за базовим місяця наростаючим підсумком розраховується індекс для проведення подальшої індексації.

На думку суду, в даному випадку, розрахунок індексації грошового забезпечення є компетенцією відповідача як органу, в якому позивачка проходила службу та який виплачував йому грошове забезпечення. І саме на відповідача за наявності законних підстав покладається обов`язок нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення.

Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Здійснюючи судочинство Європейський суд неодноразово аналізував наявність, межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини від 17.12.2004 року у справі «Педерсен і Бодсгор проти Данії» зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї. Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 02.06.2006 року у справі "Волохи проти України" (заява № 23543/02) при наданні оцінки повноваженням державних органів суд виходив з декількох ознак, зокрема щодо наявності дискреції. Так, суд вказав, що норма права є "передбачуваною", якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі - у разі потреби за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку. "…надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права. Отже, закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, і порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання".

Тобто, під дискреційним повноваженням слід розуміти компетенцію суб`єкта владних повноважень на прийняття самостійного рішення в межах, визначених законодавством, та з урахуванням принципу верховенства права.

Зміст компетенції органу виконавчої влади складають його повноваження - певні права та обов`язки органу діяти, вирішуючи коло справ, визначених цією компетенцією. В одних випадках це зміст прав та обов`язків (право діяти чи утримуватися від певних дій). В інших випадках органу виконавчої влади надається свобода діяти на свій розсуд, тобто оцінюючи ситуацію, вибирати один із кількох варіантів дій (або утримуватися від дій) чи один з варіантів можливих рішень.

За таких обставин, суд доходить висновку, що повноваження відносно обрахунку індексації, в тому числі, щодо визначення базового місяця для такого нарахування, у відповідності до положень Порядку № 1078 та Закону № 1282-XII, покладається на відповідача, а тому, підстави для зобов`язання останнього здійснити розрахунок індексації позивача з урахуванням базового місяця "січень 2008 року" відсутні.

До відповідного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 15 жовтня 2020 року у справі № 240/11882/19.

Більш того, суд акцентує увагу, що відповідне нарахування та виплата індексації за відповідний період ще не проведено, відповідно не визначено базовий місяць.

Відтак, позов в частині зобов`язання В/ч 3008 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення, враховуючи базовий місяць з моменту підвищення посадового окладу 1 січня 2008 року є передчасним та не підлягає задоволенню.

Відповідно до статей 9, 77 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, відповідач як суб`єкт владних повноважень не надав суду доказів на спростування доводів позивача та виплату індексації грошового забезпечення у спірний період у повному обсязі.

За приписами вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у цій справі, суд враховує, що позивач звільнений від сплати судового збору, тоді як інших витрат, пов`язаних з розглядом справи, не встановлено.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини 3008 Національної гвардії України щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.08.2016 по 30.11.2016, з 01.01.2017 по 28.02.2018, з 01.01.2019 по 04.07.2019.

Зобов`язати Військову частину 3008 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.08.2016 по 30.11.2016, з 01.01.2017 по 28.02.2018, з 01.01.2019 по 04.07.2019 включно.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач: Військова частина 3008 Національної гвардії України (вул. Некрасова, 72, м.Вінниця, 21001, код ЄДРПОУ 08803572)

Повний текст рішення складено та підписано суддею 04.10.2021

Суддя Томчук Андрій Валерійович