Вирок № 100113110, 05.10.2021, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 623/1555/20

Номер провадження 1-кп/623/68/2021

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2021 року Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

у складі: головуючого судді Герцова О.М.,

за участю: секретаря судового засідання Бобриш М.С.,

прокурорів Козир М.В., Чумаченко Ю.С.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисників Попп А.М., Волчелюк В.А.,

розглянувши у відкритому судовому кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №42018220000001136 від 24 вересня 2018 року за бвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, раніше не судимого, курсовий офіцер Академії Національної гвардії України, старший лейтенант, офіційно працюючого ТОВ "РАФ-ГРУПП" водієм, який фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 КК України,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 23 вересня 2018 року, приблизно о 15 годині 30 хвилин, керував технічно справним автомобілем «MITSUBISHI LANCER», д.н.з. НОМЕР_1 , та рухався по автодорозі «Київ-Харків-Довжанський» в Ізюмському районі Харківської області.

Під час руху в районі 603 км, на відстані 416 метрів від зупинки громадського транспорту "АБЗ", на вище вказаній автодорозі ОСОБА_1 грубо порушив вимоги п.12.1 Правил дорожнього руху України, згідно з якими:

п. 12.1: «При виборі в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним».

та не впоравшись з керуванням допустив перекидання свого автомобіля «MITSUBISHI LANCER», д.н.з. НОМЕР_1 .

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобілю «MITSUBISHI LANCER» ОСОБА_2 , 1991 року народження, загинула на місці дорожньо-транспортної пригоди, згідно висновку судово-медичної експертизи № 311-ІЗт./18 від 10.11.2018, причиною смерті ОСОБА_2 з`явилася несумісна з життям важка тупа травма тіла з множинними переломами костей скелету й ушкодженням внутрішніх органів. Усі вищевказані ушкодження утворилися в результаті ДТП, що мала місце 23 вересня 2018 року, при ударі об тупі тверді предмети, якими з`явилися виступаючи частини салону автомобіля, при знаходженні потерпілої усередині автомобіля в якості пасажира. Смерть ОСОБА_2 настала ІНФОРМАЦІЯ_2 , та між отриманими ОСОБА_2 тілесними ушкодженнями та її смертю є прямий причинно-наслідковий зв`язок.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди другий пасажир автомобілю «MITSUBISHI LANCER» ОСОБА_3 , 1995 р.н., згідно висновку судово-медичної експертизи № 09-405/2019 від 21.05.2019, отримав тілесні ушкодження СЕРЕДНЬОГО ступеню тяжкості, у вигляді закритої травми плечового поясу у вигляді перелому акроміального кінця правої ключиці зі зміщенням кісткових уламків, з приводу чого було проведене оперативне втручання ("открытая репозиция перелома акромиального конца правой ключицы, МОС пластиной»).

Дана травма утворилась внаслідок ударної дії тупого твердого предмету, індивідуальні особливості діючої поверхні якого не відобразились, та, враховуючи її морфологічні ознаки, могла бути отримана за умов дорожньо-транспортної пригоди та у строк вказаний в ухвалі.

Згідно висновку комісійної судової автотехнічної експертизи № 18224 від 31.10.2019, водій автомобіля «MITSUBISHI LANCER» ОСОБА_1 повинен був діяти згідно вимог п. 12.1 Правил дорожнього руху України, та в дорожньо-транспортній обстановці що склалася він мав технічну можливість уникнути ДТП шляхом виконання вимог п.12.1 Правил дорожнього руху України, для чого в нього не було перешкод технічного характеру.

В даній дорожньо-транспортній ситуації дії водія автомобіля «MITSUBISHI LANCER» ОСОБА_1 не відповідали вимогам п.12.1 Правил дорожнього руху України, та, з технічної точки зору знаходились в причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди.

Тобто, ОСОБА_1 керуючи технічно справним автомобілем «MITSUBISHI LANCER» не зорієнтувався в дорожній обстановці, вибрав не безпечну швидкість руху, і не впоравшись з керуванням допустив перекидання автомобіля, що спричинило тяжкі наслідки.

В рамках кримінального провадження потерпілим ОСОБА_3 , подано цивільний позов про стягнення з ОСОБА_1 , моральної шкоди в сумі 200 000 (двісті тисяч) гривень 00 копійок, матеріальної шкоди в сумі 41284 (сорок одна тисяча двісті вісімдесят чотири) гривні 54 копійки, та судові витрати в сумі 12500 гривень 00 копійок.

Обґрунтовуючи заявлені в цивільному позові вимоги, потерпілий ОСОБА_3 , зазначив, що йому завдано матеріальну шкоду на суму 41284 гривні 54 копійок, моральну шкоду на суму 200 000 гривень 00 копійок, оскільки він переніс сильне душевне страждання, та 12500 гривень 00 копійок судові витрати.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 , в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, передбаченому частиною 2 статті 286 КК України, вину свою визнав повністю, у скоєному розкаявся, цивільний позов ОСОБА_3 , в частині відшкодування моральної шкоди, та судових витрат визнав повністю, а в частині матеріальної шкоди визнав частково, оскільки він перерахува ОСОБА_3 , грошові кошти в сумі 5200 гривень 00 копійок, та мобільний телефон вартість якого просить відшкодувати потерпілий, був куплений 05 липня 2018 року, а ДТП сталося 23 вересня 2018 року.

Прокурор у судовому засіданні просила суд призначити покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , за частиною 2 статті 286 КК України у виді 3 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки, цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 , задовольнити в частині доведеності, до набрання вироком законної сили запобіжний захід обвинуваченому не обирати.

Представник потерпілого Некрилов Я.В., надав заяву про розгляд справи за його відсутності, претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не має. При призначенні покарання покладався на розсуд суду.

Представник потерпілого Орлова Л.І., надала заяву про розгляд справи за її відсутності, претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не має.

Потерпілий ОСОБА_3 , та його захисник Бреславець М.Г., надали заяви про розгляд справи за їх відсутності, в своїх заявах просили при винесенні вироку обвинуваченому ОСОБА_1 , призначити покарання у виді 7 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки.

Захисник обвинуваченого просив суд призначити обвинуваченому покарання із застосуванням положень статей 75, 76 КК України, без позбавлення права керування транспортними засобами, оскільки ОСОБА_1 , працює водієм, і це єдине джерело його доходу, що дасть змогу відшкодувати потерпілому матеріальну та моральну шкоду.

На підставі частини 3 статті 349 КПК України за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів по справі, стосовно доказів, щодо тих обставин, які ніким з учасників процесу не оспорюються. Судом з`ясовано, що обвинувачений ОСОБА_1 , захисник, та прокурор правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності їх позиції, їм роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Оцінивши у сукупності досліджені в судовому засіданні докази, показання обвинуваченого, суд вважає доведеною вину ОСОБА_1 , в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, а тому знаходить правильною кваліфікацію його дій за частиною 2 статті 286 КК України - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілому та спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Аналізуючи зібрані по справі докази, які характеризують особистість обвинуваченого, суд вбачає наступне:

ОСОБА_1 , не є особою з інвалідністю, неодружений, на обліку у лікаря психіатра, нарколога не перебуває, проходив військову службу в Національній академії Національної гвардії України, офіційно працює ТОВ «РАФ-ГРУПП» водієм, раніше не судимий, за місцем служби характеризувався позитивно, про що свідчать: характеристика з місця проходження служби, медичні довідки, інформація на особу, вимога щодо судимості та його свідчення.

Згідно частини 2 статті 368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого.

Відповідно до наданої досудової доповіді орган пробації вважає, що виправлення особи без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк можливе, при виявленому низькому ризику не становить небезпеки для суспільства (у тому числі для окремих осіб).

При призначенні покарання ОСОБА_1 , суд враховує ступінь тяжкості кримінального правопорушення, скоєного останнім.

Кримінальне правопорушення, яке вчинив обвинувачений ОСОБА_1 , відповідно до статті 12 КК України віднесений до тяжких злочинів.

Обставини, які згідно статті 66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , - щире каяття, та часткове відшкодування заподіяної шкоди.

Обставин, які згідно статті 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , не встановлено.

В пункті 1 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24 жовтня 2003 року зі змінами від 06 листопада 2009 року звернута увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог статті 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Судом при призначенні покарання враховуються вимоги статті 50 КК України, що метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого, а також запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень. Виходячи із вказаних вимог закону особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

З огляду на вищевикладені обставини, те, що обвинувачений визнав свою провину, щиро розкаявся, цивільний позов ОСОБА_3 , в частині відшкодування моральної шкоди, та судових витрат визнав повністю, а в частині матеріальної шкоди визнав частково, офіційно працює водієм, що є єдиним джерелом його доходу, проходив військову службу в Національній академії Національної гвардії України, характеризувася за місцем служби позитивно, до кримінальної відповідальності не притягувався, неодружений, враховуючи доповідь органу пробації, яким визначено на низькому рівні ризики повторного вчинення правопорушення та небезпеки для суспільства, суд дійшов висновку, що його перевиховання та виправлення можливо без ізоляції від суспільства, а тому вважає за можливе призначити покарання в межах санкції статті.

Заявлений цивільний позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 5 статті 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Статтею 1166 Цивільного кодексу України встановлені підстави відповідальності за завдану майнову шкоду: особа, яка завдала шкоду, зобов`язана відшкодувати її в повному обсязі.

Відповідно до частини 5 статті 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до частини 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичною особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно зі статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року (зі змінами та доповненнями від 27 лютого 2009 року) розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Положенням статті 1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною 2 цієї статті.

Відповідно до частин 1, 5, 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позовні вимоги потерпілого ОСОБА_3 , про відшкодування матеріальної шкоди підлягають частковому задоволенню в сумі19 344 гривні 54 копійки, оскільки ОСОБА_1 , переводив ОСОБА_3 , грошові кошти в сумі 5200 гривень 00 копійок, та мобільний телефон вартість якого просить відшкодувати потерпілий, був куплений 05 липня 2018 року, а ДТП сталося 23 вересня 2018 року.

В зв`язку з вищевикладеним цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 , щодо стягнення матеріальної та моральної шкоди підлягає частковому задоволенню.

Міру запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 , до набрання вироком законної сили не обирати.

Судові витрати згідно частини 2 статті 124 КПК України, а саме витрати, пов`язані з проведенням судових автотехнічних експертиз в сумі 15 700 гривень 00 копійок підлягають стягненню з обвинуваченого.

Арешт, накладений згідно ухвали Червонозаводського районного суду м.Харкова від 05 жовтня 2018 року у відповідності до частини 4 статті 174 КПК України підлягає скасуванню, а відповідні речові докази після набрання вироком законної сили слід повернути власникам.

Керуючись статтями 50, 65-67, частиною 2 статті 286 КК України, статтями 100, 124, 126, 349, 370, 374 КПК України, статтею 23, статтями 1166-1167 ЦК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 КК України, та призначити покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі, без позбавлення права керування транспортними засобами.

Застосувати до ОСОБА_1 вимоги статті 75 КК України і звільнити його від відбування покарання з випробуванням, визначивши іспитовий строк - 2 (два) роки.

На підставі статті 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_1 такі обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 , до набрання вироком законної сили не обирати.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 , про стягнення моральної та матеріальної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_2 на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 200 000 (двсті тисяч) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_2 на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду в розмірі 16594 (шістнадцять тисяч п`ятсот дев`яносто чотири) гривні 54 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_2 на користь ОСОБА_3 судові витрати у розмірі 12500 гривень (дванадцять тисяч п`ятсот) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 судові витрати за проведення судових автотехнічних експертиз № 18224 від 31 жовтня 2019 року що складає 3140 гривень 00 копійок, які підлягають перерахуванню до державного бюджету (одержувач: Держава, код доходів 24060300, р/р UA298999980313050115000020005, код банку 37999680, УК Слобідсь/мХарк Слобідськи/24060300, банк: Казначейство України (ЕАП).

Стягнути з ОСОБА_1 судові витрати за проведення судових автотехнічних експертиз № 8099 від 22 серпня 2019 року що складає 12560 гривень 00 копійок, які підлягають перерахуванню до державного бюджету (одержувач: Держава, код доходів 24060300, р/р UA298999980313050115000020005, код банку 37999680, УК Слобідсь/мХарк Слобідськи/24060300, банк: Казначейство України (ЕАП).

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м.Харкова від 05 жовтня 2018 року.

Зобов`язати уповноважену особу Другого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань розташованого у м.Полтава (36014, м.Полтава, вулиця Соборності,37) речові докази - автомобіль «MITSUBISHI LANCER», д.н.з, НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 , - після набрання вироком законної сили повернути власнику.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апляційного суду через Ізюмський міськрайонний суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому, прокурору.

Головуючий суддя О.М. Герцов