Рішення № 10011229, 17.06.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17.06.10 р.                     Справа № 20/80                               

Суддя господарського суду Донецької області Донець О.Є.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Євроквест Україна”, м.Луганськ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергоінвест”, м.Донецьк

про стягнення 232984,27 грн.

За участю представників:

від позивача: Котлярова Н.М. – дов.

від відповідача: не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Донецької області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю „Євроквест Україна”, м.Луганськ, із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергоінвест”, м.Донецьк, про стягнення 232984,27 грн., з яких 179000,00 грн. – сума несвоєчасно повернутої передплати, 41441,40 грн. – сума штрафних санкцій, 12542,87 грн. – сума 3% річних.

          В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору № 2/07 від 19.07.07 р., на приписи Господарського та Цивільного кодексів України та на надані суду документи, що наявні в матеріалах справи.

Ухвалою голови господарського суду Донецької області від 17.05.10 р. строк розгляду справи було продовжено.

26 травня 2010 року позивач звернувся до суду із „Уточненнями позовної заяви”, в яких, посилаючись на приписи Цивільного кодексу України, просить суд стягнути з відповідача 179000,00 грн. – суму попередньої оплати, 41441,40 грн. – суму штрафних санкцій, 12542,87 грн. – суму 3% річних.

Дані уточнення судом прийняті до розгляду як такі, що подані відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач до судового засідання не з’явився, обставин, викладених у позові не спростував, незважаючи на те, що про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, у зв’язку з чим справу розглянуто в порядку ст.75 Господарського процесуального кодексу за наявними в ній матеріалами, які є достатніми для вирішення спору по суті.

У позовній заяві позивач визначив адресу відповідача: м.Донецьк, пр-т Титова, 6, кв.9. На дану адресу судом направлялись процесуальні документи по справі.

Крім того, згідно із довідкою з ЄДР, яка наявна в матеріалах справи, місцезнаходженням відповідача є: м.Донецьк, вул.Набережна, 149, тобто та адреса, за якою судом відповідачеві також направлялися процесуальні документи по справі.

           Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

19 червня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Енергоінвест” (далі-Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Євроквест Україна” (далі-Покупець) було укладено договір № 2/07 (далі-Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору, Продавець зобов’язався передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити вугільну продукцію в сортаменті, за цінами та в кількості, вказаних у Додаткових угодах, що є невід’ємною частиною Договору.

Згідно із п.4.1 Договору, Покупець здійснює оплату повної вартості фактичної поставленої партії товару шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця на умовах, обумовлених у Додаткових угодах.

Пунктом 7.4 Договору передбачено, що після отримання передоплати, Продавець зобов’язаний у дводенний строк повідомити Покупця про зроблене відвантаження. В іншому випадку Продавець повинен відшкодувати Покупцю збиток у розмірі 0,1% вартості партії товару, на яку здійснена передоплата, за кожний день прострочення.

Згідно із Додатковою угодою № 03 від 29.10.07 р. до Договору, позивач повинен був провести оплату партії товару шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок відповідача у розмірі 90% вартості відвантаженої партії товару – по поданню реєстру завантажених вагонів, останні 10% впродовж двох банківських днів після подання відповідачем оригіналів документів, які підтверджують завантаження цієї партії та підтвердження кількості – якості товару.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.11.07 р. відповідачем був наданий позивачу рахунок № 3/11, на підставі якого позивач перерахував на розрахунковий рахунок відповідача передплату у розмірі 207000,00 грн. з ПДВ за партію вугілля у кількості 690 тон вартістю 227700,00 грн. з ПДВ.

У листі від 06.11.07 р. відповідач повідомив позивача про готовність здійснити відвантаження товару погодженими партіями, починаючи з 08.11.07 р.

Як стверджує позивач, відповідач своїх обов’язків перед позивачем не виконав, вугільну продукцію не поставив. Докази протилежного суду не надані.

У листах № 90/12 від 17.12.07 р., № 95/12 від 21.12.07 р., № 01/01 від 09.01.08 р. позивач вимагав повернути суму передоплати та відшкодовувати збитки відповідно до п.7.4 Договору.

У листі від 24.12.07 р. відповідач повідомив про неможливість поставити товар у зв’язку із тим, що його якість не відповідає умовам, передбаченим у Додатковій угоді № 03 до Договору та зобов’язався повернути суму передплати з урахуванням штрафних санкцій в строк до 18.01.08 р.

09 січня 2008 року відповідач частково повернув позивачу суму передплати у розмірі 28000,00 грн., що підтверджується випискою із банківського рахунку позивача.

Посилаючись на вищевикладене, позивач звернувся до суду із позовними вимогами, уточнив їх та просить суд стягнути з відповідача 179000,00 грн. – суму попередньої оплати, 41441,40 грн. – суму штрафних санкцій, 12542,87 грн. – суму 3% річних.

Згідно із ст.4-2) Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до ст.4-3) зазначеного кодексу, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.43 зазначеного кодексу, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно із ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 693 Цивільного кодексу України, зокрема, передбачено, що у випадку, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Свої позовні вимоги позивач підтвердив наявними в матеріалах справи договором № 2/07 від 19.07.07 р., Додатковою угодою № 03 до Договору, рахунком від 05.11.07 р. № 3/11, платіжним дорученням № 34 від 06.11.07 р., випискою із банківського рахунку, листами.

На підставі вищевикладеного, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 179000,00 грн. – суми попередньої оплати за договором № 2/07 від 19.07.07 р. є обґрунтованими та підлягають задоволенню, оскільки суду не надано доказів належного виконання відповідачем умов Договору щодо поставки товару.

Згідно із п.7.4 Договору, після отримання передоплати, Продавець зобов’язаний у дводенний строк повідомити Покупця про зроблене відвантаження. В іншому випадку Продавець повинен відшкодувати Покупцю збиток у розмірі 0,1% вартості партії товару, на яку здійснена передоплата за кожний день прострочення.

Частиною 5 ст.225 Господарського кодексу України передбачено, що сторони господарського зобов'язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов'язання чи строків порушення зобов'язання сторонами. Не допускається погодження між сторонами зобов'язання щодо обмеження їх відповідальності, якщо розмір відповідальності для певного виду зобов'язань визначений законом.

Відповідно до ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно із ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, за своєю правовою природою зазначена в п.7.4 Договору санкція є пенею.

Відповідно до ч.3 ст.693 Цивільного кодексу України, на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Згідно із ст.536 зазначеного кодексу, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, позивачем обґрунтовані посиланнями на зазначені приписи чинного законодавства України вимоги щодо стягнення з відповідача суми 3% річних.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 41441,40 грн. – суми штрафних санкцій, 12542,87 грн. – суми 3% річних є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідач до судового засідання не з’явився, заперечень проти позову суду не надав, обставин, викладених у позові не спростував.

Судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.193, 225, 230, 231 Господарського кодексу України, ст.ст.509, 525, 526, 530, 536, 549, 625, 693 Цивільного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Євроквест Україна”, м.Луганськ, до Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергоінвест”, м.Донецьк, про стягнення 232984,27 грн. – задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергоінвест” (83114, м.Донецьк, пр.Г.Титова, 6/9; код ЄДРПОУ 32966074, поточний рахунок 26001172800 у ЗАТ „Донгорбанк” у м.Донецьк, МФО 334970) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Євроквест Україна” (91005, м.Луганськ, вул.Щаденко, 21/29; код ЄДРПОУ 31637775; поточний рахунок 26002001902980 у філії банку „Фінанси та кредит” в Луганській області, МФО 304717) 179000,00 грн. – суму попередньої оплати за договором № 2/07 від 19.07.07 р., 41441,40 грн. – суму штрафних санкцій, 12542,87 грн. – суму 3% річних, 2329,84 грн. – суму держмита, 236,00 грн. – суму витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ у встановленому порядку.

Повний текст рішення оголошено 17.06.10 р.

Суддя                               

Надруковано 3 примірники:

1-          позивачеві;

1 – відповідачеві;

1 – у справу

Вик.Канаховська В.В.