Рішення № 100108741, 27.09.2021, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2021 року м. ЧернівціСправа № 926/2293/21

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія ЧТ2» м. Чернівці

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Міська Телерадіокомпанія «Чернівці» м. Чернівці

за первісним позовом про стягнення 160000,00 грн.

за зустрічним позовом про визнання укладеним між сторонами з 16.12.2020 р. договору про надання телекомунікаційних послуг

Суддя Бутирський А.А.

при секретарі Вівчарюк І.Б.

Представники сторін:

Від позивача – Маркідонов О.В. – адвокат (ордер: Серія СЕ № 1016894 від 14.01.2021 р.)

Від відповідача – Фоміна Т.В. – представник (довіреність від 15.03.2021 р.)

У судовому засіданні приймали участь

СУТЬ СПОРУ: ТОВ «Телерадіокомпанія ЧТ2» м. Чернівці звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до ТОВ «Міська Телерадіокомпанія «Чернівці» м. Чернівці про стягнення 160000,00 грн. заборгованості за період з 01.01.2021 р. по 30.04.2021 р. за послуги, надані на виконання умов договору № 2 про надання телекомунікаційних послуг від 31.12.2020 р.

Ухвалою від 04.06.2021 р. відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 23.06.2021 р.

Ухвалою від 23.06.2021 р. розгляд справи відкладено на 19.07.2021 р.

Ухвалою від 19.07.2021 р. вимоги за зустрічним позовом про визнання укладеним між сторонами з 16.12.2020 р. договору про надання телекомунікаційних послуг у редакції, що була направлена ТОВ «Телерадіокомпанія ЧТ2» 15.12.2020 р., об`єднано в одне провадження з первісним позовом, а підготовче засідання відкладено на 02.08.2021 р.

Ухвалою від 02.08.2021 р. розгляд справи відкладено на 12.08.2021 р.

Ухвалою від 12.08.2021 р. закрито підготовче провадження у справі, її розгляд призначено на 08.09.2021 р.

Ухвалою від 08.09.2021 р. розгляд справи відкладено на 22.09.2021 р.

У судовому засіданні 22.09.2021 р. оголошено перерву до 27.09.2021 р.

Позовні вимоги за первісним позовом обґрунтовані наступним. 31.12.2020 р. позивач, як оператор телекомунікацій, надіслав засобами поштового зв`язку відповідачеві, як споживачу, два примірника проекту Договору №2 про надання телекомунікаційних послуг від 31.12.2020 року із супровідним листом.

Відповідно до витягу із вебсайту АТ «Укрпошта» вказане вище поштове відправлення було вручене відповідачеві 04.01.2021 р.

Станом на час звернення із позовною заявою відповідач не вніс жодних змін до вказаного проекту Договору №2 про надання телекомунікаційних послуг від 31.12.2020 р., не повернув один примірник даного Договору із підписами керівника на кожній сторінці позивачеві.

Зазначена бездіяльність відповідача розцінюється позивачем як отримання телекомунікаційних послуг, передбачених проектом Договору №2 про надання телекомунікаційних послуг від 31.12.2020 р., без реального оформлення договірних відносин.

Позивач, як оператор телекомунікацій, і відповідач, як споживач, почали виконувати умови, що були передбачені проектом Договору № 2 про надання телекомунікаційних послуг від 31.12.2020 р. Вказане проявилось, зокрема у тому, що позивач, надавав відповідачеві телекомунікаційні послуги з розповсюдження в цифровому форматі (стандарти DVB- Т2 / MPEG-4) телевізійної програми відповідача із використанням багатоканальної телекомунікаційної мережі, але виключно в складі передавальних станцій, відповідно до Ліцензії на мовлення відповідача, а останній надавав телевізійну програму для розповсюдження (трансляції).

Позивач вважає, що укладання Договору № 2 про надання телекомунікаційних послуг від 31.12.2020 року є обов`язковим для сторін, а Договір № 2 про надання телекомунікаційних послуг від 31.12.2020 року є укладеним у редакції, що була запропонована ТОВ «ТРК «ЧТ2».

Враховуючи викладене, вважає позивач, відповідач порушив зобов`язання згідно Договору № 2 про надання телекомунікаційних послуг від 31.12.2020 року, не здійснивши своєчасно оплати за надані позивачем послуги на загальну суму 160 000,00 грн.

Відповідач проти позову заперечує, заявивши зустрічний позов про визнання укладеним між сторонами з 16.12.2020 р. договору про надання телекомунікаційних послуг у редакції, що була направлена відповідачем на адресу ТОВ «Телерадіокомпанія ЧТ2» 15.12.2020 р.

Зустрічний позов мотивовано тим, що 15.12.2020 р. відповідач звернувся до позивача із пропозицією укласти договір про надання телекомунікаційних послуг, яку останній отримав 16.12.2020 р.

З 16.12.2020 р. по 01.01.2021 р., продовжує відповідач, позивач транслював у цифровому форматі телевізійну програму відповідача.

На підставі договору у редакції відповідача, останній визнав суму боргу у сумі 56250,00 грн. (2250,00 грн. з 16.12.2020 р. по 31.12.2020 р. та 54000,00 грн. з 01.01.2021 р. по 30.04.2021 р.). Несплату боргу відповідач пояснює складанням позивачем рахунків на оплату на підставі проекту договору про надання телекомунікаційних послуг № 2 від 31.12.2020 р., згода на укладання якого відповідачем не надавалась.

Позивач зустрічний позов не визнав, пояснюючи це тим, що він транслював у цифровому форматі телевізійну програму відповідача з 27.12.2019 р. по 31.12.2020 р. на підставі договору про надання телекомунікаційних послуг № 2 від 27.12.2019 р.

Також позивач зазначає, що проект договору відповідача від 15.12.2020 р. не містить ні підписів, ні печаток відповідача.

Розглянувши подані документи, з`ясувавши обставини справи, суд встановив наступне.

15.12.2020 р. відповідач направив позивачеві супровідний лист № 79, до якого додано проект Договору про надання телекомунікаційних послуг. Даний проект договору не містить дати укладення договору та не підписаний відповідачем.

Лист відповідача № 79 від 15.12.2020 р. отримано позивачем 16.12.2020 р. і залишений без реагування.

31.12.2020 р. позивач направив відповідачеві два примірника проекту Договору №2 про надання телекомунікаційних послуг від 31.12.2020 р. із супровідним листом.

Згаданий лист отримано відповідачем 04.01.2021 р., що ним не заперечується, і також залишений без реагування.

01.04.2021 р. та 06.05.2021 р. позивач направив відповідачеві акти надання послуг за квітень-травень 2021 р. та рахунки на оплату за цей же період.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 202, статтею 205 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 626, 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 628, 629 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку виконання даного виду договорів.

Відповідно до частини 2-4 стаття 181 Господарського кодексу України проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна зі сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами ЦК України (частина восьма статті 181 Господарського кодексу України).

Статтею 187 Господарського кодексу України внормовано, що спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов`язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Відповідно до загальних умов укладання договорів, що породжують господарські зобов`язання, визначених ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями (ч. 1 ст. 179 ГК України).

Укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування (ч. 3 ст. 179 ГК України).

При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема: примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови (ч. 4 ст. 179 ГК України).

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахування особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно- правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (частини перша та друга статті 640 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Згідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Позивач вказує, що він транслював у цифровому форматі телевізійну програму відповідача з 27.12.2019 р. по 31.12.2020 р., а також після останньої дати.

Відповідач зазначає, що з 16.12.2020 р. по 01.01.2021 р. позивач транслював у цифровому форматі телевізійну програму відповідача.

Отже, сторонами не визнаються обставини, на які посилаються окремо позивач та відповідач, а відтак відсутні підстави для застосування положень ч. 1 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом.

Будь-яких інших доказів, які б підтверджували, що саме після отримання відповідачем 04.01.2021 р. проекту Договору №2 про надання телекомунікаційних послуг від 31.12.2020 р. одна зі сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання (у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору), позивачем не надано.

У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). З огляду на вказані приписи Договір №2 про надання телекомунікаційних послуг від 31.12.2020 р. є неукладеним, у зв`язку з чим у задоволенні первісного позову слід відмовити.

Направлення позивачем 01.04.2021 р. та 06.05.2021 р. відповідачеві актів надання послуг за квітень-травень 2021 р. та рахунки на оплату за цей же період не є свідченням того, що сторони вчинили дії відповідно до вказаних у пропозиції умов договору, тому що такі докази є похідними та односторонніми.

Щодо визнання відповідачем суму боргу у сумі 56250,00 грн. суд зазначає, що підстави стягнення вказаної суми відсутні.

У цій частині суд звертає увагу учасників спору на наступне.

Закон та судова практика, які склалися на час вирішення даного спору, в цілому не забороняють суду захистити порушене право позивача навіть в тому випадку, коли обрана ним підстава позову не відповідає встановленим судом обставинам справи. Встановивши наявність порушеного права, суд може захистити його в судовому рішенні тим способом, який є ефективним з огляду на обставини конкретного спору.

Однак очевидно, що таке повноваження суду юридично обмежене принципом рівності сторін та необхідністю усунення будь-яких підстав, які можуть свідчити про упередженість суду на користь однієї з сторін.

В обставинах даного спору для надання судом ефективного захисту та стягнення 56250,00 грн. на користь позивача необхідно встановити, на якій правовій підставі виникла вказана заборгованість.

Такі дії суду можуть свідчити про упередженість суду на користь позивача, оскільки суд вимушений буде самостійно розрахувати суму позовних вимог.

Позицією позивача у даному спорі є наполягання на дійсності договору, який наданий ним, позицією відповідача є заперечення існування господарських відносин за цим договором.

Тому суд вважає, що в обставинах даного спору неможливо захистити право позивача без порушення принципу рівності сторін і здійснення дій, які можуть свідчити про упередженість суду.

Крім того, суд керується тим міркуванням, що позивач не позбавлений юридичної можливості звернутись за стягненням боргу шляхом подання нового позову.

У задоволенні зустрічного позову також слід відмовити, оскільки будь-яких доказів, які б підтверджували, що саме після отримання відповідачем 16.12.2020 р. пропозиції укласти договір про надання телекомунікаційних послуг одна зі сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання (у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору), відповідачем не надано.

Крім того, проект договору відповідача, який направлений позивачеві 15.12.2020 р., не містить ні підписів, ні дати укладення цього договору.

Судові витрати за первісним позовом віднести на позивача, а за зустрічним позовом – на відповідача.

Керуючись ст. ст. 129, 233, 238-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні первісного позову ТОВ «Телерадіокомпанія ЧТ2» м. Чернівці до ТОВ «Міська Телерадіокомпанія «Чернівці» м. Чернівці про стягнення 160000,00 грн. – відмовити.

2. У задоволенні зустрічного позову ТОВ «Міська Телерадіокомпанія «Чернівці» м. Чернівці до ТОВ «Телерадіокомпанія ЧТ2» м. Чернівці про визнання укладеним між сторонами з 16.12.2020 р. договору про надання телекомунікаційних послуг – відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Західного апеляційного господарського суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 04.10.2021 р.

Суддя А.А. Бутирський