Ухвала суду № 100108072, 05.10.2021, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

УХВАЛА

05 жовтня 2021 року Справа № 915/617/20

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О., за участі секретаря судового засідання Матвєєвої А.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства “Українська залізниця” (код ЄДРПОУ 40075815, вул. Тверська, 5, м. Київ, 03680) в особі Регіональної філії “Одеська залізниця” Акціонерного товариства “Українська залізниця” (код ЄДРПОУ 40081200, вул. Пантелеймонівська, 19,м. Одеса, 65012)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “ДУНАЙСЬКА СУДНОПЛАВНО-СТІВІДОРНА КОМПАНІЯ” (код ЄДРПОУ 31012697, вул. Заводська, буд. 9, м. Миколаїв, 54000)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю “СІСАЙД ТЕРМІНАЛ” (код ЄДРПОУ 34770199, 54020, Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Громадянський узвіз, 1/1)

про: стягнення плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажів у вагонах,

за участі представників учасників справи:

від позивача: не з`явився

від відповідача: Неділько С.М., згідно довіреності

від третьої особи: не з`явився,

В С Т А Н О В И В:

04.05.2020 позивач звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №ДНЮ-5-02/43 від 28.04.2020 (вх.№5406/20) про стягнення з відповідача плати за користування вагонами у сумі 956049,60 грн та збору за зберігання вантажів у вагонах у сумі 1828,32 грн.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.05.2020, справі присвоєно єдиний унікальний номер 915/617/20 та визначено головуючим у справі суддю Ржепецького В.О.

Ухвалою суду від 12.05.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 30.11.2020 по справі №915/617/20 задоволено клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду; позовну заяву Акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі Регіональної філії “Одеська залізниця” Акціонерного товариства “Українська залізниця” (далі – АТ “Українська залізниця” в особі Регіональної філії) залишено без розгляду.

09.12.2020 на адресу суду надійшло клопотання представника відповідача про залучення до матеріалів справи письмових доказів, які обґрунтовують розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, здійснення розподілу судових витрат та покладення на позивача судових витрат у розмірі 269798,39 грн.

Ухвалою від 10.12.2021 судове засідання для розгляду клопотання відповідача призначено на 21 грудня 2020 року о 11:00.

21.12.2021 судове засідання у справі не відбулося у зв`язку з направленням матеріалів справи до апеляційної інстанції.

Постановою Південно-Західного апеляційного господарського суду від 25.01.2021 задоволено апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі Регіональної філії “Одеська залізниця” Акціонерного товариства “Українська залізниця” на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 30.11.2020 по справі №915/617/20, скасовано ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 30.11.2020 по справі №915/617/20, справу №915/617/20 передано на розгляд до Господарського суду Миколаївської області.

Постановою Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №915/617/20 задоволено касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Дунайська судноплавно-стівідорна компанія”, скасовано постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.01.2021, а ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 30.11.2020 у справі № 915/617/20 залишено в силі.

13.09.2021 справу повернуто до Господарського суду Миколаївської області.

Ухвалою суду від 20.09.2021 судове засідання у справі для розгляду клопотання відповідача про розподіл судових витрат призначено на 05 жовтня 2021 року об 11:30 год.

05.10.2021 позивачем подано суду клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають відшкодуванню до 10000,00 грн.

У судовому засіданні представник відповідача клопотання про розподіл судових витрат та покладення на позивача судових витрат у розмірі 269798,39 грн. підтримує у повному обсязі, просить суд клопотання задовольнити.

Інші учасники справи правом участі у судовому засіданні не скористались.

На підставі ст. 233 ГПК України, судом проголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників учасників справи, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з частиною 1 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розподіл судових витрат урегульовано статтею 129 ГПК України, за вимогами пункту 1 частини 1 якої судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зі змісту ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ч. 1 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч. 2 цієї ж статті).

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2 ст. 126 ГПК України).

Разом з тим, у ст. 130 Господарського процесуального кодексу України встановлені спеціальні правила, які стосуються окремих випадків розподілу судових витрат.

Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст.130 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини восьмої статті 129 цього Кодексу.

Сукупний аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання розподілу судових витрат, статей 129 -130 ГПК України дає підстави для висновку, що у разі залишення позову без розгляду суд зобов`язаний виходити з положень частини 5 статті 130 ГПК України, оскільки вказана норма є спеціальною.

Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 922/3787/17, від 09.07.2019 у справі № 922/592/17, від 25.07.2019 у справі № 910/11310/18.

У відповідності до приписів ч. 5 ст. 130 ГПК України для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідачу необхідно довести, а суду - встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені у ході розгляду справи, та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно, пред`явивши позов; чи систематично протидіяв правильному вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.

У разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. Отже відповідач повинен обґрунтовано заявити про наявність витрат, які виникли у зв`язку із поданням позову до нього і залишенням його у подальшому без розгляду.

Стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій позивача.

Верховним судом в цій категорії справ неодноразово висловлювалась правова позиція, що відповідачу слід довести, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується тощо. (зокрема, постанови Верховного суду у справах №910/11310/18 від 25 липня 2019 року, №922/3422/18 від 21 січня 2020 року)

На думку Відповідача необґрунтовані дії Позивача в рамках справи №915/617/20 обумовлені конфліктною ситуацією між Позивачем та ТОВ «СІСАЙД ТЕРМІНАЛ», яка фактично призвела до виникнення спірних правовідносин. Обставини, про які йдеться в заяві виникли з приводу продовження строку дії Договору № 4/97 про експлуатацію залізничної під`їзної колії, укладеного між ТОВ «СІСАЙД ТЕРМІНАЛ» та АТ «Укрзалізниця» 23.05.2018 року.

З Єдиного державного реєстру судових рішень Відповідачу стало відомо, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.08.2019 року у справі №910/11693/19 було задоволено заяву ТОВ «СІСАЙД ТЕРМІНАЛ» про забезпечення позову: до вирішення спору по суті суд зобов`язав АТ «Укрзалізниця», його посадових та службових осіб, виконувати умови Договору від 29 травня 2018 року № 4/97 про експлуатацію залізничної під`їзної колії; до вирішення спору по суті суд зобов`язав АТ «Укрзалізниця», його посадових та службових осіб виконувати Єдиний технологічний процес роботи ТОВ «СІСАЙД ТЕРМІНАЛ» і станції Миколаїв-Вантажний регіональної філії «Одеська Залізниця» АТ «Укрзалізниця", затверджений 18 червня 2018 року.

За наслідками апеляційного оскарження Північний апеляційний господарський суд ухвалив постанову від 12.1 1.2019 року, якою ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.08.2019 року у справі № 910/11693/19 скасував, в задоволенні заяви ТОВ «СІСАЙД ТЕРМІНАЛ» про забезпечення позову у справі №910/11693/19 відмовив повністю.

Таким чином, у період з 30.08.2019 року по 12.11.2019 року, тобто на час виникнення спірних правовідносин в рамках розгляду справи №915/617/20, АТ «Укрзалізниця» та ТОВ «СІСАЙД ТЕРМІНАЛ» були зобов`язані виконувати умови Договору № 4/97, а також ЄТП, зокрема, в частині взаємодії щодо експлуатації залізничної під`їзної колії та належного надання Портовим операторам послуг з подавання-забирання вагонів.

Однак, як стверджує відповідач, АТ «Укрзалізниця» фактично ігнорувало приписи ухвали Господарського суду міста Києва від 30.08.2019 року у справі № 910/11693/19, оскільки створювало штучні перешкоди господарській діяльності ТОВ «СІСАЙД ТЕРМІНАЛ».

Відповідач посилається на те, що позивач у своїх заявах по суті (відповідь на відзив) в рамках розгляду Господарським судом Миколаївської області аналогічної справи №915/715/20 сам визнає необґрунтованість своїх вимог в рамках розгляду справи №915/617/20, зазначаючи, що проведення розрахунків між Позивачем та ТОВ «СІСАЙД ТЕРМІНАЛ» на підставі п. 15 Договору №4/97 з приводу користування вагонами контрагентами ТОВ «СІСАЙД ТЕРМІНАЛ» має місце у випадку прибуття вагонів на станцію Миколаїв-Вантажний.

Таким чином, на думку відповідача в даному спорі Позивач свідомо вводить в оману суд та інших учасників справи шляхом посилання на загальний Договір № 09958/ОД-2018 р. від 14.02.2018 р., розуміючи що даний договір не регулює спірні правовідносини, оскільки він стосується надання послуг, пов`язаних з організацією перевезення залізничним транспортом за заявками Відповідача, а надання послуг з обробки вагонів на під`їзних коліях, що примикають до станції Миколаїв-Вантажний, врегульовано спеціальним Договором № 4/97.Такі умисні дії Позивача свідчить про їх очевидну необґрунтованість та недобросовісність, адже вони призвели до ущемлення прав та інтересів ТОВ «ДССК», що полягає у безпідставному покладенні на Відповідача обов`язку здійснення плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажів у період з 7 по 11 листопада 2019 року.

Господарський суд не може визнати твердження покладені в основу заяви, яка розглядається обґрунтованими з огляду на таке.

Як зазначено вище, підставою для застосування судом положень ч. 5 ст. 130 ГПК України є факт доведення відповідачем, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується тощо.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Дунайська судноплавно-стівідорна компанія” згідно з процесуальним обов`язком доказування не довело, що дії позивача з пред`явлення позову та неявка у судове засідання мали на меті протиправну мету ущемлення прав та інтересів відповідача.

Позов, який розглядався судом в цій справі не є очевидно необґрунтованим, оскільки позивачем при його поданні виконано всі вимоги, визначені Господарським процесуальним кодексом України щодо оформлення позовної заяви, вона містить виклад правової позиції позивача та на підтвердження доводів, якими її обґрунтовано, долучено належним чином оформлені докази. Позовну заяву оплачено судовим збором.

Надавати оцінку діям позивача щодо обрання того чи іншого способу захисту свого порушеного права господарський суд при вирішенні справи в частині застосування положень ч. 3 ст. 130 ГПК України не може.

Позивач на протязі розгляду справи не протидіяв вирішенню спору, про що свідчить відсутність судових рішень щодо встановлення зловживання ним процесуальними правами.

Докази того, що позивач діючи умисно мав на меті ущемлення прав та інтересів відповідача, в матеріалах справи відсутні, зокрема, заявником не подано доказів фактичного понесення ним обов`язку здійснення плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажів у період з 7 по 11 листопада 2019 року.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що підстави для задоволення клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “Дунайська судноплавно-стівідорна компанія” від 07.12.2020 про розподіл судових витрат відсутні, отже в задоволені клопотання слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 129, 130, 233, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “ДУНАЙСЬКА СУДНОПЛАВНО-СТІВІДОРНА КОМПАНІЯ” від 07.12.2020 про здійснення розподілу судових витрат та покладення на позивача судових витрат у розмірі 269798,39 грн.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення суддею

3. Ухвалу може бути оскаржено в порядку, визначеному статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено і підписано 05.10.2021.

Суддя В.О. Ржепецький