Рішення № 100107951, 28.09.2021, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.09.2021 справа № 927/579/21

За позовом: Заступника керівника Чернігівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі

Позивача 1: Управління охорони здоровя Чернігівської обласної державної адміністрації, м.Чернігів,

Позивача 2: Національної служби здоровя України, м.Київ,

Позивача 3: Комунального некомерційного підприємства «Чернігівська обласна лікарня» Чернігівської обласної ради, м.Чернігів,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Кондор Логістик», м. Львів,

про: стягнення заборгованості.

Суддя І. Б. Козак

При секретарі Г.Гелеш

Представники сторін:

Прокурор: Панькевич Т.

Позивач 1 – 3: не з`явилися,

відповідач: не зявилися.

На розгляд Господарського суду Чернігівської області подано позовну заяву Заступника керівника Чернігівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Управління охорони здоровя Чернігівської обласної державної адміністрації, Національної служби здоровя України, Комунального некомерційного підприємства «Чернігівська обласна лікарня» Чернігівської обласної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кондор Логістик» про стягнення заборгованості.

Ухвалою суду (суддя С.В.Белов) від 08.06.2021 справу передано за підсудністю до Господарського суду Львівської області.

Системою автоматизованого розподілу 30.06.2021 справу №927/579/21 передано для розгляду судді І.Б.Козак. Ухвалою суду від 05.07.2021 відкрито провадження у справі, підготоче судове засідання призначено на 27.07.2021. 07.09.2021 закрито провадження у справі, розгляд по суті призначено на 28.09.2021.

Правова позиція прокурора.

У судове засідання 28.09.2021р. прокурор з`явився, підтримав заявлені позовні вимоги повністю. Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про закупівлю товарів за державні кошти №28 від 03.04.2020 в частині поставки оплаченого товару (палива) на суму 101556,00 грн. Крім того, просить розірвати укладений між позивачем 3 та відповідачем договір №28 через істотне порушення умов договору відповідачем.

Попередній розрахунок судових витрат:

4540,00 грн –сплачений судовий збір.

Правова позиція позивача 1 (Чернігівської ОДА).

Позивач 1 у жодне судове засідання не з`явився, причин неприбуття не повідомив.

Правова позиція позивача 2 (Національної служби здоров`я).

Позивач 2 у судове засідання 28.09.2021 не з`явився, надіслав на адресу суду клопотання (вх.№17782/21 від 30.07.2021), у якому просив у прохальній частині позовної заяви замінити отримувача коштів з «Національна служба здоров`я України» на «Комунальне некомерційне підприємство «Чернігівська обласна лікарня» Чернігівської обласної ради».

Правова позиція позивача 3 (Комунального некомерційного підприємства «Чернігівська обласна лікарня» Чернігівської обласної ради).

Позивач 3 у жодне судове засідання не з`явився, причин неприбуття не повідомив.

Правова позиція відповідача.

Відповідач у судове засідання 28.09.2021 не з`явився. 07.09.2021 надіслав на адресу суду відзив на позов (вх.№20677/21) та клопотання (вх.320678/21) про поновлення строку на подання відзиву.

Оскільки Ухвалу Суду від 05.07.2021 про відкриття провадження у справі, якою встановлено Відповідачу строк до 26.07.2021 на подання відзиву, Товариством «КОНДОР ЛОГІСТИК» отримано 07.07.2021 (за даними сайту Товариства «Укрпошта»), тому строк на подання Відзиву сплив 26.07.2021 (о 24:00).

Оскільки, згідно з нормою ч.1 ст.118 ГПК України, право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням призначеного Судом строку, тому подання Відповідачем Відзиву з пропущенням встановленого строку зумовлює наявність підстави, передбаченої нормою ч.2 ст.118 ГПК України, для залишення Відзиву без розгляду.

Обставини справи.

03.04.2020 між Комунальним некомерційним підприємством «Чернігівська обласна лікарня» Чернігівської обласної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кондор Логістик» укладено договір про закупівлю товарів за державні кошти, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується у 2020 році передати покупцеві бензин, дизельне паливо відповідно до специфікації.

Сума договору становить 382200,00 грн, в т.ч. ПДВ 63700,00грн.

Постачальник зобов`язаний видати талони на оплачений та переданий на відповідальне зберігання товар і проводити їх отоварювання при пред`явленні водієм покупця на АЗС (п.5.1 договору).

Відповідно до п.7.1 договору, у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України та цим договором.

Позивачем 3 сплачено відповідачу всю суму договору (382200,00 грн), що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Чернігівська обласна лікарня неодноразово зверталася до ТзОВ «Кондор Логістик» з вимогами вирішити питання заправки автомобілів лікарні паливом по картках, придбаних у відповідача.

Листом №3-05/266 від 26.04.2021 та №3-05/305 від 07.05.2021 Комунальне некомерційне підприємство «Чернігівська обласна лікарня» Чернігівської обласної ради звернулося до Чернігівської окружної прокуратури з повідомленням про факт недопоставки товару ТзОВ «Кондор Логістик» за договором №28.

Листами від 01.06.2021 Чернігівська окружна прокуратура повідомила позивачів 1-3 про подання позову до ТзОВ «Кондор Логістик» для стягнення коштів та розірвання договору про закупівлю товару.

Станом на дату винесення рішення позивач заборгованість відповідачем не погашена.

Оцінка суду.

Обґрунтування інтересів держави.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Одночасно організація і порядок діяльності органів прокуратури України визначаються законом.

Відповідно до ст. 53 ГПК України у випадках, встановлених законом, прокурор може звертатися до суду із заявами про захист інтересів держави та брати участь у цих справах.

Частиною 4 ст. 53 ГПК України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановленому законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

При цьому, установлена практика Європейського суду з прав людини повністю виправдовує участь прокурора на одній із сторін провадження у суді, якщо виникає необхідність, зокрема, у захисті реальних інтересів держави чи майна (KOROLEV v. RUSSIA (no. 2), № 5447/03, § 33, ЄСПЛ, від 01.04.2010; MENCHINSKAYA v. RUSSIA, № 42454/02, § 35, ЄСПЛ, від 15.01.2009).

Так, Європейський суд з прав людини у своїй практиці зауважує, що при визначенні суспільних інтересів завдяки безпосередньому знанню суспільства та його потреб національні органи мають певну свободу розсуду, оскільки вони першими виявляють проблеми, які можуть виправдовувати позбавлення власності в інтересах суспільства, та знаходять засоби для їх вирішення.

Слід зазначити, що пред`являючи позов у вказаній справі, прокурор виходить саме з необхідності вирішення проблем суспільного значення, існування яких виправдовує застосування механізму захисту інтересів держави у бюджетній сфері.

Таким чином, звернення прокурора з позовною заявою до суду спрямоване саме на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання використання бюджетних коштів, з урахуванням принципу справедливої рівноваги між суспільними інтересами та необхідністю дотримання всіх прав.

Підставою представництва інтересів держави в судах є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних і інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Крім того, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі №1-1/99, державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної економічної інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Таким чином, наведені вище норми законів та Рішення Конституційного Суду України, надають прокуророві право звертатися до суду з позовами про захист інтересів держави, обґрунтовуючи при цьому, в чому саме полягає таке порушення.

Отже прокурор, вважаючи, що внаслідок невиконання умов договору порушуються інтереси держави, має не тільки законне право, а й обов`язок здійснити захист таких інтересів, обравши при цьому один із способів захисту, передбачених статтею 16 ЦК України.

У вказаному випадку вбачається порушення інтересів держави в особі Комунального некомерційного підприємства «Чернігівська обласна лікарня» Чернігівської обласної ради, що полягає у невиконанні умов договору, укладеного за бюджетні кошти, ТОВ «Кондор Логістик» щодо поставки пального.

Таким чином, у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес, що є підставою для представництва прокурором інтересів держави.

Інтереси держави полягають також у захисті прав і свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи.

Аналогічну позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 08.02.2019 у справі № 915/20/18.

Невиконання ТОВ «Кондор Логістик» умов оспорюваного договору про закупівлю товарів за державні кошти від 03.04.2020 №28, всупереч норм Цивільного та Господарського кодексів України, є прямим порушенням законності, а також порушує інтереси Комунального некомерційного підприємства «Чернігівська обласна лікарня» Чернігівської обласної ради, як розпорядника бюджетних коштів, який в межах здійснення покладених на нього функцій зобов`язаний забезпечувати ефективне, результативне і цільове їх використання.

Відповідно до листа Линовицької селищної ради щодо невиконання умов договору № 28 від 03.04.2020 про закупівлю та вжиття заходів представницького характеру з питань розірвання вказаного договору встановлено, що позивачем 3 не подавався позов до ТзОВ «Кондор Логістик» щодо недопоставки товару.

Верховним Судом зроблено численні правові висновки щодо загальних підстав для представництва інтересів держави в судах органами прокуратури.

Забезпечення єдності судової практики покладено насамперед на Велику Палату Верховного Суду. У визначених законом випадках з метою забезпечення однакового застосування судами норм права Велика Палата Верховного Суду здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку, аналізує судову статистику та вивчає судову практику, здійснює узагальнення судової практики (п. п. 1, 3 ч. 2 ст. 45 Закону України «Про судоустрій і статус суддів). Суди першої та апеляційної інстанцій зобов`язані враховувати висновки Верховного Суду щодо застосування норм матеріального права в подібних правовідносинах.

У справі № 903/129/18 (постанова від 15.10.2019) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що сам факт не звернення до суду з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси жителів територіальної громади, свідчить про те, що уповноважений орган неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Подібні висновки також наведені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц, від 15.01.2020 у справі № 698/119/18, від 26.02.2020 у справі №522/3777/17, від 18.03.2020 у справі № 553/2759/18, від 09.04.2020 у справі № 822/589/17, від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 тощо.

Вирішуючи питання наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 дійшла висновку, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Як вказала Велика Палата Верховного Суду у своєму рішенні, невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави , має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Розумність строку визначається судом з урахуванням, зокрема, таких чинників: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджають такому зверненню, тощо.

Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави).

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Враховуючи, що Комунальним некомерційним підприємством «Чернігівська обласна лікарня» Чернігівської обласної ради, як розпорядником бюджетних коштів, який здійснює управління ними у межах встановлених йому повноважень, як стороною у спірному договорі, не вжито відповідних заходів до поновлення порушених інтересів держави, дану позовну заяву подано саме Чернігівською окружною прокуратурою.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 174 Господарського Кодексу України визначено, що господарські зобов`язання виникають, зокрема, безпосередньо з господарського договору, інших угод, передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Господарські зобов`язання між сторонами виникли на підставі укладеного між сторонами Договору про закупівлю №28 від 03.04.2020 року, який за своєю правовою природою є договором поставки товару.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

П.5.1. Договору визначено, що передача покупцю товару за цим договором здійснюється постачальником (відповідачем у справі) на АЗС, при предявленні водієм покупця талонів на пальне.

У додатку №1 до Договору №28 «Специфікація» сторони погодили найменування та вид пального, одиниці виміру, кількість у літрах та ціну з/без ПДВ, на загальну суму 382200,00 грн.

Доказ оплати позивачем 3 відповідачу вартості палива (платіжні доручення) знаходяться в матеріалах справи.

Картка являє собою емітований Покупцем документ встановленого зразку та форми, одноразового використання, що посвідчує право Покупця та/або уповноваженого ним користувача на одержання певної кількості та певної марки нафтопродукту на АЗС Постачальника.

Водночас, як зазначено позивачем, підтверджується матеріалами справи, не спростовано відповідачем, останнім не передано позивачу замовлений та оплачений товар на загальну суму 156835,20 грн.

Відповідач доказів належного виконання зобов`язань за Договором щодо поставки товару не подав.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов`язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми сплачених коштів в сумі 156835,20 грн.

За приписами статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до положень частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Підсумовуючи наведене, матеріалами справи підтверджується недопоставлення відповідачем позивачу 3 товару на загальну суму 101 556,00 грн, заявлені позовні вимоги є правомірними та підлягають задоволенню в повному обсязі в цій частині.

Щодо позовної вимоги про розірвання договору, то суд зазначає таке.

Як вбачається із положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Згідно із ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Частиною 2 ст. 202 ГК України передбачено, що господарське зобов`язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 206 ГК України господарське зобов`язання може бути розірвано сторонами відповідно до правил, встановлених статтею 188 цього Кодексу.

Статтею 188 ГК України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягай згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Статтею 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Частина 1 статті 631 ЦК України врегульовує, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

За змістом зазначених норм розірвано може бути лише чинний (такий, що діє на час звернення до суду з позовом та прийняття відповідного судового рішення) договір. Тобто, розірвати можна лише договір, який діє (строк/термін дії якого не закінчився).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.08.2018 у справі №910/7981/17, від 18.11.2019 у справі №910/16750/18, від 12.05.2020 у справі №911/991/19.

Як вбачається з матеріалів справи, цей договір набирає чинності з моменту укладення і діє до 31.12.2020. В частині розрахунків договір діє до повного виконання своїх зобовязань (п.10.1 договору).

Оскільки відповідач свої зобов`язання в частині поставки товару не виконав, прокурором та позивачам правомірно заявлено позовну вимогу про розірвання договору №28 від 03.04.2020.

Судові витрати.

Щодо стягнення судових витрат, то сплачений позивачем судовий збір в силу вимог ст. 129 ГПК України покладається на відповідача, оскільки спір виник з його неправомірних дій.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 219-221, 238-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Кондор Логістик” (адреса: вул.Єфремова, 84, офіс 1Б, м.Львів, 79044, код ЄДРПОУ 39046990) на користь Комунального некомерційного підприємства «Чернігівська обласна лікарня» Чернігівської міської ради (адреса: вул.Волковича, 25, м.Чернігів, 14029, код ЄДРПОУ 02006113) 101 556,00 грн боргу,

3. Розірвати договір про закупівлю товарів від 03.04.2020 №28, укладений між Комунальним некомерційним підприємством «Чернігівська обласна лікарня» Чернігівської міської ради (адреса: вул.Волковича, 25, м.Чернігів, 14029, код ЄДРПОУ 02006113) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Кондор Логістик” (адреса: вул.Єфремова, 84, офіс 1Б, м.Львів, 79044, код ЄДРПОУ 39046990).

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Кондор Логістик” (адреса: вул.Єфремова, 84, офіс 1Б, м.Львів, 79044, код ЄДРПОУ 39046990) на користь Чернігівської обласної прокуратури (адреса: вул.Шевченка, 1, м.Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 02910114) 4540,00 грн сплаченого судового збору.

5. Відповідно до ч. 1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

6. Апеляційну скаргу на рішення суду можна подати в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

7. Інформацію у справі, яка розглядається, можна отримати за такою веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua.

Повний текст рішення складено та підписано 05.10.2021.

Суддя І.Б. Козак