Постанова № 10010775, 03.06.2010, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

03 червня 2010 р. № 12/184 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Дерепи В.І.

суддів :Грека Б.М.,

Подоляк О.А.,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні касаційну

скаргу ВАТ "Лізингова компанія "Укртранслізинг"

на рішеннягосподарського суду міста Києва

від 03.07.2009 р.

у справі№ 12/184

за позовом ВАТ "Холдингова компанія

"Луганськтепловоз"

(надалі –Компанія)

доВАТ "Лізингова компанія

"Укртранслізинг"

(надалі –Товариство)

простягнення 19 881,12 грн.

за участю представників: від позивача- не з'явилися від відповідача- Зонтов Ю.В. В С Т А Н О В И В:

У квітні 2009 року Компанія звернулася до господарського суду з позовом до Товариства про стягнення заборгованості в сумі 19 881,12 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 03.07.2009 р. (суддя Прокопенко Л.В.) позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням, Товариство звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення скасувати, прийняти нове рішення про відмову в позові, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, 18.10.2006 р. між Компанією (Виконавець) та Товариством (Замовник) укладено Договір №804/06-071 (надалі –Договір), згідно умов якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання виготовити згідно із ТУ У 35.2-05763797-024-2002 електропоїзди постійного струму ЕПЛ-2Т і поставити на умовах даного Договору два електропоїзди постійного струму типу ЕПЛ-2Т у складі восьми вагонів (далі –електропоїзди, продукція), кожний з яких складається з: 1) 2 (двох) головних вагонів; 2) 4 (чотирьох) моторних вагонів; 3) 2 (двох) причіпних вагонів.

Згідно п. 4.3 Договору поставка продукції здійснюється на умовах FCA –станція Луганськ – Північний Донецької залізниці (згідно Інкотермс –2000 р.).

В силу ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі Договору виникли зобов'язальні відносини.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі актів приймання-передачі № 1 від 01.02.2007 р. та № 38 від 07.03.2007 р. Компанія поставила, а Товариство прийняло продукцію, згідно Договору.

Відповідно до п. А.3. терміна FCA Інкотермс –2000 за наявності прохання покупця або відповідної комерційної практики, у випадку, якщо покупець своєчасно не дав інших указівок, продавець вправі укласти договір перевезення на звичайних умовах за рахунок і на ризик покупця.

Пунктом А.4. терміна FCA передбачено, що Продавець зобов'язаний надати товар перевізнику або іншій особі, призначеній покупцем або обраній продавцем у відповідності зі статтею А.3 "а", у названому місці у день чи в межах періоду, що узгоджені сторонами для здійснення поставки.

Компанія, відповідно до листа Товариства № 66/02/07 від 07.02.2007 р., відправила електропоїзди на ДП "Придніпровська залізниця" Дніпропетровське локомотивне депо та сплатила витрати по їх транспортуванню, що підтверджується квитанціями ТЕХПД та квитанціями про приймання вантажу.

Пунктом 4.5. Договору встановлено, що витрати по транспортуванню продукції з моменту передачі згідно пункту 4.3. цього Договору несе Замовник.

Суд попередньої інстанції встановив, що відповідач виконав свої зобов'язання неналежним чином, а саме не відшкодував Компанії витрати, зроблені нею по транспортуванню продукції, у зв'язку з чим у Товариства виникла заборгованість перед позивачем в сумі 19 881, 12 грн.

З огляду на викладене, та, врахувавши вимоги п. А.3., А.4. Інкотермс –2000 та п. 4.5. Договору, суд першої інстанції дійшов правомірних та обґрунтованих висновків про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у вказаній сумі.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення господарського суду прийняте з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1115 ГПК України та частин 1, 2 статті 1117 ГПК України, касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на положення ст. 1117 ГПК України та з підстав їх суперечності матеріалам справи.

Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Згідно ст. ст. 125, 129 Конституції України та рішення Конституційного Суду України № 8-рп/2010 від 11.03.2010 р. постанови (ухвали) Вищого господарського суду касаційному оскарженню не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ВАТ "Лізингова компанія "Укртранслізинг" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 03.07.2009 р. у справі №12/184 залишити без змін.

          Постанова касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий, суддя                                                                                В. Дерепа

С у д д і                                                                                                    Б. Грек

          О. Подоляк