Рішення № 100107273, 28.09.2021, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 5/111/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.09.2021 Справа № 908/1898/21

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Шельбуховій В.О., розглянувши матеріали справи

За позовом: Концерну “Міські теплові мережі” (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137; фактична адреса: 69005, м. Запоріжжя, вул. Адмірала Нахімова, буд. 4; код ЄДРПОУ 32121458)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “ЮГІНСЕРВІС” (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 143; код ЄДРПОУ 20501483)

про стягнення 10 044,46 грн.,

Без виклику представників сторін

СУТНІСТЬ СПОРУ:

05.07.2021 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Концерну “Міські теплові мережі” № б/н від 29.06.2021 (вх. № 2034/08-077/21 від 05.07.2021) до Товариства з обмеженою відповідальністю “ЮГІНСЕРВІС” про стягнення 10 044,46 грн.

05.07.2021 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу №908/1898/21 розподілено судді Проскурякову К.В.

Ухвалою від 09.07.2021 на підставі п. 8 ч. 3 ст. 162, ст. 174 ГПК України вказану позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 30.07.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/1898/21 в порядку спрощеного позовного провадження. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи, присвоїти справі номер провадження – 5/111/21 та розгляд справи по суті розпочати з 27.08.2021.

Згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Статтею 248 ГПК України визначено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Оскільки 60-денний строк розгляду справи у спрощеному провадженні припадає на 28.09.2021, то судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення - 28.09.2021.

Відповідно до ч. 3 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що 01.12.2006 між Концерном «МТМ» та ТОВ “ЮГІНСЕРВІС” укладено договір №201432 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді. У Додатку №1 до договору визначено, що вказаний договір укладено для об`єкту, розташованого за адресою м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 143, який належить відповідачу на підставі договору купівлі-продажу від 26.10.2005 р. На виконання умов договору позивач відпустив відповідачу теплову енергію з квітня 2018 р. по квітень 2021 р. на загальну суму 9 876,64 грн. Однак, відповідач жодних оплат за вказаний період не здійснив. У зв`язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов`язання позивачем нараховано інфляційні втрати в розмірі 61,30 грн. та 3% річних в сумі 106,52 грн. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 15, 16, 509, 526, 530, 625, 629, Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 193, 232, 276 Господарського кодексу України, Законом України «Про теплопостачання», «Правилами користування тепловою енергією», затвердженими постановою КМУ від 03.10.2007 р. №1198, позивач просить суд позов задовольнити.

В матеріалах справи міститься письмове клопотання ТОВ “ЮГІНСЕРВІС” про продовження строку подання відзиву на позовну заяву, оскільки відповідач отримав 04.08.2021 ухвалу про відкриття провадження у справі №908/1898/21 від 30.07.2021 Господарського суду Запорізької області. Ухвалою суду запропоновано відповідачу не пізніше 15 днів з дня вручення ухвали суду про відкриття провадження у справі відповідно до ст. 165 ГПК України надіслати на адреси позивача та суду копію відзиву на позовну заяву та додані до нього документи. Після отримання ухвали відповідач звернувся до відділення пошти з метою отримання копії позовної заяви з додатками, проте дане поштове відправлення було повернуто до точки відправлення. Відповідач звернувся 10.08.2021 до суду з заявою про ознайомлення з матеріалами справи. Справу для ознайомлення надано 16.08.2021. У зв`язку з викладеним, відповідач просить подовжити строк для подання відзиву на позовну заяву.

Судом встановлено, що відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення від 02.08.2021 №6900120134577, ТОВ “ЮГІНСЕРВІС” 04.08.2021 отримало копію ухвали суду від 30.07.2021 про відкриття провадження у справі №908/1898/21. Разом з тим, 19.08.2021 до суду від відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву від 19.08.2021, тобто в межах строку визначеного вказаною ухвалою, а отже підстави для задоволення клопотання відповідача відсутні.

У письмовому відзиві на позовну заяву від 19.08.2021 зазначено, що відповідач заявлені вимоги не визнає, з огляду на наступне. Концерн «Міські теплові мережі» здійснює постачання теплової енергії в гарячій воді в нежитлове приміщення напівпідвального поверху житлового будинку, що знаходиться за адресом: бульвар Гвардійський, 143 в м.Запоріжжя. Нежитлове приміщення має окремий вхід, система опалення приміщення є відокремленою від системи опалення житлового будинку та має індивідуальний вузол обліку теплової енергії на опалення. Вузол обліку теплової енергії був прийнятий для комерційного обліку з 23.10.2007. Акт періодичної (контрольної перевірки приладів обліку теплової енергії та ГВП) від 18.12.2019 та довідка Концерну «Міські теплові мережі» про повірку теплолічильника від 12.12.2019 підтверджують придатність приладів та вузлу обліку до експлуатації. 01.12.2006 між Концерном «Міські теплові мережі» (Теплопостачальна організація) та ТОВ “ЮГІНСЕРВІС” (Споживач) укладено договір № 201432 про купівлю-продаж теплової енергії в гарячій воді (далі - Договір). Відповідач у період з квітня 2018 р. по квітень 2021 р. подавав звіти про фактичне споживання теплової енергії. В зв`язку з тим, що Споживач не споживав теплову енергію, що підтверджується показами приладів комерційного обліку, Споживач не звертався за отриманням рахунків та актів приймання-передачі теплової енергії до Теплопостачальної організації. Відповідач заперечує факт отримання від позивача поштою або вручення останнім під особистий підпис представнику Споживача рахунків з актами приймання передачі теплової енергії. Крім того, теплова енергія, яка витрачається на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання не є послугою з постачання теплової енергії на опалення. Позивач розраховує частку теплової енергії, що враховується будинковим приладом обліку теплової енергії на опалення спожитої трубопроводами внутрішньобудинкової системи опалення житлового будинку, відповідно до теплового навантаження приміщення ТОВ «Югінсервіс», визначеного у договорі. Однак, вказані Правила застосовуються лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією (п.4 Правил), який передбачає сплату за обсяги теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання. Чинним Договором цих умов не передбачено.

Позивач використав власну методику розподілу нарахувань та надав розрахунок, як приклад, за лютий місяць 2019 року, посилаючись на неіснуючий номер договору 201432/2. Теплові навантаження, які використав позивач у своєму розрахунку містить посилання на «Розрахунок фактичного теплоспоживання» (надалі - Розрахунок), виконаного ТОВ «БРИЛЛІОН» в 2007 році на підставі СНиП 2.04.05-91, норми якого було скасовано 01.01.2014. Розрахунок містить помилки в частині визначення тепловіддачі від ізольованих транзитних трубопроводів житлового будинку в опалювальному приміщенні, та в частині наявності домових стояків. Вказані помилки привели до завищених показників теплового навантаження. Крім того, розподіл між споживачами обсягів спожитих у будівлі послуг регламентується Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 №315. Враховуючи вищевказане, Розрахунок не може бути підставою для будь-яких нарахувань. Тільки у разі, якщо позивач вважає, що у відповідача є ділянка неізольованого транзитного трубопроводу що проходить через неопалюване приміщення або приміщення з індивідуальним опаленням, в якому є ділянка такого трубопроводу, у тому числі частина стояка, або обладнання внутрішньобудинкової системи опалення, то обсяг теплової енергії, який надходить від такої ділянки визначається розрахунково на підставі Методики розподілу або за результатом енергетичного аудиту або обстеження інженерних систем цього приміщення. Позивач не звертався до відповідача про надання розрахункових даних або про проведення енергетичного аудиту, а також з проханням надати допуск до приміщення для обстеження інженерних систем самостійно. На підставі викладеного, відповідач просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Наявні матеріали дозволяють розглянути справу по суті.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Концерн «МТМ» діє на підставі статуту. Відповідно до статуту підприємства основною метою діяльності Концерну є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності Концерну та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу Концерну.

Предметом діяльності підприємства є виробництво теплової енергії, розподілення теплової енергії для обігріву житла, а також побутових потреб населення та підприємств, установ, організацій та її збут та інше.

Правовідносини між Теплопостачальною організацією та Споживачем в сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України "Про теплопостачання" від 02.06.2005 за № 2633-IV, «Правилами користування тепловою енергією», затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 за № 1198 та іншими нормативно-правовими актами України.

Зокрема, в Законі та в вказаних Правилах надано визначення поняттю «Споживач», а саме споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі до договору (Закон); споживач теплової енергії - фізична особа, яка є власником будівлі або суб`єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору (Правил).

Теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

В розумінні Закону України «Про теплопостачання» та Правил користування тепловою енергією, Споживачем теплової енергії є фізична або юридична особа, що використовує теплову енергію на підставі договору.

Відповідно ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 630 ЦК України договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду, оприлюднених у встановленому порядку.

Згідно ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійсняються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник, при чому виробник послуг може бути і їх виконавцем.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

Відповідно до частини 4 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання", теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу теплової енергії.

Пунктами 4, 14 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007 передбачено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії, який споживач зобов`язаний до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання укласти з теплопостачальною організацією.

З матеріалів справи вбачається, що 01.12.2006 між Концерном «Міські теплові мережі» (далі – теплопостачальна організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮГІНСЕРВІС» (далі - Споживач) укладено договір № 201432 купівлі -продажу теплової енергії в гарячій воді, відповідно до п.1.1. якого Теплопостачальна організація бере на себе зобов`язання відпустити теплову енергію в гарячій воді Споживачу, а Споживач зобов`язується прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами Договору та Додатками до Договору, що є його невід`ємними частинами.

Відповідно до п. 2.1. договору теплова енергія відпускається Споживачу в Гкал згідно з Додатком 1 до цього договору на потреби опалення та вентиляцію – на протязі опалювального періоду, підігрів води – за наявної можливості, кондиціювання – по замовленню Споживача, інші технологічні потреби - по замовленню Споживача.

Згідно п.5.1. договору облік споживання теплової енергії на потреби опалення та гарячого водопостачання проводиться за приладами комерційного обліку або розрахунковим способом.

Згідно п.5.3. договору Споживач, що має прилади комерційного обліку подає, щомісячно подає до Теплопостачальної організації звіт про фактичне споживання теплової енергії, в терміни, передбачені в Додатку №1 до цього договору.

Згідно п.5.5. договору при відсутності приладів комерційного обліку або якщо вони вибули з ладу (несанкціоноване втручання в його роботу, порушення механічних та електронних пломб, механічне пошкодження приладів та елементів вузла обліку, закінчення терміну дії держповірки, сумнівні покази тощо) обсяг теплової енергії визначається Теплопостачальною організацією, як виняток, розрахунковим способом згідно з договірним тепловим навантаженням, з урахуванням середньомісячної температури зовнішнього повітря, холодної води та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання Споживача у розрахунковому періоді.

Розділом 6 договору встановлений порядок та строк для проведення розрахунків за теплову енергію.

У п. 6.1. договору зазначено, що розрахунки за даним договором здійснюються в грошовій або в іншій формі, що не заперечує діючому законодавству, відповідно до встановлених органами місцевого самоврядування тарифів (цін) діючих на час розрахунків (Додаток № 5 до цього договору) та на підставі показань приладів комерційного обліку теплової енергії або даних, встановлених розрахунковим способом.

Відповідно до п. 6.3. договору підставою для розрахунків Споживача з Теплопостачальною організацією є рахунок та акт приймання передачі.

Згідно з п.6.4. договору Споживач зобов`язаний до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок Теплопостачальної організації суму заборгованості за спожиту теплову енергію. Споживач має право роботи передоплату.

При наявності приладів комерційного обліку - обсяги спожитої теплової енергії визначаються за фактичними показниками приладів обліку (п.6.5. договору).

Згідно з п.п. 6.7.1. договору отриманий Акт приймання - передачі теплової енергії Споживач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу Теплопостачальної організації на протязі п`яти днів з дати отримання. Датою отримання акту вважається: при отриманні нарочним - дата вручення представнику Споживача; при направленні рекомендованим листом - дата зазначена у відбитку поштового штемпеля на документі, що зроблений поштовим відділенням та підтверджує відправлення, з урахуванням поштового пробігу документа.

Відповідно до 6.7.2 договору у разі неотримання Акту приймання-передачі, або обґрунтованих заперечень в його підписанні, у термін встановлений п.6.7.1. договору, акт підписується Теплопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні його Споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період.

У Додатку № 1а до договору визначено, що договір купівлі - продажу теплової енергії в гарячій воді укладено для об`єкту розташованого за адресою м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 143.

Об`єкт теплопостачання належить ТОВ «ЮГІНСЕРВІС» на підставі договорів №152 та №153 купівлі-продажу від 26.10.2005, що також підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №8857905 та №8858052 від 07.11.2005.

Позивач зазначає, що на виконання умов договору Теплопостачальна організація відпустила теплову енергію на об`єкт відповідача з квітня 2018 р. по квітень 2021 р. на загальну суму 9 876,64 грн., що підтверджується Актами приймання-передачі теплової енергії та виставленими відповідачу рахунками на оплату за теплову енергію. Жодний оплат за вказаний період відповідач не здійснив.

Правилами надання послуг поштового зв`язку, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 встановлено, що надання послуг поштового зв`язку підтверджує розрахунковий документ - документ встановленої, відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо).

У службовій записці за підписом ведучих інженерів відділу збуту Концерну «МТМ» просять зняти нарахування за опалення (код. 3), за квітень 2018 за договором №201432/1 ТОВ «ЮГІНСЕРВІС» за адресою бул. Гвардійський, 143, прим. 81. Приміщення обладнане індивідуальним приладом обліку опаленням, показання за квітень 2018 згідно рахунку складає « 0» Гкал.

ТОВ «ЮГІНСЕРВІС» у листі від 05.03.2019 за вих. №19 адресований Концерну «МТМ» повідомив, що починаючи з опалювального сезону 2013 підприємство використовує власні системи опалення і не споживає теплову енергії Концерну «МТМ», що підтверджується показами приладів комерційного обліку. Згідно п. 5.1. договору №201432 від 01.12.2006 р. підставою для нарахування за спожиту теплову енергію є покази приладів комерційного обліку. В зв`язку з цим, нараховані об`єми спожитої теплової енергії не будуть підтверджені, а також не будуть підписані та вважатись погодженими акти приймання-передачі теплової енергії та акти звірки взаємних розрахунків. ТОВ «ЮГІНСЕРВІС» просить надати обґрунтування нарахованих обсягів споживання теплової енергії з урахуванням п.5.1. договору. Та наданих звітів про обсяги спожитої теплової енергії.

Лист від 09.04.2019 за вих. № 392/09 Концерн «МТМ» повідомив ТОВ «ЮГІНСЕРВІС», що система опалення приміщення товариства, що розташоване у житловому будинку за адресою бул. Гвардійський, 143 є відокремленою від системи опалення житлового будинку та має індивідуальний прилад обліку теплової енергії на опалення. По приміщенню проходять трубопроводи внутрішньо будинкової системи опалення житлового будинку, обсяги теплової енергії яких не враховуються індивідуальним приладом обліку на опалення. Частка, що враховуються будинковим приладом обліку теплової енергії на опалення спожитої трубопроводами внутрішньо будинкової системи опалення житлового будинку, що проходять по приміщенню ТОВ «ЮГІНСЕРВІС» визначається розрахунковим шляхом згідно п. 23 «правил користування тепловою енергією» від 03.10.2007 №1198.

ТОВ «ЮГІНСЕРВІС» направило на адресу Концерну «МТМ» лист від 12.04.2019 №30, в якому просить надати обґрунтування на яких підставах, без узгодження з споживачем, проводиться додаткове нарахування за теплове навантаження від ізольованих транзитних трубопроводів систем житлового будинку з урахуванням того, що згдіно п.23 «Правил користування тепловою енергією», затверджених постановою КМУ від 03.10.2007 р. №1198, розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку. Згідно договору та Правил, додаткове нарахування за теплове навантаження від ізольованих транзитних трубопроводів систем житлового будинку не передбачено.

Листом від 26.04.2019 за вих. №468/19 Концерн «МТМ» повідомив ТОВ «ЮГІНСЕРВІС» про те, що між сторонами укладено договір купівлі-продажу теплової енергії №201431 від 01.12.2006 р., згідно якого теплове навантаження на приміщення офісу за адресою бул. Гвардійський, буд. 143 складає Q = 16021 Ккал/год (додаткова угода від 01.05.2009). Теплове навантаження на приміщення офісу за вказаною адресою взято з «Розрахунку фактичного тепло споживання», що виконано ТОВ «БРИЛЛИОН» у 2007 р. Також зазначив, що нарахування плати за спожиту теплову енергію відбувається в межах договірних зобов`язань та жодного додаткового нарахування не відбувається.

01.05.2019 ТОВ «ЮГІНСЕРВІС» направило на адресу Концерну «МТМ» лист за вих. № 36, в якому зазначено, що розрахунок фактичного теплопостачання, який виконано ТОВ «БРИЛЛИОН» у 2007, не можна вважати проектно-технічною документацією тому, що вона виконана у невідповідності до діючих на той час нормативних документів і вимог до проектної і робочої документації, та містить велику кількість помилок, особливо в таблиці розрахунку. Виходячи з цього, вищевказаний розрахунок не може бути підставою для будь-яких нарахувань.

Також у вказаному листі зазначено, що у зв`язку з урахуванням наявності розбіжностей з обох сторін по обсягам відпуску теплової енергії в поточному році, ТОВ «ЮГІНСЕРВІС» вважає і заявляє, що термін дії Додаткової угоди від 01.05.2009 по договору №201432 від 01.12.2006 закінчується 01.05.2019 р. і не може бути продовжений на кожен наступний рік. (п. 5 Додаткової угоди від 01.05.2009).

Концерн «МТМ» листом від 15.05.2019 за вих. №515/09 повідомив ТОВ «ЮГІНСЕРВІС» про те, що договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №201432 від 01.12.2006 станом на 01.05.2019 є діючим та не припиняє своєї дії.

Також, Концерн «МТМ» направив на адресу ТОВ «ЮГІНСЕРВІС» лист від 06.06.2019 за вих.587/09, в якому зазначено, що враховуючи встановлену законодавством обов`язковість укладання договору, просить у встановлений законом строк розглянути договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, підписати та один примірник в порядку встановленому ст.ст. 179, 181 ГК України повернути на адресу Концерну «МТМ».

Отже, як вбачається з листування, між сторонами існує спір щодо здійсненого розрахунку, оскільки відповідач вважає, що ним не використовується теплова енергія, а отже і нарахування не повинні здійснюватись, в свою чергу позивач зазначає, що розмір теплової енергії здійснюється з урахуванням теплового навантаження на приміщення відповідача.

Крім того зі змісту листів позивача вбачається, що розрахунок здійснено за обсяги теплової енергії, втраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення (втрати тепла в розподільчих трубопроводах внутрішньобудинкової мережі централізованого опалення).

Згідно «Правил користування тепловою енергією» від 03.10.2007 №1198, споживачем теплової енергії може бути тільки фізична особа, яка є власником будівлі або суб`єкт підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.

Судом встановлено, що відповідач у період з квітня 2018 р. по квітень 2021 р. подавав звіти про фактичне споживання теплової енергії, де зазначено, що споживання « 0».

Крім того, як вбачається зі змісту Звіту про споживання теплоенергії за лютий 2020 р. – квітень 2021 р. споживання теплової енергії ТОВ «ЮГІНСЕРВІС» з урахуванням попередніх показань: 305,97 ГДж, 4636,78 м3, поточних показань: 305,97 ГДж, 4636,78 м3, становить: 0 ГДж.

Отже, відповідач не споживав теплову енергію, що підтверджується показами приладів комерційного обліку та не звертався за отриманням рахунків та актів приймання-передачі теплової енергії до Теплопостачальної організації за спірний період.

Судом встановлено, що надані позивачем реєстри відправлених рахунків та актів прийому-передачі не містять ні печатки поштового відділення, ні підписів особи, відповідальної за оформлення та відправку поштової кореспонденції, а отже суд приходить до висновку, що ці Реєстри є документами внутрішнього документообігу Концерну «МТМ» та не є належними та допустимими доказами направлення або вручення відповідачу Актів приймання-передачі теплової енергії та рахунків в порядку п. 6.7.1. договору.

Списки згрупованих відправлень (рекомендованим листом) (ф.103 Додаток 2 до Порядку пересилання відправлень «Укрпошта Стандарт» (п.5.5. розділ 5) до матеріалів позову не додано.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що між сторонами відсутнє погодження використовувати при виконанні умов договору електронні документи та визначений для цього кваліфікований електронний підпис. Відповідач не визнає будь-які документи, складені та надані позивачем в електронному вигляді із застосуванням кваліфікованого електронного підпису засобами телекомунікаційного зв`язку або на електронних носіях.

Таким чином, згідно п. 6.7.2 договору неможливо вважати акти погодженими для проведення остаточних розрахунків за зазначений в них період.

Крім того, судом встановлено, що в Актах приймання-передачі теплової енергії за спірний період вказано, що Теплопостачальна організація відпустила теплову енергію згідно договору №201432 від 01.12.2006 р. у відповідних об`ємах. Також у рахунках на оплату за спірний період вказано вид послуги: опалення.

Відповідно до п. 2.1 Договору теплова енергія відпускається Споживачу згідно з Додатком 1 на потреби опалення, вентиляцію, підігрів води, кондиціювання, технологічні потреби.

Інші види відпуску теплової енергії умовами договору не передбачено, як-то зазначає позивач у листуванні на втрати тепла в розподільчих трубопроводах внутрішньобудинкової мережі централізованого опалення.

Крім того, ні в Актах, ні в рахунках не вказано, що вони виставлені відповідачу саме за втрати тепла, а фактично в них зазначено за опалення.

Отже, теплова енергія, яка витрачається на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання не є послугою з постачання теплової енергії на опалення.

Посилаючись на п.23 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198 (далі - Правила), в своїх поясненнях позивач, розглядає відповідача, як Споживача, який не має приладів комерційного обліку.

Позивач розраховує частку теплової енергії, що враховується будинковим приладом обліку теплової енергії на опалення спожитої трубопроводами внутрішньобудинкової системи опалення житлового будинку, відповідно до теплового навантаження приміщення ТОВ «Югінсервіс», визначеного у договорі.

Однак, вказані Правила застосовуються лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією (п.4 Правил), який передбачає сплату за обсяги теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання. Вказаним договором цих умов не передбачено.

Відповідач зазначає, що позивач використав власну методику розподілу нарахувань та надав розрахунок, як приклад, за лютий місяць 2019 року, посилаючись на неіснуючий номер договору 201432/2. Теплові навантаження, які використав Позивач у своєму розрахунку містить посилання на «Розрахунок фактичного теплоспоживання» (надалі - Розрахунок), виконаного ТОВ «БРИЛЛІОН» в 2007 році на підставі СНиП 2.04.05-91, норми якого було скасовано 01.01.2014 року. Вважає, що розрахунок містить помилки в частині визначення тепловіддачі від ізольованих транзитних трубопроводів житлового будинку в опалювальному приміщенні, та в частині наявності домових стояків. Вказані помилки привели до завищених показників теплового навантаження.

Також, в розрахунку не враховано те, що згідно отриманих технічних умов на реконструкцію, технічне переоснащення системи опалення №926/14 від 21.12.2007, ТОВ «Югінсервіс» були проведені роботи з заміни металевих труб транзитного зворотного трубопроводу на трьохшарову трубу з поліпропілену та проведено їх теплоізоляцію. Ізольовані пластикові труби та під`єднання будинкових стояків знаходяться під стелею та транзитом проходять через приміщення. Приміщення опалювальне (електричний котел, інверторні кондиціонери та теплопостачання). Теплові навантаження від ізольованих труб транзитного зворотного трубопроводу системи опалювання житлового будинку в опалювальних приміщеннях, дорівнюють « 0», що підтверджується п. 5 «Розрахунку потужності системи опалення».

Позивач не звертався до відповідача про надання розрахункових даних або про проведення енергетичного аудиту, а також з проханням надати допуск до приміщення для обстеження інженерних систем самостійно.

Крім того, позивачем до матеріалів справи не надано котррозрахунку або письмової відповіді на відзив на позовну заяву щодо спростування доводів відповідача про неправильність здійснення позивачем розрахунку вартості наданих послуг.

Також позивачем не надано доказів обліку теплової енергії за приладами обліку, які засвідчуються відповідними актами зняття показань з будинкових засобів обліку за період квітень 2018 р. по квітень 2021 р., не додано помісячних показників будинкового засобу обліку теплової енергії та показників приладу обліку, що має суттєве значення для визначення суми заборгованості та не надано до позову розрахунку загального теплового навантаження на опалення житлового будинку, на який посилається позивач при здійсненні розрахунку нарахувань.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позивачем не надано належних, допустимих та вірогідних доказів споживання відповідачем теплової енергії за спірний період.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до стаття 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 21 серпня 2020 року у справі № 904/2357/20, наголосив на тому, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів". Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Отже, застосовуючи вказані вимоги ст. 79 ГПК України у цій справі суд вважає за необхідне зазначити, що важливим є не скільки доказів буде надано за кількістю, а їх змістовна вага. Таким чином, вірогідність доказів означає їх домінування не у кількісному вимірі (тобто кількості наданих стороною документів, заяв свідків тощо), а у якісному вимірі (тобто впливі усіх доказів в їх сукупності та окремо на переконання суду у більшій ймовірності існування факту, ніж його відсутності).

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).

Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

З огляду на викладене та за відсутності будь-яких поданих позивачем заперечень щодо доводів відповідача та відповідних доказів, суд дійшов висновку, що подані відповідачем докази на підтвердження доводів, викладених у відзиві на позовну заяву більш вірогідно свідчать про відсутність споживання відповідачем теплового енергії за спірний період.

З огляду на викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, на принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 76 – 79, 86, 129, 233, 236 – 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, –

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Повне рішення складено: 04.10.2021

Суддя К.В. Проскуряков

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.