Рішення № 100107259, 22.09.2021, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 12/138/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.09.2021 Справа № 908/1798/21

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Смірнова О.Г.,

За участю секретаря судового засідання Соловйової А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 908/1798/21

за позовом: Концерну "Міські теплові мережі" (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд.137, фактична адреса: 69076, м. Запоріжжя, вул. Василя Сергієнка (Задніпровська), буд.7)

до відповідача: Приватного торгівельно-виробничого підприємства "ДП-Вектор" (69037, м. Запоріжжя, вул. Рекордна, буд. 20-А)

про визнання договору купівлі-продажу теплової енергії розірваним

за участю представників:

від позивача: не з`явився

від відповідача: Федоров М.Д., ордер серії АР № 1021640 від 30.07.2021, адвокат

Згідно із ст. 222 Господарського процесуального кодексу України в судових засіданнях 12.07.2021, 06.09.2021 та 22.09.2021 здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу - комплексу «Акорд».

СУТЬ СПОРУ

Концерн "Міські теплові мережі" звернувся до Господарського суду Запорізької області із позовною заявою за вих. № 06/01-юр від 01.06.2021 до Приватного торгівельно-виробничого підприємства "ДП-Вектор", в якій просить суд визнати розірваним договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 02031 від 01 січня 2007 року.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.06.2021 вищевказану позовну заяву передано для розгляду судді Смірнову О.Г.

Ухвалою суду від 23.06.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1798/21, присвоєно справі номер провадження 12/138/21, визначено здійснення розгляду справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 12.07.2021 о 14:30.

Ухвалою суду від 12.07.2021 продовжено строк підготовчого провадження у справі та відкладено підготовче засідання на 06.09.2021 о 14:30.

02.08.2021 на адресу суду від відповідача у справі - Приватного торгівельно-виробничого підприємства "ДП-Вектор" надійшов відзив на позовну заяву в порядку ст. 165 ГПК України, в якому останній проти позовних вимог заперечує, мотивуючи свою позицію наступним:

- 01.01.2007 року між ПТВП «ДП-ВЕКТОР» та Концерном «МТМ» було укладено договір № 202031 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді, згідно із яким теплопостачання здійснювалось щодо нежитлового об`єкту ПТВП «ДП-ВЕКТОР» опалювальною площею 364,7 м2, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Рекордна, 20-А;

- 26.03.2018 року на адресу відповідача надійшов лист за вих. № 403/16 директора Філії Концерну «МТМ» Вознесенівського району Тихенького І.Г. про те, що у зв`язку з віддаленістю будівлі ПТВП «ДП-ВЕКТОР» (м. Запоріжжя, вул. Рекордна, 20-А), а також з великими затратами на транспортування теплоносія для забезпечення якісного теплопостачання, Філія Концерну «МТМ» Вознесенівського району (далі - Філія) пропонує розглянути питання щодо відключення цього об`єкту від послуги централізованого теплопостачання та переходу на альтернативне теплозабезпечення або Філія буде змушена додати всі теплові втрати від останньої теплової камери до вищевказаної будівлі до теплового навантаження ПТВП «ДП-ВЕКТОР»;

- у зв`язку з вищенаведеними обставинами 21.11.2018 року між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду № 4 до Договору від 01.01.2007 року № 202031, якою були збільшені обсяги теплової енергії в гарячій воді, що відпускається за договором, збільшено приєднане (максимальне) теплове навантаження, максимальні витрати теплоносія, а також вартість теплової енергії, що відпускається;

- 20.12.2019 в опалювальний період, без попередження за 3 дні до відключення, працівниками відповідача було припинено подачу теплоносія на елеваторний вузол ПТВП «ДП-ВЕКТОР» шляхом демонтажу трубопроводів з видимим розривом, про це свідчить акт про припинення подачі теплової енергії від 20.12.2019 року, складений представниками теплової інспекції Концерну «МТМ»;

- ПТВП «ДП-ВЕКТОР» звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Концерну «МТМ» про зобов`язання поновити подачу теплоносія за договором купівлі-продажу теплової енергії;

- рішенням Господарського суду Запорізької області від 11.06.2021 року, яке набрало законної сили, позов було задоволено і зобов`язано Концерн «МТМ» поновити ПТВП «ДП-ВЕКТОР» подачу теплоносія за договором від 01.01.2007 № 202031 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді;

- станом на день подачі відзиву наказ перебуває на примусовому виконанні в Вознесенівському відділі державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро);

- таким чином, рішенням суду, яке набрало законної сили, було встановлено незаконність відключення ПТВП «ДП-ВЕКТОР» від теплопостачання і зобов`язано Концерн «МТМ» відновити порушене право позивача;

- отже, посилання Концерну «МТМ» на факт відключення, як на підставу для розірвання договору, не можуть бути враховані;

- з тексту позову не вбачається за можливе з`ясувати суть позовних вимог, позивач просить суд «визнати розірваним» договір № 202031 від 01.01.2007 року, незазначаючи на підставі чого, ким і коли його було розірвано;

- договір № 202031 від 01.01.2007 року передбачає виключний перелік підстав для його припинення (п. 10.2. Договору): згода сторін, прийняття відповідного рішення Господарським судом, ліквідація однієї із сторін;

- в даному випадку жодна з вказаних обставин станом на день написання даного відзиву не існує;

- позивач не конкретизує, що саме є підставою для розірвання договору і в чому такі обставини полягають;

- відповідно до п. 10.1. договору він діє до 01.01.2008 року, в свою чергу п. 10.4. договору передбачає його автоматичну пролонгацію на кожен наступний рік, якщо жодна з сторін за місяць до закінчення договору не заявила про його розірвання;

- станом на 31.12.2020 року жодною з сторін не було заявлено про розірвання договору № 202013, отже він є чинним на весь 2021 календарний рік;

- до позовної заяви позивач додає лист від 15.04.2021 року № 1911/44, яким повідомляє, що у зв`язку з набранням чинності Закону України «Про житлово-комунальні послуги» він пропонує укласти додаткову угоду про розірвання договору;

- по-перше, відповідач наголошує на тому, що даний лист йому не направлявся і доказів направлення позивач не надає, отже, жодних правових наслідків для відповідача даний лист мати не може;

- по-друге, дія Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 року не поширюється на спірні правовідносини між сторонами;

- згідно із ч. 1 ст. 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 року предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках;

- відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно будівля, яка є об`єктом теплопостачання за договором від 01.01.2007 року № 202031, має статус нежитлової;

- Закон України «Про теплопостачання» свою чинність не втратив і укладені на його підставі договори так само є чинними, отже, жодних законних підстав для розірвання договору станом на день написання відзиву не існує;

- по-третє, відповідно до п. 10.4. договору, позивач міг би направити відповідачу заяву про відмову від пролонгації договору, а не пропозицію укладення додаткової угоди про розірвання договору;

- в даному ж випадку позивач запропонував розірвати договір на підставі п. 10.2. договору (за згодою сторін), надання згоди на дострокове розірвання договору є правом, а не обов`язком відповідача;

- в тексті позову позивач посилається на перекриття відповідачем запірної арматури та неотримання теплової енергії, що, може свідчити про порушення п. 3.2.5. договору (не додержання споживачем договірних значень споживання теплової енергії);

- жодних доказів даних обставин позивач не надає;

- по-перше, відповідач не визнає заявлених позивачем обставин і жодних порушень умов договору він не вчиняв;

- по-друге, позивач посилається виключно на існування певної дії відповідача - нібито перекриття запірної арматури, однак такі дії самі по собі не можуть вважатися порушенням договору;

- для існування порушення необхідним є встановлення факту саме не додержання споживачем договірних значень споживання теплової енергії, однак жодного обґрунтування цього позивач не надає;

- по-третє, розірвання Договору на підставі ст. 651 ЦК України допускається виключно у разі істотного порушення договору (коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору);

- яким чином заявлене порушення п. 3.2.5. Договору позивач кваліфікує як істотне також не роз`яснюється;

- як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16);

- в даному спорі не вбачається за можливе встановити те суб`єктивне право, яке могло б бути невизнане, порушене або оспорюване відповідачем, право на одностороннє розірвання або припинення Договору у позивача відсутнє;

- в прохальній частині позову заявлено вимогу «визнати розірваним договір», отже, позивач не просить суд припинити господарські правовідносини, а просить засвідчити певний юридичний факт - визнати договір таким, що вже розірваний на момент звернення до суду;

- водночас, позивач не уточнює, коли, ким і на підставі чого та в який спосіб договір було розірвано;

- за логікою мотивувальної частини позову, позивач в дійсності бажає в судовому порядку розірвати договір, однак таку вимогу не ставить;

- 19.03.2021 року відповідач уклав договір про надання правничої допомоги (юридичних послуг) з Адвокатським об`єднанням «Юридична компанія Черкашина» (далі - Об`єднання), від імені АО «Юридична компанія Черкашина» правову допомогу надає адвокат Федоров Максим Дмитрович;

- попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат: 1500 грн. (вартість складення відзиву на позовну заяву) + 2400 грн. (вартість участі адвоката в двох судових засіданнях) = 3900 грн. 00 коп.;

- відповідач заявляє, що до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду ним будуть надані докази понесення судових витрат, в тому числі на професійну правничу допомогу. Просить в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі та стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу.

Ухвалою суду від 06.09.2021 закрито підготовче провадження у справі № 908/1798/21, призначено справу до судового розгляду по суті на 22.09.2021 об 11:00.

10.09.2021 на адресу суду від позивача надійшли письмові пояснення у справі, в яких останній зазначає наступне:

- в березні 2019 року встановлено невідповідність договірних значень теплового навантаження в частині теплових втрат від межі поділу балансової належності до встановленого споживачем вузла комерційного обліку;

- Концерном «МТМ» у присутності директора ПТ ВП «ДП ВЕКТОР» Пономаренко О.Є. 01.08.2019 року було проведене обстеження трубопроводів від межі розподілу теплових мереж до місця встановлення вузла обліку теплової енергії за адресою: вул. Рекордна, буд. № 20А, м. Запоріжжя, та складено акт з описом стану трубопроводів за підписом представників Концерну та Споживача;

- для забезпечення нарахувань за фактично використану теплову енергію споживачами, будівлі яких приєднані до теплових мереж Концерну «МТМ» та з метою запобігання безоплатного її використання в частині величини теплових втрат трубопроводами від межі розподілу до місця встановлення приладу обліку, Концерном «МТМ» був виконаний розрахунок теплових втрат трубопроводами системи опалення від межі розподілу до місця встановлення приладу обліку та згідно даного розрахунку підготовлена додаткова угода № 5 до договору купівлі-продажу теплової енергії № 202031 від 01.01.2007 року;

- споживач від підпису відмовився;

- директору ПТВЦ "ДТ-ВЕКТОР" неодноразово пропонувались альтернативні шляхи вирішення даного питання - встановити вузол комерційного обліку на межі балансової належності або встановити автономне опалення та від`єднатись від теплової мережі Концерну "МТМ";

- на початок опалювального сезону 2019-2020 року, з боку споживача не було вчинено ніяких дій стосовно вирішення даного питання, тому Концерн "МТМ" був змушений не подавати теплоносій на будівлю № 20а по вул. Рекордна в опалювальному періоді 2019-2020;

- на початок опалювального сезону 2020-2021 р. споживачем також не вчинено жодних дій щодо вирішення даного питання;

- 20.12.2019 року співробітниками Концерну "МТМ" складено акт про припинення подачі теплової енергії;

- проте, відповідачем ініційовано судовий розгляд питання про поновлення подачі теплоносія, 11.06.2021 року, без участі Концерну "МТМ" розглянуто та винесено рішення, яке виконано Вознесенівським відділом виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, у виконавчому провадженні № 66174647 від 31.08.2021 року, що підтверджується копією постанови про закінчення виконавчого провадження;

- умовами укладеного договору між Концерном "МТМ" та ПТВП "ДП-ВЕКТОР" визначено, що споживач зобов`язаний дотримуватись Правил технічної експлуатації тепловикористовуючих установок і теплових мереж;

- відсутність у договорі розрахунку теплових втрат трубопроводами системи опалення від межі розподілу до місця встановленого приладу обліку, призводить до збитків теплопостачальної організації, тому відповідно до п. 18 Додатку № 3 до договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 202031 від 01.01.2007 теплопостачання об`єкта споживача було припинено до моменту погодження договірних навантажень;

- для поновлення теплопостачання за адресою розташування приміщення відповідача, Концерн неодноразово звертався з пропозицією укласти договір з урахуванням втрат трубопроводами системи опалення від межі розподілу до місця встановлення приладу обліку, відповідно до Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у редакції від 09.06.2018 року;

- встановлення приладу на межі поділу централізованих інженерно-технічних систем постачання послуги Виконавця та мереж, що перебувають в балансовій належності Споживача, згідно п. 7 та п. 20 "Правил користування тепловою енергією", затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 року № 1198, вирішило б всі спірні питання, та надало б змогу споживачу сплачувати послуги безпосередньо за фактично відпущену теплову енергію згідно показань приладу обліку;

- дана обставина підтверджується копіями листів на адресу ПТВП "ДП-ВЕКТОР". Просить позов задовольнити, визнати розірваним договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 02031 від 01 січня 2007.

22.09.2021 на адресу суду від позивача надійшла заява, в якій останній у зв`язку із знаходженням представника Савел`єва А.А. у щорічній відпустці просить перенести розгляд справи, призначений на 22.09.2021 об 11:00, на іншу дату. До вказаної заяви позивач надав копію наказу (розпорядження) № 3876 від 20.07.2021 про надання відпустки Савел`єву А.А.

22.09.2021 на адресу суду від позивача надійшла заява, в якій останній просить призначити колегіальний розгляд справи № 908/1798/21 у складі трьох суддів. Вказану заяву позивач обґрунтовує посилаючись на характер позовних вимог, складність справи та з`ясування обставин, що мають значення для вирішення цього спору, необхідність подання додаткових доказів та вирішення заяви про залучення третіх осіб.

22.09.2021 на адресу суду від позивача надійшла заява в порядку ст. 50 ГПК України, в якій останній просить залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача: Приватне підприємство "ВІТ" (код 31575845, вул. Василя Сергієнка, буд. № 23, кв. № 120, м. Запоріжжя) та залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача: ФОП Демченко Михайло Івановича, АДРЕСА_1 . Вказана заява мотивована тим, що за адресою розташування ПТВП "ДП-ВЕКТОР" по вул. Рекордна 20А також знаходяться Приватне підприємство "ВІТ" та Фізична особа підприємець Демченко Михайло Іванович, які за власними заявами були відключені від системи теплопостачання, що підтверджується відповідними актами. Вважає, що рішення у цій справі може вплинути на права та обов`язки вищезазначених осіб, оскільки система опалення є загальною, залишення в силі договору з відповідачем та відновлення теплопостачання за адресою: вул. Рекордна 20-А, м. Запоріжжя, потягне за собою розподіл втрат теплопостачання на мережі від межі розділу до місця установки розрахункових приладів.

В судове засідання 22.09.2021 з`явився представник відповідача, який проти позовних вимог заперечив. Разом з тим в судовому засіданні повідомив, що не отримував від позивача жодних заяв та клопотань. Представник відповідача проти заяв позивача про залучення третіх осіб та призначення колегіального розгляду справи заперечив.

Представник позивача в судове засідання 22.09.2021 не з`явився, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином.

Заява позивача про перенесення розгляду справи не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Так, господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв`язку з відсутністю його представника (з причин, пов`язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою-п`ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов`язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32-34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні, про що зазначено у п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», далі Постанова.

Втім позивачем не доведено неможливості заміни його представника на іншого і неможливості розгляду справи без участі його представника.

Враховуючи обмеженість строків розгляду спору та наявність в матеріалах справи всіх необхідних документів, достатніх для її розгляду по суті, суд не вбачає підстав для задоволення вказаної заяви позивача.

Розглянувши заяву позивача про залучення до участі у справі № 908/1798/21 третіх осіб суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на наступне.

В абзацах 4, 5 п. 1.6. Постанови зазначено, що питання про допущення або залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, до участі у справі вирішується ухвалою суду про прийняття позовної заяви до розгляду (із зазначенням про це в ухвалі про порушення провадження у справі) або під час розгляду справи, але до прийняття господарським судом рішення, з урахуванням того, чи є у цієї особи юридичний інтерес у даній справі. Що ж до наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з`ясовувати, чи буде у зв`язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов`язки, або змінено її наявні права та/або обов`язки, або позбавлено певних прав та/або обов`язків у майбутньому.

Приписами ч. 1, 2 ст. 50 ГПК України визначено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

Частиною 2 ст. 182 ГПК України (пункт 4) визначено, що у підготовчому засіданні суд: вирішує питання про вступ у справу інших осіб, заміну неналежного відповідача, залучення співвідповідача, об`єднання справ і роз`єднання позовних вимог, прийняття зустрічного позову, якщо ці питання не були вирішені раніше.

Позивач подав суду заяву про залучення третіх осіб після закриття підготовчого провадження у справі № 908/1798/21.

Оскільки за приписами ч. 1 ст. 50 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі, а позивач звернувся із заявою про залучення третіх осіб після закриття підготовчого провадження у справі № 908/1798/21, відтак суд відмовляє у задоволенні вказаної заяви.

Дослідивши заяву позивача про призначення колегіального розгляду справи № 908/1798/21 у складі трьох суддів суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України справи у судах першої інстанції розглядаються суддею одноособово, крім випадків, визначених цим Кодексом. Будь-яку справу, що відноситься до підсудності суду першої інстанції, залежно від категорії і складності справи, може бути розглянуто колегіально у складі трьох суддів, крім справ, які розглядаються в порядку наказного і спрощеного позовного провадження.

Частиною 10 ст. 33 ГПК України визначено, що якщо справа має розглядатися суддею одноособово, але цим Кодексом передбачена можливість колегіального розгляду такої справи, питання про призначення колегіального розгляду вирішується до закінчення підготовчого засідання у справі (до початку розгляду справи, якщо підготовче засідання не проводиться) суддею, який розглядає справу, за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, про що постановляється ухвала.

Частиною 2 ст. 182 ГПК України (пункт 17) визначено, що у підготовчому засіданні суд: вирішує питання про колегіальний розгляд справи.

Оскільки за приписами ч. 10 ст. 33 ГПК України питання про призначення колегіального розгляду вирішується до закінчення підготовчого засідання у справі, а позивач звернувся із заявою про призначення колегіального розгляду справи № 908/1798/21 після закриття підготовчого провадження у справі № 908/1798/21, відтак суд відмовляє у задоволенні вказаної заяви.

Разом з тим суд звертає увагу позивача на те, що позивач не надіслав на адресу відповідача копії поданих ним до суду заяв: про перенесення розгляду справи, про залучення третіх осіб та про призначення колегіального розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Неявка в судове засідання 22.09.2021 представника позивача, належним чином повідомленого про дату та час розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи по суті, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті без його участі.

З`ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, суд встановив.

Позов мотивовано тим, що 01.01.2007 між Концерном Міські теплові мережі, далі Теплопостачальна організація (позивач у справі), та Приватним торгівельно-виробничим підприємством "ДП-ВЕКТОР", далі Споживач (відповідач у справі) був укладений договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 202031, далі Договір, відповідно до п. 1.1. якого за цим договором Теплопостачальна організація бере на себе зобов`язання відпустити теплову енергію в гарячій воді Споживачу, а Споживач зобов`язується прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами цього Договору та додатками до Договору, що є його невід`ємними частинами.

Пунктом 1.2. Договору визначено, що під час виконання умов цього Договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим Договором, сторони зобов`язуються керуватися Законом України "Про теплопостачання", "Правилами будови і безпечної експлуатації трубопроводів пари та гарячої води", "Правилами технічної експлуатації тепловикористовуючих установок і мереж", та іншими актами цивільного законодавства і нормативно-правовими актами та документами.

Відповідно із п. 2.1. Договору теплова енергія відпускається споживачу в Гкал згідно з Додатком 1 до цього договору в гарячій воді на такі потреби:

опалення та вентиляцію - на протязі опалювального періоду;

підігрів води - за наявної можливості;

кондиціювання - по замовленню Споживача;

інші технологічні потреби - по замовленню Споживача.

Згідно із п. 2.3. Договору перегляд та зміна теплового навантаження виконується на підставі розрахунку сторонньої проектної організації, яка має відповідну ліцензію, з моменту надання розрахунку, при умові узгодження вихідних даних з Теплопостачальною організацією.

Підпунктами 3.2.5., 3.2.6. Договору передбачені обов`язки Споживача, а саме:

- додержуватися затверджених договірних значень споживання теплової енергії, за кожним параметром, в обсягах, які визначені в Додатку № 1;

- виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.

Відповідно до п. 5.1. Договору облік споживання теплової енергії на потреби опалення та гарячого водопостачання проводиться приладами комерційного обліку або розрахунковим способом.

Умовами п. 8.1., 8.2. Договору сторони визначили, що розбіжності та спори між сторонами, пов`язані з виконанням, зміною, та розірванням цього договору, вирішуються шляхом проведення переговорів, листуванням або укладенням додаткових угод. Пропозиції щодо зміни договірних величин обсягів споживання теплової енергії надаються сторонами не пізніше ніж за 30 днів до початку кварталу. У разі неможливості досягти згоди сторони мають право звернутись до суду для вирішення спірного питання.

Згідно із п. 10.1. Договору цей договір набуває чинності з «___» _____ 2007 року і діє до « 01» січня 2008 року.

Пунктом 10.2. Договору передбачено, що договір припиняє свою дію у випадках:

- взаємної згоди сторін про його припинення;

- прийняття відповідного рішення Господарським судом;

- ліквідації однієї із сторін.

Відповідно до п. 10.4 Договору договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо жодна з сторін за місяць до закінчення терміну дії даного договору не заявила про розірвання цього договору.

Відповідно до додатку № 1а до Договору об`єктом постачання теплової енергії є: приміщення, розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Рекордна, 20А, опалювальна площа 364,7м2. У вказаному додатку до Договору зазначене теплове навантаження на потреби опалення (макс.) - 0,021614 Гкал./год.

В матеріалах справи міститься лист за вих. № 403/16 від 26.03.2018 директора Філії Концерну "МТМ" Вознесенівського району Тихенького І.Г. на адресу відповідача, в якому зазначено, що ПТВП «ДП Вектор» забезпечується послугою централізованого опалення від джерела теплопостачання котельня по вул. А. Нахімова, 4. Вказано, що об`єкт по вул. Рекордна, 20-А на сьогодні, за збігом обставин, є кінечним та єдиним споживачем теплової енергії, вище вказана ділянка тепломережі ніким не обслуговується, знаходиться в незадовільному стані, що призводить до значних понаднормативних теплових втрат. При цьому в листі зазначено, що у зв`язку з віддаленістю будівлі ПТВП "ДП-ВЕКТОР" (м. Запоріжжя, вул. Рекордна, 20-А), а також з великими затратами на транспортування теплоносія для забезпечення якісного теплопостачання, Філія Концерну "МТМ" Вознесенівського району (далі - Філія) пропонує розглянути питання щодо відключення цього об`єкту від послуги централізованого теплопостачання та переходу на альтернативне теплозабезпечення або Філія буде змушена додати всі теплові втрати від останньої теплової камери до вищевказаної будівлі до теплового навантаження ПТВП "ДП-ВЕКТОР".

Матеріали справи свідчать, що між сторонами у справі була укладена додаткова угода № 4 від 21.11.2018 до Договору, відповідно до якої у зв`язку зі зміною у Споживача теплового навантаження на приміщення площею 364,7 м2 за адресою: вул. Рекордна, буд. 20-А сторони дійшли згоди змінити додаток № 1 до договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 202031 від 01.01.2007 року «Обсяги та порядок постачання теплової енергії Споживачу».

Відповідно до додаткової угоди № 4 від 21.11.2018 до Договору Теплопостачальна організація відпускає Споживачу в період з "01 "листопада 2018 року теплову енергію в гарячій воді в обсягах Q рік = 86,76 Гкал з додержанням наступних умов: приєднане (максимальне) теплове навантаження Q = 0,046609 Гкал/годину, в тому числі на потреби опалення Qo = 0,046609 Гкал/годину.

З матеріалів справи вбачається, що представником Концерну "МТМ" інженером 1 категорії служби технічного аудиту Гавриленко О.А. в присутності уповноваженого представника Споживача Пономаренка О.Є., 01.08.2019 складений акт обстеження трубопроводів теплової мережі, в якому за результатами технічного огляду системи теплоспоживання ПТВП "ДП-ВЕКТОР" за адресою: м. Запоріжжя, вул. Рекордна, 20-А, за договором №202031 викладено умови проведення трубопроводу, зауваження відсутні. В акті зазначено, що джерело теплопостачання - котельня по вул. Адм. Нахімова, 4.

В подальшому на підставі акта про припинення подачі теплової енергії від 20.12.2019 працівниками Теплопостачальної організації припинено подачу теплоносія на елеваторний вузол ПТВП "ДП-ВЕКТОР" шляхом демонтажу трубопроводів з видимим розривом. В акті зазначено, що пуск теплоносія буде здійснений представниками тепломережі лише після надання акту готовності до опалювального сезону, підписаного енергонаглядом, та у випадку відсутності заборгованості за спожиту теплову енергію.

Листом від 29.01.2020 № 391/44, адресованим відповідачу, позивач повідомив, що Теплопостачальна організація, керуючись Додатком № 3 до Договору, припинила постачання теплової енергії ПТВП "ДП-ВЕКТОР" у зв`язку з невиконанням ним вимог Договору в частині недодержання договірних об`ємів споживання. При цьому зазначив, що у зв`язку з перекриттям відповідачем запірної арматури на тепловому елеваторі та не отриманні теплової енергії для потреб опалення в опалювальний період відбуваються теплові втрати в магістральних тепломережах, які транспортують теплову енергію до приміщення, належного відповідачу, що призводить до збитків, які договором не передбачені. Також позивач, з посиланням на п. 34 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198, якими передбачено умови поновлення постачання теплової енергії, просив розглянути даний лист та вжити заходів для підписання додаткової угоди до Договору, в якій будуть зазначені вказані тепловтрати.

В матеріалах справи міститься додаткова угода № 5 від 20.12.2019 до Договору, якою передбачено внесення змін до редакції додатка № 1 до Договору «Обсяги та порядок постачання теплової енергії Споживачу». Однак вказана додаткова угода підписана лише позивачем.

Позивач в позові зазначає, що 15.04.2021 року Концерном «Міські теплові мережі» складено та направлено відповідачу угоду про розірвання договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 202031 від 01.01.2007 року. Проте жодної відповіді позивачем від відповідача не отримано.

Ненадання відповіді на звернення щодо підписання угоди про розірвання договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 202031 від 01.01.2007 року стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Позов заявлено на підставі ст. ст. 16, 626, ч. ч. 2, 3 ст. 651, ст. 653 Цивільного кодексу України, ст. 188 Господарського кодексу України, Закону України «Про теплопостачання» № 2633-ІV від 02.06.2005, «Правил користування тепловою енергією», затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007.

Так, в матеріалах справи міститься лист позивача за вих. № 1911/44 від 15.04.2021, який адресований відповідачу, в якому зазначено, що з 01.05.2019 року введено в дію Закон України від 09.11.2017 року № 2189-VІІІ «Про житлово-комунальні послуги» у редакції від 09.06.2018, підстава - 2454-VІІІ (далі - Закон). Відповідно до Закону ПТВП «ДП-Вектор» є споживачем житлово-комунальної послуги з постачання теплової енергії, а Концерн «МТМ» в свою чергу є виконавцем комунальної послуги з постачання теплової енергії по відношенню до Споживача. У зв`язку з цим на думку позивача змінюється природа договірних відносин. Позивач вказує, що у зв`язку зі зміною предмету договірних відносин, з метою впорядкування та приведення у відповідність до чинного законодавства України існуючих договірних відносин між Концерном «МТМ» та ПТВП «ДП-Вектор», пропонує до розгляду угоду про розірвання договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №202031 від 01.01.2007 року. Позивач просить підписати, оформити належним чином додаткову угоду та один екземпляр надіслати повернути на адресу Концерну "Міські теплові мережі": філія Концерну "Міські теплові мережі" Вознесенівського району 69057, м. Запоріжжя, вул. Адм. Нахімова, буд. 4.

В якості додатку до вказаного листа позивач зазначив угоду до договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 202031 від 01.01.2007 року - 2 екз. на 2 арк.

В якості доказів направлення на адресу відповідача листа за вих. № 1911/44 від 15.04.2021 з додатком до нього позивач надав засвідчені копії: накладної Укрпошти № 6910501925908 від 15.04.2021 та опису вкладення від 15.04.2021.

Судом досліджені правові норми, які підлягають застосуванню у спірних відносинах сторін. За своєю правовою природою між сторонами було укладено договір купівлі-продажу теплової енергії. Фактичні обставини справи та докази на їх підтвердження свідчать про те, що учасниками судового процесу є суб`єкти господарювання, в розумінні ст. 55 ГК України, тому до спірних правовідносин слід застосувати норми права, які регулюють питання постачання продукції - теплової енергії, зокрема договір постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу.

Так, згідно зі ст. 714 ЦК України за договором постачання електричними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання електричними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Тобто, положення про порядок оплати товару - теплової енергії, його ціни, порядку розрахунків потрібно брати із загальних положень, присвячених договору купівлі-продажу, а саме використовувати вимоги ст. ст. 655-697 ЦК України.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати. Покупець зобов`язаний сплатити повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Із змісту ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст. 20 ГК України вбачається, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі його порушення, невизнання або оспорювання у спосіб та в порядку, що встановлений договором або законом. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів в тому числі є припинення правовідношення.

Предметом позову в даній справі є вимоги позивача про визнання розірваним договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 02031 від 01 січня 2007.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами у справі був укладений договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 202031 від 01.01.2007, щодо якого виник спір в даній справі.

Таким чином суд дійшов висновку про те, що позивачем в пункті 1 прохальної частини позовної заяви була допущена технічна описка в зазначенні номеру договору, а саме фактично позивач просить визнати розірваним договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 202031 від 01 січня 2007.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на ст. ст. 16, 626, 651, 653 Цивільного кодексу України, ст. 188 Господарського кодексу України, Закон України «Про теплопостачання» № 2633-ІV від 02.06.2005, «Правила користування тепловою енергією», затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач обґрунтовує заявлені в даній справі позовні вимоги тим, що 15.04.2021 року Концерном «Міські теплові мережі» складено та направлено відповідачу угоду про розірвання договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 202031 від 01.01.2007 року, проте жодної відповіді від відповідача не отримано. При цьому позивач зазначив, що припинив постачання теплової енергії відповідачу у зв`язку з невиконанням останнім умов Договору у частині недодержання договірних об`ємів споживання. Також вказав, що у зв`язку з перекриттям відповідачем запірної арматури на тепловому елеваторі та не отриманні теплової енергії для потреб опалення в опалювальний період відбуваються теплові втрати в магістральних тепломережах, які транспортують теплову енергію до приміщення, належного відповідачу, що призводить до збитків, які договором не передбачені.

Частиною 1 ст. 598 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 05.07.2019 року № 916/1684/18 зазначив, що за загальним правилом зміна та розірвання господарських договорів допускається лише за згодою сторін в порядку, встановленому статтею 188 ГК України. Зміна та розірвання господарських договорів (припинення зобов`язання) саме в односторонньому порядку допускаються виключно з підстав, прямо передбачених відповідним законом або договором.

Договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 202031 від 01.01.2007 передбачає виключний перелік підстав для його припинення (п. 10.2. Договору), а саме: договір припиняє свою дію у випадках:

- згоди сторін про його припинення;

- прийняття відповідного рішення Господарським судом;

- ліквідації однієї із сторін.

В даному випадку жодна з вказаних обставин не відбулась.

Відповідно до п. 10.1. Договору він діє до 01.01.2008 року.

В свою чергу п. 10.4. Договору передбачає його автоматичну пролонгацію на кожен наступний рік, якщо жодна з сторін за місяць до закінчення терміну дії договору не заявила про розірвання цього договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач не заперечував проти продовження строку дії договору № 202031 від 01.01.2007 відповідно до умов п. 10.4. договору.

Станом на дату звернення до суду з цією позовною заявою будь-які заяви про відмову від пролонгації вказаного договору з боку позивача відсутні.

Разом з тим, односторонньої відмови від договору з боку позивача заявлено не було.

З матеріалів справи вбачається, що Господарським судом Запорізької області розглядалась справа № 908/912/21 за позовом Приватного торгівельно-виробничого підприємства "ДП-ВЕКТОР" до Концерну "Міські теплові мережі" про зобов`язання поновити подачу теплоносія за договором купівлі-продажу теплової енергії № 202031 від 01.01.2007.

За результатами розгляду справи № 908/912/21 господарським судом прийнято рішення від 11.06.2021, яким позов задоволено, а саме вирішено:

- зобов`язати Концерн "Міські теплові мережі" (69091, м. Запоріжжя, бульвар Гвардійський, буд. 137; ідентифікаційний код 32121458) поновити Приватному торгівельно-виробничому підприємству "ДП-ВЕКТОР" (69037, м. Запоріжжя, вул. Рекордна, буд. 20-А; ідентифікаційний код 23879992) подачу теплоносія за договором від 01.01.2007 № 202031 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді за адресою: м. Запоріжжя вул. Рекордна, 20-А;

- стягнути з Концерну "Міські теплові мережі" (69091, м. Запоріжжя, бульвар Гвардійський, буд. 137; ідентифікаційний код 32121458) на користь Приватного торгівельно-виробничого підприємства "ДП-ВЕКТОР" (69037, м. Запоріжжя, вул. Рекордна, буд. 20-А; ідентифікаційний код 23879992) 2270,00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят грн. 00 коп.) судового збору.

Вищевказане рішення суду у справі № 908/912/21 в апеляційному порядку не було оскаржене та набрало законної сили 08.07.2021, у зв`язку з чим господарським судом були видані на його виконання відповідні накази від 20.07.2021.

Під час розгляду справи № 908/912/21 судом встановлено наступне: «Концерном Міські теплові мережі в особі філії концерну Міські теплові мережі Вознесенівського району (Теплопостачальна організація, відповідач у справі) та приватним торгівельно-виробничим підприємством "ДП-ВЕКТОР" (Споживач, позивач у справі) 01.01.2007 укладений договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 202031 (надалі - Договір).

Станом на дату звернення до суду з цією позовною заявою жодною з сторін не заявлено про розірвання договору № 202013 отже він є чинним.

За твердженням позивача, 26.03.2018 на його адресу надійшов лист за вих. №403/16 директора Філії Концерну "МТМ" Вознесенівського району Тихенького І.Г. про те, що у зв`язку з віддаленістю будівлі ПТВП "ДП-ВЕКТОР" (м. Запоріжжя, вул. Рекордна, 20-А), а також з великими затратами на транспортування теплоносія для забезпечення якісного теплопостачання, Філія Концерну "МТМ" Вознесенівського району (далі - Філія) пропонує розглянути питання щодо відключення цього об`єкту від послуги централізованого теплопостачання та переходу на альтернативне теплозабезпечення або Філія буде змушена додати всі теплові втрати від останньої теплової камери до вищевказаної будівлі до теплового навантаження ПТВП "ДП-ВЕКТОР".

Сторонами Договору 21.11.2018 укладено Додаткову угоду № 4 до Договору, якою Додаток № 1 до Договору "Обсяги та порядок постачання теплової енергії Споживачу" викладено в новій редакції. За умовами додаткової угоди № 4 збільшені обсяги теплової енергії в гарячій воді, що відпускається за Договором, збільшено приєднане (максимальне) теплове навантаження, максимальні витрати теплоносія, а також вартість теплової енергії, що відпускається.

Розрахунок вартості теплової енергії, що постачалась позивачу за Договором № 202031 від 01.01.2007, у опалювальному сезоні 2018-2019 здійснювався на умовах, закріплених Додатковою угодою № 4.

Представником Концерну "МТМ" інженером 1 категорії служби технічного аудиту Гавриленко О.А., в присутності уповноваженого представника Споживача Пономаренка О.Є., 01.08.2019 складений Акт обстеження трубопроводів теплової мережі, в якому за результатами технічного огляду системи теплоспоживання ПТВП "ДП-ВЕКТОР" за адресою: м. Запоріжжя, вул. Рекордна, 20-А, за Договором №202031 викладено умови проведення трубопроводу, зауваження відсутні.

Згідно з актом про припинення подачі теплової енергії від 20.12.2019 працівниками Теплопостачальної організації припинено подачу теплоносія на елеваторний вузол ПТВП "ДП-ВЕКТОР" шляхом демонтажу трубопроводів з видимим розривом. В Акті зазначено, що пуск теплоносія буде здійснений представниками відповідача лише після надання акту готовності до опалювального сезону, підписаного енергонаглядом та у випадку відсутності заборгованості за спожиту теплову енергію.

Також, відповідачем запропоновано позивачу укласти Додаткову угоду № 5 від 20.12.2019 до Договору, за умовами якої передбачено збільшення теплового навантаження на потреби опалення.

Позивач листом від 26.12.2019 № 53 у відповідь на пропозицію відповідача про підписання додаткової угоди звернув увагу на невідповідність деяких облікових показників та запропонував відповідачу за рахунок власних коштів залучити спеціалізовану організацію для виконання робіт із застосуванням відповідної апаратури з визначення реальних втрат теплоносія у трубопроводах прямої та зворотної подачі на лінії розмежування балансової належності у тепловій камері.

Відповідач листом від 29.01.2020 № 391/44 повідомив, що Теплопостачальна організація, керуючись Додатком № 3 до Договору, припинила постачання теплової енергії ПТВП "ДП-ВЕКТОР" у зв`язку з невиконанням ним вимог Договору в частині недодержання договірних об`ємів споживання, а саме: отримання меншої кількості теплової енергії, ніж передбачено Договором. Також відповідач, з посиланням на п. 34 Правил №1198, яким передбачено умови поновлення постачання теплової енергії, просив розглянути даний лист та вжити заходів для підписання додаткової угоди до Договору.

Листом від 16.09.2020 вих. № 38 ПТВП "ДП-ВЕКТОР" звернулось до міського голови м. Запоріжжя з проханням допомогти врегулювати конфлікт між ПТВП "ДП-ВЕКТОР" та Концерном "МТМ", і поновити теплопостачання у приміщення ПТВП "ДП-ВЕКТОР".

У відповідь на звернення на адресу позивача надійшов лист Департаменту з управління житлово-комунальним господарством Запорізької міської ради від 01.10.2020 за вих.№748/01-39/01, з пропозицією привести договірні відносини між сторонами у відповідність до чинного законодавства, а саме: розірвати Договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.01.2007 року № 202031 та укласти договір про надання послуг з постачання теплової енергії, оскільки, ПТВП "ДП-ВЕКТОР" є споживачем житлово-комунальної послуги з постачання теплової енергії в розумінні Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Листом від 13.10.2020 за вих. № 39 позивач звернувся до Управління Держенергонагляду у Запорізькій області, як регулятора у сфері електроенергетики та теплопостачання, з проханням врегулювати конфлікт між ПТВП "ДП-ВЕКТОР" та Концерном "МТМ" щодо поновлення теплопостачання у приміщення ПТВП "ДП-ВЕКТОР" та здійснення розрахунку втрат при подачі теплоносія у процентному відношенні до кількості поданого теплоносія.

Управління Держенергонагляду у Запорізькій області на звернення позивача листом від 11.11.2020 № 8/20/261-20 повідомило, що за результатами розгляду наданих ПТВП "Вектор" та Концерн "МТМ" документів встановлено наступне:

- На момент припинення подачі теплоносія між ПТВП "Вектор" та: Концерном "Міські теплові мережі" діяв Договір купівлі-продажу теплової енергії № 202031 від 01.01.2007. Відповідно до положень п. 2.3 Договору перегляд та зміна теплового навантаження виконується на підставі розрахунку сторонньої організації, яка має відповідну ліцензію. Такий розрахунок в наданих документах відсутній.

- Додаткова угода № 5 до Договору у наданій редакції є безпідставною, тому що максимальне теплове навантаження на потреби опалення будівлі є величиною сталою і залежить від якості і умов обігріву будівлі. При цьому розрахунок приєднаного теплового навантаження відсутній і невідомо з якої причини при відсутності істотних змін у споживача теплової енергії (розміри та технічні характеристики приміщення не змінилися з моменту укладення договору). Теплові втрати на ділянці трубопроводів є величиною перемінною і залежать від якості ізоляції і зовнішніх умов, в яких знаходиться трубопровід, від температури теплоносія та стану теплової ізоляції. Тому максимальне теплове навантаження в запропонованій редакції Додаткової угоди № 5 до Договору - як сума теплового навантаження на опалення Q=0,033560 Гкал/годину (розрахунок при цьому відсутній) та теплових втрат трубопроводами від межі балансової належності до приладу обліку теплової енергії Q=0,017318 Гкал/годину (згідно з розрахунком 0,013049 Гкал/годину) - є некоректним. При цьому, вихідні дані для розрахунку теплових втрат (довжина і діаметр трубопроводів) не відповідають інформації, зазначеній в Додатку № 2 до Договору, згідно з яким на балансовій належності споживача перебуває ділянка трубопроводу довжиною 39 п.м., діаметром 89 мм.

- Концерном "МТМ" порушені вимоги статті 25 Закону України "Про теплопостачання", п. 36 Правил та п. 2 Додатку № 3 до Договору, а саме необґрунтовано обмежено постачання теплової енергії до об`єкту ПТВП "ДП-ВЕКТОР" по вул. Рекордній, 20-А у м. Запоріжжі.

- Не підписання споживачем додаткових угод до договору купівлі-продажу теплової енергії не є підставою для припинення постачання теплової енергії. Внесення змін до Договору має проводитись у встановленому законодавством порядку.

- За результатами розгляду звернення та з метою недопущення в подальшому порушень вимог нормативних документів у сфері теплопостачання Управлінням Держенергонагляду надано Концерну "МТМ" відповідні рекомендації.

ПТВП "ДП-ВЕКТОР" звернулось до філії Концерну "МТМ" по Вознесенівському району м. Запоріжжя з листом від 16.11.2020 за вих. № 55, в якому, посилаючись на висновки Управління Держенергонагляду у Запорізькій області, звернулось до відповідача з проханням повідомити підстави припинення подачі теплоносія; поновити подачу теплоносія у зв`язку з настанням опалювального сезону 2020-2021; здійснювати розрахунок наданого теплоносія на умовах, закріплених Додатковою угодою № 4 до Договору від 01.01.2007 №202031.

Ненадання відповіді на звернення щодо поновлення теплопостачання стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами склалися господарські відносини на підставі укладеного сторонами договору, які породили взаємні обов`язки: обов`язком відповідача стало постачання відповідачу теплової енергії, а обов`язком позивача - оплата вартості теплової енергії в порядку та на умовах, визначених Договором.

Постачання теплової енергії здійснювалось на об`єкт споживання позивача за адресою: м. Запоріжжя, вул. Рекордна, 20-А за умовами, узгодженими сторонами Додатковою угоди №4 від 21.11.2018 до Договору.

За змістом складено відповідачем Акта про припинення подачі теплової енергії від 20.12.2019 працівниками Теплопостачальної організації припинено подачу теплоносія на елеваторний вузол ПТВП "ДП-ВЕКТОР" шляхом демонтажу трубопроводів з видимим розривом. В Акті зазначено, що пуск теплоносія буде здійснений представниками відповідача лише після надання акту готовності до опалювального сезону, підписаного енергонаглядом та у випадку відсутності заборгованості за спожиту теплову енергію.

У листі від 29.01.2020 № 391/44 відповідач повідомив позивача, що Теплопостачальна організація, керуючись Додатком № 3 до Договору, припинила постачання теплової енергії ПТВП "ДП-ВЕКТОР" у зв`язку з невиконанням ним вимог Договору в частині недодержання договірних об`ємів споживання, а саме: отримання меншої кількості теплової енергії, ніж передбачено Договором. Також відповідач, з посиланням на п. 34 Правил №1198, яким передбачено умови поновлення постачання теплової енергії, просив розглянути даний лист та вжити заходів для підписання додаткової угоди до Договору, якою передбачалось збільшення теплового навантаження.

Отже, в Акті від 20.12.2019 щодо припинення подачі теплової енергії міститься посилання відповідача на необхідність надання акта готовності до опалювального сезону, а згідно наданих на запит Споживача роз`яснень відповідач щодо причин припинення подачі теплоносія зазначив зовсім інше - недодержання договірних об`ємів споживання та непідписання Додаткової угоди до договору.

Пунктом 30 Правил визначено, що Теплопостачальна організація відповідно до договору має право частково або повністю припиняти постачання теплової енергії споживачеві у разі:

- несплати за спожиту теплову енергію протягом строку, визначеного в договорі, крім споживачів, відключення яких заборонено законодавством;

- невиконання регламентних робіт з підготовки та випробування теплових мереж споживача (з оформленням відповідного акта і попередженням за три доби до припинення постачання);

- самовільного підключення споживачів до системи теплопостачання;

- введення в експлуатацію системи теплоспоживання без відповідного допуску;

- експлуатації системи теплоспоживання з пошкодженими пломбами, що встановлені теплопостачальною організацією на вузлі обліку споживача;

- обмеження вільного доступу представників теплопостачальної організації до системи теплоспоживання або до вузла обліку теплової енергії;

- утримання в антисанітарному стані приміщень вузлів управління та технічних підвалів, де проходять теплові мережі теплопостачальних організацій, розміщення в них складів, організацій, магазинів, офісів, контор тощо; псування обладнання системи теплоспоживання в межах будівель;

- пошкодження власних теплових мереж;

- неготовності споживача до опалювального періоду - відсутності відповідного акта про готовність об`єкта до опалювального періоду або рішення (листа) щодо гарантії забезпечення безпечної експлуатації системи теплоспоживання балансоутримувачами.

Отже, законодавець у наведеному пункті Правил не передбачає такі підстави для припинення постачання теплової енергії, як недотримання об`ємів споживання та не підписання додаткової угоди.

Відсутні такі підстави для припинення теплопостачання і у Додатку № 3 до Договору.

Пунктом 36 Правил визначено, що Теплопостачальна організація зобов`язується, зокрема, забезпечувати протягом обумовленого в договорі часу безперервне постачання теплової енергії (за винятком нормативно встановлених перерв), підтримувати параметри теплоносія, що подається з колекторів джерела теплової енергії, на вході в теплову мережу споживача теплової енергії відповідно до температурного графіка теплової мережі, не допускаючи відхилення параметрів, визначених договором.

Таким чином, укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов`язання щодо його виконання, однак відповідач, покладений на нього обов`язок щодо забезпечення теплопостачання на об`єкт позивача не виконав.

Факт порушення відповідачем умов, визначених змістом зобов`язання, та факт неправомірності дій відповідача по припиненню подачі теплової енергії на об`єкт позивача є доведеним. Доказів протилежного відповідачем суду не надано.

Відносно зауваження відповідача у листі про не підписання позивачем додаткової угоди до договору слід зазначити, що не підписання додаткової угоди також не може бути підставою припинення постачання теплової енергії за договором. За визначенням п. 37 Правил, якщо споживач та теплопостачальна організація не досягли згоди, то питання щодо розбіжностей вирішуються у встановленому законодавством порядку. Отже, відповідач не був позбавлений права на вирішення цього питання у судовому порядку.

Аналогічні висновки викладені Управлінням Держенергонагляду у Запорізькій області (регулятором у сфері електроенергетики та теплопостачання) у листі від 11.11.2020 №8/20/261-20, згідно з якими дії відповідача по відключенню теплоносія позивача визнані неправомірними.

Враховуючи вищенаведене, суд визнав, що позовна вимога про зобов`язання концерну "Міські теплові мережі" поновити приватному торгівельно-виробничому підприємству "ДП-ВЕКТОР" подачу теплоносія за договором від 01.01.2007 № 202031 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді за адресою: м. Запоріжжя вул. Рекордна, 20-А, заявлена обґрунтовано і підлягає задоволенню в повному обсязі».

Обставини, встановлені рішенням Господарського суду Запорізької області від 11.06.2021 у справі № 908/912/21, яке набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, як визначено у ч. 4 ст. 75 ГПК України.

За загальним правилом, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України). Водночас коментована стаття 75 ГПК України визначає підстави, з яких ці особи звільняються від обов`язку доказування. Підстави звільнення від доказування можна поділити на три групи:

а) обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом (ч. 1 ст. 75 ГПК України);

б) обставини, визнані господарським судом загальновідомими не потребують доказування (ч. 3 ст. 75 ГПК України);

в) преюдиціальні факти (частини 4, 6 статті 75 ГПК України).

Отже, рішенням суду від 11.06.2021 у справі № 908/912/21 встановлений факт порушення Концерном «Міські теплові мережі» умов, визначених змістом зобов`язання, та факт неправомірності його дій по припиненню подачі теплової енергії на об`єкт Приватного торгівельно-виробничого підприємства "ДП-Вектор".

Загальний порядок для розірвання договорів визначений ст. 188 ГК України.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

В матеріалах справи міститься лист позивача за вих. № 1911/44 від 15.04.2021, адресований відповідачу, в якому у зв`язку зі зміною предмету договірних відносин, з метою впорядкування та приведення у відповідність до чинного законодавства України існуючих договірних відносин між Концерном «МТМ» та ПТВП «ДП-Вектор», позивач пропонує до розгляду угоду про розірвання договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №202031 від 01.01.2007 року, просить її підписати, оформити належним чином та один екземпляр надіслати повернути на адресу Концерну "Міські теплові мережі".

В якості додатку до вказаного листа позивач зазначив угоду до договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №202031 від 01.01.2007 року - 2 екз. на 2 арк.

В якості доказів направлення на адресу відповідача листа за вих. № 1911/44 від 15.04.2021 з додатком до нього позивач надав засвідчені копії: накладної Укрпошти № 6910501925908 від 15.04.2021 та опису вкладення від 15.04.2021.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечує факт направлення йому вказаного листа.

Дослідивши вказані обслини суд критично оцінює лист позивача за вих. № 1911/44 від 15.04.2021 та опис вкладення від 15.04.2021 з огляду на наступне.

З наданої позивачем копії опису вкладення від 15.04.2021 вбачається направлення на адресу відповідача супровідного листа, втім не зазначено ані дата, ані номер такого супровідного листа. Також з вказаного опису вкладення вбачається про направлення на адресу відповідача угоди до договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №202031 від 01.01.2007 року.

Проте до матеріалів справи така угода позивачем не надана. В матеріалах справи № 908/1798/21 така угода відсутня.

Таким чином суд позбавлений можливості встановити, що на адресу відповідача надсилався саме лист за вих. № 1911/44 від 15.04.2021, а також позбавлений можливості встановити зміст угоди до договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №202031 від 01.01.2007 року та її умови.

Посилання позивача на ст. 651 ЦК України в обґрунтування заявлених в даній справі позовних вимог суд приймає до уваги з урахуванням того, що це може бути підставою для розірвання, а не для визнання договору розірваним.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно із ч. 3, 4 ст. 74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Приписами ч. 1, 2 ст. 80 ГПК України визначено, що учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Частиною 1 ст. 73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили згідно вимог ч. 2 статті 86 ГПК України. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Підсумовуючи вищевикладене суд дійшов висновку про те, що позивач не довів суду за викладеними ним в позовній заяві обставинами та наданими доказами наявність підстав для визнання договору розірваним.

Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність. Обов`язок (тягар) доказування обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.02.2019 у справі № 922/1163/18; від 23.12.2020 у справі № 910/2284/20).

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами.

За таких обставин, у задоволенні позовних вимог Концерну "Міські теплові мережі" до Приватного торгівельно-виробничого підприємства "ДП-Вектор" про визнання розірваним договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 202031 від 01 січня 2007 року слід відмовити.

Судом враховано, що в матеріалах справи міститься наданий позивачем разом з письмовими поясненнями лист відповідача № 5 від 14.02.2019, в якому останній зазначив наступне: «У зв`язку зі зміною розрахунку теплових втрат, отриманою нашим підприємством 12.02.2019, які складають 400 % від величини фактичних обсягів теплоносія, які передаються по мережам підприємства для обігріву приміщення підприємства, ми вимушені призупинити дію договору між нашими організаціями № 202031 від 01.01.2008 р. З цією метою прошу направити представника концерну для відключення подачі теплоносія та складання акта про фактичне споживання теплової енергії за приладом обліку станом на 15.02.2019 р.».

Втім, зазначені у вказаному листі відповідача обставини не впливають на прийняте рішення у справі № 908/1798/21, оскільки стосуються припинення теплопостачання, а не припинення дії договору або його розірвання.

Стосовно зазначення позивачем в позовній заяві про недодержання відповідачем договірних об`ємів споживання та перекриття відповідачем запірної арматури на тепловому елеваторі суд вважає за необхідне зазначити, що вказані обставини не підтверджені будь-якими доказами.

Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права. За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїз Торіха проти Іспанії" встановлено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Згідно із ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до чинного законодавства України, позовні заяви повинні подаватись до суду в разі порушення відповідачем законних прав та інтересів позивача. Тобто, подання позовної заяви є способом захисту порушених прав та законних інтересів правомірної сторони.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що У рішенні Європейского суду з прав людини від 19.03.1997 р. (п. 40) по справі "Горнсбі поти Греції" зазначено: "…Право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні Гарантії, що надаються сторонам цивільного судового процесу - у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним - і не передбачив при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні сторони зобов`язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію.

Суд, здійснивши у сукупності оцінку фактичних обставин справи та поданих доказів, не знайшов достатніх правових підстав для їх задоволення з тих підстав, які заявлено, тому у позові відмовляється у зв`язку з його необґрунтованістю та недоведеністю обставин, на які посилається позивач.

Витрати зі сплати судового збору в сумі 2270,00 грн. покладаються на позивача у справі - Концерн "Міські теплові мережі" відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 129 ГПК України.

У судовому засіданні, яке відбулося 22.09.2021, відповідно до частини 1 статті 240 ГПК України, було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.

Керуючись ст. ст. 7, 8, 13, 74, ч. 4 ст. 75, 86, 123, 129, 233, 236, 238, ч. 1 ст. 240 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В

1. У задоволенні позовних вимог Концерну "Міські теплові мережі" до Приватного торгівельно-виробничого підприємства "ДП-Вектор" про визнання розірваним договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 202031 від 01.01.2007 року відмовити.

2. Витрати зі сплати судового збору в сумі 2270,00 грн. покласти на позивача у справі - Концерн "Міські теплові мережі".

Повне рішення складено - 04.10.2021 року

Суддя О.Г. Смірнов

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.