Рішення № 100105584, 01.10.2021, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/8813/21

Провадження № 2/643/4044/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.10.2021

01 жовтня 2021 року м. Харків

Московський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Сугачової О.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приватного виконавця Ярмоленка Олександра Валентиновича, Приватного нотаріуса Малахової Галини Іванівни, Державного підприємства «СЕТАМ», третя особа – ОСОБА_3 , про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів, яким просить визнати виконавчий напис №348 (Дублікат виконавчого напису №348), виданий 02.03.2021 Приватним нотаріусом ХМНО Малаховою Г.І. про звернення стягнення на 1/2 частку у праві спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_1 , житловою площею 29,5кв.м., загальною площею 53,1 кв.м., що належить ОСОБА_1 таким, що не підлягає виконанню.

Вимоги позову мотивує тим, що 21.03.2019 між ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , як позичальниками, з однієї сторони, та ОСОБА_4 - позикодавцем, з іншої сторони, укладено договір позики, посвідчений приватним нотаріусом XМНО Малаховою Г.I за №671, а також договір іпотеки, предметом якого є кв. АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом XМНО Малаховою Г.I за №673. 02.03.2021 приватним нотаріусом ХМНО Малаховою Г.І. вчинено виконавчий напис № 348 про звернення стягнення на 1/2 частку у праві спільної часткової власності на кв. АДРЕСА_1 , житловою площею 29,5 кв.м., загальною площею 53,1 кв.м. 11.03.2021 приватним виконавцем Ярмоленком О.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 64789073. Позивач не погоджується із виконавчим написом приватного нотаріуса через те, що заборгованість у виконавчому написі, що оспорюється, є спірною, позаяк сума основної заборгованості та заборгованість за розміром нарахованої пені є значно меншою від тієї, яка зазначена у виконавчому написі, вказує, що мала намір укласти договір позики на суму 3000 доларів США, але уклала на суму 9640 доларів США, правочин укладено на вкрай невигідних умовах, фактично суму позики не отримував, документи, які підписував не читав, вважає, що було укладено договір саме на 3000 доларів.

Ухвалою судді визначено вказану справу розглядати у порядку спрощеного позовного провадження, без виклику учасників справи, у відповідності до вимог ст. 274 Цивільного процесуального кодексу України.

У наданий в ухвалі час від сторін не надійшло заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження чи клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Відповідачам направлено копію позовної заяви з додатками до неї разом із ухвалою про відкриття провадження по справі та встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

З боку відповідача ОСОБА_2 – адвоката Ципліцького Д.О. до суду у встановлений законом строк надійшов відзив на позовну заяву, із якого вбачається посилання на зловживання позивачем своїми процесуальними правами, а також те, що позичальники отримали грошові кошти відповідно до умов договору позики та намагаються всіляко уникнути виконання договору та повернення коштів, договір позики укладено із чітким дотриманням норм чинного законодавства, зокрема, у відповідності ст. 203 ЦК України, а виконавчий напис приватного нотаріуса XMНO Малахової Г.І. №348 від 02.03.2021 винесено виключно у зв`язку із порушенням умов договору позики від 21.03.2019 ОСОБА_1 .

Від інших відповідачів відзиви на позовну заяву, заперечення або пояснення не надійшли.

Третя особа не надала пояснення на позовну заяву.

Зважаючи на те, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 15.07.2021 витребувано у приватного нотаріуса ХМНО Малахової Г.І. усі документи, що були надані для вчинення оскаржуваного виконавчого напису.

Приватним нотаріусом ХМНО Малахової Г.І. усі документи, що були надані витребувані судом документи.

Суд, вивчивши доводи позивача, заперечення відповідача ОСОБА_2 , дослідивши надані докази, матеріали цивільної справи та надані приватним нотаріусом документи, на підставі яких вчинено виконавчий напис, вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи із такого.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Так, 21.03.2019 між ОСОБА_3 , ОСОБА_1 (позичальники), з однієї сторони, та ОСОБА_4 (позикодавець), з іншої сторони, укладено договір позики, посвідчений приватним нотаріусом XМНО Малаховою Г.I за №671.

За цим договором позики позикодавець передав у власність позичальникам грошові кошти у розмірі 9640 доларів США на строк до 21.03.2022 із відповідним графіком погашення.

У забезпечення виконання зобов`язань боржників за договором позики, 21.03.2019 між ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , з однієї сторони, та ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , з іншої, укладено договір іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 .

Договором іпотеки сторони передбачили право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення сплати боргу.

Відповідно до умов договору позики позичальники зобов`язалися не пізніше 21 числа кожного місяця з квітня 2019 по березень 2022 сплачувати 140 доларів США, в якості поточних платежів.

27.02.2020 між первісним кредитором ОСОБА_4 з одного боку та ОСОБА_2 з іншого боку укладено договір відступлення права вимоги за договором позики №671, посвідчений приватним нотаріусом XМНО Клопотовою Л.Ю. за реєстровим №41 (договір відступлення за позикою).

За договором відступлення за позикою ОСОБА_4 відступив своє право вимоги на користь нового кредитора – ОСОБА_2

27.02.2020 між первісним кредитором з одного боку та ОСОБА_2 з іншого боку було укладено договір відступлення права вимоги за іпотечним договором №673, посвідчений приватним нотаріусом XМНО Клопотовою Л.Ю. за реєстровим №42 (договір відступлення за іпотекою).

Вищевказані дії у відповідності до вимог чинного в Україні законодавства відображені у відповідних державних реєстрах.

Таким чином, починаючи з 27.02.2020 ОСОБА_2 стала новим кредитором відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , а також новим іпотекодержателем квартири АДРЕСА_1 .

Далі, у зв`язку із невиконанням позичальниками прийнятих на себе зобов`язань відповідно до умов договору позики, через приватного нотаріуса Клопотову Л.Ю. кредитором ОСОБА_2 06.10.2020, 19.10.2020 та 13.11.2020 надіслано позичальникам вимоги про усунення порушень, відповідно до яких ОСОБА_3 та ОСОБА_1 запропоновано добровільно погасити заборгованість, а саме, загальну суму заборгованості та пеню за прострочення виконання зобов`язання за договором позики.

У зв`язку із порушенням умов договору позики від 21.03.2019 та невиконанням ОСОБА_1 вимог про усунення порушень нотаріусом XMНO Малаховою Г.І. вчинено виконавчий напис №348 від 02.03.2021.

Також, 02.03.2021 приватним нотаріусом XМНО Малаховою Г.I. вчинено виконавчий напис №349 відносно боржника ОСОБА_3 .

На підставі вказаних виконавчих написів приватним виконавцем Ярмоленко О.В. відкриті виконавчі провадження №64789099 за боржником ОСОБА_3 та №64789073 за боржником ОСОБА_1 .

В рамках виконавчого провадження №64789073 було винесено постанову від 13.04.2021 про опис та арешт майна боржника, якою описано та накладено арешт на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , яка є предметом іпотеки, та яка належить ОСОБА_1 .

В рамках виконавчого провадження №64789099 винесено постанову від 13.04.2021 про опис та арешт майна боржника, якою описано та накладено арешт на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , яка є предметом іпотеки, та яка належить ОСОБА_6 .

Відповідно до Рішення Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц судовий спір між кредитором і боржником не ставить під питання безспірність заборгованості.

Відповідно до змісту ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно зі ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до вимог п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити, зокрема, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

З боку позивача у підтвердження своїх вимог та доводів надані такі докази: копії договору позики від 21.03.2019, іпотечного договору від 21.03.2019, письмової вимоги про усунення порушень від19.10.2020, дублікату свідоцтва про право власності, Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, ксерокопія паспорту громадянина України ОСОБА_1 , Витягу з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання, пенсійного посвідчення ОСОБА_6 , довідки МСЕК, квитанцій, фіскальних чеків, розрахунок пені, копії виконавчого напису від 01.03.2021, постанови про відкриття виконавчого провадження від 11.03.2021, Інформації про виконавче провадження, інформації ДП «СЕТАМ», повноваження представника позивача (а.с.18-76).

Отже, аналізуючи викладене та надані докази, суд вважає, що такі докази не містять належної та достатньої інформації щодо предмета доказування, тому доводи та вимоги позивача є не підтвердженими.

Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору визнається однією з основних засад цивільного законодавства (Постанова Касаційного цивільного суду від 23.10.2019 року по справі №750/896/17-ц). Вона є однією з фундаментальних засад цивільно-правового принципу диспозитивності, через який суб`єкти цивільного права набувають і здійснюють свої цивільні права вільно, на свій розсуд (ч. 1 ст. 12 ЦК України).

Зміст принципу свободи договору полягає в свободі особи вільно вступати в договірні відносини; самостійно обирати контрагента; самостійно визначати структуру й вид договірного зв`язку.

Указаний принцип виражається в таких основних положеннях.

По-перше, сторони цивільних правовідносин самі визначають, укладати їм договір чи ні та з ким з партнерів вступати в договірні правовідносини, тобто вибір контрагента договору й вирішення питання про встановлення договірних відносин, за ЦК України, вирішується самими сторонами договору.

По-друге, сторони самі обирають вид договору, який регулюватиме їх взаємні відносини. Причому сторони можуть обрати не обов`язково договір, передбачений законом, а й договори, які прямо не передбачені законом, крім тих, що суперечать його загальним засадам.

По-третє, сторони самостійно визначають умови (зміст) договору, що відповідно до ст. 628 ЦК України означає те, що сторони договору мають право на волевиявлення.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Верховний Суду України в Постанові від 28.01.2015 року по справі № 6-230цс14 закріплює принцип свободи договору як визначальний та такий, що полягає у наданні особі права на власний розсуд реалізувати, по-перше: можливість укласти договір (або утриматися від укладення договору); по-друге, можливість визначити зміст договору на власний розсуд, враховуючи при цьому зустрічну волю іншого учасника договору та обмеження щодо окремих положень договору, встановлені законом.

Важливим елементом свободи договору є воля та її зовнішній вираз – волевиявлення. Наявність договору свідчить про те, що обидва учасники бажали укласти договір і що їх зовнішній вираз волі (волевиявлення) відповідає внутрішній волі.

Таким чином, судом встановлено, що при укладенні договору сторони повною мірою втілили принцип свободи договору, обрали контрагента і погодили умови договору. Необхідний обсяг цивільної дієздатності сторін вказаного правочину було встановлено приватним нотаріусом ХМНО Малаховою Г.І., яка посвідчувала договір.

У договорі сторони засвідчили, що керувались взаємною згодою, діяли свідомо і добровільно, на власний розсуд, без збігу тяжких обставин, які примусили укласти договір на вкрай невигідних для них умовах, без будь-якого примусу як фізичного, так і психічного, не порушуючи прав треті осіб, бажаючи реального настання правових наслідків, усвідомлювали значення своїх дій та керуючи ними, перебували при здоровому розумінні та ясній пам`яті, діяли без обману, не страждали на захворювання та згідно з вільним волевиявленням, яке відповідало їх внутрішній волі.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Отже, всі умови договору – істотні, звичайні та випадкові – з моменту його укладення стають однаково обов?язковими для виконання сторонами. В цьому полягає сенс цивільно-правового договору, як правової форми узгодження волі сторін, спрямованої на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов?язків.

Відмова від договору (від виконання договору) можлива лише у випадках, передбачених самим договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України законодавець імперативно встановив, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Верховний Суд України в постанові від 26.02.2020 по справі №755/19197/18 зазначає, що принцип свободи договору відповідно до статей 6, 627 ЦК України є визначальним та полягає у наданні особі права на власний розсуд реалізувати, по-перше, можливість укласти договір (або утриматися від укладення договору); по-друге, можливість визначити зміст договору на власний розсуд, враховуючи при цьому зустрічну волю іншого учасника договору та обмеження щодо окремих положень договору, встановлені законом.

Важливим елементом свободи договору є воля та її зовнішній вираз – волевиявлення. Наявність договору свідчить про те, що обидва учасники бажали укласти договір і що їхній зовнішній вираз волі (волевиявлення) відповідає внутрішній волі.

Оскільки боржник брав кошти у позику та розумів, по потрібно буде їх віддавати, усвідомлював, що у разі прострочення виконання своїх зобов`язань він повинен сплатити і пеню у встановленому договором розмірі.

Відсотки, пеня, інфляційні втрати мають компенсаційний характер, мета якого захист кредитора шляхом отримання від недобросовісного боржника плати за користування коштами. Саме тому законодавець передбачив можливість визначити в договорі за згодою сторін розмір збитків, пені, штрафу, чим досить часто сторони й користуються.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Отже, з огляду на викладене, законодавством визначено три окремі підстави для захисту цивільного права особи: порушення, невизнання, оспорювання цивільного права.

В даній справі позовні вимоги не відповідають законодавчо встановленій формі захисту права, оскільки не направлені на розв`язання матеріально-правового спору.

Таким чином, враховуючи досліджені факти та докази, суд дійшов висновку, що підстав для визнання виконавчого напису приватного нотаріуса XMНO Малахової Г.І. №348 від 02.03.2021, вчиненого у зв`язку із порушенням умов договору позики від 21.03.2019 ОСОБА_1 , таким, що не підлягає виконанню, не встановлено.

Доводи представника відповідача ОСОБА_2 щодо неодноразового звернення позивача з позовами та заявами про забезпечення таких позовів до судів, що на думку представника, є зловживанням процесуальними правами боржника, не спростовують висновків суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 10, 76-81, 89, 141, 258-259, 263-268, 274 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до апеляційного суду Харківської області.

У відповідності до п. 15.5 ч. 1 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціювання Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.О. Сугачова