Ухвала суду № 100103269, 04.10.2021, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 04.10.2021

Справа № 334/4884/19

Провадження № 1-кп/334/255/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2021 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі:

колегії суддів: головуючого судді Бредіхіна Ю.Ю., суддів Добрєва М.В., Фетісова М.В.,

за участю секретаря Коваль К.С.

прокурора Яцентюк З.В.

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

обвинуваченого ОСОБА_2

захисника Першина І.М.

у розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 , ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.190, ч.3 ст.190, ч.4 ст.190, ч.1 ст.358, ч.3 ст.358, ч.4 ст.27, ч.2 ст.15, ч.1 ст.369, ч.4 ст.27, ч.2 ст.15, ч.2 ст.369, ч.4 ст.27, ч.2 ст.15, ч.3 ст.369 КК України,

встановив:

На розгляді Ленінського районного суду м. Запоріжжя перебуває кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_2 , ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.190, ч.3 ст.190, ч.4 ст.190, ч.1 ст.358, ч.3 ст.358, ч.4 ст.27, ч.2 ст.15, ч.1 ст.369, ч.4 ст.27, ч.2 ст.15, ч.2 ст.369, ч.4 ст.27, ч.2 ст.15, ч.3 ст.369 КК України.

У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 , оскільки судовий розгляд у справі не закінчено, а крім того, відсутні підстави змінювати запобіжний захід з тримання під вартою на інший більш м`який. Обвинувачений ОСОБА_1 може переховуватися від суду, впливати на потерпілих, свідків, вчинити інший злочин.

Обвинувачений ОСОБА_1 заперечував, просив змінити запобіжний захід на більш м`який.

Захисник зазначив, що прокурор не довів колегії суду жодного ризику, передбаченого ст.177 КПК України, які б давали підстави для подання даного клопотання. Вказаними діями прокурора порушено принцип диспозитивності кримінального процесу.

Захисник підтримав позицію обвинуваченого ОСОБА_1 , просив змінити запобіжний захід обвинуваченому на більш м`який. Вказав на те, що у минулому судовому засіданні ним надано суду договір оренди житлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , який укладено цивільною дружиною обвинуваченого - ОСОБА_3 , на підставі довіреності, із фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 . Вказаний договір укладено строком з 19.07.2021 року до 19.07.2022 року.

Обвинувачений ОСОБА_2 просив суд розглянути назване клопотання на розсуд суду.

Потерпілі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 підтримали клопотання прокурора.

Вислухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали кримінального провадження суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.

Згідно ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

При вирішенні питання про доцільність продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою, суд враховує практику Європейського суду з прав людини.

Продовження тримання під вартою може бути виправданим тільки за наявності певного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважує принцип поваги до особистої недоторканності (рішення ЄСПЛ «Харченко проти України», «Лабіта проти Італії»).

При вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а враховує, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні тяжких та особливо тяжкого злочинів, передбачених ч.2 ст.190, ч.3 ст.190, ч.4 ст.190, ч.1 ст.358, ч.3 ст.358, ч.4 ст.27, ч.2 ст.15, ч.1 ст.369, ч.4 ст.27, ч.2 ст.15, ч.2 ст.369, ч.4 ст.27, ч.2 ст.15, ч.3 ст.369 України, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Крім цього відповідно до п. 79 рішення в справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року «розумність строку тримання під вартою не може оцінюватися абстрактно. Вона має оцінюватися в кожному окремому випадку залежно від особливостей конкретної справи, причин, про які йдеться у рішеннях національних судів, переконливості аргументів заявника, викладених у його клопотанні про звільнення. Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості».

На думку суду конкретним суспільним інтересом, який превалює над принципом поваги до свободи особистості є забезпечення конституційних засад спрямованих на захист найвищих соціальних цінностей в Україні, а саме особливо важливих цінностей суспільства (посягання на майно людей, введення їх в оману тощо).

Також суд враховує і вимоги ч. 3 ст. 5 Конвенції (правова позиція Європейського Суду з прав людини, викладена у справі «Слоев проти України»), а саме, що після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою обвинуваченого, однак застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу неможливе, оскільки існують ризики того, що він, перебуваючи на свободі, може переховуватися від суду.

Оцінюючи наданий стороною захисту договір оренди житлового приміщення, суд вкотре зауважує про те, що положеннями Цивільного кодексу України унормовано порядок передачі житла в оренду. Так, зокрема, законодавством чітко визначено, що право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права, наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму, оформлення передачі майна оформлюється відповідним актом прийому-передачі.

Але судом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що будинок АДРЕСА_1 належить в рівних частинах ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . Яке відношення до вказаних осіб та самого будинку має ОСОБА_4 , яка підписала договір оренди, суду не відомо.

Більш того на договорі оренди міститься відтиск печатки фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 . Згідно з інформацією, яка міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, доступ до якого є вільним, ОСОБА_4 припинила свою підприємницьку діяльність, про що до реєстру внесений відповідний запис від 28.12.2020 року. При цьому договір підписано 19.07.2021 року.

У сукупності вказане унеможливлює задоволення клопотання сторони захисту.

Щодо посилань захисника обвинуваченого на порушення принципу диспозитивності, то суд зазначає, що у відповідності до вимог статті 26 КПК України названий принцип передбачає, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.

Подання прокурором клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого є формою використання ним своїх прав у межах, визначених кримінальним процесуальним законодавством, і не порушує та не обмежує право сторони захисту або ж звернутись із відповідним своїм клопотанням, або ж заперечити про поданого прокурором клопотання.

Оскільки на даний час по справі триває судовий розгляд, який зважаючи на категорію складності справи, потребує значного проміжку часу для його закінчення, адже на даний час, у судовому засіданні, ще не допитані свідки, потерпілі, не досліджені докази у справі суд вважає за необхідне продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_1 строком на 60 днів.

Крім того, прокурором заявлено клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту із застосуванням електронних засобів контролю.

Клопотання обґрунтоване тим, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, передбачених ч. 3 ст. 190 КК України та ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 369 КК України, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років, з конфіскацією майна. Усвідомлюючи ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, усвідомлюючи невідворотність покарання за його вчинення, є ризик того, що обвинувачений ОСОБА_2 буде переховуватись від органів досудового розслідування та суду, впливати на свідків і потерпілих, а також іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню.

Обвинувачений ОСОБА_2 не заперечував проти задоволення клопотання прокурора.

Обвинувачений ОСОБА_1 просив суд розглянути вказане клопотання на розсуд суду.

Захисник не заперечував проти вказаного вище клопотання прокурора.

Потерпілі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 підтримали клопотання прокурора.

Відповідно до ст.181 КПК України, домашній арешт може бути застосовано до особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Також, при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту суд враховує й вимоги пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадків за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування підозрюваного, обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику.

Фактичні обставини інкримінованого ОСОБА_2 тяжких кримінальних правопорушень вчинених, зокрема, у сфері службової діяльності свідчать про його підвищену суспільну небезпеку. Тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_2 (до восьми років ув`язнення) у разі визнання його винним, спростовує доводи обвинуваченого про відсутність ризику, передбаченого п. 1 ч.1 ст.177 КПК України.

Суд наголошує, що розгляд справи колегією суддів тільки розпочався, у судовому засіданні не допитані свідки, потерпілі, а тому існує ризик того, що обвинувачений ОСОБА_2 зможе впливати на них, відтак доцільним та виправданим є покладення на нього відповідних обов`язків.

Керуючись ст.ст. 183, 331, 371, 372 КПК України, суд , -

ухвалив:

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому запобіжного заходу - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 діб.

Термін дії ухвали в частині продовження запобіжного заходу закінчується 02 грудня 2021 року о 16:30 годині.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із застосуванням електронних засобів контролю, заборонивши йому залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 на період з 21:00 до 06:00 години наступного дня, до 02 грудня 2021 року включно.

Покласти на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обв`язки: прибувати на виклик до прокурора чи суду; повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; утриматись від спілкування із свідками та потерпілими у даному кримінальному провадженні; не відлучатись із м. Запоріжжя без дозволу суду; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт(паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України.

Ухвала в частині продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Головуючий суддя Ю.Ю. Бредіхін

Судді М.В. Добрєв

М.В. Фетісов