Ухвала суду № 100102443, 12.03.2020, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/3743/19

Провадження № 4-с/752/32/20

У Х В А Л А

Іменем України

12.03.2020 року Голосіївський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді Колдіної О.О.,

з участю секретаря Петрова Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду скаргу Приватного акціонерного товариства «Банк Фамільний» на дії головного державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби м.Київ Головного територіального управління юстиції у м.Києві Жиглій Валентини Миколаївни, заінтересована особа: ОСОБА_1 ,

в с т а н о в и в:

заявник звернувся до суду зі скаргою на дії головного державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби м.Київ Головного територіального управління юстиції у м.Києві Жиглій Валентини Миколаївни, відповідно до якої просив:

-визнати неправомірними дії головного державного виконавця Деснянського районного відділу державної виконавчої служби м.Київ Головного територіального управління юстиції у м.Києві Жиглій В.М. щодо відмови у прийнятті до виконання виконавчого листа № 1-1190/2010, виданого Голосіївським районним судом м.Києва 12.01.2011 р.;

-зобов`язати уповноваженого державного виконавця Деснянського районного відділу державної виконавчої служби м.Київ Головного територіального управління юстиції у м.Києві вирішити питання про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом № 1-1190/2010, виданого Голосіївським районним судом м.Києва 12.01.2011 р. без сплати ПрАТ «Банк Фамільний» авансового внеску за відкриття виконавчого провадження;

-зобов`язати державного виконавця Деснянського районного відділу державної виконавчої служби м.Київ Головного територіального управління юстиції у м.Києві вжити заходів, передбачених Законом України «Про виконавче провадження» для забезпечення виконання виконавчого листа № 1-1190/2010 від 12.01.2011 р. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «Банк Фамільний» грошових коштів в розмірі 282959 гривень 43 копійки.

Вимоги за скаргою обґрунтовані тим, що Голосіївським районним судом м.Києва було видано виконавчий документ 12.01.2011 р. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «Банк Фамільний» грошових коштів в розмірі 282959,43 гривні.

17.06.2016 р. виконавчий документ був повернутий державним виконавцем Деснянського районного відділу державної виконавчої служби Старовойтовою С.І. в зв`язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення.

20.12.2018 р. ПрАТ «Банк Фамільний» повторно звернувся до Деснянського районного відділу державної виконавчої служби м.Київ з заявою про відкриття виконавчого провадження та зазначив в заяві про відсутність підстав для стягнення авансового платежу при відкритті провадження, в зв`язку із завданням шкоди внаслідок вчинення злочину.

14.02.2019 р. ПрАТ «Банк Фамільний» отримав повідомлення від головного державного виконавця Деснянського районного відділу державної виконавчої служби м.Київ від 15.01.2019 р. про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання в зв`язку з відсутністю підтвердження сплати авансового внеску за відкриття виконавчого провадження.

Заявник зазначає, що таке повідомлення прийнято без додержання вимог ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» в зв`язку з чим дії державного виконавця є неправомірними.

Представник заявника в судовому засіданні підтримав подану скаргу, просив її задовольнити, посилаючись на неправомірність дій державного виконавця при поверненні виконавчого листа без виконання та недотримання Закону України «Про виконавче провадження».

Головний державний виконавець Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби м.Київ Головного територіального управління юстиції у м.Києві Жиглій В.М., заінтересована особа в судове засідання не з`явились, про місце і час судового розгляду повідомлялись належним чином, з завами про відкладення розгляду скарги не звертались.

Вислухавши представника заявника, дослідивши матеріали за поданою скаргою, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що 12.01.2011 р. Голосіївським районним судом м.Києва був виданий виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «Банк Фамільний» грошових коштів в сумі 282959,43 гривень.

17.06.2016 р. виконавчий документ був повернутий державним виконавцем Деснянського районного відділу державної виконавчої служби м.Київ Старовойтовою С.І. в зв`язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження.

20.12.2018 р. ПрАТ «Банк Фамільний» повторно звернувся до Деснянського районного відділу державної виконавчої служби м.Київ з заявою про відкриття виконавчого провадження.

15.01.2019 р. головним державним виконавцем Деснянського районного відділу державної виконавчої служби м.Київ Жиглій В.М. складено повідомлення про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання в зв`язку з відсутністю підтвердження сплати авансового внеску за відкриття виконавчого провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України передбачено одну із основних засад судочинства - обов`язковість рішень суду, виконання будь-якого рішення є невід`ємною частиною правосуддя, а у ст. 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зазначене конституційне положення відображено і у ст. 18 ЦПК України, згідно з якою судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), як провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» вказано, що у виконавчому документі зазначаються: назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); строк пред`явлення рішення до виконання.

Виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо: 1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); 2) пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання; 3) боржника визнано банкрутом; 4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 5) юридичну особу - боржника припинено; 6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону; 7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень; 8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов`язковим; 9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем; 10) виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю; 11) Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку.

В силу положень ст.5 Закону примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно з ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» ( в редакції, яка діяла на час відкриття виконавчого провадження) виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону:

1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення;

2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді;

3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом;

4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом;

5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

До заяви про примусове виконання рішення стягувач додає квитанцію про сплату авансового внеску в розмірі 2 відсотків суми, що підлягає стягненню, але не більше 10 мінімальних розмірів заробітної плати, а за рішенням немайнового характеру та рішень про забезпечення позову - у розмірі одного мінімального розміру заробітної плати з боржника - фізичної особи та в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Від сплати авансового внеску звільняються стягувачі за рішеннями про відшкодування майнової та/або моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

У своїй заяві стягував зазначав на положення зазначеної статті, а також такі обставини підтверджувались безпосередньо самим виконавчим документом, який видавався у кримінальній справі.

В даному випадку, головним державним виконавцем Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби м.Київ Головного територіального управління юстиції у м.Києві Жиглій В.М. не були дотримані положення ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» при складанні повідомлення від 15.01.2019 р., а отже скарга ПрАТ «Банк Фамільний» є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Керуючись ст.ст. 447-453 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

скаргу Приватного акціонерного товариства «Банк Фамільний» на дії головного державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби м.Київ Головного територіального управління юстиції у м.Києві Жиглій Валентини Миколаївни, заінтересована особа: ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати неправомірними дії головного державного виконавця Деснянського районного відділу державної виконавчої служби м.Київ Головного територіального управління юстиції у м.Києві Жиглій В.М. щодо відмови у прийнятті до виконання виконавчого листа № 1-1190/2010, виданого Голосіївським районним судом м.Києва 12.01.2011 р.

Зобов`язати уповноваженого державного виконавця Деснянського районного відділу державної виконавчої служби м.Київ Головного територіального управління юстиції у м.Києві вирішити питання про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом № 1-1190/2010, виданого Голосіївським районним судом м.Києва 12.01.2011 р. без сплати ПрАТ «Банк Фамільний» авансового внеску за відкриття виконавчого провадження.

Зобов`язати державного виконавця деснянського районного відділу державної виконавчої служби м.Київ Головного територіального управління юстиції у м.Києві вжити заходів, передбачених Законом України «Про виконавче провадження» для забезпечення виконання виконавчого листа № 1-1190/2010 від 12.01.2011 р. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «Банк Фамільний» грошових коштів в розмірі 282959 гривень 43 копійки.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя