Рішення № 100100402, 20.09.2021, Херсонський міський суд Херсонської області

Справа № 766/12209/17

н/п 2/766/132/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2021 року квітня Херсонський міський суд Херсонської області в складі:

головуючого - судді Прохоренко В.В.,

секретар Бакшина К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк», Публічного акціонерного товариства будівельна компанія «Будмеханізація», треті особи - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс», ОСОБА_2 про припинення зобов`язання за іпотечним договором та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2017року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк»(далі ПАТ «ВТБ Банк»), Публічного акціонерного товариства будівельна компанія «Будмеханізація» (далі ПАТ БК «Будмеханізація») про припинення зобов`язання за іпотечним договором та зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 25.03.2008року між ВАТ «ВТБ Банк» та Приватним підприємцем ОСОБА_3 на підставі Генеральної угоди № 07 було укладено кредитний договір №25.32-07/08-СК, згідно якого банк надав позичальнику кредит в розмірі 750 000,00 доларів США, строком на 84місяці з 25.03.2008року по 25.03.2015року, зі сплатою процентів у розмірі 16,5% річних. Цього ж дня між сторонами було укладено кредитний договір №25.33-07/08-КЛ, згідно якого банк надав позичальнику кредит в розмір 574000,00грн., строком на 36 місяців з 25.03.2008року по 25.03.2011року, зі сплатою 16,5% річних. В забезпечення виконання всіх зобов`язань за кредитними договорами ВАТ «ВТБ Банк», ОСОБА_3 та фізична особа ОСОБА_1 уклали договори поруки №ДП-1 та ДП №2 від 25.03.2008року за умовами, якого поручитель прийняв на себе зобов`язання у випадку невиконання позичальником боргових зобов`язань перед банком за кредитним договором, здійснити виконання його грошових зобов`язань в повному обсязі.

Окрім того, в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між ВАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_1 25.03.2008року було укладено іпотечний договір №ДІ-1, предметом якого є нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_1 .

Постановою Господарського суду Запорізької області від 29.01.2020року Приватного підприємця ОСОБА_3 було визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру за нормами ст.ст.47-49 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкрутом».

Рішенням Дніпровського районного суду м. Херсона від 13.12.2010року у справі №2-4310 задоволено позов ВАТ «ВТБ Банк», стягнуто з ОСОБА_1 на користь ВАТ «ВТБ Банк» заборгованість за кредитними договорами №25.32-07/08-СК та №25.32-07

08-КЛ від 25.03.2008року у розмірі 651564,15грн. та судові витрати, а всього стягнуто 653 384,15грн.

18.11.2015року за договором відступлення права вимоги ВАТ «ВТБ Банк», правонаступником якого є ПАТ «ВТБ Банк» відступив ТОВ «Фінансова компанія «Поліс» право вимоги за кредитними договорами, договором іпотеки та іншими договорами забезпечення виконання зобов`язань.

04.04.2016року ТОВ «Фінансова компанія «Поліс» передало право вимоги в розмірі 459 016,96грн. ПАТ «Будівельна компанія «Будмеханізація» уклавши договір про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за кредитними договорам та за договорами забезпечення від 04.04.2016року.

23.05.2016року він отримав від ПАТ БК «Будмеханізація» вимогу про усунення порушення в сумі 459 016, 96грн., зазначену вимогу виконав і перерахував борг в сумі 459 016,96грн.

Він, як іпотекодавець виконав свої зобов`язання поручителя по кредитним договорам №25.32-07/08-СК та №25.33-07/08-КЛ від 25.03.2008року приватного підприємця ОСОБА_3 в повному обсязі.

23.05.2016року він звернувся до ПАТ «Будівельна компанія «Будмеханізація» про зняття заборони на відчуження іпотечного майна , що є його власністю за адресою: АДРЕСА_1 , однак на час звернення до суду заборона на відчуження іпотечного майна не припинена, внаслідок чого ПАТ БК «Будмеханізація» порушує його право на вільне користування та володіння своїм майном.

До закінчення підготовчого засідання позивач з урахуванням того, що в інформаційній довідці з Єдиного державного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомості є запис про заборону на нерухоме майно зареєстрований 25.03.2008року ВАТ «ВТБ Банк» на підставі договору іпотеки на нежитлові приміщення, що знаходиться в АДРЕСА_1 збільшив позовні вимоги.

З огляду на викладене просив: визнати припиненим зобов`язання за іпотечним договором №ДІ-1 від 25.03.2008року; зобов`язати ПАТ «Будівельна компанія «Будмеханізація» здійснити дії по виведенню з іпотеки нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом реєстрації припинення зборони на нерухоме майно, накладеної за договором іпотеки, та шляхом реєстрації припинення іпотеки; зобов`язати ПАТ «ВТБ Банк» здійснити дії по виведенню з іпотеки нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом реєстрації припинення заборони на нерухоме майно, накладеної за договором іпотеки та шляхом реєстрації припинення іпотеки.

У письмових запереченнях проти позову представник ПАТ БК «Будмеханізація» Трошин С.І. зазначив, що договором про відступлення права вимоги від 04.04.2016року, кредитним договором №25.32.-07/08- СК від 25.03.2008року, іпотечним договором № ДІ-1 від 25.03.2008року не передбачено обов`язку кредиторів виводити з іпотеки нерухоме майно.

Відповідно до ст.74 Закону України «Про нотаріат» нотаріус знімає заборону відчуження нерухомого майна на підставі отриманого повідомлення установи банку, підприємства чи організації про погашення позики(кредиту), повідомлення про припинення іпотечного договору та в інших випадках передбачених законодавством.

Окрім того, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 19.02.2018року розмір основного зобов`язання по договору іпотеки, серія та номер 859 від 25.03.2008року складає 1 400 000,00грн, а ОСОБА_1 сплачено лише 459 016,96грн. Оскільки, сума основного зобов`язання по договору іпотеки не погашена підстави для припинення заборони відсутні.

Ухвалою суду від 20.11.2017року залучено до участі у справі, в якості третьої особи Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс».

Ухвалою суду від 07.09.2018року прийнято до розгляду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «ВТБ Банк», ПАТ Будівельна компанія «Будмеханізаці» про припинення зобов`язання за іпотечним договором та зобов`язання вчинити певні дії. Справа призначена до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 12.12.2019року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 .

В судове засідання позивач не з`явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність, позов підтримав і просив задовольнити з підстав, зазначений у позовній заяві.

В судове засіданні представники відповідачів не з`явилися, про дату, час і місце судового засідання повідомлені в передбаченому законом порядку.

В судове засідання ОСОБА_2 не з`явився, подав заяву про розгляд справи в його відсутність.

Враховуючи подані заяви, належне повідомлення учасників справи про день, час і місце судового засідання суд вважає можливим розглянути справу у відсутність сторін.

Дослідивши матеріали справи, надані докази суд установив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч.1 ст. 15, ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права способам, що встановлено чинним законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Із матеріалів справи вбачається, що 25.03.2008року між ВАТ «ВТБ Банк», правонаступником якого є ПАТ «ВТБ Банк» та Приватним підприємцем ОСОБА_3 на підставі Генеральної угоди №07 було укладено кредитний договір №25.32-07/08-СК, згідно якого банк надав позичальнику кредит в розмірі 750 000,00 доларів США, строком на 84місяці з 25.03.2008року по 25.03.2015року, зі сплатою процентів у розмірі 16,5% річних. 25.03.2008року між сторонами було укладено кредитний договір №25.33-07/08-КЛ, згідно якого банк надав позичальнику кредит в розмір 574000,00грн., строком на 36 місяців з 25.03.2008року по 25.03.2011року, зі сплатою 16,5% річних. В забезпечення виконання всіх зобов`язань за кредитними договорами ВАТ «ВТБ Банк», ОСОБА_3 та фізична особа ОСОБА_1 уклали договори поруки №ДП-1 та №ДП-2 від 25.03.2008року за умовами, якого поручитель прийняв на себе зобов`язання у випадку невиконання позичальником боргових зобов`язань перед банком за кредитним договором, здійснити виконання його грошових зобов`язань в повному обсязі. Окрім того, в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між ВАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_1 25.03.2008року було укладено іпотечний договір №ДІ-1, предметом якого є нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Дніпровського районного суду м. Херсона від 13.12.2010року у справі №2-4310 задоволено позов ВАТ «ВТБ Банк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ВАТ «ВТБ Банк» заборгованість за кредитними договорами №25.32-07/08-СК та №25.32-07

08-КЛ від 25.03.2008року у розмірі 651564,15грн., судові витрати, а всього стягнуто 653 384,15грн.

18.11.2015року за договором відступлення права вимоги ПАТ «ВТБ Банк» відступив ТОВ «Фінансова компанія «Поліс» право вимоги за кредитними договорами, договором іпотеки та іншими договорами забезпечення виконання зобов`язань.

04.04.2016року ТОВ «Фінансова компанія «Поліс» та ПАТ БК «Будмеханізація» укладено договір про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за кредитним договором та право вимоги за договорами забезпечення. Розмір заборгованості боржника, що відступається за кредитним договором станом на 27.11.2015року складає 459 016,96грн., із яких сума простроченого основного боргу - 434 971,87грн., сума прострочених процентів - 24045,09грн.

07.04.2016року ПАТ БК «Будмеханізація» направила на адресу ОСОБА_1 , ОСОБА_3 повідомлення про відступлення права вимоги та реквізити про зарахування платежів.

Згідно з платіжним дорученням № @2PL834253 від 24.05.20016року на рахунок ПАТ БК «Будмеханізація» перераховані грошові кошти в сумі 459 016,96грн.

21.02.2017року ОСОБА_1 направив на адресу Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Тишко І.О. повідомлення про оплату кредитної заборгованості за кредитними договорами №25.32-07/08-СК та №25.33.-07/08-КЛ в сумі 459 016,96грн. та просив зняти заборону відчуження іпотечного майна, що є його власністю, а саме, нежилі приміщення за адресою: АДРЕСА_1 .

Так вимога була направлена 24.04.2017року на адресу ПАТ БК «Будмеханазація».

17.02.2018року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір відступлення права вимоги до боржника та гарантія його виконання, за умовами якого ОСОБА_1 відступив право вимоги до боржника ОСОБА_3 за виконання зобов`язання як поручителя за кредитними договорами № 25.32-07/08-СК, №25.33-07/08-КЛ на суму 459016,96грн.

Звертаючись до суду з цим позовом ОСОБА_1 посилався на те, що повністю погасив заборгованість за кредитним договорами, тому просив визнати припиненими зобов`язання за іпотечним договором та зобов`язати відповідачів вчинити певні дії із зняття заборони з нерухомого майна.

Згідно з п.1 ч.2 ст.16 ЦК України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права, що в рівній мірі означає як наявність права, так і його відсутність або й відсутність обов`язків.

За положенням ч.1 ст. 593 ЦК України припинення права іпотеки в разі належного виконання основного зобов`язання презюмується.

Статтею 1 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном (абзац 3); іпотекодавець - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання власного зобов`язання або зобов`язання іншої особи перед іпотекодержателем. Іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель (абзац 7); майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов`язання іншої особи-боржника за основним зобов`язанням на підставі договору, закону або рішення суду (абзац 8); боржник - іпотекодавець або інша особа, відповідальна перед іпотекодержателем за виконання основного зобов`язання (абзац 10).

Отже, іпотека є самостійним видом забезпечення виконання зобов`язання . Правова природа іпотеки полягає у забезпеченні можливості кредитора у разі невиконання боржником зобов`язання, забезпеченого іпотекою, одержати задоволення за рахунок переданого в іпотеку нерухомого майна переважно перед іншими кредиторами боржника. На відносини майнової поруки норми статті 559 ЦК України щодо припинення поруки не поширюються, оскільки іпотека за правовою природою є заставою та регулюється нормами параграфа 6 (статті 572-593) глави 49 ЦК України та спеціальним законом. Статтями 17, 18, 19 Закону України «Про іпотеку» встановлено підстави припинення іпотеки, істотні умови договору іпотеки і внесення змін і доповнень до іпотечного договору.

Так, згідно з імперативними вимогами ст.3, ч.1 ст. і 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. Іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.

Звертаючись до суду з цим позовом ОСОБА_1 посилався на те, що повністю погасив заборгованість за кредитним договорами, тому просив визнати припиненими зобов`язання за іпотечним договором та зобов`язати відповідачів вчинити певні дії із зняття заборони з нерухомого майна.

Заперечуючи проти позову ПАТ БК «Будмеханізація» зазначав, що основне зобов`язання забезпечене договором іпотеки складає 1400 000,00грн., ОСОБА_1 сплачено в розмірі 459 016,96грн., оскільки основне зобов`язання не виконане, то відсутні підстави стверджувати про припинення заборони на нерухоме майно.

Обмеження речових прав на нерухоме майно (обтяження нерухомого майна) - це обмеження або заборона розпорядження нерухомим майном, установлена відповідно до правочину (договору), закону або актів органів державної влади, місцевого самоврядування, їх посадових осіб, прийнятих у межах повноважень, визначених законом (абзац перший пункту п`ятого частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»).

Відповідно до ч.3 ст. 44 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» після припинення обтяження обтяжувач самостійно або на письмову вимогу боржника чи особи, права якої порушено внаслідок наявності запису про обтяження, протягом п`яти днів зобовязаний подати держателю або реєстратору Державного реєстру заяву про припинення обтяження і подальше вилучення відповідного запису з Державного реєстру. У разі невиконання цього обов`язку обтяжувач несе відповідальність за відшкодування завданих збитків.

Згідно з пунктом 4 ч. 1 ст.24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.

Відповідно до ст. 74 Закону України «Про нотаріат», одержавши повідомлення установи банку, підприємства чи організації про погашення позики (кредиту), повідомлення про припинення іпотечного договору або договору застави, а також припинення чи розірвання договору довічного утримання, звернення органів опіки та піклування про усунення обставин, що обумовили накладення заборони відчуження майна дитини, нотаріус знімає заборону відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна.

Згідно з пунктом 5 Глави 15 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 року (далі - Порядок), нотаріус знімає заборону відчуження майна при одержанні повідомлення, зокрема: кредитора про погашення позики; про припинення (розірвання, визнання недійсним) договору застави (іпотеки); про припинення договору іпотеки у зв`язку з набуттям іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, після припинення договору іпотеки у зв`язку з відчуженням іпотекодержателем предмета іпотеки; за рішенням суду; в інших випадках, передбачених законом.

Пунктом 6.1 Глави 15 Розділу ІІ Порядку передбачено, що про зняття заборони, а також про зняття судовими або слідчими органами та органами державної виконавчої служби накладеного ними арешту на майно нотаріус робить відповідні відмітки в реєстрі для реєстрації заборон і арештів та в алфавітній книзі обліку заборон відчуження і арештів нерухомого майна.

Отже, законодавством передбачено підстави та порядок зняття заборони відчуження нерухомого майна.

Враховуючи необхідність документального закріплення підстав зняття нотаріусом заборони відчуження нерухомого майна (нотаріус не може зняти заборону без офіційного звернення), у разі особистого звернення до нотаріуса осіб, які є ініціаторами зняття заборони, та мають на це необхідні права та повноваження, нотаріусу слід відбирати від таких осіб відповідну заяву, в якій міститиметься прохання про зняття заборони відчуження нерухомого майна та до якої додаються необхідні підтверджуючі документи.

При одержанні заяви та підтверджуючих документів, на виконання пункту 6.1. Глави 15 Розділу ІІ Порядку, нотаріус реєструє таку заяву в журналі реєстрації вхідних документів та робить відповідні відмітки в реєстрі для реєстрації заборон і арештів та в алфавітній книзі обліку заборон відчуження і арештів нерухомого майна.

Після зняття заборони відчуження нерухомого майна нотаріус, який зняв заборону, може провести державну реєстрацію припинення обтяження (заборони), а також припинення іншого речового права (іпотеки) - у разі, коли знімається заборона з предмета іпотеки, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Тобто у процедурі зняття заборони первинними є дії щодо завершення початої нотаріальної дії з накладення заборони (з проставленням відміток у відповідному реєстрі та алфавітній книзі та проставлення відмітки на правочині) та лише після цього можливе внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо припинення заборони та іпотеки.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у статті 16 ЦК України.

Згідно з п.1 ч.2 ст.16 ЦК України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права, що в рівній мірі означає як наявність права, так і його відсутність або й відсутність обов`язків. За положеннями ч.1 ст.593 ЦК України припинення права іпотеки в разі належного виконання основного зобов`язання презюмується.

Встановлення факту припинення основного зобов`язання належним його виконанням, є свідченням припинення додаткових (акцесорних) зобов`язань за договорами іпотеки.

Звернення особи до суду з позовом про визнання іпотеки такою, що припинена, на підставі ч.1 ст. 593 ЦК України не є необхідним, проте такі вимоги можуть розглядатися судом у разі наявності відповідного спору.

Отже, виходячи із загальних засад цивільного законодавства та судочинства, права особи на захист в суді порушених або невизнаних прав, рівності процесуальних прав і обов`язків (статті 3, 12 - 15, 20 ЦК України), слід дійти висновку про те, що в разі невизнання кредитором права іпотекодавця, передбаченого ч.1 ст. 593 ЦК України, на припинення зобов`язання таке право підлягає захисту судом шляхом визнання його права на підставі п.1 ч.2 ст.16 ЦК України. Таким чином, право іпотекодавця підлягає судовому захисту за його позовом шляхом визнання іпотеки такою, що припинена, а не шляхом припинення договору іпотеки чи шляхом припинення зобов`язання за договором.

Вказаний правовий висновок висловив Верховний Суд України у постанові від 04 лютого 2015 року у справі № 6-243цс14. Під час застосування наведених вище норм права підлягає врахуванню також правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 711/4556/16-ц, провадження № 14-88ц, які суд у відповідності до ч.4 ст.263 ЦПК України враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Враховуючи викладене, суд вважає, що записи про державну реєстрацію обтяжень нерухомого майна, а також іпотеки за належного виконання у повному обсязі забезпеченого іпотекою основного зобов`язання за кредитним договором є перешкодами в реалізації власником права розпорядження відповідним майном.

Проте, у даній справі, ефективним способом захисту порушених прав позивача було пред`явлення позову про визнання іпотеки такою, що припинена (оскільки щодо цього існує спір), а не визнання припиненим договору іпотеки, а також - про зняття заборони відчуження нерухомого майна та виключення відповідних записів з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек.

Підстави для зобов`язання відповідачів вчинити певні дії відсутні, оскільки у випадку одержання відповідної заяви та підтверджуючих документів або за наявності рішення суду нотаріус сам повинен зняти заборону відчуження майна та провести державну реєстрацію припинення обтяження (заборони), а також - припинити інше речове право (іпотеку).

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що право іпотекодавця підлягає судовому захисту за його позовом шляхом визнання іпотеки такою, що припинена, а не шляхом припинення договору іпотеки; звернення до суду з позовом про зобов`язання вчинити дії з метою зняття заборони з нерухомого майна є неправильним способом захисту порушених прав власника майна.

На підставі викладеного, ст.ст. 15-16, 593 ЦК України, Закону України «Про іпотеку», Закону України «Про нотаріат», Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», керуючись ст.ст.4-7,8-13,76-81,141,258-259,263-265ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

В задоволені позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк», Публічного акціонерного товариства будівельна компанія «Будмеханізація», треті особи - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс», ОСОБА_2 про припинення зобов`язання за іпотечним договором та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Херсонського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляд справи без повідомлення(виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.

Відповідно до Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Херсонський міський суд Херсонської області.

Суддя В.В.Прохоренко