Рішення № 100100399, 04.10.2021, Херсонський міський суд Херсонської області

Справа № 766/21412/20

н/п 2/766/5687/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.09.2021 року Херсонській міський суд Херсонської області у складі:

головуючої судді Войцеховської Я.В.

при секретарі Кобець А.І.

розглянувши в залі суду в м.Херсоні у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в :

Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (надалі АТ «ПУМБ» в особі свого представника звернувся в грудні 2020 року до Херсонського міського суду Херсонської області, з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якій просить суд стягнути з відповідача на користь АТ «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 34 318,30 грн., а також стягнути з відповідача судові витрати.

Позов обґрунтовано тим, що 13.11.2019 року між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 1001451111301 на підставі якого відповідач отримала кредит у сумі 22 648,00 грн. Відповідач не виконує свої кредитні зобов`язання належним чином, в результаті чого станом на 08.12.2020 року виникла заборгованість за кредитом в загальній сумі 34 318,30 грн., яку просить стягнути з відповідача.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 25.01.2021 року відкрито провадження у справі за вищезазначеним позовом та справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Від учасників провадження не надійшло заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

10.02.2021 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив в якому зазначено про необґрунтованість позовних вимог. Так 13.11.2019 року нею була підписана заява на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб АТ «Перший Український Міжнародний Банк», згідно якої вона просила надати споживчий кредит на суму 22 648 грн. Вказані кошти мали бути зараховані на відкритий на її ім`я в даному банку рахунок № НОМЕР_1 . Разом з тим на вказаний рахунок на момент оформлення заяви вже був накладений арешт на підставі постанови державного виконавця від 22.07.2019 року, що в свою чергу унеможливлювало користування коштами. В той же день, нею була подана до банку заява про відкликання згоди на укладення кредитного договору. Повторно таку заяву на анулювання кредиту вона подала 15.11.2019 року в зв`язку з тим, що вона не зможе зняти та користуватися коштами з арештованого рахунку. Гроші в сумі 22 648 грн вона не отримувала по теперішній час. Незважаючи на це 31.08.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. був виданий виконавчий напис № 29324 у відповідності до якого з неї стягнуто заборгованість за кредитним договором № 10014511111301 від 13.11.2019 року в розмірі 31 100,65грн. На виконання вказаного напису приватним виконавцем звернуто стягнення на її заробітну плату. На даний час вказаний напис оскаржується в судовому порядку. Вказане свідчить на покладення на неї подвійної відповідальності, що є неприпустимим.

13.05.2021 року на адресу суду від представника позивача надійшли письмові пояснення в яких зазначено, що банк при кредитуванні не зобов`язаний перевіряти стан рахунку клієнта, також відсутні заборони , передбачені законом щодо надання кредитних коштів на рахунок, на який накладено арешт. Неможливість користування кредитом, який був фактично виданий банком, не звільняє відповідача від відповідальності. Питання зняття арешту з рахунку має вирішуватися з виконавчою службою. Заяв про отримання грошових коштів через касу від відповідача не надходило.

04.06.2021 року на адресу суду від позивача надійшли заперечення на пояснення представника банка в яких зазначено, що вона скористалася свої правом відповідно до ст.1056 ЦК України та відмовилася від кредиту до схвалення банком її заяви та до перерахування коштів, кредитний договір нею не був укладений . Але її відмова була безпідставно проігнорована банком в зв`язку з чим незаконними та безпідставними є вимоги банку про стягнення кредитних коштів, комісії, які вона не отримувала.

Представник позивача, в судове засідання не з`явився, в матеріалах справи міститься клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з`явилася надала заяву про розгляд справи без її участі за наявними в справі доказами, просила відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі..

Процесуальним правом надати відзив на позов або письмові пояснення по суті предмету спору не скористалася. Документів, що підтверджують поважність причин її відсутності суду не надано. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надійшло.

У зв`язку з цим, суд, згідно вимогам ч. 4 ст.223 та ст. ст. 280, 281 ЦПК України, вважає можливим провести заочний розгляд справи.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть учать у справі фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, з`ясувавши обставини справи, безпосередньо дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх кожний окремо та у сукупності й взаємозв`язку, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідного до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів , поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов`язані визначити коло фактів, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення, крім випадків, встановлених ст.82 ЦПК України .

Судом встановлено, що 13.11.2019 ОСОБА_1 була підписана заява на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб АТ «Перший Український Міжнародний Банк», згідно якої вона просила надати споживчий кредит на суму 22 648 грн.

Жодних зауважень чи застережень на момент укладання та підписання заяви з боку відповідача не було. Підписання договору свідчить про намір сторін прийняти на себе права та обов`язки, зазначені у договорі.

За змістом ст.ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до частини першої статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України ).

До Договору кредиту згідно з ст.1054 ЦК України застосовуються загальні положення про договір позики.

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст.ст.526-527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

З виписки з рахунку ОСОБА_1 із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості за кредитним договором №1001451111301, наданою позивачем до суду, відповідач станом на 08.12.2020 року має заборгованість, яка складає 34 318,30 грн., з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту 6 660,79 грн.; прострочена заборгованість за комісією - 10 843,92 грн.; прострочена заборгованість за процентами - 1,51 грн .; строкова заборгованість за сумою кредиту в розмірі 15 099,36 грн.; строкова заборгованість за процентами в розмірі 0,10 грн.; строкова заборгованість за комісією в розмірі 753,00 грн .; неустойка за порушення зобов`язань по кредиту в розмірі 959,62 грн.

Станом на 08.12.2020 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором від 13.11.2019 року не погашена.

Відповідно до ч.2 ст.1054 та ч.2 ст.1050 ЦК України наслідками порушення позичальником зобов`язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право позикодавця достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Письмова вимога (повідомлення) про необхідність сплати заборгованості перед ПАТ «ПУМБ» позивачу ОСОБА_1 направлялась за вих. № 1327 від 22.07.2020. а саме: негайного погашення заборгованості по кредитному договору в загальному розмірі 31 100,65. в строк до 29.07.2020 року.

У зв`язку з невиконанням позичальником умов кредитного договору ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хара Н.С., яким 31.08.2020 року вчинено виконавчий напис серії НМВ №296524, зареєстрований в реєстрі за № 29324, за яким звернуто стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №1001451111301 від 13.11.2019 року, за період з 16.12.2019 р. по 22.07.2020 р. в сумі 31 100,65 грн., з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту 5032,32 грн.; прострочена заборгованість комісією 7229,28 грн., прострочена заборгованість за процентами - 1,36 грн., строкова заборгованість за сумою кредиту 17 615,68 грн., строкова заборгованість за комісією 262,35 грн., строкова заборгованість за процентами - 0,04 грн. неустойка за порушення зобов`язань по кредиту становить 959,62 грн.

Судом встановлено, що на підставі вказаного виконавчого напису з заробітної плати відповідача здійснювалися утримання в розмірі 20 відсотків стягнення за постановою приватного виконавця від 23.09.2020 року по виконавчому провадженню № 63049145.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

За змістом ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, комісію, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 202/4494/16-ц від 31.10.2018 р. та у постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду у справі № 758/7022/15-ц від 22.01.2020 р.

Так, з матеріалів справи встановлено, що виконавчий напис, вчинений 31.08.2020 року приватним нотаріусом Хара Н.С. про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 31 100,65 грн. за період з 16.12.2019 р. по 22.07.2020 р. оскаржувався відповідачем та рішенням Херсонського міського суду Херсонської області справа № 766/18889/20 від 04.03.2021 року визнаний таким, що не підлягає виконанню.

Таким чином посилання відповідача про подвійне стягнення суми заборгованості не знайшло свого підтвердження в ході дослідження матеріалів справи.

Відповідно до ч.2 ст.1056 ЦК України, позичальник має право відмовитись від одержання кредиту частково або в повному обсязі, повідомивши про це кредитора до встановленого договором строку його надання. Також, відповідно до п.6 ст.11 Закону України Про захист прав споживачів споживач має право протягом 14 календарних днів відкликати свою згоду на укладання договору про надання споживчого кредиту без пояснення причин. Окрім цього, Законом України «Про захист прав споживачів» передбачено право споживача відмовитись в односторонньому порядку від укладеного кредитного договору протягом 14 днів з моменту отримання копії примірника договору, з одночасним поверненням грошових коштів, одержаних згідно цього договору та сплати процентів за період з дня одержання коштів до дня їх повернення за ставкою, встановленою договором про споживчий кредит.

Як вбачається із матеріалів справи ОСОБА_1 у встановленому порядку в день підписання заяви 13.11.2019 року, після перерахування грошових коштів на її рахунок , звернулася до позивача з заявою про відкликання згоди на укладення кредитного договору та дострокове погашення заборгованості в якій повідомила АТ «ПУМБ» про відкликання згоди на укладення кредитного договору №1001451111301 від 13.11.2019 року, просила банк списати вказану суму з рахунку з метою дострокового погашення заборгованості.

15.11.2019 року ОСОБА_1 повторно звернулася з заявою до позивача про анулювання кредиту в сумі 22 648 грн. в зв`язку з тим, що грошові кошти вона не може зняти як такі, що знаходяться на арештованому рахунку.

Факт отримання відповідачем кредитних коштів позивач підтверджує випискою по рахунку відповідача, меморіальним ордером від 13.11.2019 року.

Згідно постанови державного виконавця Дніпровського РВ ДВС м.Херсон Головного ТУЮ у Херсонській області від 22.07.2019 року в рамках зведеного виконавчого провадження ВП № 59485910 арештовано кошти боржника ОСОБА_1 з виконання виконавчого листа № 2-2788/11 виданого 10.05.20212 року. Та виконавчого листа № 666/4172/13 виданого 10.10.2013 року. Назва фінансових установ в яких були відкриті рахунки у відповідача - АТ «ПУМБ» та АТ «А-Банк».

Не погоджуючись з даною постановою, ОСОБА_2 зверталася до суду зі скаргою на дії державного виконавця, але скаргу, ухвалою суду від 16.03.2021 року, залишено без задоволення.

Згідно з ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Положеннями ст.ст.12, 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так, обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Згідно з вимогами ЦПК України, як в редакції станом на момент подання позову, так і у чинній редакції, учасники справи мають передбачені процесуальним законом права і обов`язки.

Обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.

Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач - є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідач - для відхилення його заперечень проти позову.

У випадку невиконання учасником справи його обов`язку із доведення відповідних обставин необхідними доказами, такий учасник має усвідомлювати та несе ризик відповідних наслідків, зокрема, задоволення доведених позовних вимог та/або відмови у задоволенні позовних вимог, у зв`язку із їх недоведеністю.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 15.07.2020 р. у справі № 755/21137/15-ц.

Враховуючи, що на підставі досліджених доказів у справі встановлено, що ОСОБА_1 , надавши заяву на укладення договору, підтвердивши свою згоду на його укладення, будучи ознайомлена з умовами кредитування та сукупною вартістю кредиту, зазначивши номер рахунку на які просить перерахувати кошти, отримавши кредитні кошти на зазначений нею банківський рахунок, уклала договір в порядку, передбаченому чинним законодавством, таким чином договір фактично розпочав своє виконання.

Відповідачем не надано суду доказів повернення позивачу одержаних 13.11.2019 року згідно кредитного договору коштів та сплати процентів за період з дня одержання коштів до дня їх повернення за ставкою, встановленою договором про споживчий кредит в порядку, передбаченому ч.2 ст.1056 ЦК України.

Арешт, накладений на рахунок відповідача , стосується обмеження права особи на розпорядження цими коштами та виник з причин заборгованості відповідача за іншими зобов`язаннями Таким чином кошти не могли бути використані відповідачем з власної вини. Відповідні заяви відповідача на отримання кредитних коштів в касі готівкою, матеріали справи містять.

У зв`язку з чим, надаючи оцінку доводам відповідача, суд зазначає, що позивачем не надано доказів у відповідності до положень 76-79 ЦПК України, які б підтверджували факти на які вона посилається у відзиві на позовну заяву.

У зв`язку з чим, суд вважає, що доводи позивача щодо наявності у позивача простроченої заборгованості за сумою кредиту, комісією та неустойкою є підставними.

Враховуючи, що фактично отримані позичальником кошти в добровільному порядку Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» не повернуті, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення в примусовому порядку з боржника суми заборгованості за кредитним договором в загальному розмірі 34 318,30 грн. тобто позовні вимоги підлягають задоволенню.

Частиною першою ст.133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, які в даному випадку враховуючи задоволення позовних вимог в повному обсязі складають 2102,00 грн.

На підставі ст. ст. 207, 526, 530, 626, 628, 633, 638, 1046,1049, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст.12, 19, 43, 49, 81, 133, 141, 259, 263-265, 274-284, 354-355 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" заборгованість за кредитним договором № 1001451111301 від 13.11.2016 року, яка виникла станом на 08.12.2020 року у розмірі 34 318 (тридцять чотири тисячі триста вісімнадцять ) гривень 30 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» судовий збір в розмірі 2102 (дві тисячі сто дві ) гривні 00 коп.

Рішення може бути оскаржено до Херсонського апеляційного суду через Херсонський міський суд Херсонської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Сторони по справі :

Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», юридична адреса: м. Київ, вул. Грушевського, 1Д , ЄДРПОУ 14360570.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя Я.В.Войцеховська

Повний текст рішення складено 30.09.2021 року.