Ухвала суду № 100099168, 04.10.2021, Сокальський районний суд Львівської області

Справа № 454/3345/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.10.2021 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:

головуючого - судді Струс Т.В. ,

за участю секретаря Синевської Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Сокаль цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 про визнання незаконними дій приватного виконавця Павелків Тетяни Леонідівни при накладенні арешту на банківський рахунок та зобов`язання зняти арешт з рахунку, -

в с т а н о в и в:

Скаржник ОСОБА_1 звернувся до Сокальського районного суду із даною скаргою, яку мотивує тим, що приватний виконавець виконавчого округу м.Києва Павелків Т.Л. відкрила виконавче провадження №63891376 щодо примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Буджиганчук Є.Ю. про стягнення заборгованості із скаржника на користь АТ «Банк Форвард». В процесі примусового виконання на рахунки боржника накладено арешт. Зокрема, арештовано рахунок скаржника в АТ «Приватбанк», на який зараховується заробітна плата. Зазначає, що на даний час здійснюється стягнення із заробітної плати за місцем праці, тобто фактично йде подвійне стягнення із заробітної плати скаржника, що заборонено законом. Також зазначає, що звертався до приватного виконавця із вимогою щодо зняття арешту із рахунку в банку на який зараховується заробітна плата, однак отримав відповідь про відмову у здійсненні цього. Просить визнати незаконними дії приватного виконавця щодо накладання арешту на рахунок для виплати заробітної плати у АТ «Приватбанк», банківський рахунок НОМЕР_1 , карта НОМЕР_2 призначеного для зарахування заробітної плати, а також зобов`язати приватного виконавця Павелків Т.Л. у виконавчому провадженні №63891376 зняти арешт із рахунку для виплати заробітної плати ОСОБА_1 у АТ «Приватбанк», банківський рахунок НОМЕР_1 , карта НОМЕР_2 призначеного для зарахування заробітної плати.

Представник скаржника ОСОБА_1 – адвокат Пащук А.І. в судове засідання не прибув, у наданій суду заяві просив розгляд скарги проводити у його відсутності, скаргу підтримує та просить задовольнити.

Представник стягувача АТ «Банк Форвард» в судове засідання не прибув. Між тим, враховуючи положення ч. 2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача в судове засідання не перешкоджає розгляду скарги.

Приватний виконавець Павелків Т.Л. в судове засідання не прибула та не повідомила суд про причину неявки.

Оскільки сторони в судове засідання не прибули, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Судом встановлено, що приватним виконавцем м.Київ Павелків Т.Л. відкрито виконавче провадження №63891376 щодо виконання виконавчого напису приватного нотаріуса КМНО Буджиганчук Є.Ю. №5296 від 02.12.2020р. щодо стягнення із ОСОБА_1 в користь АТ «Банк Форвард» 24867,75грн. заборгованості.

10.12.2020р. приватним виконавцем Павелків Т.Л. винесено постанову про арешт коштів боржника ОСОБА_1 у банківських установах.

Крім цього, 29.12.2020р. приватним виконавцем Павелків Т.Л. винесено постанову про звернення стягнення на дохід боржника ОСОБА_1 , а саме заробітну плату яку він отримує у ВП «Шахта «Відродження» ДП «Львіввугілля».

Згідно відповіді на заяву надану 18.06.2021р. приватним виконавцем Павелків Т.Л., встановлено, що такою відмовлено ОСОБА_1 щодо зняття арешту із рахунку. Таку зокрема мотивовано тим, що банком прийнято постанову про арешт коштів боржника, рахунок не відноситься до рахунків із спеціальним режимом використання або інших рахунків, звернення стягнення, на які заборонено законом.

В свою чергу, дослідженою довідкою ВП «Шахта «Відродження» ДП «Львіввугілля» №906 від 06.05.2021р., встановлено, що перерахування заробітної плати ОСОБА_1 проводиться в АТ КБ «Приватбанк» на особовий рахунок НОМЕР_2 .

Із довідки АТ КБ «Приватбанк» від 07.06.2021р., встановлено, що ОСОБА_1 має у АТ КБ «Приватбанк» картку ( НОМЕР_1 ), на яку отримує зарплатні виплати від ВП «Шахта «Відродження» ДП «Львіввугілля».

Статтею 1 ЗУ «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно п. 2 ст. 10 Закону заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника.

Частиною 1 ст.18 Закону передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 26 Закону передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Як встановлено в ході розгляду справи, приватним виконавцем м.Київ Павелків Т.Л. відкрито виконавче провадження №63891376 щодо виконання виконавчого напису приватного нотаріуса КМНО Буджиганчук Є.Ю. №5296 від 02.12.2020р. щодо стягнення із ОСОБА_1 в користь АТ «Банк Форвард» 24867,75грн. заборгованості.

10.12.2020р. приватним виконавцем Павелків Т.Л. винесено постанову про арешт коштів боржника ОСОБА_1 у банківських установах.

29.12.2020р. приватним виконавцем Павелків Т.Л. винесено постанову про звернення стягнення на дохід боржника ОСОБА_1 , а саме заробітну плату яку він отримує у ВП «Шахта «Відродження» ДП «Львіввугілля».

Як вбачається із матеріалів скарги, боржник звернувся до приватного виконавця із заявою в якій просив зняти арешт із його зарплатного рахунку в АТ «Приватбанк» який використовується для зарахування заробітної плати.

Між тим, у задоволенні такої заяви боржника приватним виконавцем відмовлено.

Згідно довідки ВП «Шахта «Відродження» ДП «Львіввугілля» №906 від 06.05.2021р., встановлено, що перерахування заробітної плати ОСОБА_1 проводиться в АТ КБ «Приватбанк» на особовий рахунок НОМЕР_2 .

Із довідки АТ КБ «Приватбанк» від 07.06.2021р., встановлено, що ОСОБА_1 має у АТ КБ «Приватбанк» картку ( НОМЕР_1 ), на яку отримує зарплатні виплати від ВП «Шахта «Відродження» ДП «Львіввугілля».

Відповідно до п. 2 ст. 48 Закону стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Згідно із ч. 3 ст. 52 Закону не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Відповідно до ч. 1 та ч.2 ст. 56 Закону арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Статтею 59 Закону визначено, що виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Звертаючись до суду з даною скаргою, заявник посилається на те, що накладення арешту на його рахунок для зарахування заробітної плати, позбавило його можливості отримувати заробітну плату, яка являється єдиним джерелом його існування, а також сплачувати борг, проти якого він не заперечує.

Статтею 43 Конституції України гарантовано, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом; громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 10 Конвенції про захист заробітної плати від 01 липня 1949 року № 95, ратифікована 23 червня 1992року, заробітна плата може стати об`єктом арешту або передачі лише у такій формі й у таких межах, які визначено національним законодавством. Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім`ї.

Відповідно до ч. 1 ст.25 ЗУ «Про оплату праці» забороняється будь-яким способом обмежувати працівника вільно розпоряджатися своєю заробітною платою, крім випадків, передбачених законодавством.

Зазначені норми в сукупності свідчать про те, що держава гарантує та захищає Законом право громадянина на своєчасне одержання заробітної плати.

Накладення арешту на рахунок боржника, який призначений також і для виплати заробітної плати, унеможливлює своєчасне здійснення таких виплат, що невідворотно призводить до порушення конституційних прав особи.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 р. у справі №905/361/19 зазначено, що виникнення в боржника зобов`язання з виплати заробітної плати в певному розмірі, на кошти, які знаходяться на поточному рахунку боржника, у такому ж розмірі не може бути накладений арешт, а якщо він накладений, то підлягає зняттю. Таке зняття арешту здійснюється виконавцем відповідно до частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» на підставі поданих боржником документів, підтверджуючих виникнення в боржника зобов`язання з виплати заробітної плати та його розміру. Також арешт в розмірі суми зобов`язання з виплати заробітної плати може бути знятий судом у порядку оскарження відмови виконавця зняти арешт з коштів, призначених для виплати заробітної плати.

У відповідності до вимог п.18 постанови пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 травня 2012 року N 5 «Про внесення змін до постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2010 року N 3 "Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби" виходячи зі змісту статті 387 ЦПК, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

Відповідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Із досліджених в судовому засіданні доказів та наведених скаржником аргументів встановлено, що скарга є підставною та підлягає до задоволення у повному обсязі.

Керуючись Законом України «Про виконавче провадження», ст. ст. 5, 12, 79-81, 442, 447, 450, 451 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Скаргу задовольнити.

Визнати незаконними дії приватного виконавця Павелків Т.Л. у виконавчому провадженні №63891376, щодо накладання арешту на рахунок ОСОБА_1 для виплати заробітної плати у АТ «Приватбанк», банківський рахунок НОМЕР_1 , карта НОМЕР_2 призначеного для зарахування заробітної плати,

Зобов`язати приватного виконавця Павелків Т.Л. у виконавчому провадженні №63891376 зняти арешт із рахунку для виплати заробітної плати ОСОБА_1 у АТ «Приватбанк», банківський рахунок НОМЕР_1 , карта НОМЕР_2 призначеного для зарахування заробітної плати.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Сокальський районний суд Львівської області протягом 15-днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків, або після перегляду в апеляційному порядку, якщо її не скасовано.

Головуючий: Т. В. Струс