Рішення № 100098599, 01.10.2021, Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

Справа № 310/8461/21

2-а/310/105/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2021 року м.Бердянськ

Бердянський міськрайонний суд Зпорізької області у складі: головуючого суд-ді: Вайнраух Л.А., за участі секретарки судового засідання: Соколової О.В., розглянув у м.Бердянську у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Запорізькій області, інспектора поліції Бердянського районного відділу поліції ГУНП в Запорізькій області старшого лейтенанта поліції Пархоменка Олександра Вікторовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,

без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотань сторін про інше, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач 10.09.2021 звернувся до суду із вказаним адміністративним позовом, просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ №991807 від 02.09.2021, якою позивача визнано винним за ч.4 ст.126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20 400,00 гривень.

Як зазначає позивач, у зв`язку із тим, що 02.09.2021 об 19-10 годин, він керував транспортним засобом MAN TGA 18480, (р.н. НОМЕР_1 ) та буксував напівпричіп, рухаючись на 603 м 129 км. автотраси Н-30 Василівка-Бердянськ, чим, начебто, порушив ч.4 ст.126 КУпАП, керуючи автомобілем, не маючи права керування таким транспортним засобом, працівниками поліції складено постанову серії БАБ № 991807 від 02.09.2021.

ОСОБА_1 із постановою не згоден, оскільки при винесенні постанови працівники поліції порушили Закон України «Про національну поліцію», КУпАП та Конституцію України, а, отже, така постанова є протиправною, підлягає скасуванню. В обґрунтування позивач стверджує, що:

- позивачу не надано можливості скористатись правовою допомогою, не дотримана процедура роз`яснення прав, позивача примусили підписати графи про те, що йому, нібито, роз`яснили права, крім того, порушено порядок розгляду справи відповідно до ст. 279 КУпАП;

- ОСОБА_1 не вчиняв адміністративне правопорушення, передбачене ч.4 ст.126 КУпАП, відповідачем-2 всупереч вимог ст. 245, 280 КУпАП при винесенні оскаржуваної постанови належним чином не проведено розгляд адміністративної справи, не з`ясовано, чи вчинено адміністративне правопорушення, чи наявна вина позивача,

- відсутні докази вчинення адміністративного правопорушення, окрім оскаржуваної постанови, адже додатків вона не має;

- позивач наголошує із посиланням на Рішення КСУ від 26.06.2015 у справі № 5-рп/2015, що оскаржувану постанову в порушення ст. 276 КУпАП складено на місці вчинення правопорушення, процедура розгляду тривала 15 хвилин, а вимоги ст.258 КУпАП на даний випадок не розповсюджується, вважає, що розглядатися справа про порушення ПДР може тільки в будівлі відповідного управління патрульної поліції.

З урахуванням вищенаведеного, оскільки дії поліцейського щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.126 КУпАП слід визнати протиправними, за відсутності у діях позивача складу адміністративного правопорушення, із посиланням на ст.258, 268, 276, 287, 288, 293 КУпАП, ст. 5, 20, 77, 160 КАС України, він просить задовольнити позовну заяву.

Позивач зазначає, що витрати на правову допомогу можуть скласти 3 000,00 гривень, доказів на час пред`явлення позову та до часу розгляду справи не надав.

Ухвалою суду від 16.09.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі, постановлено розглядути справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше, призначено судове засідання, ухвалено згідно з ч.2 ст.269 КАС України копію позовної заяви та доданих до неї документів направити відповідачу й іншим учасникам справи на офіційну електронну адресу, за необхідності - надати для ознайомлення в судовому засіданні; у задоволенні клопотання позивача про витребування доказів відмовлено.

Відповідачі скористались своїм правом, врегульованим ч.4 ст.159, ч.1 ст.261 КАС України, подали 24.09.2021 до суду відзиви на позов, відповідно до яких вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими, оскільки він не надав суду необхідних належних та допустимих доказів, якими мотивує обставини, викладені в позовній заяві, крім того, доказів порушення прав та процедури розгляду справи, просять відмовити в повному обсязі у задоволенні позову.

Так, за змістом відзиву, відповідач-1 наголошує на застосуванні до правовідносин, що виникли у даній справі, ст.2, 4, 20 КАС Україини, ч.2, 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», п. 1.3, 1.9, 2.1 «а» ПДР України, ст. 126, 213, 217, 222, 251, 258, 280, 283-284 КУпАП, ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію».

Як стверджує відповідач, оскаржувана постанова серії БАБ № 991807 від 02.09.2021 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення винесена інспектором Бердянського РУП ГУНП в Запорізькій області старшим лейтенантом поліції Пархоменком Олександром Вікторовичем, з огляду на те, що керування ТЗ з напівпричіпом позивач здійснював після позбавлення правом керування транспортними засобами. Отже, дії інспектора щодо виявлення 02.09.2021 о 19 год. 10 хв. на 603 м 129 км автотраси Н-30 Василівка-Бердянськ Запорізької області факту адміністративного правопорушення є правомірними та законними. Так, згідно з постановою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 25.08.2020, що набрала законної сили 30.10.2020, у справі №310/4595/20 позивача позбавлено права керування транспортними засобами на 1 рік за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Копію постанови представник відповідача додав до відзиву.

Відповідач-1 наголошує, що п.12 розділу XII Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, що зафіксовані не в автоматичному режимі визначено, що у разі надходження постанови суду про позбавлення водія права керування транспортним засобом, якщо посвідчення водія не вилучено, уповноважена особа відповідного підрозділу поліції у триденний строк надсилає за місцем проживання (перебування) особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, повідомлення про позбавлення права керування, у якому зазначає реквізити винесеної судом постанови, а також інформацію про необхідність прибуття до підрозділу поліції у визначений строк для здавання посвідчення водія. Якщо водій, посвідчення якого підлягає вилученню, не з`являється протягом місячного строку, дані про серію та номер посвідчення водія вносяться уповноваженою особою підрозділу поліції до автоматизованого обліку.

Згідно з рапортом інспектора Бердянського РУП ГУНП в Запорізькій області старшого лейтенанта поліції Пархоменка Олександра Вікторовича від 02.09.2021, доданого відповідачем, як видно з відзиву, 02.09.2021 під час перевірки реєстраційних документів на підставі даних пошукової бази Інформаційного Порталу Національної Поліції ІПНП встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований по АДРЕСА_1 , згідно з наведеною постановою позбавлений права керування транспортними засобами на 1 рік. На підставі цього інспектором Пархоменком О.В. у позивача вилучено посвідчення водія серії НОМЕР_2 , яке надіслано Бердянським РВП до ТСЦ 2344 регіонального сервісного центру МВС у Запорізькій області

Відповідач-1 на спростування тверджень позивача про порушення порядку розгляду справи відповідачем-2, зауважує, що оскаржувана постанова складена уповноваженою особою у межах наданих повноважень, під час виконання службових обов`язків у відповідності до вимог чинного КУпАп та Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України від 07.11.2015 за №1395, інспектор поліції під час винесення оскаржуваної постанови діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачений законодавством України.

Так, постанова винесена уповноваженим працівником поліції на місці вчинення правопорушення у відповідності до ст. 258, 283 КупАП. Твердження позивача щодо порушення його права на захист та стосовно нероз`яснення прав, відповідач зазначає про їх недоведеність, оскільки позивачем не надано доказів того, що він вимагав надання йому правової допомоги під час накладення на нього стягнення, або просив відкласти розгляд справи.

Крім того, окремо наголошується у відзиві, що в оскаржуваній постанові міститься підпис позивача про роз`яснення йому прав, передбачених ст. 268 КУпАП, та підпис позивача про отримання копії оскаржуваної постанови, відомостей про протилежне позивачем в постанові не зазначено. Від керування транспортним засобом він усунений з вилученням водійського посвідчення.

Також, відповідач-1 вважає необґрунтованими та безпідставними доводи позивача щодо невідповідності дій інспектора, який склав постанову, вимогам КУпАП, з огляду на приписи п.4 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України від 07.11.2015 №1395 та зареєстрованої в МЮУ України 10.11.2015 за № 1408/27853, якими передбачено, що у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Щодо посилання позивача на ту обставину, що справа про адміністративне правопорушення розглянута не за місцем вчинення адміністративного правопорушення, а на місці зупинки транспортного засобу, у відзиві вказано, із посиланням на ст.276 КУпАП та рішенням Конституційного Суду України від 26.05.2015 №5рп/15, що вказані положення необхідно розуміти так, що використане в ньому словосполучення "за місцем його вчинення" визначає адміністративно - територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу.

Таким чином, оскільки дата, час, місце та обставини вчинення правопорушення чітко убачаються із оскаржуваної постанови, а п. 10 розділу III Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС від 07.11.2015 № 1395, зареєстрованої в МЮУ 10.11.2015 за № 1408/27853, визначено, що поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, згідно з п.1 розділу IV цієї Інструкції, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення, враховуючи завдання провадження в справах про адміністративні правопорушення, відповідач-1 просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Згідно з накладною від 22.09.2021 копія відзиву скерована на адресу позивача (оригінал доказу у додатках до відзиву).

Відповідач-2 у позовній заяві, крім доводів, наведених у першому відзиві, наголосив, що 02.09.2021, він, виконуючи обов`язки інспектора відділу реагування патрульної поліції Бердянського районного відділу поліції ГУНП в Запорізькій області, перебував на службі, на посту по здійсненню контролю за рухом великогабаритного та великовагового транспорту згідно з дорученням ГУНП в Запорізькій області №78ДР від 28.08.2021.

Під час несення служби о 19:10 годин спільно з працівником «Укртрансбезпеки» здійснював перевірку транспортного засобу MAN TGA 18480 д.н.з НОМЕР_3 з напівпричепом WIELTON NW338, д.н.з. НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_1 .

В ході перевірки транспортного засобу та документів ОСОБА_1 виявлено, що він керував вказаним транспортним засобом, будучи позбавленим права керування. З даного приводу інспектором складено постанову про адміністративне правопорушення за ч. 4 ст. 126 КУпАП.

Відповідач-2 додатково наголосив, що відповідно до ст.32 ЗУ «Про національну поліцію» поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в документах, у таких випадках: якщо особа перебуває на території чи об`єкті із спеціальним режимом або в місці здійснення спеціального поліцейського контролю.

Крім того, розгляд справ про адміністративні правопорушення, передбачені ч.4 ст.126 КУпАП, за змістом ст. 222 КУпАП віднесений до компетенції органів Національної поліції. Відповідно до п.1 розділу 3 «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» затвердженої наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Відповідач-2 зауважив у відзиві, що перед початком розгляду справи ним було ознайомлено позивача з його правами передбаченими ст. 63 Конституції Украйни та ст.268 КУпАП про що є відповідний запис у постанові про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване у неавтоматичному режимі, а саме, підпис позивача у відповідній графі п. 8, а також на зворотному боці постанови, де безпосередньо надруковані права особи яка притягається до адміністративної відповідальності.

Крім того, розгляд справи про адміністративне правопорушення відносно позивача інспектором розпочато та проведено відповідно до вимог ст. 278 - 280 КУпАП. При цьому, ним враховано докази у справі відповідно до положень ст. 251 КУпАП. Інших доказів під час розгляду справи не виявлено, у тому числі, клопотання або заперечення від позивача інспектору під час складання постанови не надавались (не надходили). Їх необхідність у матеріалах справи не визначена адміністративним законодавством.

На підставі наведеного, відповідач-2 просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

У позовній заяві позивач зазначає, що у першому судовому засіданні заявить клопотання про допит свідків, подавши їх перелік. Проте, суд з цього приводу зауважує, що згідно з ч.2 ст.74 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи зміст заяв по суті справи, із наданими письмовими доказами, беручи до уваги особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, крім того, обставини, які входять до предмета доказування у справах такої категорії, суд дійшов висновку про те, що допит свідків за будь-яких підстав не є доцільним та не обґрунтовує заявлених позовних вимог у цій справі. Належного за формою та змістом клопотання до суду не подано.

Крім того, порядок розгляду справи, постановлений в ухвалі суду від 16.09.2021, виключає проведення допиту свідків, при цьому, клопотань про розгляд справи із повідомленням (викликом) сторін (учасників справи) від сторін не надходило. Так, згідно з ч.7 ст.262 КАС України клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

За змістом ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. Із врахуванням вимог ч.6 ст.262 КАС України, оскільки характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, підстав для такого здійснення розгляду справи за ініціативою суду не встановлено.

Інших заяв по суті справи до матеріалів справи не надходило, інших процесуальних дій у справі судом не вчинено за відсутності відповідних заяв та клопотань.

Розглянувши позовну заяву, всебічно вивчивши обставини справи, дослідивши надані сторонами письмові докази, суд дійшов висновку про те, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як врегульовано ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як передбачено ч.1 ст.262 КАС України розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

За наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення (п.1 ч.3 ст. 286 КАС України).

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом ст.62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Ця норма розповсюджується й на справи про адміністративні правопорушення.

Нормою ст.280 КУпАП закріплено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Вимогами ч.1 ст.222 КУпАП (в редакції № 1231-IX від 16.02.2021) передбачено право розгляду органами Національної поліції України справ про адміністративні правопорушення, передбачених ч.4 ст.126 КУпАП.

За змістом ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного право-порушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення без-пеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і доку-ментів, а також іншими документами.

Частиною 1 статті 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Тобто, адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму дії або бездіяльності. Проте, щоб вчинок можна було кваліфікувати, як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення, а саме: об`єктивну сторону, об`єкт, суб`єктивну сторону (внутрішня сторона діяння, елементами якої є вина, мотив і мета) і суб`єкт. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.

Відповідно до п. 1.3. Правил дорожнього руху, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Пунктом 1.9 Правил дорожнього руху встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

За змістом п. 2.1 «а» водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Крім того, згідно з п.5 ч.1 ст.213 КУпАП справи про адміністративні правопорушення розглядаються органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.

За приписами ст. 217 КУпАП, посадові особи, уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення, можуть накладати адміністративні стягнення, передбачені цим Кодексом, у межах наданих їм повноважень і лише під час виконання службових обов`язків. Перелік посадових осіб, які від імені органів, згаданих у п.2, 5 ст. 213 цього Кодексу, розглядають справи про адміністративні правопорушення, встановлюється законами України.

Крім того, відповідно до п. 3 ч.1 ст. 23, ст.32 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення. Поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в документах, у таких випадках: якщо особа перебуває на території чи об`єкті із спеціальним режимом або в місці здійснення спеціального поліцейського контролю.

У відповідності до ч. 2, 4-5 ст. 258 КУпАП, протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції. У цьому випадку уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 283 цього Кодексу.

Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185-3 цього Кодексу, правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі, або порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису). Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення. Проте, тієї обставини, що позивачем під час складання постанови висловлено будь-які заперечення, суду не надано.

Суд зауважує також, що відповідно до п.1 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, що зафіксовані не в автоматичному режимі затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395 (зареєстрований в МЮУ 10.11.2015) передбачено, що повноваження з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення покладено на поліцейських підрозділів патрульної поліції та поліцейських, на яких покладаються обов`язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція.

Відповідно до п.4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, що зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 за № 1395 та зареєстрованої в МЮУ 10.11.2015, № 1408/27853 у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених, зокрема, ст. 126 КУпАП.

Так, судом встановлено, що 02.09.2021 о 19:17 годині інспектором ВРПП Бердянського РВП ГУНП в Запорізькій області старшим лейтенантом поліції Пархоменком О.В. на 129 км +603 м а/м Василівка-Бердянськ Н-30, винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ №991807, якою позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.126 КУпАП, та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 20 400,00 гривень.

Згідно з оскаржуваною постановою, ОСОБА_1 02.09.2021 о 19-10 керував транспортним засобом MAN TGA 18480 д.н.з НОМЕР_3 та буксирував напівпричеп спеціалізований WIELTON NW338, д.н.з. НОМЕР_4 на 129 км. +603 м а/м Василівка-Бердянськ Н-30, будучи позбавленим права керування транспортними засобами, чим порушив п. 2.1 а ПДР України, згідно бази ІПНП водій ОСОБА_1 позбавлений права керування від 30.10.2020. Зазначеними діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.4 ст.126 КУпАП.

Відповідачем доведено також, що постановою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 25.08.2020 у справі №310/4595/20, 3/310/2264/20 ОСОБА_1 визнано винуватим у скоєнні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, і піддано стягненню у вигляді штрафу 10200 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік (https://reyestr.court.gov.ua/Review/91138665). Постанова набрала законної сили 30.10.2020 за результатами апеляційного перегляду та розгляду апеяційної скарги ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ).

При цьому, за змістом ч.3 ст. 25 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може створювати власні бази даних, необхідні для забезпечення щоденної діяльності органів (закладів, установ) поліції у сфері трудових, фінансових, управлінських відносин, відносин документообігу, а також міжвідомчі інформаційно-аналітичні системи, необхідні для виконання покладених на неї повноважень. Так, у суду не виникає об`єктивних сумнівів з приводу того, що під час виконання своїх службових обов`язків відповідач ОСОБА_2 , маючи доступ до бази даних щодо осіб, позбавлених права керування транспортними засобами, здійснив перевірку відомостей щодо посвідчення водія, пред`явленого ОСОБА_1 , виявивши таким чином вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 126 КУпАП. Додатково суд бере до уваги й ту обставину, що вбачається з відзиву відповідача-2 та наданих доказів, що саме під час виявлення цього правопорушення інспектором на виконання вказаного вище судового рішення вилучено посвідчення водія, належне ОСОБА_1 , яке він мав здати самостійно після набрання судовим рішенням про позбавлення права керування транспортними засобами законної сили.

Так, за нормою ст. 317-1 КУпАП виконання постанови про позбавлення права керування транспортним засобом здійснюється шляхом вилучення посвідчення водія на строк позбавлення права керування транспортними засобами та внесення до єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України відомостей про позбавлення права керування транспортним засобом на строк, визначений постановою, та про вилучення посвідчення водія. Особа вважається позбавленою права керування транспортним засобом після набрання законної сили рішенням суду про позбавлення цього права. Якщо посвідчення водія не було тимчасово вилучено в порядку, передбаченому ст. 265-1 цього Кодексу, особа, позбавлена права керування транспортним засобом, зобов`язана негайно здати посвідчення водія до уповноважених органів Національної поліції. У разі виявлення в особи посвідчення водія, яке підлягає здачі, його вилучення здійснюється поліцейським.

Суд бере до уваги у якості додаткового доказу й рапорт інспектора поліції Пархоменка О.В. від 02.09.2021, який скерований т.в.о. начальника Бердянського РВП В.Бровку. При цьому, у рапорті наведені тотожні оскаржуваній постанові обставини, підтверджено виявлення інспектором факту вчинення адміністративного правопорушення, а саме за результатом перевірки бази даних ІПНП (пошукової бази) щодо ОСОБА_1 , який позбавлений права керування.

Той факт, що рапорт не зазначений у якості додатку до постанови суд не бере до уваги, оскільки він, враховуючи його зміст, складений за результатами несення інспектором служби 02.09.2021 з 08-00 до 20-00 години, тобто, вже після складання постанови відносно ОСОБА_1 .

У даному рапорті підтверджено саме вилучення у водія ОСОБА_1 посвідчення водія серії НОМЕР_2 , що й стало підставою для складення рапорту. Засвідчена копія даного письмового доказу надана відповідачем-1 до справи у якості додатку до відзиву. Крім того, згідно з супровідним листом т.в.о. начальника Бровка В. на адресу Територіального сервісного центру №2344 №20416/50/07-21 від 08.09.2021, посвідчення водія НОМЕР_2 , вилучене на місці зупинки ТЗ, на виконання рішення суду про позбавлення права керування усіма видами транспортних засобів, надіслано у додатку до листа.

Позивач в позовній заяві наполягає на порушенні порядку розгляду справи, порушення його права на захист, й відсутності в його діях складу і події адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.126 КУпАП.

Так, ч.4 ст.126 КУпАП в редакції, чинній станом на дату винесення оскаржуваної постанови (в редакції Закону №1231-IX від 16.02.2021), передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.

Вчинення даного правопорушення тягне за собою накладення штрафу в єдино можливому розмірі – 1 200 розмірів неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Судом встановлено, що, враховуючи санкцію статті, на позивача накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі, передбаченому санкцією ч.4 ст.126 КУпАП.

На спростування доводів позивача, суд зазначає також, що згідно з ч.2,3 ст. 258 КУпАП, п.2 розділу III Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України №1395 від 07.11.2015 та зареєстрованої у МЮУ 10.11.2015 за №1408/27853, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені ст.126 КУпАП виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Під час розгляду справи судом встановлено, що поліцейський, який є посадовою особою, в повній мірі дотримався вимог КУпАП та встановив необхідні для вирішення справи обставини, що вказують на вчинення ОСОБА_1 вказаного адміністративного правопорушення.

Інспектором Пархоменком О.В. надано також докази притягнення ОСОБА_1 о 19-37 годині 02.09.2021 на цій же ділянці автошляху відповідно до постанови БАБ №991808 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.3 ст.121 КУпАП до стягнення у виді штрафу у сумі 340,00 гривень у зв`язку із непроходженням своєчасно обов`язкового технічного контролю.

У справі наявна також копія доручення від 28.08.2021 №78 ГУНП в Запорізькій області «Про заходи щодо стабілізації аварійності на вулично-дорожній мережі Запорізької області» за підписом начальника М. Лушпієнка, що у поєднанні із ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію» обґрунтовує підставу для пеервірки документів ОСОБА_1 .

Вимоги ст. 283 КУпАП щодо змісту постанови порушені не були, оскільки постанова містить найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Постанова містить підписи інспектора та водія ОСОБА_1 , зокрема, у графі 8 (щодо роз`яснення прав та строку оскарження постанови) та 9 (отримання копії постанови).

Суд зауважує, що на зворотному боці постанови після викладення прав особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, також наявний рукописний запис із зазначенням прізвища « ОСОБА_3 », дати 02.09.2021 та підпису, запису від імені власника ТЗ ОСОБА_4 про зобов`язання доставити транспортний засіб із причепом за місцем стоянки (аналогічні дані про власника вказані у оскаржуваній постанові). Тому твердження позивача з приводу порушення його прав, зокрема, на захист, суд не приймає, оскільки його права були належним чином роз`яснені, копія постанови засвідчена підписом та печаткою посадової особи, відповідає загальним положенням про докази відповідно до норм КАС України. Тому, копію, надану позивачем, суд не бере до уваги.

Факт керування вказаним у постанові транспортним засобом ОСОБА_1 02.09.2021 позивач не оспорював за змістом позову.

При цьому, на переконання суду, вимоги ст. 278 КУпАП щодо підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення в повній мірі дотримані з боку поліцейського, доказів на спростування суду не надано.

Суд також враховує, що обов`язковості здійснення відеофіксації даного типу правопорушень чинним законодавством не передбачено й наголошує, що за змістом ч.5 ст.14 Закону України "Про дорожній рух" учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

На переконання суду, поліцейським в повній мірі встановлено фактичні обставини у справі, в результаті чого винесено законну та обґрунтовану постанову про накладення адміністративного стягнення у зв`язку із вчиненням ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.126 КУпАП, а також визначено розмір стягнення, що відповідає санкції статті. Вочевидь, застосування положень ст.22 КУпАП в даному випадку, враховуючи розмір стягнення, не є можливим. Альтернативних стягнень нормою ч.4 ст.126 КУпАП не передбачено.

Слід зауважити, що відповідної вільної графи для переліку обставин, що враховуються посадовою особою під час розгляду справи, стандартним бланком постанови не передбачено.

Як врегульовано ст.68 Конституції України, кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Ч.1-4 ст.77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Докази суду надають учасники справи. Суд не може витребувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що відповідачами доведено наявність в діях ОСОБА_1 складу і події адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.126 КУпАП, правомірність прийнятого відповідачем-2 рішення, інспектор діяв виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством, відповідно, рішення суб`єкта владних повноважень підлягає залишенню без змін, а позовна заява залишається без задоволення. Підстав для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення судом не встановлено.

Крім того, слід зазначити, що поліцейський є посадовою особою, який виконує повноваження, делеговані йому державою, при здійсненні своїх службових повноважень не має упередженості і наміру притягувати до адміністративної відповідальності осіб, які не скоюють відповідні адміністративні правопорушення, тому сумніви щодо його компетентності у суду відсутні.

Відповідно до ст.139, 143 КАС України внаслідок відмови у задоволенні позовних вимог, витрати зі сплати судового збору залишаються за позивачем.

Керуючись ст. 2, 6, 8, 9, 12, 72-79, 90, 132, 139, 143, 159, 241-246, 257, 261-262, 269-272, 286 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Запорізькій області, інспектора поліції Бердянського районного відділу поліції ГУНП в Запорізькій області старшого лейтенанта поліції Пархоменка Олександра Вікторовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, - відмовити.

Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ №991807 від 02.09.2021, винесену відносно ОСОБА_1 інспектором поліції Бердянського районного відділу поліції ГУНП в Запорізькій області старшим лейтенантом поліції Пархоменком Олександром Вікторовичем за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.126 КУпАП, та застосування адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 20 400,00 гривень на користь держави, - залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання до суду позовної заяви, сплачені позивачем, залишити за ОСОБА_1 .

Реквізити сторін: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Головне управління національної поліції в Запорізькій області, код ЄДРПОУ 40108646, адреса місцезнаходження: м.Запоріжжя, вул. Матросова, буд.29.

Інспектор поліції Бердянського районного відділу поліції ГУНП в Запорізькій області старший лейтенант поліції Пархоменко Олександр Вікторович, адреса місцезнаходження: Запорізька область, м.Бердянськ, вул. Свободи, буд.39.

Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на судове рішення, із врахуванням п. 15.5 Перехідних положень КАС України, може бути подана до Третього апеляційного адміністративно-го суду протягом десяти днів з дня його проголошення через Бердянський міськрайонний суд Запорізької області.

Копію рішення суду невідкладно надіслати учасникам справи.

Повний текст рішення суду складено та підписано 01.10.2021.

Суддя Л. А. Вайнраух