Ухвала суду № 100097357, 29.09.2021, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/49319/21-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2021 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах власника майна ОСОБА_4 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні 12017140090004208 від 06.10.2017 року,-

В С Т А Н О В И В :

До провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах власника майна ОСОБА_4 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні 12017140090004208 від 06.10.2017 року, накладеного ухвалою слідчого судді Галицького районного суду міста Львова від 08.05.2018 року, справа №461/3021/18.

В обґрунтування клопотання зазначено, що власником зазначеного рухомого майна є ОСОБА_4 з 16.09.2015 року, а попереднім власником вищезазначеного транспортного засобу було ТОВ «РОЯЛ БІЗНЕС ГРУП» Код ЄДРПОУ 39704995. (додатки № 9,7). Право власності підтверджується: - свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 , листом Регіонального сервісного центру МВС в Київській області про надання інформації від 15.12.2020 № 31/10-2754, довідки-рахунок НОМЕР_2 від 12.09.2015 року виданої структурним підрозділом «Відділу реєстрації № 8 «Авто бізнес» у м. Мукачево.

Таким чином, ОСОБА_4 є власником вказаного автомобіля з 16.09.2015 року, тобто до відкриття кримінального провадження № 12017140090004208 06.10.2017 року, до внесення у 2018 року невідомими особами несанкціонованих змін до Єдиного державного реєстру речових правна нерухоме майно, до накладення обтяження, та до накладення арешту ухвалою Галицького районного суду міста Львова від 08.05.2018 року.. А тому існує необхідність у скасуванні арештів, оскільки відпала потреба у застосуванні арешту і це необхідно для забезпечення реалізації права власності ОСОБА_4 на майно, яке він придбав як добросовісний набувач.

Також, представник власника майна зазначає, що вказане клопотання подається до Печерського районного суду м. Києва, а не до Галицького районного суду міста Львова, оскільки зараз кримінальне провадження знаходиться в Головному слідчому управління Національної поліції України, юридична адреса якого розміщена в Печерському районі м. Києва.

Адвокат ОСОБА_3 подав заяву про розгляд справи у його відсутність, клопотання підтримав та просив задовольнити в повному обсязі.

Представник органу досудового розслідування у судове засідання не з`явився, про день та час розгляду клопотання був повідомлений належним чином, причини своєї неявки суду не повідомив.

За таких обставин, слідчий суддя розглянув клопотання у відсутність учасників судового провадження на підставі ст. 26 КПК України.

Згідно норми ч. 4 ст. 107 КПК України фіксація за допомогою технічних засобів під час розгляду клопотання слідчим суддею не здійснювалась.

Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання, приходить до наступних висновків.

Слідчим суддею встановлено, що в провадженні органу досудового розслідування ВР ОТЗ СУ ГУ НП у Львівській області знаходилось кримінальне провадження № 12017140090004208 від 06.10.2017 р., за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 361, ч. 1 ст. 343, ч. 1 ст. 388 КК України.

Ухвалою Галицького районного суду міста Львова від 08.05.2018 року, справа № 461/3021/18, накладено арешт із позбавленням права на відчуження на рухоме майно, в тому числі автомобіль марки DAF модель FT XF 105.410, реєстраційний номер НОМЕР_3 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_4 .

Як встановлено у судовому засіданні, кримінальне провадження №12017140090004208 09.07.2019 року направлено за підслідністю для подальшого розслідування в ГСУ НП України, що за адресою: м. Київ, вул. Богомольця, 10 та приєднано до кримінального провадження № 12015100010006084.

Відповідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Відповідно до ч. 2 ст. 174 КПК України арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Відповідно до п. 8 розділу 10 Порядку реалізації арештованого майна затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2831/5 є документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, який ратифікований Верховною Радою України 17 липня 1997 року ,кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним ( рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» (ВП),заява №31107/96,п.58, ЕСНR 1999-ІІ.) Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції»,від 22 вересня 1994 року, Series A №296-А,п.42,та «Кушоглу проти Болгарії», заява №48191/99.пп.49-62,від 10.05.2007). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статі 1 Першого Протоколу. Необхідного балансу не вдається досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»,пп.69 та 73, Series A №52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються,та метою, яку прагнуть досягти (рішення від 21.02.1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», п.50, Series A №98).

Під час судового розгляду встановлено, що власником зазначеного рухомого майна є ОСОБА_4 з 16.09.2015 року, а попереднім власником вищезазначеного транспортного засобу було ТОВ «РОЯЛ БІЗНЕС ГРУП» Код ЄДРПОУ 39704995. Право власності підтверджується: свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 (додаток № 5), листом Регіонального сервісного центру МВС в Київській області про надання інформації від 15.12.2020 № 31/10-2754, довідки-рахунок НОМЕР_2 від 12.09.2015 року виданої структурним підрозділом «Відділу реєстрації № 8 «Авто бізнес» у м. Мукачево.

Встановлено, що арешт був накладений на майно вже після придбання майна. Викладені обставини свідчать, що ризики, що стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, а саме арешту зазначеного у клопотанні майна, яке належить на праві власності ОСОБА_4 , на час розгляду клопотання про скасування арешту майна відпали, що обґрунтовано матеріалами доданими до клопотання, тоді як слідчим, прокурором не було наведено жодних доводів в обґрунтування наявних ризиків, як підстави для подальшого втручання у права особи, в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність в кримінальному провадженні даних, які б виправдовували подальше втручання держави у правомірну власність ОСОБА_5 належним йому майном на підставі зазначених обставин, оскільки судовим розглядом доведено, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба.

У зв`язку з чим вважає доцільним скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Галицького районного суду міста Львова від 08.05.2018 року, справа №461/3021/18, не вбачаючи потреби для подальшого застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження, а відтак клопотання про скасування арешту майна підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 170-174, 309, 395 КПК України, слідчий суддя, -

У Х В А Л И В :

Клопотання - задовольнити.

Скасувати арешт із позбавленням права на відчуження, користування, розпорядження майном, накладений на підставі ухвали Галицького районного суду міста Львова від 08.05.2018 року по справі № 461/3021/18 на рухоме майно, яке належить на праві власності ОСОБА_4 , а саме: транспортний засіб: DAF модель FT XF 105.410, сідловий тягач-Е номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_4 .

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1