Вирок № 100097031, 05.10.2021, Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Кримінальне провадження № 703/664/21

1-кп/703/414/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2021 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді: Ігнатенко Т.В

секретар судових засідань Бондаренко А.І.

за участю

прокурора Шепотіна В.В. , Сільченко Н.М.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника Петренка О.В.

потерпілої ОСОБА_2

представника потерпілої Ковтун А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла Черкаської області кримінальне провадження №12021250350000026 від 11 січня 2021 року по обвинуваченню

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Сміла Черкаської області, громадянина України, розлученого, на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей не має, з вищою освітою, фізичної особи-підприємця, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 11 січня 2021 року близько 07 години 20 хвилин керуючи технічно - справним автомобілем «Mazda CX-5», д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись по вулиці Мазура у місті Сміла Черкаської області, в напрямку від вулиці Федорова до вулиці Кременчуцька, біля будинку №36 порушив п.2.3 «б», 12.4 та 18.1 ПДР України, не обравши максимально дозволену швидкість руху у населеному пункті, був неуважним, не стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не реагував на її зміну, а тому, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, не переконавшись у відсутності пішоходів, для яких може бути створена небезпека, продовжив рух, в результаті чого скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_2 , яка переходила проїжджу частину вулиці Мазура зліва на право відносно напрямку руху автомобіля «Mazda CX-5» в результаті чого потерпілій заподіяні тілесні ушкодження у виді перелому правої ключиці, перелому правої ліктьової кістки і вивих голівки правої променевої кістки та гематомами в області правого передпліччя які відповідно до висновку судово-медичної експертизи №05-6-01/046 від 22 лютого 2021 року за ознакою тривалого розладу здоров`я відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості. Та крім того ряд тілесних ушкоджень, які згідно названого висновку судово-медичної експертизи відносяться до легких, та легких, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Спричинення потерпілій ОСОБА_2 тілесних ушкоджень, знаходяться у причинному зв`язку із порушенням водієм ОСОБА_1 вимог п.18.1 ПДР України.

Дії обвинуваченого ОСОБА_1 судом кваліфіковані як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, за що передбачена кримінальна відповідальність відповідно до вимог ч.1 ст.286 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_1 вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав у повному обсязі та надав суду показання, що дійсно 11 січня 2021 року вранці керував власним автомобілем «Mazda CX-5», д.н.з. НОМЕР_1 , по вул.Мазура в м. Сміла, та дійсно на нерегульованому пішохідному переході збив потерпілу, оскільки його «засліпило» світло фар зустрічного автомобіля. Не заперечує, що дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення ним ПДР України. Одразу після дорожньо-транспортної пригоди та зупинки транспортного засобу він підбіг до потерпілої та надавав їй допомогу, викликав швидку допомогу та працівників поліції. В подальшому цікавився її станом здоров`я та сплатив їй 30 000 гривень, в рахунок відшкодування моральної шкоди, які були перераховані ним на рахунок потерпілої. В який одяг була одягнута потерпіла під час дорожньо-транспортної пригоди не пам`ятає. В скоєному щиро розкаявся, просив суворо його не карати. Цивільний позов потерпілої визнав частково. Зауважив, що матеріальна шкода повинна бути стягнута зі страхової компанії, в якій застраховано його цивільну відповідальність, також частково вони повинні сплатити і моральну шкоду, як це обумовлено страховим полісом. Що стосується завданої потерпілій моральної шкоди, то вважає, що вона становить 50 000 грн., та з нього підлягає стягненню різниця між вказаною сумою та вже сплаченими ним коштами, а також сумою, яку повинна відшкодувати страхова компанія.

Потерпіла ОСОБА_2 у судовому засіданні надала показання, відповідно до яких, вона працює в ТОВ «Континет Груп» та 11 січня 2021 року йшла на роботу. Близько 07 години 20 хвилин вона переходила через дорогу по вул. Мазура в м. Сміла, неподалік автобусної зупинки, на якій розташований магазин «Панда». Перехід дороги здійснювала по пішохідному переходу. Коли вона переходила дорогу, то пройшла половину шляху, де її пропускали автомобілі, а коли почала переходити наступну смугу руху, то її збив автомобіль під керуванням обвинуваченого. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди вона втратила свідомість та прийшла до тями лише в лікарні. Під час її перебування в лікарні, обвинувачений здійснив переказ коштів на її рахунок, а саме: 26 січня 2021 року у сумі 20 000 гривень; 04 лютого 2021 року у сумі 10 000 гривень. Завдана майнова шкода, якої вона зазнала внаслідок протиправних дій обвинуваченого, складає 74 655 гривень 91 копійка, яка складається з витрат на лікування та з вартості знищених її речей, а саме: пальто та черевиків, в які вона була одягнута під час дорожньо-транспортної пригоди. Крім того, з часу, коли вона прийшла до тями після дорожньо-транспортної пригоди, вона не відчуває запахів та смаку їжі. Тривалий час лікувалася у закладах охорони здоров`я, в яких її лікували від отриманих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди травм, в зв`язку з чим не мала можливості самостійно пересуватися та встати з ліжка. Після виписки з лікарні, вона заново почала вчитися ходити та психолог приписав їй антидепресанти. На даний час їй встановлена ІІІ група інвалідності та необхідно проводити пересадку кісної тканини. Наслідками вказаної пригоди є постійні головні болі та фактичне безсоння. З врахуванням зазначеного, вважає, що вказаними діями обвинуваченого їй завдано моральну шкоду, яку вона оцінює у розмірі 230 000 гривень, який нею визначено на власний розсуд. Крім того, під час розгляду даної справи вона понесла витрати по наданню їй правової допомоги в розмірі 28 000 гривень, які сплачені нею представнику на підставі відповідних договорів.

Відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, суд, з`ясувавши, що учасники судового провадження не оспорюють обставин пред`явленого обвинувачення, правильно розуміють їх зміст, та переконавшись в добровільності їх позиції, за відсутності заперечень учасників судового провадження, визнав недоцільним дослідження тих доказів стосовно обставин, що підтверджують вину обвинуваченого у вчиненні інкримінованого злочину, обмежившись допитом обвинуваченого і потерпілої та дослідженням письмових доказів, які характеризують особу обвинуваченого, а також дослідження повного обсягу доказів, наданих на підтвердження заявленого цивільного позову, та заперечень щодо нього. При цьому, судом роз`яснено, що у такому випадку сторони будуть позбавлені права оспорювати в апеляційному порядку та фактичні обставини, що ніким не заперечувались під час судового розгляду.

Враховуючи позицію сторін кримінального провадження, висловлену під час судового розгляду, щодо пред`явленого обвинувачення, суд вважає, що в ході судового розгляду безсумнівно встановлено винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення в межах пред`явленого обвинувачення.

У відповідності до ст.66 КК України, як пом`якшуючу покарання обвинуваченого обставину, суд враховує щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, часткове добровільне відшкодування завданої моральної шкоди. Обставин, що обтяжують покарання, які передбачені ст.67 КК України, суд не вбачає.

При визначенні покарання ОСОБА_1 суд приймає до уваги характер і ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, який, відповідно до ст.12 КК України, класифікується як нетяжкий злочин, обставини вчинення злочину, а саме те, що кримінальне правопорушення вчинене з необережності та не потягло за собою тяжкі наслідки, відношення обвинуваченого до скоєного, а саме те, що він щиро шкодує про вчинене; особу ОСОБА_1 , який за місцем проживання характеризується позитивно, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, добровільно відшкодував потерпілі в якості моральної шкоди кошти у сумі 30 000 (тридцять тисяч) гривень та в судових дебатах щиро попросив у потерпілої вибачення, добровільно надав у розпорядження органу досудового розслідування відеореєстратор, яким була зафіксована дорожньо-транспортна пригода; враховує наявність кількох обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого та відсутність жодної обставини, яка б, відповідно до вимог Закону обтяжувала його покарання; досудову доповідь працівника Смілянського МРВ з питань пробації, відповідно до якої, виправлення ОСОБА_1 , з врахуванням низької ймовірності вчинення повторного кримінального правопорушення, без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства, в тому числі окремих осіб, відтак приходить до висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе при призначенні покарання у виді обмеження волі із звільненням від відбування покарання з випробуванням, застосувавши вимоги ст.75 КК України, з позбавленням права керувати транспортними засобами.

При цьому, позиція потерпілої, щодо доцільності прзначення обвинуваченому покарання максимально визначеного санкцією статті, за якою він притягується до відповідальності, з реальним його відбуттям, супересить загальним засадам призначення покарання, визначеним ст. 65 КК України.

Разом з тим, суд не вбачає підстав для застосування до ОСОБА_1 вимог ст.69 КК України.

Потерпіла ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Ковтун А.В., звернулась до суду з цивільним позовом, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 24 березня 2021 року, просила: стягнути солідарно з ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай» та ОСОБА_1 на її користь заподіяну моральну шкоду, яка за оцінкою позивача становить 230000 гривень, та матеріальну шкоду заподіяну злочином, в сумі 74655 гривень 91 копійка; крім того стягнути з ОСОБА_1 на її користь судові витрати, пов`язані з правничою допомогою в сумі 28000 гривень.

Позовні вимоги обґрунтувала тим, що в зв`язку з вчинення відносно неї вищевказаного злочину, їй завдано матеріальну шкоду, яка складається з витрачених грошових коштів на курс лікування, фізіотерапевтичні процедури, знищених у зв`язку з вчиненням кримінального правопорушення жіночого пальто «Mishele» №19090В та жіночих черевик «JN63J54619-05010894-93F38101». Потерпіла стверджує, що: вартість пальто складає 3600 гривень; вартість жіночих черевиків - 4499 гривень; вартість фізіотерапевтичних процедур складає 1363 гривень 50 копійок; вартість курсу лікування (придбання ліків) складає 65193 гривні 41 копійка, що в загальному становить 74655 гривень 91 копійка.

Також, в результаті вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди потерпіла отримала значні тілесні ушкодження чим їй завдано значний моральний біль, переживає сильні емоційні стреси, які супроводжуються почуттям розгубленості, тривоги, безпомічності, страху, прикованості до ліжка. Завдані вказаним злочином моральні страждання спричини негативні зміни у її житті, а саме: негативні переживання та спогади, насторога, тривога, емоційні реакції при згадуванні; втрата можливості виконувати повсякденні обов`язки, відірваність від активного соціального життя та роботи, так як перебуває на лікарняному, знижений та нестійкий настрій, порушення сну, емоційна напруга, нервозність, дратівливість. Осягнути в повній мірі рівень моральних страждань, а тим більше оцінити в грошовому виразі надзвичайно важко, однак враховуючи всі вищевказані фактори, заподіяну моральну шкоду оцінює у розмірі 230000 гривень.

Крім того, потерпіла вказує, що нею, з метою захисту своїх прав, витрачено кошти на судові витрати. Так, 19 лютого 2021 року між нею та адвокатом Ковтуном А.В. укладено договір про надання правової допомоги. Стверджує, що адвокатом витрачено 23 години на: підготовку та направлення до слідчого Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області клопотання про призначення психологічної експертизи; підготовку та направлення до КУ «Черкаське обласне бюро судово-медичної експертизи Смілянське міжрайонне відділення» клопотання про проведення експертизи за участю потерпілої; ознайомлення з матеріалами кримінального провадження в слідчого Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області; підготовка цивільного позову в порядку ст.128 КПК України - 5 000 гривень; підготовка клопотання до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області про призначення психологічної експертизи - 3 000 гривень, а також адвокатом взято участь в двох судових засідань, внаслідок чого загальна вартість послуг адвоката складає 28 000 гривень.

Ухвалою суду від 07 квітня 2021 року вищевказану цивільну позовну заяву прийнято до спільного розгляду з кримінальним провадження, визнано ОСОБА_2 цивільним позивачем, а ТОВ «СК «Ю.Ес.Ай» та ОСОБА_1 - цивільними відповідачами Відповідачам роз`яснено право на подання відзиву на позовну заяву, позивачу - відповіді на відзив.

30 квітня 2021 року на адресу суду надійшов відзив цивільного відповідача ОСОБА_1 , відповідно до якого вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню. Так, відповідач вказує, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(надалі Законом) у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Згідно полісу за №120009325, страхована сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю, складає 260 000 гривень, а за шкоду, завдану майну - 130 000 гривень. Таким чином, визначена позивачем вартість матеріальної шкоди у розмірі 74 655 гривень 91 копійка повною мірою охоплюється розміром страхового відшкодування, та підлягає компенсації страховиком, а тому у нього відсутній обов`язок по відшкодуванню вказаної суми.

Також, вважає помилковою вимогу позивача про стягнення моральної шкоди у солідарному порядку. При цьому, моральна шкода потерпілому у ДТП відшкодовується страховиком у розмірі 5% від страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю, що на думку відповідача становить 3 327 гривень 85 копійок, а інша частина страхувальником. Вказує, що зі свого боку зробив усе можливе щодо мінімалізації моральної шкоди, яку спричинив позивачу, а саме: здійснив страхування цивільно-правової відповідальності у компетентного страховика з метою повного відшкодування як матеріальних збитків, так і частково моральної шкоди; весь час спілкувався як із лікарями, що здійснювали лікування потерпілої у м. Сміла та м. Черкаси, так і з довіреною особою потерпілої; наскільки мав можливість здійснив перерахування на рахунок потерпілої в рахунок часткового відшкодування моральної шкоди; вину у вчиненому визнавав з моменту події та щиро розкаявся; сприяв усіма шляхами слідчому для швидкого розслідування та направлення матеріалів кримінального провадження до суду для розгляду по суті. Також, вважає, що при визначенні розміру моральної шкоди слід взяти до уваги, що скоєне ним кримінальне правопорушення не є умисним, а віднесене законодавцем до такого, що вчинене з необережності. Крім того, у нього є ряд майнових зобов`язань, зокрема, щодо утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання та потребує матеріальної допомоги, також він має ряд кредитів та зобов`язаний сплатити витрати за проведення судових експертиз. З врахуванням викладеного, вважає, що обґрунтованим та справедливим розміром моральної шкоди є 50 000 гривень, а з врахуванням часткової сплати ним моральної шкоди у сумі 30 000 гривень та частини моральної шкоди у сумі 3 327 гривень 85 копійок, яка підлягає виплаті страховиком, ним повинна бути сплачена потерпілій моральна шкода у сумі 16 672 гривні 15 копійок.

Також вважає, що потерпілою безпідставно завищено витрати на правову допомогу, а оскільки із договору про надання правової допомого від 19 лютого 2021 року не вбачається визначення поміж його сторонами розміру гонорару і порядку його обчислення (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), вимога про стягнення з нього даних витрат, на його думку, задоволенню не підлягає.

18 травня 2021 року на адресу суду надійшов відзив на позов співвідповідача ТОВ «СК «Ю.Ес.Ай», в якому зазначає, що не погоджується з позовними вимогами. Так, 11 січня 2021 року сталася ДТП за участі «Mazda CX-5», під керуванням ОСОБА_1 , цивільно-правова відповідальність якого застрахована за полісом №120009325. Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено поняття відшкодування матеріальної шкоди, натомість норми вказаного закону містять в собі поняття відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров`ю потерпілого. Крім того, в зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням лікуванням у домашніх умовах та придбання лікарських засобів. Вказані витрати мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров`я. Позивачем не надано встановленої форми виписки з історії хвороби та будь-яких медичних документів про проходження лікування, що підтвердить обґрунтованість витрат. Крім того, позивачем не надано підтвердження, що матеріальний збиток у розмірі 8 099 гривень, в зв`язку зі знищенням жіночого пальто та жіночих черевиків, завданий в результаті ДТП, яка розглядається у даному провадженні. Також, страховик відшкодовує потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час ДТП, моральну шкоду у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю. Вважають передчасним стягувати відшкодування шкоди зі страхової компанії, оскільки обов`язок по відшкодуванню шкоди страховиком випливає не з обвинувачення, яке пред`явлено ОСОБА_1 , а з договірних зобов`язань про відшкодування шкоди. Рішення по зверненню потерпілого буде прийнято страховиком після набрання рішенням по кримінальній справі законної сили, в зв`язку з чим просив відмовити в задоволенні позовних вимого в частині стягнення страхового відшкодування з ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай».

19 травня 2021 року на адресу суду надійшла відповідь представника позивача на відзив на позовну заяву, в якому адвокатом Ковтуном викладено обставини, які є аналогічні обставинам, що зазначені у позовній заяві та заяві про уточнення позовних вимог. Крім того вказав, що він та потерпіла вважають, що особа, яка завдала майнову шкоду є саме ОСОБА_1 , а його страховиком, згідно полісу №120009325 є ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай», в зв`язку з чим вони, з врахуванням норм ЦК України, зобов`язані солідарно відшкодувати завдану майнову шкоду. В підтвердження понесених витрат на лікування (придбання ліків) та протезування надали докази (медична документація), зокрема, виписки з амбулаторної картки стаціонарного хворого, консультативні висновки спеціалістів. Вказує, що крім видимих тілесних ушкоджень потерпіла, в результаті неправомірних дій ОСОБА_1 , отримала значний моральний біль, при цьому вважає, що твердження ОСОБА_1 про те, що останній зі свого боку зробив все можливе щодо мінімізації моральної шкоди не відповідає дійсності та суперечить Законам України. Оскільки ОСОБА_1 не визнає позовні вимоги. Вважає, що обвинувачений не вчиняв та не вчиняє дії, які пов`язані з мінімізацією моральних страждань потерпілої. Вважає, що в даному випадку, загальний розмір шкоди, яка заподіяна здоров`ю потерпілої, становить 296556 гривень 91 копійка та саме з даної суми відраховується 5 відсотків страхової виплати, в зв`язку з чим розрахунок моральної шкоди, який наведений ОСОБА_1 не відповідає положенням закону. На думку представника потерпілої, жіноче пальто та жіночі черевики є майном потерпілої, яке знищене чи пошкоджене та відноситься до майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню в загальному порядку. Посилання ОСОБА_1 щодо перебування на його утриманні неповнолітнього сина та існування кредитів є нікчемними, а інші доводи не потребують додаткових спростувань, так як вони не доведені належними і допустимими доказами. Крім того, на думку представника потрепілої, не заслуговують на увагу доводи ОСОБА_1 щодо завищення витрат потерпілої на правову допомогу, оскільки адвокат при ознайомленні з матеріалами кримінального провадження у слідчого використовував спосіб фотографування всіх матеріалів досудового розслідування, а їх фактичне вивчення відбувалося за місцем здійснення ним адвокатської діяльності. При цьому, матеріали кримінального провадження містять понад 200 аркушів та відеоматеріалів, на ознайомлення з якими ним витрачено 10 годин, тобто по 3 хвилин на кожний аркуш без врахування часу дослідження відеоматеріалів.

Вирішуючи заявлений цивільний позов суд виходить із наступного:

Згідно правового висновку, викладеного у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року (справа № 465/4621/16-к) для розгляду в межах кримінального провадження цивільного позову потерпілого до страхової компанії про стягнення шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.286 КК України, попереднє звернення потерпілого із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку визначеному ст. 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не є обов`язковим.

Відповідно до п.10 ч.1 ст.56 КПК України, протягом кримінального провадження потерпілий має право на відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди.

Згідно з ч.2 ст.127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Згідно ст.129 КПК України, суд, ухвалюючи обвинувальний вирок, задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому залежно від доведеності підстав і розміру позову.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно ч.1 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги, що ДТП, в результаті якої постраждала ОСОБА_2 відбулася саме з вини водія ОСОБА_1 , який рухався на автомобілі «Mazda CX-5», суд вважає, що саме на останнього покладено обов`язок відшкодування шкоди, завданої внаслідок вищевказаної ДТП.

Разом з тим, згідно преамбули Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(надалі Закон), цей Закон регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Відповідно до п.1.8 ст.1 Закону, страховий поліс - єдина форма внутрішнього договору страхування, яка посвідчує укладення такого договору.

Згідно ст.979 ЦК України, за договором страхування страховик зобов`язується у разі настання страхового випадку виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму.

Цивільна відповідальність ОСОБА_1 , як власника автомобіля «Mazda CX-5», на момент ДТП була застрахована в ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай» згідно полісу №120009325. Ліміт відповідальності страховика по даному полісу за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю на одного потерпілого складає 260 000 гривень, за шкоду заподіяну майну на одного потерпілого - 130 000 гривень. Франшиза за даним полісом становить 1 000 гривень

Згідно ст.8 Закону, страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулась і з настанням якої, виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Відповідно до п.22.1 ст.22 Закону, при настанні страхового випадку, страховик, відповідно до лімітів відповідальності страховика, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно п.1.12 ст.1 Закону, дорожньо-транспортна пригода - це подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки.

Так, під час судового розгляду встановлено, що вищевказана ДТП відбулася саме з вини водія забезпеченого транспортного засобу, в зв`язку з чим настав страховий випадок та ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай», відповідно до лімітів його відповідальності за названим полісом, повинен відшкодувати оцінену шкоду, яка заподіяна у результаті ДТП.

Відповідно до ст.28 Закону, шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, зокрема, і пов`язана з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого.

Так, потерпіла та її представник стверджують, що внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася з вини ОСОБА_1 , речі, в які вона була одягнута, а саме: жіноче пальто та жіночі черевики.

На підтвердження вартості вказаного майна, суду надано товарний чек №б/н від 17 листопада 2020 року, виданий ФОП ОСОБА_3 , магазин « ІНФОРМАЦІЯ_2 », відповідно до якого, жіноче пальто «Mishele» №19090В придбане за 3600 гривень, а також видаткову накладну №І-20666388 від 14 січня 2018 року та квитанції про оплату та доставку товару, відповідно до яких, ОСОБА_2 придбала в магазині «Інтертоп Україна» взуття, найменування товару «JN63J54619-05010894-93F38101».

Однак, будь-яких доказів, на підставі яких суд може встановити, що саме у вищезазначених речах була одягнута потерпіла ОСОБА_2 під час зазначеної ДТП та що ці речі були знищені внаслідок такої пригоди потерпілою і її представником не надано.

Крім того, суд звертає увагу, що з часу придбання жіночого пальто та взуття до часу, коли відбулася ДТП, минуло два з половиною місяці та більше трьох років відповідно.

Таким чином, станом на день дорожньо-транспортної пригоди вказане майно було бувшим у використанні, внаслідок чого відбувався його знос, в зв`язку з чим заявлення потерпілою та її представником вимоги про відшкодування шкоди, пов`язаної з фізичним знищенням жіночого пальто та жіночих черевик у сумі, як за нові, та без оцінки їх вартості на момент вчинення кримінального правопорушення, є безпідставними.

З врахуванням викладеного, суд не знаходить підстав для задоволення позову ОСОБА_2 в частині відшкодування шкоди, пов`язаної з фізичним знищенням її майна.

Крім того, під час вищевказаної ДТП, яка, як встановлено судом, сталася з вини ОСОБА_1 , потерпіла ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження, та звернулася з вимогою, зокрема, щодо відшкодування їй майнової шкоди, яка пов`язана з витратами на лікування.

За змістом ч.1 ст.1195 ЦК України, фізична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому витрати на лікування, посилене харчування, сторонній догляд.

Відповідно до п.24.1 ст.24 Закону, у зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.

Виходячи з роз`яснень, наданих у п.19 Постанови Пленуму Верховного суду України №6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» (зі змінами та доповненнями) при вирішенні вимог про відшкодування витрат на лікування, посилене харчування та сторонній догляд судам належить виходити з того, що розмір витрат на ліки, лікування, предмети догляду за потерпілим визначається на підставі виданих лікарями рецептів, довідок або рахунків про їх вартість.

Так, відповідно до виписки №115 із медичної картки стаціонарного хворого, складеної Смілянською міською лікарнею 18 січня 2021 року, ОСОБА_2 перебувала на стаціонарному лікуванні з 11 січня 2021 року по 18 січня 2021 року з встановленим діагнозом, що відповідає переліку травм отриманих в наслідок ДТП. Отримувала медикаментозне лікування. Для подальшого лікування хвора переводиться в Черкаську обласну лікарню ортопедо-травматорологічне відділення (а.п.158).

Згідно виписки із медичної карти стаціонарного хворого, складеної КНП «Черкаська обласна лікарня Черкаської обласної ради» 28 січня 2021 року, ОСОБА_2 перебувала на лікуванні з 18 по 28 січня 2021 року з встановленим діагнозом, що відповідає переліку травм отриманих в наслідок ДТП. 19 січня 2021 року операція - МОС правої ліктьової кістки пластиною, усунення звиху голівки правої променевої кістки, фіксація спицею. 22 січня 2021 року операція - МОС правої ключиці пластиною. Надано перелік лікувальних і трудових рекомендацій, із переліком лікувальних засобів. (а.п.159-160).

Відповідно до листків лікарських призначень, ОСОБА_2 призначено лікування наступними медичними препаратами: морфін, аналгін, онзол, бліцеф, леводин, флеокс, нефн, ондосетрон, мільдрокарід, кетанов, реосорбілакт, лазін. Інші призначення суд не має можливості встановити, оскільки їх запис здійснено нерозбірливим почерком, а потерпіла та її представник даних документів у друкованому вигляді не надали (а.п.216 - зворот -217, 226-227).

Крім того, відповідно до призначень лікарів, ОСОБА_2 призначено лікування наступними медичними препаратами: реосорбілакт, фуросемид, магнія сульфат, морфін, аналгін, демідрол, кетанов, лізин, атропін. Інші призначення суд не має можливості встановити, оскільки їх запис здійснено нерозбірливим почерком, а потерпіла та її представник даних документів у друкованому вигляді не надали (а.п.214 -216).

Згідно листка знеболювання, ОСОБА_2 призначено наступні медичні препарати: неотренекс, цефтріоксен (а.п.218).

Також, відповідно до виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого, складеної КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Смілянської міської ради 16 квітня 2021 року, ОСОБА_2 рекомендовано лікування наступними медичними препаратами: есциталопрам, сульпірид, гідезепам (а.п.163).

Інша, надана потерпілою та її представником, медична документація, призначень лікування медичними препаратами не містить, а з деяких з них зміст взагалі неможливо встановити, в зв`язку з нерозбірливим почерком.

Як вбачається з рахунку-фактури №КК-0000137 від 18 січня 2021 року, вартість набору металоконструкцій для остеосинтезу кісток передпліччя (комплект) становить 12 300 гривень 00 копійок (а.п.68).

Згідно з рахунком-фактурою №КК-0000142 від 18 січня 2021 року, вартість набору металоконструкцій для остеосинтезу ключиці (комплект) становить 12 800 гривень (а.п.70).

Відповідно до квитанцій №0.0.1993090576.1 та №0.0.1993089089.1 від 26 січня 2021 року, здійснила оплату вищевказаних рахунків-фактур на загальну суму, з врахуванням комісії банку за переказ коштів, 25 351 гривня 00 копійок (а.п.68, 70).

Згідно з рахунком та акту приймання передачі наданих послуг ТОВ «Айболит» від 18 січня 2021 року, ОСОБА_2 сплатила ТОВ «Айболит» кошти у сумі 3 610 гривень за її перевезення із Смілянської міської лікарні до Черкаської обласної лікарні (а.п.50).

Також, відповідно до квитанції №0.0.2052901625.1 від 16 березня 2021 року, ОСОБА_2 здійснила переказ коштів на рахунок КНП «Смілянська МП ім.Т.Шевченка» як оплату послуги - фізіотерапевтичні процедури, у сумі, з врахуванням комісії банку за переказ коштів, 1 363 гривні 50 копійок (а.п.38).

Згідно квитанції від 21 січня 2021 року, ОСОБА_2 придбано аплікатор м`яч ігольчастий та м`яч-експандер на загальну суму 609 гривень (а.п.54).

Суд вважає, що вказані м`ячі були придбані ОСОБА_2 на виконання рекомендації лікаря, яка зазначена в п.6 виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого, складеної КНП «Черкаська обласна лікарня Черкаської обласної ради» 28 січня 2021 року.

При дослідженні квитанцій та чеків з аптечних пунктів та магазинів, судом встановлено, що деякі придбані медичні препарати, а також товари не входять до переліку призначень, які зазначені у вищевказаних виписках, листках призначень, рекомендацій лікарів.

При цьому, суд звертає увагу на те, що потерпілій проведено дві операції, однак будь-яких відомостей щодо придбання нею медичних препаратів та товарів, які були використані для їх проведення, крім придбання металоконструкцій, потерпілою і її представником не надані.

З врахуванням викладеного, судом приймається до уваги виключно придбання потерпілою медичних препаратів та товарів, які зазначені у переліках, що вказані у наданих суду виписках, листках призначень та рекомендацій лікарів, та які суд має об`єктивну можливість ідентифікувати.

При підрахунку сум, які були витрачені потерпілою у період з 11 січня 2021 року по 29 січня 2021 року, тобто за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров`я, та подальшої реабілітації згідно призначень, на придбання медичних препаратів та товарів, що підтверджуються поданими нею чеками та квитанціями з аптечних пунктів і магазинів та відповідають переліку медичних препаратів та товарів, що зазначені у виписках, листках призначень та рекомендацій лікарів, судом встановлено, що така сума складає 16 672 гривні 91 копійка (а.п.42-49, 51-67).

При цьому, придбання потерпілою сидіння для ванни не входить до майнової шкоди, яка пов`язана з витратами на лікування, та, як вказує на це потерпіла та її представник у позовній заяві, до курсу лікування (придбання ліків), оскільки таке крісло очевидно було придбане для зручності у здійсненні потерпілою гігієнічних процедур проте відсутнє у жодному призначенні чи то рекомендації лікаря, що надані суду.

З врахуванням викладеного, документально підтверджені та встановлені судом витрати ОСОБА_2 на лікування, що є наслідком вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулася з вини ОСОБА_1 , в загальній сумі складають 47 606 гривень 41 копійка, які, з врахуванням положень Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», підлягають стягненню виключно з ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай».

Також, як вказує потерпіла ОСОБА_2 , внаслідок вищевказаних протиправних дій ОСОБА_1 , їй завдана моральна шкода, яку оцінює у розмірі 230 000 гривень.

Згідно ч.1 ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини.

Згідно ч.2 ст.23 ЦК України, моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї.

Так, оцінюючи вимоги ОСОБА_2 щодо заявленого відшкодування моральної шкоди, суд враховує наявність причинно-наслідкового зв`язку між діями ОСОБА_1 та шкодою, яка заподіяна здоров`ю потерпілої у виді середньої тяжкості тілесних ушкоджень, в результаті яких потерпілій завдано моральних та душевних страждань, що негативно вплинуло на її звичайний спосіб життя, характер та обсяг фізичних страждань потерпілої, морально-психологічні хвилювання у зв`язку з отриманими тілесними ушкодженнями, внаслідок яких ОСОБА_2 були проведені оперативні втручання та потерпіла потребує проведення щонайменше ще однієї операції по видаленню металоконструкцій; не відновлення дотепер її фізичного стану, оскільки потерпіла до даного часу постійно відчуває біль внаслідок отриманих травм, змушена була тривалий час проходити лікування, внаслідок чого не мога займатися своїми звичними справами та здійснювати свої трудові обов`язки на посаді головного бухгалтера ТОВ «Континент-Груп», яку займала на час ДТП.

Вищевказані обставини свідчать про завдання кримінальним правопорушенням потерпілій ОСОБА_2 моральної шкоди, при цьому суд не приймає до уваги доводи ОСОБА_1 щодо вчинення ним дій, для мінімізації вказаної шкоди, оскільки наявність у потерпілої душевних страждань не можуть бути мінімізовані у вказаний ним спосіб.

Зазначені ОСОБА_1 обставини, які, на його думку, свідчать про мінімізацію завданої потерпілій моральної шкоди, можуть бути враховані судом виключно при призначенні йому покарання, як такі, що вказують на його відношення до скоєного та характеризують його з позитивної сторони.

Також, не заслуговують на увагу доводи потерпілої та її представника про те, що не визнаня ОСОБА_1 позовних вимог, свідчить про не вчинення ним дій, які пов`язані з мінімізацією моральних страждань потерпілої, оскільки визнавати або не визнавати позов є його правом, яке ґрунтується на відповідній його позиції щодо обґрунтованості чи необґрунтованості пред`явлених до нього вимог.

Суд, враховуючи вимоги розумності, справедливості та співмірності завданої моральної шкоди потерпілій та приймає до уваги, що здоров`ю потерпілої ОСОБА_2 було заподіяно значну шкоду, вона зазнала фізичного болю та страждань, витратила досить багато часу і зусиль для відновлення попереднього стану свого здоров`я, однак цього досягти до даного часу у повній мірі не вдалося та їй внаслідок отриманих травм 17 травня 2021 року встановлено ІІІ групу інвалідності, із визначенням терміну до 01 червня 2022 року; перенесла сильний емоційний стрес через отримані травми; не мала можливості, внаслідок отриманих травм та протягом реабілітаційного періоду, отримувати доходи працюючи на займаній посаді як головний бухгалтер товариства; назавжди порушено її звичайний ритм життя; значно погіршився її психологічний та фізичний стан, що додає моральних страждань; а також перенесла оперативні втручання та потребує проведення щонайменше ще однієї операції. А тому, на думку суду, обґрунтований розмір спричиненої моральної шкоди у даному випадку становить - 100 000 гривень. Відшкодування такого розміру моральної шкоди на думку суду буде не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої, та не приведе до її безпідставного збагачення, що відповідає позиції ВП ВС висловленій у постанові від 15 грудня 2020 року, справа №752/17832/14-ц.

Крім того, суд враховує вимоги ст.26-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якою визначено, що страховиком відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

Так, розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка підтверджена в суді та підлягає стягненню з ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай» становить 47 606 гривень 41 копійка, в зв`язку з чим останнім має бути відшкодована потерпілій моральна шкода у сумі 2 380 гривень 32 копійки.

Таким чином, ОСОБА_1 має бути відшкодована моральна шкода у сумі 97 618 гривень 68 копійок.

Разом з тим, як стверджує ОСОБА_1 , він перерахував на рахунок потерпілої ОСОБА_2 30 000 гривень як частину завданої ним моральної шкоди.

Вищевказані твердження ОСОБА_1 не заперечується потерпілою та підтверджується дублікатами квитанцій від 26 січня 2021 року та від 03 лютого 2021 року (а.п.105, 106).

З врахуванням викладеного, суд вважає, що з ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай» на користь ОСОБА_2 слід стягнути моральну шкоду у сумі 2 380 гривень 32 копійки, а з ОСОБА_1 - 67 618 гривень 68 копійок.

При цьому, вирішуючи вимоги потерпілої щодо солідарного стягнення з ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай» та ОСОБА_1 на її користь завданої вказаною дорожньо-транспортною пригодою шкоди, суд враховує, що відшкодування шкоди її заподіювачем та страхувальником, який прийняв на себе зобов`язання відшкодувати завдану заподіювачем шкоду в разі її заподіяння, у солідарному порядку не передбачено чинним законодавством України.

Також, відповідно до п.1 ч.1 ст.118 КПК України, статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч.3 ст.137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі (пункт 3 частини першої статті 91 КПК України).

У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 у справі №379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення».

Так, потерпіла, звертаючись до суду з вимогою про стягнення з ОСОБА_1 витрат на правову допомогу у розмірі 28 000 гривень, надала наступні документ: витяг з договору про надання правової допомоги від 19 лютого 2021 року, укладеного між ОСОБА_2 та адвокатом Ковтуном А.В.; акт виконаних робіт від 24 березня 2021 року, складений ОСОБА_2 та адвокатом Ковтун А.В.; детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги від 24 березня 2021 року, складений адвокатом Ковтун А.В.; прибутковий касовий ордер №52 від 24 березня 2021 року, відповідно до якого, ОСОБА_2 за договором про надання правової допомоги від 19 лютого 2021 року сплатила адвокату Ковтун А.В. 28 000 гривень (а.п.72, 73-74, 75, 76).

Як вбачається з детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги від 24 березня 2021 року, складений адвокатом Ковтун А.В., останній зазначає, що згідно договору від 19 лютого 2021 року виконані роботи, а клієнтом здійснені витрати необхідні для надання допомоги правничого характеру: підготовка та направлення до слідчого Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області клопотання про призначення психологічної експертизи, час - 3 години, вартість - 3 000 гривень; підготовка та направлення до КУ «Черкаське обласне бюро судово-медичної експертизи Смілянське міжрайонне відділення» клопотання про проведення експертизи за участю потерпілої, час - 2 години, вартість - 2 000 гривень; ознайомлення з матеріалами кримінального провадження в слідчого Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області, час - 10 годин, вартість - 10 000 гривень; підготовка цивільного позову в порядку ст.128 КПК України, уточнена редакція, час - 5 годин, вартість - 5 000 гривень; участь у підготовчому судовому засіданні, вартість - 2 500 гривень; підготовка до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області клопотання про призначення психологічної експертизи, час - 3 години, вартість - 3 000 гривень; участь в судовому засіданні при розгляді кримінального провадження по суті - 2 500 гривень; разом - 28 000 гривень (а.п.73-74).

Однак, ОСОБА_1 вважає, що адвокатом потерпілої безпідставно завищено витрати на правову допомогу, оскільки підготовка поданих адвокатом документів, з врахуванням їх змісту, для кваліфікованого адвоката займає менше часу, ніж це зазначено у детальному описі, а деякі документи взагалі є ідентичними за змістом. Крім того, адвокат знайомився з матеріалами кримінального провадження не 10 годин, як це ним зазначено, а 15 хвилин. Також, оскільки із договору про надання правової допомого від 19 лютого 2021 року не вбачається визначення поміж його сторонами розміру гонорару і порядку його обчислення (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), вимога про стягнення з нього даних витрат, на його думку, задоволенню не підлягає.

Натомість потерпіла та її представник стверджують, вищевказані доводи ОСОБА_1 не заслуговують на увагу, оскільки адвокат при ознайомленні з матеріалами кримінального провадження у слідчого використовував спосіб фотографування всіх матеріалів досудового розслідування, а їх фактичне вивчення відбувалося за місцем здійснення ним адвокатської діяльності. При цьому, матеріали кримінального провадження містять понад 200 аркушів та відеоматеріалів, на ознайомлення з якими ним витрачено 10 годин, тобто по 3 хвилин на кожний аркуш без врахуванням часу дослідження відеоматеріалів. Всі інші аргументи ОСОБА_1 по суті судових витрат, на думку адвоката, не потребують додаткових спростувань.

Так, відповідно до п.2.3.1 Договору про надання правової допомоги від 19 лютого 2021 року, укладеного між ОСОБА_2 та адвокатом Ковтуном А.В., клієнт зобов`язаний сплатити гонорар адвокату в розмірі та в строк погоджені між ними (а.п.100).

Згідно п.4.1 вказаного Договору, на визначення розміру гонорару адвоката впливають строки та результати вирішення спірних правовідносин, ступінь важкості справи, обсяг правових послуг, необхідних для досягнення бажаного результату та належного виконання окремих доручень клієнта. Обсяг правової допомоги враховується при визначенні обґрунтованого розміру гонорару та становить (відомості відсутні).

Відповідно до п.4.2 зазначеного Договору, гонорар адвоката погоджується за взаємною угодою сторін та може бути оформлений додатковою угодою до цього договору.

Доказів оформлення, зазначеної у п.4.2 вказаного Договору, угоди між ОСОБА_2 та адвокатом Ковтуном А.В., матеріали провадження не містять.

Однак, враховуючи, що ОСОБА_2 сплатила адвокату Ковтуну А.В. 28 000 гривень за вказаним договором, суд приходить до висновку, що сума гонорару адвоката між ними погоджена, та приймаючи до уваги, що потерпілою подані всі передбачені законом докази, на підтвердження витрат на правову допомогу, у суду відсутні підстави для відмови у їх стягненні.

Разом з тим, суд погоджується з доводами ОСОБА_1 щодо неспіврозмірності заявлених потерпілою до відшкодування витрат на правову допомогу з фактично витраченим адвокатом часом по її наданню.

Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Як вбачається зі змісту документів, які подані адвокатом в межах проведення досудового розслідування та судового розгляду даного кримінального провадження, та обсягу викладеної в них інформації та обставин, у своїй основній масі вони містять виключно норми чинного законодавства з загальним викладенням думки адвоката, які не ґрунтуються на аналізі норм чинного законодавства України та судової практики, не обґрунтовані логічними висновками, які здійснив адвокат при внаслідок дослідження доказів та вказаного аналізу. Отже, такі документи є прості у написанні не потребують значного часу для адвоката, який має досвід адвокатської діяльності більше п`яти років.

Крім того, з матеріалів кримінального провадження не вбачається будь-яких обставин, які перешкоджали адвокату, до передачі обвинувального акту до суду для його розгляду по суті, однозначно визначити коло осіб, яких слід залучити до участі у справі як відповідачів за цивільним позовом, та до яких слід ставити позовні вимоги про відшкодування шкоди, в зв`язку з чим покладення на ОСОБА_1 витрат потерпілої, які вона понесла внаслідок усунення адвокатом недоліків допущених під час надання правової допомоги, є безпідставними.

Також, суд не вбачає підстав для стягнення з ОСОБА_1 витрат потерпілої по наданню їй правової допомоги в частині складання клопотань як до слідчого, так і до суду про призначення психологічної експертизи, оскільки жодне з них не було задоволено та на них не ґрунтуються жодні доводи потерпілої, при цьому судом констатовано відсутність підстав, визначених законом, для доручення проведення експертизи судом в межах кримінального провадження, так як потерпіла, азокрема її представник, вправі самостійно звернутися до відповідного експерта та отримати відповідний висновок. Отже, вказані клопотання складені адвокатом та подані як слідчому так і суду без наявності належних на те підстав, в зв`язку з чим покладення на ОСОБА_1 витрат потерпілої на складання та подання таких клопотань є недоречним.

Як стверджує ОСОБА_1 та не заперечується потерпілою та її представником, ознайомлення останніх з матеріалами досудового розслідування даного кримінального провадження відбувалося у слідчого протягом 15 хвилин, що також підтверджується відомостями з реєстру матеріалів досудового розслідування по матеріалам даного кримінального провадження.

Однак, адвокатом у детальному описі робіт зазначено, що вказане ознайомлення відбувалося протягом 10 годин, а у відповіді на відзив та під час судового розгляду останній стверджував, що у слідчого він сфотографував матеріали кримінального провадження, після чого вже детально, протягом 10 годин, знайомився з ними за місцем здійснення адвокатської діяльності.

Разом з тим, детальний опис робіт, які виконані адвокатом Ковтуном А.В. під час надання ОСОБА_2 правової допомоги, чітко зазначено, що ознайомлення з матеріалами кримінального провадження відбувалося «в слідчого Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області Добрянського М.В. 26.02.2021», тобто в приміщенні органу досудового розслідування, а не за місцем здійснення ним адвокатської діяльності після отримання копій матеріалів (фотографування).

Таким чином, суд вважає, що на ознайомлення з матеріалами кримінального провадження адвокатом витрачено 15 хвилин, та не приймає до уваги час на таке ознайомлення, який зазначений адвокатом у детальному описі робіт, як такий, що не має належного обґрунтування.

При визначенні суми відшкодування, суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 січня 2020 року у справі №910/16322/18.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що заявлена потерпілою до стягнення з ОСОБА_1 сума витрат на правову допомогу в розмірі 28 000 гривень не відповідає критерію розумності, дійсності та необхідності таких витрат, співмірності з наданими адвокатом послугами та ринковими цінами на правничу допомогу і адвокатські послуги, що, в свою чергу, покладає надмірний тягар на відповідача ОСОБА_1 і суперечить принципам розподілу судових витрат, в зв`язку з чим суд вважає за необхідне зменшити вказану суму витрат потерпілої на правову допомогу, з врахуванням часу необхідного на складання адвокатом процесуальних документів та представлення інтересів потерпілої в суді під час судового розгляду даного кримінального провадження, до 8 000 гривень, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь потерпілої.

Також, ухвалою слідчого судді Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 13 січня 2021 року, з метою збереження речового доказу, накладено арешт на автомобіль «Mazda CX-5», д.н.з. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 .

Відповідно до ч.4 ст.174 КПК України, Суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Під час судових дебатів представник потерпілої висловив думку про те, що арешт, який накладений на автомобіль ОСОБА_1 , не підлягає скасуванню до виконання ним зобов`язань по відшкодуванню завданої потерпілій шкоди.

Однак, як вбачається з вищевказаної ухвали, арешт на автомобіль ОСОБА_1 накладено виключно з метою збереження речових доказів та проведення експертизи його технічного стану на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди, та в жодному разі не з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.

Крім того, ч.8 ст.170 КПК України, вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову, повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові.

Представником потерпілої не надано жодного доказу, який свідчить про наявність підстав вважати, що ОСОБА_1 має намір не виконувати зобов`язання, які будуть покладені на нього даним вироком, в частині відшкодування завданої потерпілій шкоди, та що вартість автомобіля, проти скасування арешту якого він заперечує, є співмірною з розміром шкоди, яка підлягає відшкодуванню потерпілій саме ОСОБА_1 .

Вказані обставини свідчать про безпідставність заявленої представником потерпілої вимоги щодо необхідності продовження застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді накладення арешту на майно ОСОБА_1 .

Вирішуючи вищевикладене та приймаючи до уваги, що підстави для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді накладення арешту на автомобіль ОСОБА_1 , які були враховані слідчим суддею при постановленні вищевказаної ухвали, на даний час відпали, суд вважає за необхідне скасувати вказаний арешт майна.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_4 , як під час досудового слідства, так і під час судового розгляду, не обирався.

Процесуальні витрати за проведення експертиз у загальній сумі 3269 гривень 00 копійок, відповідно до вимог ч.2 ст.124 КПК України, слід стягнути з ОСОБА_1 у дохід держави.

Долю речових доказів слід вирішити в порядку ст.100 КПК України.

Керуючись ст.369-371, 374 КПК України, -

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України та призначити йому покарання у виді обмеження волі строком 2 (два) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком 1 (один) рік.

На підставі ст.75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_1 від відбуття призначеного покарання, якщо він протягом однорічного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.

Відповідно до ст.76 КК України зобов`язати ОСОБА_1 не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.

Цивільний позов ОСОБА_2 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай» та ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої злочином, - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай» на користь ОСОБА_2 завдану майнову шкоду у сумі 47 606 (сорок сім тисяч шістсот шість) гривень 41 (сорок одна) копійка та моральну шкоду у сумі 2 380 (дві тисячі триста вісімдесят) гривень 32 (тридцять дві) копійки, а всього - 49 986 (сорок дев`ять тисяч дев`ятсот вісімдесят шість) гривень 32 (тридцять дві) копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 завдану моральну шкоду у сумі 67 618 (шістьдесят сім тисяч шістсот вісімнадцять) гривень 68 (шістдесят вісім) копійок та понесені витрати на оплату правової допомоги у сумі 8000 (вісім тисяч) гривень 00 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_2 - відмовити.

Арешт на автомобіль «Mazda CX-5», д.н.з. НОМЕР_1 , накладений на підставі ухвали слідчого судді Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 13 січня 2021 року, - скасувати.

Стягнути з ОСОБА_1 у дохід держави 3 269 (три тисячі двісті шістдесят дев`ять) гривень 00 копійок процесуальних витрат на залучення експерта.

Речові докази:

1) автомобіль «Mazda CX-5», д.н.з. НОМЕР_1 , залишити ОСОБА_1 звільнивши його від зобов`язань по зберігальній розписці;

2) диск із записом відеофайлу та карту пам`яті із записом відеофайлу залишити при матеріалах кримінального провадження №12021250350000026 від 11 січня 2021 року.

Вирок може бути оскаржений до Черкаського апеляційного суду через Смілянський міськрайонний суд протягом 30 днів з дня його проголошення, з підстав не пов`язаних із запереченням обставин, які ніким не оспорювались під час судового розгляду.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а в разі його оскарження після розгляду справи апеляційним судом, якщо він не буде скасований.

Головуючий: Т.В. Ігнатенко